Постанова

від 23.01.2025 по справі 380/11483/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11483/24 пров. № А/857/34239/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року про зупинення провадження у справі № 380/11483/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Горизонти» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення (ухвалу суду першої інстанції винесено суддею Кравцівим О.Р. в м. Львові в порядку письмового провадження, справа в суді апеляційної інстанції сформована у змішаній (паперовій та електронній) формі), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Горизонти» (далі також ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також ЗМУ ДПС, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 25.04.2024 №458/33-00-04-02, видане ЗМУ ДПС про застосування штрафу в сумі 85559,48 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних.

Ухвалою від 03 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 03 грудня 2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/4768/23.

Не погодившись з постановленою ухвалою її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було належним чином обґрунтовано наявності зв`язку між очікуваним рішенням за наслідками розгляду справи № 200/4768/23 і предметом спору у справі № 380/11483/24, в тому числі суд не конкретизував, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення зазначеного подання.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції, у відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що:

- правовідносини розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб`єктами права щодо об`єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов`язках цих суб`єктів (пункт 17 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19 (провадження № 14-73цс21));

- подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16; ухвала від 14.12.20218 у справі № 910/21267/16; ухвала від 20.05.2021 у справі № 904/6125/20; пункт 18 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19);

- під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц; пункт 6.30 постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; постанова від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; постанова від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г).

Отже, подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2024 передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 200/4768/23, у якій позивач оспорює правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування до нього штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Мотивуючи необхідність передачі справи на розгляд Судової палати, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визнала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 280/4484/23 та від 06.02.2024 у справі № 160/10740/23, щодо застосування положень пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі також - ПК України). Так, на переконання колегії суддів Верховного Суду, зменшені розміри штрафних санкцій, які введено в дію 08.02.2023 з набранням чинності Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-ІХ «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (далі також Закон № 2876-ІХ), мають застосовуватись за факти несвоєчасної реєстрації всіх податкових накладних, складених та зареєстрованих протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, за умови, що рішення про застосування штрафної санкцій приймається контролюючим органом після 08.02.2023. Таке правозастосування відповідатиме системному аналізу норм пункту 120-1.1 статті 120-1 пункту 201.10, статті 201 та пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України у їх спільному взаємозв`язку з матеріальними нормами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56 та пункту 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини за справою № 200/4768/23 є подібними тим, що мають місце в цій справі, оскільки предметом розгляду в справі № 380/11483/24 є, зокрема, застосування штрафу за порушення строку реєстрації розрахунків коригування, складених 28.04.2022, 19.07.2022, 25.10.2022, 28.10.2022, 10.11.2022, (тобто до набранням чинності Законом № 2876-ІХ).

Щодо посилань апелянта на відмінність підстав позову, визначених позивачем в цій справі, від підстав позову в справі № 200/4768/23, колегія суддів звертає увагу, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати власну правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття. відповідно до усталеної практики Верховного Суду та правового принципу «jura novit curia», якщо суд доходить переконання, що позивач на обґрунтування своїх вимог та заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, то суд має право самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважає, що висновки Верховного Суду щодо застосування норм пункту 120-1.1 статті 120-1 пункту 201.10, статті 201 та пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України будуть мати значення для вирішення цієї справи по суті.

За таких обставин, зважаючи на перебування у провадженні Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 200/4768/23, у межах якої суд касаційної інстанції розглядає питання про застосування до спірних відносин положень пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав та доцільність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 200/4768/23.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанцій не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для її скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року про зупинення провадження у справі № 380/11483/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар