Постанова

від 24.01.2025 по справі 520/16198/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 р. Справа № 520/16198/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" та ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/16198/24

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи «Харківській слідчий ізолятор»

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд:

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» код ЄДРПОУ 08564587 (61093, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 99) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року, а також додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно допостанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 11 березня 2020 по 01 серпня 2023 року;

Зобов`язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» код ЄДРПОУ 08564587 (п.і. 61093, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 99) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум, а також додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно допостанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 11 березня 2020 по 01 серпня 2023 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбаченапостановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.

Зобов`язано Державну установу "Харківський слідчий ізолятор" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбаченапостановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначав, щовідповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення у вигляді додаткової доплати у розмірі 50 % грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Мімістів України № 375 від 29.04.2020, оскільки позивач займав посаду, на якій здійснював правозастосовну та правоохоронну діяльність, забезпечував правопорядок і безпеку громадян, здійснював заходи, спрямовані на створення і підтримання нормальних умов життєдіяльності населення (ув`язнених та засуджених), під час виконання своїх обов`язків мав безпосередній контакт з ув`язненими та засудженими та іншими громадянами, які могли бути потенційно інфіковані.

Також, позивач зазначав про наявність права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць без урахування пропорційності фактично відпрацьованому періоду, оскільки зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин, зокрема внесення змін до Постанови № 168, не змінили обсяг прав на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції. Щодо норм, які містяться в п. 2постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754, відповідно до якої постанова застосовується з 01.06.2022 та в п. 2 Постанови від 07.07.2022 № 793, відповідно до якої постанова застосовується з 24.02.2022, апелянт зазначив, що у відповідності дост. 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання протиправними дій Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000.00 грн щомісячно, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 та зобов`язання Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000.00 грн щомісячно, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 з урахуванням раніше виплачених сум та ухвалити нове судове рішення, яким у позовних вимогах у вищезазначеній частині відмовити. В частині нарахування та виплати доплати за службу у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 11 березня 2020 по 01 серпня 2023 року рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач звернувся до суду з пропуском установленого процесуальним законом строку, та при поданні позову не подав заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску. Наголошує на тому, що у відзиві на позов звернув на це увагу суду, проте суд залишив це поза увагою.

Просить звернути увагу, що суд першої інстанції не врахував, що нарахування додаткової винагороди позивачу за Постановою №168 проводилося у відповідності до листів Міністерства юстиції України, як органу, якому підпорядковується Державна установа «Харківський слідчий ізолятор».

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

На підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисправа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням ч. 1ст. 308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 до 01 лютого 2024 року, проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та у відповідності до наказу Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» від 01.02.2024 р. № 24/ОС-24 «Про особовий склад» звільнена за пунктом 3 ч. 1ст. 77 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII(за віком).

Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно допостанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 11 березня 2020 по 01 серпня 2023 року та грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум, суд першої інстанції виходив з того, що норма постанови №168 передбачала обов`язок відповідача обрахунку грошової винагороди саме виходячи із розміру 30000 гривень щомісячно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01.06.2022 по 01.09.2022 у позивача відсутнє право на отримання додаткової винагороди, оскільки 01.07.2022 вПостанову КМУ 168були внесені зміни відповідно до яких право на отримання додаткової винагороди мали працівники ДКВС які проходять службу в межах територіальних громад що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а Харківська міська рада станом на 01.06.2022 по 01.09.2022 не входила до переліку громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що діяпостанов Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375та 10.06.2020 №485 на особовий склад кримінально-виконавчої служби не поширювалася, а отже, вважав, що відповідачем правомірно не проводилось нарахування та виплата додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) позивачу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі приходить наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (далі Закон №2713-IV)

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (частина четверта статті 21 Закону №2713-IV).

Відповідно до частини другої статті 23 Закону №2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною п`ятою статті 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018) (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2 і 3 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок №925/5).

Пункт 3 Порядку №925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійсне

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 остання набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 «Про внесення зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» до Постанови № 168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24.03.2022.

Згідно з п. 2 Постанови № 350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08.07.2022.

Згідно з п. 2 Постанови № 754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Згідно з п. 2 Постанови № 793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період проходила службу в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор".

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу проводилось нарахування додаткової винагороди, а саме:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 у розмірі 1785,71 грн;

- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у розмірі 8064,52 грн;

- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 у розмірі 6666,67 грн;

- за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 у розмірі 1666,67 грн;

- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 у розмірі 4838,71 грн;

- за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 у розмірі 5000,00 грн;

- за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 у розмірі 8629,03 грн;

- за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 у розмірі 8306,45 грн (а.с. 58-60).

Зазначені обставини позивачем не заперечуються.

