Постанова

від 23.01.2025 по справі 500/5618/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5618/24 пров. № А/857/32740/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л. Я.

Качмара В. Я.,

за участю секретаря судового засіданніЄршової Ю.С.,

представника позивачаНужди Ф.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАК-АВТОТРАНС» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 500/5618/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАК-АВТОТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Осташем А.В. у м. Тернополі 04 листопада 2024 року о 12:06 годині у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, дата складення повного тексту судового рішення 05 листопада 2024 року, справа за апеляційною скаргою сформована у змішаній (паперовій та електронній) формі), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАК-АВТОТРАНС» (далі також ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також Укртрансбезпека, відповідач), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.09.2024 № 067513.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що проведення рейдової перевірки на автодорозі 0160202, яка не значиться в щотижневому графіку перевірки та направленнях, є поза межами наданих інспекторам Укртрансбезпеки повноважень, у зв`язку з цим спірна постанова підлягала скасуванню як така, що прийнята за результатами незаконно проведеного габаритно-вагового контролю під час вказаної рейдової перевірки.

Тобто вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, аналогічними до тих, які були покладені в основу позовної заяви.

У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач подав відзив, у якому заперечує проти вимог скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач, який був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 27.06.2024 та направлення на рейдову перевірку від 27.06.2024 № 000027 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. 0160202, між містами Арциз та Татарбунари, Одеська область.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку № 000027 від 27.06.2024 року виключно в межах Одеської області, а також на кінцевих зупинках громадського транспорту, місць навантаження та розвантаження вантажного транспорту, місць накопичення транспорту, який здійснює перевезення пасажирів та вантажів; місця зберігання, технічного обслуговування та ремонту автотранспорту на території Одеської області та м. Одеса та графіка проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області на період з 01.07.2024 по 07.07.2024.

03.07.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки VOLVO н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з CТО №061126 з напівпричіпом марки SAMRO н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво реєстрації т/з CТТ №946442 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 .

В подальшому, за результатами проведення рейдової перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.07.2024 № АР057940, в якому зафіксовано, що вищезазначеним транспортним засобом, згідно товарно - транспортної накладної від 03.07.2024 № 7, здійснювалось перевезення вантажу. Автомобільним перевізником ТОВ допущено порушення вимог Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі також Закон № 2344-III), пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі також ПДР).

За результатами розгляду акту від 27.03.2023 № 337253 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області 03.09.2024 було винесено постанову № 067513 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ у сумі 51000,00 грн, відповідно абзацу 17 частини першої статті 60 Закону Закон № 2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Не погоджуючись з постановою відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом № 2344-III.

Частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу положень частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятою-двадцятою статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі також - Порядок № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Згідно з частинами першою, другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частина четверта статті 48 Закону № 2344-III визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Осьові навантаження щодо місцевих доріг визначені відповідно до підпункту (в) пункту 22.5 ПДР України, де максимально допустиме навантаження при відстані між осями від 1,3 м - 11,5 т.

Максимально допустима маса вантажних транспортних засобів для доріг місцевого значення згідно підпункту (б) пункту 22.5 ПДР України - 24 т.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Відповідно до абзацу 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі також - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку № 879 передбачено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Документальний габаритно-ваговий контроль-визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункт 5-1 пункту 2 Порядку № 879).

Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (підпункт 11 пункту 2 Порядку № 879).

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України передбачено два види габаритно-вагового контролю, а саме документальний та точний контроль.

При цьому, нормами законодавства не встановлено обов`язку проведення габаритно-вагового контролю виключно у спосіб зважування транспортного засобу при наявності необхідних даних у товарно-транспортній документації.

При документальному габаритно-ваговому контролі визначення маси транспортного засобу здійснюється на підставі документів шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний ваговий контроль здійснюється за допомогою спеціально обладнаного пункту вагового контролю.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, контролюючим органом під час перевірки встановлено факт перевищення встановлених законодавствам вагових обмежень на 66,6%.

Апелянт зазначає, що автодорога 0160202, на котрій був зупинений автомобіль VOLVO FM450 д/н НОМЕР_4 із причіпом д\н НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_1 , не містилась в переліку місць здійснення габаритно-вагового контролю, зазначеному у щотижневому графіку і в направленні та не відповідно до порядку, передбаченому наведеними вище нормами законодавства - на стаціонарному або пересувному пункті габаритно-вагового контролю, обладнаному дорожнім знаком 5.96.1. з дотриманням п.15 ПДР, а тому проведення рейдової перевірки на автодорозі, яка не значиться в щотижневому графіку перевірки та направленнях, є незаконним.

Однак, колегія суддів із такими доводами позивача не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до статті 8 Закону України від 8 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з іншими населеними пунктами в межах Автономної Республіки Крим чи області та із залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон, місцями відпочинку і не належать до доріг державного значення.

До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні районні центри з іншими населеними пунктами, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об`єктами культурного значення, іншими дорогами загального користування у межах району.

Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.

Cуд першої інстанції покликався на те, що автомобільна дорога 0160202, що проходить між містами Арциз і Татарбунари, належить до доріг місцевого значення, а тому нормативно допустима вага при проїзді вказаною дорогою становить 24 тонни.

Відповідно до розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 05.04.2024 № 320/А-2024 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення, які перебувають на балансі Державного Підприємства «Служба місцевих автодоріг» кількість доріг становить 107 і це лише дороги місцевого значення.

Цю інформацію фізично не можливо розмістити у направленні на рейдову перевірку (перевірку на дорозі), тож у направленні окремо зазначено автомобільні дороги з високою інтенсивністю руху (вказано їх індекс і номер), а інші автомобільні дороги з низькою інтенсивністю руху зазначені назвами районів чи міст через які вони проходять.

Згідно постанови Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Тобто, в даному випадку певні дефекти не можуть бути самі по собі підставами скасування.

Відтак, покликання на недійсність графіку та направлення на рейдову перевірку є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Вказане в сукупності підводить колегію суддів до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАК-АВТОТРАНС» залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 500/5618/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 23.01.25