Постанова

від 24.01.2025 по справі 380/15635/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/15635/24 пров. № А/857/27816/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року (суддя Кухар Н.А., ухвалену в м. Львові о 12:36, повний текст складено 14.10.2024) у справі № 380/15635/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Національного антикорупційного бюро України в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Національного антикорупційного бюро України № 1046-Н від 02.06.2023 Про надання відпустки, припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 ; визнати протиправним та скасувати наказ Національного антикорупційного бюро України №1307-Н від 11.06.2024 Про ОСОБА_2 ; визнати протиправним та скасувати наказ Національного антикорупційного бюро України №1400-Н від 24.06.2024 Про ОСОБА_2 ; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Директора Львівського територіального управління Національного антикорупційного бюро України з 24.06.2024 року; стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи 29.07.2024 року, представник відповідача подав клопотання про передачу справи за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. Зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Позивачем до позовної заяви додано акт № 67 від 04.07.2024, складений майстрами дільниць ЛКП Княже місто, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі слів сусідів має постійне місце проживання з вересня 2016 року по теперішній час, без реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 . Зазначений акт підписаний майстрами дільниць ЛКП Княже місто та сусідами. Проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , не є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання у розумінні вимог ч. 1 ст. 25 КАС України, що підтверджується самим актом.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю задоволено. Адміністративну справу №380/15635/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (бульвар Лесі Українки, 26a, Київ, 01133).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, її оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм процесуального права, та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та справу передати на розгляд у Львівський окружний адміністративний суд.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що позивачем належними доказами підтверджено постійне місце свого проживання у м. Львів і з урахуванням чого, суд першої інстанції дійшов висновку у своєму рішенні, що воно є тимчасовим в ухвалі не зазначається і не обґрунтовується. Вважає, що, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру №703594 від 23.07.2024 підтверджує постійне місце проживання позивача. Вказує, що законодавець зазначає вичерпний перелік місць, які можуть вважатися місцем проживання особи, а реєстрація не є підставою для визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом. Зазначає, що постійним місцем проживання позивача з 2016 року і по даний час є АДРЕСА_3 , що підтверджується Актом ЛКП «Княже місто» № 67 від 04 липня 2024 року, копія якого додана до матеріалів справи. Зазначає, що акти, як адміністративна послуга, щодо підтвердження факту проживання особи за відповідною адресою (на основі письмових свідчень сусідів) мешканцям сектору багатоквартирної забудови видають уповноважені представники житлово- комунального підприємства, управляючої компанії, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (акт видається по формі, затвердженій суб`єктом господарювання). Відтак, зазначає, що за заявою ОСОБА_1 (копія якої міститься у матеріалах справи) у встановленому порядку, уповноваженими особами житлово-комунального підприємства, яке обслуговує відповідний багатоквартирний будинок ЛКП «Княже місто», видано відповідний акт. Тому, вважає, що Акт ЛКП «Княже місто» №67 від 04 липня 2024 року є належним доказом на підтвердження факту постійного проживання позивача у місті Львові, що судом першої інстанції не було враховано. Також, зазначає, що на підтвердження факту простійного проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 з вересня 2016 року по даний час позивачем надано ряд інших доказів, які безпідставно не були враховано судом першої інстанції, зокрема: довідка про фактичне місце його проживання по АДРЕСА_3 №175 від 12.08.2024 року (копія довідки міститься в матеріалах справи); витяг з єдиного державного реєстру речових прав про право власності на квартиру у АДРЕСА_3 . (копія міститься в матеріалах справи); копії листків непрацездатності про тривале стаціонарне та амбулаторне лікування позивача у м. Львів листками непрацездатності (міститься в матеріалах справи). Також зазначає, що посада незаконне звільнення з якої оспорюється позивачем знаходиться у м. Львові у Львівському територіальному управлінні. Окрім цього, зазначає, що саме з 2016 року позивач декларує АДРЕСА_3 . як місце свого постійного проживання у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які знаходяться у вільному доступі у відкритому Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до положень ч. 2 ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до суду із даним позовом, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №703594 від 23.07.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Також, суд першої інстанції врахував, що місцезнаходженням відповідача у цій справі Національного антикорупційного бюро України є адреса: 03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3. А відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно ст. 25 КАС України дана справа не підсудна Львівському окружному адміністративному суду, а її розгляд має здійснюватись окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ, а саме - Київському окружному адміністративному суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 26 КАС України передбачено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відтак, з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача) територіальну підсудність.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції вірно вказав, що якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Відтак, зважаючи на викладене суд першої інстанції вірно вказав, що ст. 25 КАС України пов`язує підсудність справи за вибором позивача з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.

Як вбачається з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №703594 від 23.07.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.49).

Разом з тим, позивач місцем фактичного проживання без реєстрації вказує наступну адресу: АДРЕСА_5 , на підтвердження чого було надано Акт ЛКП Княже місто №67, довідку №175 від 12.08.2024.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що фактичне місце проживання особи без реєстрації не може вважатися місцем її проживання "за зареєстрованим у встановленому законом порядку" для цілей застосування ст. 25 КАС України при визначені підсудності адміністративної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Наведене вище визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Слід зазначити, що відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-ІV (далі - Закон №1382-ІV), у статті ст. 3 якого міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема: місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Також слід вказати, що механізм декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, відповідно до пунктів 3, 4, 5 якого декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради. Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

Як передбачено пунктом 46 вказаного Порядку, посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення: приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи; вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265; формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265.

Відтак судом першої інстанції вірно зазначено, що чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що для застосування положень ч. 1 ст. 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому, місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Також слід зазначити, що наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за тимчасовим місцем проживання без реєстрації у встановленому законом порядку.

Окрім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зазначає, що проживає за адресою: АДРЕСА_5 без реєстрації, однак така адреса місця проживання не може бути врахована судом в цілях визначення підсудності даної справи згідно ст. 25 КАС України.

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, на час звернення до суду із даним позовом згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №703594 від 23.07.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Окрім цього, місцезнаходженням відповідача у цій справі Національного антикорупційного бюро України є адреса: 03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3.

Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно ст. 25 КАС України дана справа не підсудна Львівському окружному адміністративному суду, а її розгляд має здійснюватись окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ, а саме - Київському окружному адміністративному суду.

Зважаючи на все викладене вище та враховуючи те, що дана адміністративна справа належить до підсудності окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м.Київ, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, щодо направлення адміністративної справи №380/15635/24 за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №380/15635/24 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга