Постанова

від 14.01.2025 по справі 440/5767/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 р.Справа № 440/5767/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю: секретаря судового засідання Щурової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 (суддя Сич С.С.; м. Полтава; повний текст рішення складено 04.10.2024) по справі № 440/5767/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" (далі по тексту - позивач, ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2024 року №00045110701 в частині заниження податкового зобов`язання на додану вартість на суму 183568,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 45892,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2024 року №00045150701.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" та ПП "УКРКИРПИЧ-БУД" було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості в об`єкті будівництва за адресою: вул. Європейська, 146-Е, корпус 3, кв. 18, м. Полтава, здійснено оплату платіжною інструкцією №1908 від 19.08.2022 на суму 864270 грн. ПП "УКРКИРПИЧ-БУД" виписано податкову накладну №40 від 19.08.2022 на суму 864270 грн., у тому числі ПДВ - 144045 грн.. Сума ПДВ 144045 грн. на підставі зазначеної податкової накладної №40 від 19.08.2022 включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2022 року. ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" набуло право власності на об`єкт нерухомого майна 24.08.2023 за адресою: вул. Європейська, 146-Е, корпус 3, кв. 18, м. Полтава. Станом на 30.09.2023 квартира обліковується в бухгалтерському обліку на бухгалтерському рахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів", оскільки потребує ремонту для подальшого використання в господарській діяльності ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ", зокрема, позивач має намір надавати упоряджену квартиру для довготермінового використання на умовах оплати, у зв`язку з чим позивачем також придбано товарно-матеріальні цінності в ТОВ "Епіцентр К" на суму ПДВ 39523 грн., яка включена до податкового кредиту ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ". Вважає помилковими висновки відповідача щодо заниження податкового зобов`язання з ПДВ, а податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2024 року №00045150701 та податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2024 року №00045110701 в частині заниження податкового зобов`язання на додану вартість на суму 183568,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 45892,00 грн. - протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки придбання об`єкту нерухомості та товарів мало розумну економічну причину та здійснено з наміром одержати економічний ефект у результаті подальшої господарської діяльності ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року по справі № 440/5767/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТРАНЗИТ" (ідентифікаційний код 23557490, вул. Серьогіна, 17А, м. Полтава, 36008) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 09 квітня 2024 року №00045110701 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТРАНЗИТ" грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями в розмірі 183568 грн. (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень) та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) в розмірі 45892 грн. (сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПС" від 09 квітня 2024 року №00045150701.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТРАНЗИТ" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3492 грн. 90 коп. (три тисячі чотириста дев`яносто дві гривні дев`яносто копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року по справі № 440/5767/24 та винести нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що придбаний позивачем об`єкт нерухомого майна у ПП "УКРКИРПИЧ-БУД" та придбані у ТОВ "ЕПІЦЕНТР К" товари не були використані в господарській діяльності підприємства. Вказує, що на час перевірки позивач не використовує квартиру та ТМЦ у власній господарській діяльності, а їх придбання не мало на меті розумної економічної причини. Відповідач вважає, що позивач був зобов`язаний нарахувати податкове зобов`язання з ПДВ на вартість квартири та ТМЦ, зокрема, скласти та зареєструвати податкові накладні на вартість квартири та ТМЦ, які не використані підприємством у господарській діяльності.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" зареєстроване як юридична особа, взяте на облік як платник податків в ГУ ДПС у Полтавській області 28.09.1995, основним видом економічної діяльності позивача є 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, серед видів економічної діяльності позивача є 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" (том 1, а.с. 10).

Посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 26.01.2024 №137-п (том 1, а.с. 187) та направлень на перевірку від 01.02.2024 №280, №281 (том 1, а.с. 188, зворот а.с. 188) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" (податковий номер 23557490), за результатами якої складено акт від 06.03.2024 №2366/16-31-07-01-02/23557490 (том 1, а.с. 98-160, 189-220).

За висновками акту перевірки від 06.03.2024 №2366/16-31-07-01-02/23557490, ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" порушено, зокрема:

- п. 198.1, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 303276 грн., в тому числі: за вересень 2020 року - в сумі 200 грн., за лютий 2022 року - в сумі 119508 грн., за вересень 2023 року - в сумі 183568 грн. (том 1, а.с. 169);

- п. 201.1, 201.4, п.201.10 ст. 201, п.120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме не складались і не реєструвались в ЄРПН податкові накладні на суму податкового зобов`язання 183768 грн., підстави визначення якого передбачено у п. 198.5 ст. 198 ПК України. Штрафна санкція - 3400 грн. (том 1, а.с. 159-160).

20.03.2024 ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" подало до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки від 06.03.2024 №2366/16-31-07-01-02/23557490 (том 1, а.с. 11-18), на які надано відповідь листом ГУ ДПС у Полтавській області від 03.04.2024 №11277/6/16-31-07-01-08, яким висновки акта перевірки від 06.03.2024 №2366/16-31-07-01-02/23557490 скасовано в частині заниження податку на додану вартість в сумі 119508 грн., в іншій частині висновок залишено без змін, заперечення частково задоволено (том 1, а.с. 19-25).

09.04.2024 на підставі акта перевірки від 06.03.2024 №2366/16-31-07-01-02/23557490 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №00045110701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 229710 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями у розмірі 183768 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 45942 грн. (том 1, а.с. 30). Вказане податкове повідомлення-рішення вмотивовано тим, що перевіркою ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" в частині повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2018 по 30.09.2023 встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 229710 грн., в т.ч. за вересень 2020 року в сумі 200 грн., за вересень 2023 року в сумі 183568 грн. внаслідок таких порушень: 1. ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" самостійно не нараховувало зобов`язання з ПДВ на вартість ТМЦ (телевізор, холодильник та ін.), які не використані в господарській діяльності підприємства, занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 39523 грн. за вересень 2023 р року. 2. ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" самостійно не нарахувало податкове зобов`язання з ПДВ на вартість квартири, яка станом на 30.09.2023 не використовується в господарській діяльності підприємства, чим занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 144045 грн. за вересень 2023 року. 3. При декларуванні податкових зобов`язань з ПДВ ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" не включено до декларації по податку на додану вартість за вересень 2020 року податкову накладну №14 від 20.09.2020 на суму 1000 грн., ПДВ - 200 грн., виписану на ПАТ "Кременчукм`ясо", по якій в реєстрації в ЄРПН відмовлено;

- податкове повідомлення-рішення №00045150701, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 3400 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (том 1, а.с. 32). Вказане податкове повідомлення-рішення вмотивовано тим, що проведеною перевіркою ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" встановлено порушення п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п.120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого не здійснено своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму обсягу постачання 183768 грн.. ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" самостійно не нараховувало податкове зобов`язання з ПДВ на вартість квартири та ТМЦ, які в подальшому не були використані підприємством в господарській діяльності, чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 183768 грн..

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 09 квітня 2024 року №00045110701 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями в розмірі 183568 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) в розмірі 45892 грн., а також з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПС" від 09 квітня 2024 року №00045150701, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі по тексту - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181); розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (підпункт 14.1.231).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 цієї статті, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі по тексту - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

За приписами частини першої статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 280/3094/21.

Так, судовим розглядом встановлено, що 17.02.2022 між позивачем (покупець) та АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Моблайн" від імені в інтересах та за рахунок якого на підставі договору №02/08-2017 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 02.08.2017 діє ТОВ "Компанія з управління активами "Річмонд" (продавець) укладено договір купівлі-продажу деривативу №Д/Євр146е-3-18 (том 1, а.с. 34-35), за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити дериватив з наступними характеристиками: назва: форвардний контракт; вид деривативу: з поставкою базового активу; форма існування деривативу: документарна; продавець за деривативом, код за ЄДРПОУ: ПП Укркирпич-Буд (код ЄДРПОУ 39712765); дата укладення деривативу: 17.06.2021; номер деривативу: №0003651К/21; базовий актив деривативу: майнові права на об`єкт нерухомості; строк дії деривативу: 31.12.2023. На дату укладення договору, дериватив входить до складу активів продавця, який продавець придбав та оплатив за рахунок кошті спільного інвестування. (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору, на дату укладення договору сторони визначили ціну договору у розмірі 1376206,00 грн. без ПДВ відповідно до пункту 196.1.1 статті 196 Податкового Кодексу України (надалі - ціна договору").

Платіж в рахунок сплати ціни договору має бути здійснений покупцем не пізніше 19 серпня 2022 року в розмірі, встановленому п. 3.1. цього договору. Сторони вправі в межах строку, встановленому в цьому пункті договору, визначити порядок та строки здійснення платежів за цим договором шляхом підписання відповідного графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору. Покупець має право на дострокову оплату ціни договору. Сторони домовилися визнати датою оплати коштів за договором дату зарахування всієї суми ціни договору на поточний рахунок продавця.

Згідно з пунктом 5.1 договору, продавець зобов`язується передати покупцю дериватив протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня наступного за днем здійснення покупцем повної оплати ціни договору відповідно до умов цього договору за актом прийому-передачі деривативу. Підтвердженням права покупця на дериватив є акт прийому-передачі деривативу. Зобов`язання продавця щодо передачі покупцю деривативу згідно з п.5.1 цього договору вважаються виконаними з моменту передачі деривативу покупцю на підставі акту прийому-передачі деривативу. З моменту підписання акту прийому-передачі деривативу всі права та обов`язки, які продавець має за деривативом, повністю, безумовно та без винятків переходять до покупця.

17.02.2022 між позивачем (покупець) та ПП "УККИРПИЧ-БУД" (продавець) укладено договір №МП/Євр146е-3-18 купівлі-продажу майнових прав (том 1, а.с. 36-38), за умовами якого за цим договором та у відповідності до пункту 1 статті 6 та статті 656 ЦК України продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на об`єкт нерухомості в об`єкті будівництва та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.4 цього договору, майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором передаються від продавця покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі об`єкта нерухомості (як сукупності майнових прав) (надалі - "Акт прийому-передачі"), який є невід`ємною частиною цього договору. акт прийому-передачі підписується сторонами у строк, визначений в п. 5.2.4 цього договору та за умови повної оплати покупцем ціни майнових прав на об`єкт нерухомості. Факт повної оплати покупцем майнових прав на об`єкт нерухомості буде підтверджуватися наданням довідки згідно п. 1.5 договору. Майнові права на об`єкт нерухомості (як сукупність майнових прав) переходить від продавця до покупця після підписання акту прийому-передачі.

Згідно з п.3.1 договору, ціна майнових прав на об`єкт нерухомості за цим договором становить 864270,00 грн., в тому числі ПДВ.

За умовами п. 3.2 договору, платежі в рахунок сплати ціни майнових прав на об`єкт нерухомості мають бути сплачені покупцем не пізніше 19 серпня 2022 року. Оплата за договором здійснюється виключно в безготівковій формі.

19.08.2022 позивачем перераховано ПП "УККИРПИЧ-БУД" кошти в сумі 864270,00 грн. як оплату за договором №МП/Євр146е-3-18 купівлі-продажу майнових прав від 17.02.2022, у тому числі ПДВ 144045,00 грн., що підтверджується випискою АТ "Полтава-банк" по рахунку ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" за 19.08.2022 (том 1, а.с. 45).

19.08.2022 ПП "УККИРПИЧ-БУД" складено податкову накладну №40 (отримувач (покупець) ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ") на загальну суму 864270,00 грн., в тому числі ПДВ - 144045,00 грн., на майнові права згідно з договором №МП/Євр146е-3-18 купівлі-продажу майнових прав від 17.02.2022 (том 1, а.с. 44).

Зауважень щодо оформлення цієї податкової накладної №40 від 19.08.2022 або щодо її реєстрації в ЄРПН контролюючий орган не має.

Сума податку на додану вартість 144045,00 грн. на підставі податкової накладної №40 від 19.08.2022 включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2022 року, тобто за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів, що відповідає вимогам пункту 198.2 статті 198 ПК України.

03.05.2023 укладено додаткову угоду №1 до договору №МП/Євр146е-3-18 купівлі-продажу майнових прав від 17.02.2022, якою п. 1.4 розділу І "Предмет договору" доповнено реченням "Адреса та технічні характеристики об`єкта нерухомості визначаються відповідним документом про присвоєння адреси, виданим органом місцевого самоврядування та технічним паспортом на об`єкт нерухомості та відображаються в акті приймання-передачі" (том 1, а.с. 39).

03.05.2023 між позивачем (покупець) та ПП "УККИРПИЧ-БУД" (продавець) складено акт погодження фактичної площі та кінцевої (остаточної) вартості квартири згідно з договором №МП/Євр146е-3-18 купівлі-продажу майнових прав від 17.02.2022 (том 1, а.с. 40).

03.05.2023 складено довідку №146е-3-18 про виконання зобов`язань по оплаті ціни майнових прав на квартиру в будинку за адресою АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 42).

21.08.2023 між позивачем (покупець) та ПП "УККИРПИЧ-БУД" (продавець) складено акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 41).

Витягом з Державного реєстру речових прав №344629796, сформованим 30.08.2023, підтверджено, що 24.08.2023 за ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" зареєстровано право приватної власності на закінчений будівництвом об`єкт - квартиру загальною площею 95,8 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 46).

Частиною 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 (надалі - Інструкція № 291), встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства).

За приписами Інструкції № 291, рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" має такі субрахунки: 151 "Капітальне будівництво" 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів" 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів" 155 "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів"

За дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби" (крім об`єктів будівництва та основного стада).

У акті перевірки зафіксовано, що у зв`язку з тим, що квартира потребує ремонту, станом на 30.09.2023 в бухгалтерському обліку обліковується на бухгалтерському рахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" (том 1, а.с. 112).

Відповідачем не ставиться під сумнів реальність господарської операції з ПП "УККИРПИЧ-БУД" та не висловлено жодних зауважень щодо оформлення договорів та первинних документів бухгалтерського обліку, складених на виконання договору.

Крім того, ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" придбано у ТОВ "Епіцентр К" товари на загальну суму 197613,92 грн., у тому числі ПДВ - 39522,78 грн., перелік товарно-матеріальних цінностей наведено у таблиці на сторінках 12-13 акту перевірки від 06.03.2024 №2366/16-31-07-01-02/23557490 (том 1, а.с. 109-110).

ТОВ "Епіцентр К" виписано позивачу податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи (том 2, а.с. 67-68, 70, 72, 76-77, 80-81, 84-85), на підставі яких позивачем було включено суми ПДВ до складу податкового кредиту в загальному розмірі 39522,78 грн..

Зауважень щодо оформлення цих податкових накладних та/або щодо її реєстрації в ЄРПН контролюючий орган не має.

Факт придбання відповідних товарів у ТОВ "Епіцентр К" підтверджено видатковими накладними, які надавалися до перевірки та копії яких наявні у матеріалах справи (том 1, а.с. 55, 58; том 2, а.с. 16, 74, 79), рахунками на оплату (том 1 а.с. 50, 52-53, 59; том 2 а.с. 75, 83, 87-88).

Факт оплати цих товарів підтверджений розрахунковими документами (платіжні інструкції, виписки банку по рахункам позивача), копії яких містяться у матеріалах справи (том 1, а.с. 47-49; том 2, а.с. 13-15, 69, 71, 78, 82, 86).

ГУ ДПС у Полтавській області не ставиться під сумнів реальність вказаних вище господарських операцій з ТОВ "Епіцентр К" та не висловлено жодних зауважень щодо оформлення договорів, первинних документів бухгалтерського обліку та розрахункових документів.

За приписами Інструкції № 291, рахунок 10 "Основні засоби" має такі субрахунки, зокрема, 106 "Інструменти, прилади та інвентар".

На субрахунках 104 "Машини та обладнання", 105 "Транспортні засоби", 106 "Інструменти, прилади та інвентар" ведеться облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю.

В акті перевірки зафіксовано, що у бухгалтерському обліку придбання ТМЦ у ТОВ "Епіцентр К" відображено: Дт 106 "Інструменти, прилади та інвентар" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" Дт 64 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" (том 1, а.с. 110).

Податковий орган заперечує право позивача на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні за майнові права (квартиру) та товарно-матеріальні цінності, посилаючись на те, що на час перевірки позивач не використовує придбаний об`єкт нерухомості та товарно-матеріальні цінності у своїй господарській діяльності.

У постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №826/21979/15 викладено такі висновки щодо застосування норм права:

"Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного в Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.".

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" має право на здійснення такого виду економічної діяльності як 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" (том 1, а.с. 10), та позивач здійснював такий вид економічної діяльності, на підтвердження чого до суду надав копії договорів та податкових накладних (том 1, а.с. 63-97).

У наданій до суду бухгалтерській довідці ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ", виданій директором К.В. Конобієвським (том 1, а.с. 43), зазначено, що придбана квартира планується для використання в господарських операціях - здачі в оренду з метою отримання прибутку. В комплектацію об`єкта нерухомості та переліку робіт по ньому не входить проведення ремонтно-облаштувальних робіт.

Як вбачається з пояснень представника позивача, метою здійснення наведених вище господарських операцій позивача є облаштування квартири з використанням придбаних товарно-матеріальних цінностей та надання упорядженої квартири для довготермінового використання на умовах щомісячної або річної оплати, тобто передачі її в оренду у майбутньому з метою отримання прибутку. Вказує, що одержати економічний ефект відразу було неможливо через перенесення строку прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та через відсутність проведених та підключених комунікацій, що не залежало від волі платника податків.

Таким чином, описані вище господарські операції були здійснені позивачем за наявності розумних економічних причин (ділової мети), тобто є такими, що вчинені в межах господарської діяльності, оскільки спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, зокрема, на створення умов для приросту та збереження активів платника в майбутньому. Позивач має намір отримати відповідний економічний ефект, тобто господарські операції теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) передбачають можливість приросту та збереження активів.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження права платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання, у зв`язку з чим твердження відповідача є безпідставним та таким, що не ґрунтується на приписах ПК України.

Колегія суддів зауважує, що ділова мета існує не лише при фактичній наявності економічного ефекту, а й при діяльності платника щодо створення умов для настання такого ефекту в майбутньому. Таким чином, те, що придбана позивачем квартира та товари для її облаштування не використовувалися на час проведення перевірки не є безумовною підставою для невизнання такої діяльності господарською, якщо є об`єктивні причини для цього.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 440/7012/22.

У даному випадку об`єктивною причиною, через яку квартира та ТМЦ не використовувалися на час проведення перевірки, є перенесення строку прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію та потреба у ремонті квартири, оскільки в комплектацію об`єкта нерухомості та переліку робіт по ньому не входить проведення ремонтно-облаштувальних робіт.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Разом з тим, описані вище господарські операції вчинені позивачем з метою здійснення господарської діяльності платника податку та мають розумну економічну причину, про що зазначено вище.

Відповідачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження існування будь-якої з обставин, з якою пункт 198.5 статті 198 ПК України пов`язує виникнення у платника податку обов`язку скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відтак, платник податку має право включити суми ПДВ до складу податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено фактів порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, за що до позивача застосовано штрафні санкції на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України в сумі 3400 грн. податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПС" від 09 квітня 2024 року №00045150701 та збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями в розмірі 183568 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 45892 грн. податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 09 квітня 2024 року №00045110701.

Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 09 квітня 2024 року №00045110701 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ" грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями в розмірі 183568 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 45892 грн. та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "ПС" від 09 квітня 2024 року №00045150701 прийняті відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені статтею 19 Конституції України та Податковим кодексом України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ Фірма "СЕРВІСТРАНЗИТ".

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 по справі № 440/5767/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 23.01.2024 року