В апеляційній скарзі позивач посилається на наявність права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць без урахування пропорційності фактично відпрацьованому періоду, оскільки зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин, зокрема внесення змін до Постанови № 168, не змінили обсяг прав на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції. Також, апелянт, послався на те, що судом протиправно відмовлено в задоволенні позову в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбачену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 червня по 01 вересня 2022 року.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що при нарахуванні, та виплаті додаткової виплати, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» порушень допущено не було.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині колегія суддів зазначає, що факт виплати додаткової винагороди передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивачу сторонами не заперечується. Спірним у даному випадку є право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць без урахування пропорційності фактично відпрацьованому періоду.

Верховний Суд у постанові від 28.11.2024 по справі №360/1446/23 звертає увагу на те, що у постанові від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 Великою Палатою Верховного Суду було викладено правовий висновок, відповідно до якого, зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, оскільки за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що позивачу здійснювалась нарахування та виплата додаткової винагороди за спірний період, проте не у розмірі 30000,00 грн. щомісячно. Разом з тим, позивач не зазначає, що ним у спірний період з 24.02.2022 по 01.09.2022 відпрацьовано норму робочого часу у повному обсязі, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30000 грн. на місяць.

Доводи позивача про те, що зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць не відповідають позиції Верховного Суду викладеній у зразковій справі.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24.02.2022 по 01.09.2022 додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період.

Відтак, висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року є помилковими, з урахуванням чого апеляційна відповідача підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати доплати у розмірі 50 % грошового забезпечення за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Відповідно до п. 1постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно з п. 2-5 Постанови № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієїпостанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієїпостанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я"затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусомSARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 1 Порядку № 485 цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами: "Здійснення доплати медичним та іншим працівникам закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками".

Пунктом 2 Порядку № 485 передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання п. 4 Постанови № 375 МВС видано наказ від 03.06.2020 № 431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Отже, підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа рядового і начальницького складу; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Вказана доплата здійснюється не всім, а лише окремим категоріям осіб рядового і начальницького складу, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Згідно з п. 4 Постанови № 375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Таким чином, рішення щодо визначення персонального переліку поліцейських, які у зв`язку із виконанням службових обов`язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням, та встановлення додаткової доплати останнім пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, приймає начальник.

За інформацією відповідача, за спірний період дані щодо виконання позивачем службових обов`язків, які є підставою для нарахування та виплатидодаткової доплати відсутні, дані внесення позивача до персональних переліків працівників для нарахування та виплати їм вказаної доплати не надано, додаткова доплата не встановлювалась та не виплачувалась.

Натомість позивач, зазначаючи про наявність підстав для отримання спірної доплати, посилається на те, що у спірний період проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді старшого по корпусу відділу режиму і охорони Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

У зв`язку з чим позивач наголошував, що відповідно до покладених обов`язків і виконання повноважень займав посаду, на якій здійснював правозастосовну та правоохоронну діяльність, забезпечував правопорядок і безпеку громадян, здійснював заходи, спрямовані на створення і підтримання нормальних умов життєдіяльності населення (ув`язнених та засуджених), під час виконання своїх обов`язків мав безпосередній контакт з ув`язненими та засудженими та іншими громадянами, які могли бути потенційно інфіковані.

Втім, такі доводи є необґрунтованими, оскільки як зазначено вище, визначальним є внесення особи до персонального переліку осіб, які у зв`язку із виконанням службових обов`язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням, із визначенням тривалості відпрацьованого часу в особливих умовах.

Сам факт перебування позивача на певній посаді не свідчить про участь у відповідних заходах, які дають підставу на отримання доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно допостанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020.

Матеріали справи не містять доказів наявності наказів керівника відповідача щодо нарахування додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленоїпостановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.

При цьому, у ході судового розгляду справи не встановлено наявності доказів і того, що позивач був задіяний у виконанні заходів із забезпечення життєдіяльності населення, виконував обов`язки з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок виконання яких мав би безпосередній контакт з населенням у спірний період.

Разом з тим, як слушно зазначив суд першої інстанції, дія постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 не розповсюджується на співробітників Державної кримінально-виконавчої служби.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу у спірний період з 11 березня 2020 по 01 серпня 2023 року доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно допостанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно, з урахуванням чого апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про звернення позивача до суду з пропуском установленого процесуальним законом строку колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України(у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Колегія суддів враховує, що 06 квітня 2023 року Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

Отже, у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що до спірних позовних вимог підлягає застосуванню частина 2 статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.1-3ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимогст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбаченапостановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 та зобов`язання Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбаченапостановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по справі № 520/16198/24 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбаченапостановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 та зобов`язання Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбаченапостановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

У цій частині прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по справі № 520/16198/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло