Постанова

від 23.01.2025 по справі 460/69/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Справа № 460/69/24 пров. № А/857/29162/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року (суддя Недашківська К.М., м.Рівне, повний текст складено 25 жовтня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (далі Департамент) в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту від 28.11.2023 про припинення виплати державної соціальної допомоги з 01.12.2023 та повернення виплачених коштів з 01.04.2023 по 30.09.2023;

зобов`язати Департамент нарахувати та виплатити позивачу державну соціальну допомогу з 01.12.2023.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року (далі Рішення суду) позов задоволено повністю.

Визнано протиправним рішення Департаменту від 28.11.2023 про припинення виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.12.2023 та повернення виплачених коштів з 01.04.2023 по 30.09.2023. Зобов`язано Департамент поновити нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.12.2023.

23.10.2024 на адресу суду першої інстанції, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), надійшла заява позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (далі Заява).

Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року Заяву задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту на виконання Рішення суду в частині не нарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.12.2023 по 30.04.2024. Зобов`язано Департамент вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень. Установлено Департаменту двадцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить таку скасувати, та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання протиправними дій.

В доводах апеляційної скарги вказує, що державна соціальна допомога передбачена «Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 (далі Порядок №250) призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням. Cудом першої інстанції безпідставно зобов`язано Департамент здійснити нарахування і виплату державної соціальної допомоги за період з 01.12.2023 по 30.04.2024, оскільки він становить менше шести місяців. Також відсутня заява позивача про призначення державної соціальної допомоги на вказаний період.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням суду зобов`язано відповідача поновити виплату соціальної допомоги саме з 01.12.2023. Зважаючи на те, що 31.05.2024 до Департаменту надійшла заява позивача про призначення державної соціальної допомоги з 01.05.2024 по 31.10.2024, а 27.06.2024 Департаментом прийнято рішення про призначення соціальної допомоги, відповідач був зобов`язаний на виконання судового рішення нарахувати та виплатити позивачу соціальну допомогу за період з 01.12.2023 (як визначено Рішенням суду) по 30.04.2024.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 10.09.24 позивач звернулась до відповідача із запитом про надання публічної інформації, де зазначено, що на виконання судового рішення у справі №460/69/24 не проведено нарахування та виплату державної допомоги з 01.12.2023 по 30.04.2024; просила надати інформацію щодо нарахування державної допомоги з 01.12.2023 по 30.04.2024 відповідно до відкритого виконавчого провадження від 09.09.2024 №75323883 на виконання Рішення суду.

Відповідач листом від 11.10.2024 повідомив, що з моменту набрання судовим рішенням законної сили Департаментом скасовано рішення від 28.11.2023 про припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.12.2023 та утримання коштів, що підлягають поверненню.

Зазначив, що кошти державної соціальної допомоги виплачені з 01.04.2023 по 30.09.2024 Департаментом примусово не стягувалися та не були повернуті на рахунок Департаменту у добровільному порядку; таким чином, дані кошти повторному нарахуванню та виплаті не підлягають.

Вказав, що 31.05.2024 до Департаменту надійшла заява позивача про призначення державної соціальної допомоги з 01.05.2024 по 31.10.2024;

27.06.2024 Департаментом прийнято рішення про призначення соціальної допомоги, яка виплачується по даний час.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон №1768-ІІІ; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім`ї; прожитковий мінімум для сім`ї - визначена для кожної сім`ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення; середньомісячний сукупний дохід сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлено Порядком №250.

Згідно пунктів 2, 3 Порядку №250, державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Отже, державна соціальна допомога призначається малозабезпеченим сім`ям на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

Разом з тим, cуд першої інстанції у Рішенні суду дійшов висновку, що ефективним захистом порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача поновити надання державної соціальної допомоги з дати припинення її надання, тобто з 01.12.2023.

Рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Як встановлено вище, Рішенням суду визначено дату, з якої позивачу слід поновити нарахування та виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (з 01.12.2023).

Тому виплата державної соціальної допомоги на виконання судового рішення не може бути обмежена у зв`язку з тим що оспорюваний період є меншим за шість місяців, а також у зв`язку з відсутністю заяви позивача на вказаний період.

За приписами частини шостої статті 383 КАС за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

При виконанні Рішення суду у цій справі, відповідач, відмовляючи у поновленні нарахування та виплати державної соціальної допомоги з 01.12.2023, порушив право позивача на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, захищене Рішенням суду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування заходів судового контролю в порядку статті 383 КАС.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що окрема ухвала суду першої інстанції винесена за результатами повного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич