Постанова

від 24.01.2025 по справі 460/4328/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Гудима Н.С.

24 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4328/24 пров. № А/857/30453/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 460/4328/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор", у якому просив суд:

-визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період: 01.01.2015р. - 30.11.2018р. в неповному розмірі

-зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період: 01.01.2015р. - 28.02.2018р. із встановленням базового місяця січень 2008 року, з 01.03.2018р. - 30.11.2018р. - березня 2018 року, з урахуванням абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078,

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2024р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року - 31 грудня 2016 року включно з встановленням базового місяця - січень 2008 року.

Одночасно, суд зобов`язав Державну установу "Рівненський слідчий ізолятор" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року - 31 грудня 2016 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (з урахуванням виплачених сум).

Крім того, суд визнав протиправною бездіяльність Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" щодо неврахування вимог абз.4, 5, 6 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період: 01 березня 2018 року - 30 листопада 2018 року.

При цьому, суд зобов`язав Державну установу "Рівненський слідчий ізолятор" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року - 30 листопада 2018 року, із врахуванням абз.4, 5, 6 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 (з урахуванням виплачених сум).

У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, апелянт Державна установа "Рівненський слідчий ізолятор" подав апеляційну скарги, в якій зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2024р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що старший сержант внутрішньої служби, ОСОБА_1 , проходив службу у Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" та згідно Наказу від 03.06.2019р. №65/ОС-19 (по особовому складу) звільнений зі служби відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію (за власним бажанням).

Листом від 04.04.2024р. №04-2204 відповідач Державна установа «Рівненський слідчий ізолятор» на звернення позивача повідомив, що за період: 01.01.2015р. - 03.06.2019р. індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 проводилась згідно діючого чинного законодавства на час нарахування індексації. У день звільнення зі служби позивача виплачені всі суми, належні при розрахунку, в тому числі індексація грошового забезпечення за весь період служби в установі.

Для нарахування індексації за період: 01.01.2015р. - 30.11.2015р. застосовувався базовий місяць вересень 2014 року місяць підвищення постійної складової грошового забезпечення (надбавки за виконання особливо важливих завдань), за період: 01.12.2015р. - 31.12.2016р. застосовувався базовий місяць листопад 2015 року місяць підвищення постійної складової грошового забезпечення (оклад за спеціальним званням), за період: 01.01.2017р. - 28.02.2018р. застосовувався базовий місяць січень 2017 року місяць підвищення постійної складової грошового забезпечення, а саме посадового окладу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016р. №1036 Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294. Для нарахування індексації за період 01.03.2018р. -31.05.2019р. застосовувався базовий місяць березень 2018 року - місяць підвищення постійної складової грошового забезпечення, а саме посадового окладу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991р. №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Вказані положення ч.3 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей кореспондуються із приписами ч.1 ст.2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991р. №1282-ХІІ, згідно яких індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

ст.4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ч.2 ст.5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

За правилами ч.6 вказаної статті Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України..

ч.1 ст.9 Закону України Про індексацію грошових доходів населення передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Положення вказаного Закону кореспондуються із приписами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

В ст.18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000р. №2017-III видно, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Слід враховувати, що відповідно до положень п.п. 2, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових ( далі Постанова 1078).

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.

Початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.

При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

В п.10-2 Порядку від 17.07.2003р. №1078 видно, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007р. №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п.13 вказана постанова набрала чинності з 01 січня 2008 року.

З урахуванням змін внесених Постановою Кабінету Міністрів від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», з 01 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Крім того, у зв`язку з цими змінами, Порядок проведення індексації грошових доходів населення не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття слідує із системного тлумачення п.5 Порядку №1078 у редакції, яка запроваджена з 01 грудня 2015 року.

Отже, місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тому, з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Таким чином, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу в позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Системний аналіз положень Постанови №1013 у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 1 грудня 2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

07.11.2007р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), відповідно до якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Схема посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби затверджена Додатком 1 до Постанови № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій осіб, зокрема і посадового окладу позивача.

Надалі, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1036, яка набрала чинності з 01.01.2017, до постанови №1294 внесено чергові зміни, зокрема, в частині визначення посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби за наступними посадами:

- Старший по корпусу слідчого ізолятора;

- Молодший інспектор 1 категорії;

- Молодший інспектор 2 категорії;

- Молодший інспектор з режиму секретності;

- Старший пожежник;

- Старший по корпусу слідчого ізолятора.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що на момент звільнення зі служби позивач займав посаду молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і хорони Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор".

Отже, з 01.01.2017р. посадовий оклад позивача змінився, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації.

Таким чином, за період з 01.01.2016р. - 31.12.2016р. базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, а з 01.01.2017р. - січень 2017 року.

Як видно з матеріалів справи в період: 01.01.2016р. - 31.12.2016р. відповідач виплачував індексацію грошового забезпечення позивачу з урахуванням як базового місяця листопад 2015 року, що не відповідає вимогам законодавства, які чинні на момент спірних правовідносин.

Оскільки у січні 2017 року підвищено розмір посадового окладу позивача, тому обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів, тобто - з лютого 2017 року.

У свою чергу, за даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за лютий 2017 року становив 101,0 %. Цей індекс опубліковано в березні 2017 року. Оскільки він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто у квітні 2017 року, не настає. У подальшому за березень 2017 року індекс споживчих цін становив 101,8 %. Цей індекс опубліковано у квітні 2017 року. Оскільки наростаючим підсумком за лютий - березень (1,01 х 1,018 х 100) він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто у травні 2017 року, не настає. Індекс споживчих цін у квітні 2017 року становить 100,9 %. Цей індекс опубліковано у травні 2017 року. Оскільки наростаючим підсумком індекс споживчих цін за лютий - квітень 2017 року дорівнюватиме 103,74 % (1,01 х 1,018 х 1,009 х 100), що перевищує поріг індексації (103 %), тому право на індексацію виникне у червні 2017 року (наступний місяць за місяцем публікації індексу за квітень 2017 року).

Отже, у квітні 2017 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103 % та склав 103,74 %, а тому у позивача виникло право на індексацію у місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс - у червні 2017 року.

З довідки про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення видно, що відповідач з липня по лютий 2018 року здійснив нарахування і виплату такої індексації позивачу.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 березня 2018 року 30.11.2018 року із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абз. 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, колегія суддів звертає увагу на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. в редакції від 24.02.2018р., яка набрала чинності з 01.03.2018р. (далі Постанова № 704), змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.

п.4 Постанови № 704 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.

В п.5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п.2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %.

Отже, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах, норми абз.1 п.5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

В абз.2 п.5 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Між тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Як видно із змісту абз.3, 4, 6 п.5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз.1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п.1-1 цього Порядку.

Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.

В даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.

Тобто, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п.11 Порядку № 1078.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Отже, в даному випадку суб`єкт владних повноважень врахував лише норми абз.1, 2 п.5 Порядку № 1078, згідно якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачі у межах спірних правовідносин безпідставно не врахували норми абз.3, 4, 6 п.5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року).

Таким чином, індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01 березня 2018 року 30.11.2018 року повинна бути перерахована та виплачена із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням п.5 абз.4, 5, 6 Постанови № 1078.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №816/1728/16, та від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки за період з 01.03.2018р. 30.11.2018р. не здійснено належного обрахування сум індексації грошового забезпечення позивача. Тому, належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» щодо невиплати позивачу належних сум індексації грошового забезпечення за вказаний період та зобов`язання нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. 30.11.2018р., виходячи з урахуванням абз.4, 5, 6 п.5 Порядку №1078.

Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013р. № 9-рп/2013, зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20.11.2019р. у справі № 620/1892/19.

Верховний Суд України неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь яких виплат. Постанова ВС/КАС від 18 березня 2020 року у справі № 592/9072/17.

У ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000р. №2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005р. зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

Така правова позиція висловлена й Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17.

ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. В іншій частині судове рішення не оскаржується.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" залишити без задоволення, а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 460/4328/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель