Рішення

від 20.01.2025 по справі 990/239/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2025 року

м. Київ

справа №990/239/24

адміністративне провадження № П/990/239/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Кашпур О.В., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рудницького І.В.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки Гелхвіідзе Д.Р.,

представниці Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Друцької О.Г,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та предмет спору

25 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Гелхвіідзе Д.Р., у якій автор позовної заяви просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 25 червня 2024 року №108/ко-24 в частині визначення, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення набрала 322 бали, а також в частині щодо визнання судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Аргументи автора позовної заяви

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що Комісія під час проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання свідомо занизила виставлені позивачці бали з тією метою, щоб вона не отримала мінімально допустимої кількості балів для успішного його проходження, визначеної пунктом 5 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 в редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року №20/зп-18 (зі змінами станом на момент проведення кваліфікаційного оцінювання судді, далі - Положення). Зокрема, під час оцінювання на відповідність за критеріями ефективності здійснення правосуддя, показниками діяльності, критеріями особистої компетентності, соціальної, професійної етики та доброчесності, ВККС урахувала відомості про наявні дисциплінарні стягнення та висновки Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), що негативно вплинуло на оцінювання за цими критеріями.

Крім цього, позивачка вважає, що Комісія перевищила свої повноваження під час співбесіди щодо визначення балів за критеріями особистої та соціальної компетенції, професійної етики, доброчесності, а саме - намагалася отримати від ОСОБА_1 інформацію, яку вона, відповідно до закону, надавати не могла.

Стверджує, що оскаржуване рішення Комісії є немотивованим, оскільки в ньому відсутнє обґрунтування оцінок за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, не зазначено, яку кількість балів позивачка отримала за тими критеріями, максимальний бал за якими передбачений відповідним Положенням, зокрема: рівень здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність; діяльність щодо підвищення фахового рівня; морально психологічні якості, інтегративність та інші показники за критеріями професійної етики та доброчесності. Зауважує, що у рішенні відсутнє пояснення за яким конкретно критерієм кваліфікаційного оцінювання позивачка не підтвердила здатності здійснення правосуддя і чому, комісія обмежилася лише стислим загальним посиланням на засоби встановлення здатності судді здійснювати правосуддя та кількість за результатами кваліфікаційного оцінювання балів, що, на думку автора позовної заяви, жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення.

Також зазначає, що законом визначено зміст співбесіди, тож обговорення під час співбесіди відомостей, які не випливають з дослідження досьє, є порушенням вимог частини дев`ятої статті 85 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) щодо змісту співбесіди.

Аргументи відповідача

У відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Представник Комісії стверджує, що аргументи позивачки про невмотивованість оспорюваного рішення не відповідають дійсності та спростовуються мотивувальною частиною цього рішення, зміст якого указує на те, що Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 оцінила її компетентність (професійну, особистісну, соціальну), професійну етику та доброчесність із зазначенням щодо кожного критерію оцінювання балів та мотивів.

ВККС доводить, що під час співбесіди суддя продемонструвала відсутність розуміння базових вимог процесуального закону щодо основних положень інституту забезпечення позову, умов проведення заочного розгляду справи, критеріїв мотивованості судового рішення, встановлених в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновках Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС), практиці вищих судових інстанцій України. З`ясовані за результатами аналізу суддівського досьє та співбесіди обставини свідчать про систематичне грубе нехтування обов`язками судді та дають підстави для обґрунтованого сумніву у сприйнятті та утвердженні суддею фундаментальних засад професійної етики і доброчесності.

Відповідаючи на аргумент щодо порушення вимог частини дев`ятої статті 85 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє, Комісія зауважила, що позивачка не указала конкретних обставин, які вона розцінює як перевищення Комісією повноважень.

Відповідач також наголосив, що у позовній заяві ОСОБА_1 не заперечує обставини, оцінка яких Комісією лягла в основу рішення щодо результатів її кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, натомість фактично обґрунтовує позов незгодою з оцінкою цих обставин Комісією, тобто просить суд здійснити переоцінку фактів, які стали підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

На думку відповідача, у розглядуваному випадку Комісія при реалізації наданих законодавством повноважень щодо кваліфікаційного оцінювання позивачки дотрималася вимог, закріплених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Рух справи, клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі

25 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року відкрито провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гелхвіідзе Д.Р. про її розгляд за правилами загального позовного провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів.

У судовому засіданні 20 січня 2025 року позивачка та її представник позов підтримали та просили його задовольнити з викладених у позовній заяві мотивів.

Представниця відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Установлені судом обставини справи

Указом Президента України від 23 травня 2013 року №302/2013 «Про призначення суддів» ОСОБА_1. призначено на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області строком на п`ять років. Строк повноважень судді ОСОБА_1. закінчився 22 травня 2018 року.

Рішенням ВККС від 01 лютого 2018 року №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання окремих суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1.

Рішенням Комісії від 02 березня 2018 року №ЗЗ/зп-18 призначено проведення іспиту для суддів місцевих судів (цивільна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді 16 травня 2018 року, зокрема й позивачки, однак вона не з`явилася для складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Згодом рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2018 року №464/3дп/15-18, яке залишила без змін Вища рада правосуддя (далі - ВРП) рішенням від 10 травня 2018 року №1365/0/15-18, суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на три місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів України (далі - НШСУ) для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування процесуального законодавства щодо розгляду справ позовного провадження та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням ВРП від 05 липня 2018 року №2143/0/15-18 за поданням її Третьої Дисциплінарної палати тимчасово, строком на три місяці, відсторонено суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до НШСУ для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування процесуального законодавства щодо розгляду справ позовного провадження та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Доручено НШСУ забезпечити проходження позивачкою курсу підвищення кваліфікації з метою подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 27 липня 2018 року № 181/зп-18 припинено проведення кваліфікаційного оцінювання судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 на відповідність судді займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року №8/зп-18.

Відповідно до Звіту НШСУ суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 з 20 серпня 2018 року до 28 вересня 2018 року пройшла повний курс навчання та успішно виконала індивідуальну навчальну програму для підвищення кваліфікації суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя.

Рішенням Комісії від 26 березня 2019 року № 37/зп-19 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідних судах у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, зокрема й позивачки.

Рішенням Комісії від 27 вересня 2019 року №173/зп-19 затверджено та оприлюднено декодовані результати першого етапу «Іститу» в межах кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення та допущено суддів, зокрема й позивачку, до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ повноваження членів ВККС було припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема судді ОСОБА_1 .

Повноважний склад ВККС сформовано 01 червня 2023 року.

З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Комісії від 20 липня 2023 року №34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії, зокрема, стосовно осіб призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_1 продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» та призначено проведення співбесіди на 25 червня 2024 року.

Рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні судді ОСОБА_1 перевірено на першому етапі кваліфікаційного оцінювання шляхом складення анонімного письмового тестування, за результатами якого позивачка набрала 63 бали, та практичного завдання, за результатами якого позивачка набрала 97 балів.

Критерій ефективності здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 оцінено Комісією в 40 балів.

Діяльність щодо підвищення фахового рівня судді Комісія оцінила в 1 бал.

За критеріями особистої компетентності та соціальної компетентності суддя ОСОБА_1 набрала 59 балів та 62 бали відповідно.

Показники відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, Комісія оцінила в « 0» балів кожний.

За результатами дослідження суддівського досьє, висновку за підсумками тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, висновку ГРД, з урахуванням аргументів, наведених суддею ОСОБА_1 в письмових поясненнях, та за результатами проведеної співбесіди Комісія у складі колегії встановила, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 набрала сумарно 322 бали, що становить менше 50 відсотків від суми максимально можливих балів та є недостатнім для прийняття рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Тож, рішенням від 25 червня 2024 року №108/ко-24 Комісія у складі колегії визначила, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення набрала 322 бали та визнала її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Джерела права та акти їхнього застосування

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

За частиною першою статті 92 цього Закону ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

У пунктах 6 та 7 частини першої статті 93 цього Закону передбачено, що ВККС затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програму та порядок проходження початкової підготовки судді; проводить кваліфікаційне оцінювання.

Згідно зі статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: 1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі; 2) рішення ВККС України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (частини перша-п`ята статті 83 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини другої статті 84 Закону №1402-VIII за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 85 цього Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення визначені розділом IV Положення № 143/зп-16 в редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року №20/зп-18 (зі змінами станом на момент проведення кваліфікаційного оцінювання судді).

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу IV Положення кваліфікаційне оцінювання судді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення проводиться у разі застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону.

Організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Метою проведення кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення є підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді після проходження ним курсу підвищення кваліфікації у НШСУ, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів (пункт 3 розділу IV Положення).

Підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення є рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів (пункт 4 розділу IV Положення).

Пунктом 7 розділу IV Положення встановлено, що кваліфікаційне оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення проводиться відповідно до спеціалізації суду, здатність здійснювати правосуддя у якому підтверджується.

Мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення - 55 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту. Під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання не встановлюється (пункт 8 розділу IV Положення).

За правилами підпунктів 9.1. та 9.2. пункту 9 розділу IV Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення Комісія ухвалює одне з таких рішень:

про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

За пунктом 10 цього ж розділу Положення рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 50 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання критеріїв на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди за умови отримання за кожен з критеріїв бала більшого за 0.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу II Положення критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Підпунктом 5 глави 6 розділу II Положення передбачено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики - 250 балів (з яких: морально-психологічні якості - 100 балів, інші показники - 150 балів), за критерієм доброчесності - 250 балів (з яких: інтегративність - 100 балів, інші показники - 150 балів). Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв становить 1 000 балів.

За змістом підпункту 5.2. глави 6 розділу II Положення критерій професійної етики оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики.

Подібне правило передбачено пунктом 5.3. глави 6 розділу II Положення, за яким критерій доброчесності оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам доброчесності.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону №1402-VIII ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (абзац перший названої частини).

Згідно із частиною другою статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

За правилами частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду

Предметом спору в справі є рішення ВККС, яким за наслідками кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Вирішуючи питання про те, чи може таке рішення бути самостійним предметом судового розгляду поза зв`язком з вирішенням ВРП на підставі такого рішення питань щодо суддівської кар`єри, колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові від 13 червня 2024 року в справі 9901/198/20 (провадження 11-5заі24), де Велика Палата Верховного Суду досить детально висвітлила відмінності у процедурах та наслідках оцінювання судді на відповідність займаній посаді згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII та кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, передбаченого главою 1 розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону №1402-VIII, а також у постанові від 11 липня 2024 року №990/51/24 (провадження №11-118/24), де попри нетотожний предмет спору, проаналізовано сутність впливу останніх законодавчих змін на процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Значимі в контексті розглядуваного питання відмінності двох названих процедур оцінювання полягають у тому, що коли мова йде про оцінювання судді на відповідність займаній посаді, то виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання ВККС. Такий наслідок прямо визначений пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.

Проведення ж кваліфікаційного оцінювання щодо судді, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону №1402-VIII, слугує меті визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, при цьому, ухвалення ВККС за його результатами негативного для судді рішення (про непідтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді) за нормами названого Закону не має безпосереднім і однозначним наслідком звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі рекомендації чи подання Комісії.

Слід зазначити, що непідтвердження суддею здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді може бути підставою для вирішення дисциплінарним органом ВРП питання про відкриття нової дисциплінарної справи за пунктом 14 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII. За правилами частини другої статті 42 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження [щодо судді] починається, зокрема, за зверненням ВККС у випадках, визначених законом. Отже, за змістом наведених норм, ВККС може звернутися до ВРП з повідомленням про існування підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема, у випадку непідтвердження суддею здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, тобто виступити ініціатором нового дисциплінарного провадження щодо судді, рішення у межах якого мають повноваження приймати виключно ВРП та її дисциплінарні органи, втім, на переконання колегії суддів, це не зумовлює підстав для висновку, що у такому випадку можна говорити про різні стадії однієї процедури та неможливість у зв`язку із цим самостійного оскарження рішення ВККС.

У цьому ж контексті колегія суддів враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №9901/369/19 (провадження № 11-3заі24), де справу з подібним до цієї предметом спору переглянуто по суті позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що оспорюване позивачкою в цій справі рішення Комісії може бути самостійним предметом судового розгляду відповідно до статті 88 Закону №1402-VIII.

Повертаючись до розгляду справи по суті позовних вимог, колегія суддів акцентує увагу на тому, що особливістю кваліфікаційного оцінювання у розглядуваному випадку є його мета - підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді після проходження ним курсу підвищення кваліфікації у НШСУ, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів (пункт 3 розділу IV Положення).

Тож, як установлено в цій справі, Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 14 лютого 2018 року №464/3дп/15-18, яке залишила без змін ВРП рішенням від 10 травня 2018 року №1365/0/15-18, притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на три місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до НШСУ для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування процесуального законодавства щодо розгляду справ позовного провадження та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

За змістом цих рішень, підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності стали такі порушення, як неповідомлення відповідача про судові засідання; невмотивоване застосування заходів забезпечення позову; безпідставне ухвалення заочного рішення у справі; вирішення питання про права і обов`язки особи, яка не брала участі у справі, а також що ці порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про грубу недбалість.

Такі дії судді кваліфіковано за підпунктом «а» (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості), підпунктом «б» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору) пункту 1, пунктом 4 (умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод) частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», що відповідає проступкам, передбаченим підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Рішенням ВРП від 05 липня 2018 року №2143/0/15-18 за поданням її Третьої Дисциплінарної палати тимчасово, строком на три місяці, відсторонено суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до НШСУ для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування процесуального законодавства щодо розгляду справ позовного провадження та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Доручено НШСУ забезпечити проходження позивачкою курсу підвищення кваліфікації з метою подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя ОСОБА_1 пройшла повний курс навчання та успішно виконала індивідуальну навчальну програму для підвищення кваліфікації суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя, про що свідчить відповідний Звіт НШСУ.

За результатами кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення Комісія у складі колегії оскаржуваним рішенням визначила, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 набрала 322 бали, що становить менше 50 відсотків від суми максимально можливих балів, та визнала її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

У межах доводів та вимог позовної заяви позивачка та її представник не наводять мотивів щодо існування підстав для скасування рішення ВККС, які передбачено пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII, і суд наявності таких не установив.

Разом із цим, позивачка вважає, що Комісія свідомо занизила їй бали, зокрема урахувала відомості про наявні дисциплінарні стягнення ОСОБА_1 , та висновки ГРД, що негативно вплинуло на оцінку за відповідними критеріями. Зазначає також про невмотивованість оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у ньому обґрунтування оцінок за критеріями особистої та соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності, а також кількості балів за тими критеріями, максимальний бал за якими передбачений Положенням, а саме рівень здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність; діяльність щодо підвищення фахового рівня; морально психологічні якості, інтегративність та інші показники за критеріями професійної етики та доброчесності. Вважає, що Комісія перевищила свої повноваження під час співбесіди щодо визначення балів за названими критеріями, а саме - намагалася отримати від позивачки інформацію, яку вона, відповідно до закону, надавати не могла, зазначає, що обговорення під час співбесіди відомостей, які не випливають з дослідження досьє, є порушенням вимог частини дев`ятої статті 85 Закону №1402-VIII.

Тож ключовим є питання умотивованості оскаржуваного рішення Комісії у значенні підстави його оскарження, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів, зазначає, що установлена легітимна мета дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

Варто зауважити, що вмотивованість кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена ВККС (колегії ВККС) у цілому закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тож, оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності, яка має на меті визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, покладена на членів ВККС і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення. Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) є дискреційними та виключною компетенцією ВККС як уповноваженого колегіального органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою.

За загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, прийнятих на виконання дискреційних повноважень, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оспорюваного рішення з урахуванням окреслених вище меж судового контролю за дискреційними повноваженнями Комісії у процедурі кваліфікаційного оцінювання, суд зі змісту оскаржуваного рішення установив, що ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 оцінила її компетентність (професійну, особистісну, соціальну), професійну етику та доброчесність, визначивши кількість балів за кожним з основних критеріїв та навівши відповідні мотиви їх виставлення.

Зокрема, у рішенні зазначено, що рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні судді ОСОБА_1 перевірено на першому етапі кваліфікаційного оцінювання шляхом складення анонімного письмового тестування, за результатами якого суддя набрала 63 бали, та практичного завдання, за результатами якого суддя набрала 97 балів.

Визначаючись щодо ефективності здійснення правосуддя, Комісія врахувала кількість справ і проваджень, розглянутих суддею ОСОБА_1 у період повноважень з травня 2013 року до травня 2018 року, загальні показники середньомісячного навантаження, кількість змінених та скасованих рішень, кількість справ, які суддя розглянула з порушенням встановлених процесуальним законом строків, кількість рішень, несвоєчасно внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), відсутність інформації про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов`язань, відсутність інформації про результати регулярного оцінювання судді, відсутність відомостей про здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування. ВККС також урахувала кількість скарг на суддю, які надійшли до ВККС та ВРП, а також результати їх розгляду. Отже, ураховуючи статистичні дані суддівського досьє, значну кількість судових рішень, виготовлених та оприлюднених в ЄДРСР з порушенням процесуальних строків, наявність скасованих судових рішень, притягнення судді до дисціплінарної відповідальності у зв`язку з недотриманням засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Комісія зазначила у рішенні, що оцінює критерій ефективності здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 у 40 балів.

Оцінюючи діяльність судді щодо підвищення фахового рівня, Комісія врахувала, що матеріали досьє містять відомості про регулярне підвищення суддею професійного рівня, відвідування суддею семінарів НШСУ та її участь у інших професійних заходах. Водночас, ВККС зазначила, що суддя ОСОБА_1 не має наукового ступеня та вченого звання, не здійснювала наукової та викладацької діяльності, не брала участі в законопроєктній роботі; у неї відсутні наукові публікації у сфері права. Із цих міркувань Комісія оцінила зазначений показник в 1 бал (з 10 можливих).

Стосовно відповідності судді критерію особистої компетентності, ВККС в рішенні указала, що згідно з пунктом 6 глави ІІ розділу ІІ Положення відповідність судді названому критерію визначається за показниками тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей такими, як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди. Комісія врахувала, що позивачка пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, тож, за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, співбесіди та висновку за підсумками тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за критерієм особистої компетентності колегія ВККС виставила судді ОСОБА_1 59 балів.

Оцінюючи відповідність судді за критерієм соціальної компетентності, Комісія в рішенні врахувала, що відповідно до пункту 7 глави ІІ розділу ІІ Положення відповідність судді указаному критерію визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей такими, як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди. Тож за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, співбесіди та висновку, за підсумками тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя ОСОБА_1 набрала 62 бали.

За критеріями професійної етики та доброчесності Комісія оцінила відповідність судді в 0 балів кожний.

Як убачається зі змісту оспорюваного рішення, ВККС у цьому контексті дослідила висновок ГРД про невідповідність судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, інформацію ГРД, яка не стала підставою для висновку, але потребувала пояснень судді, зокрема, стосовно окремих питань декларування майна, результатів розгляду заяви щодо втручання в діяльність позивачки як судді та фактів винесення Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області рішень стосовно українських чоловіків, які прагнуть розлучитися і через суд узаконити проживання дітей з ними, що призводить до отримання ними відстрочки від мобілізації та можливості виїзду за кордон.

Оцінивши ці відомості з урахуванням висловлених суддею аргументів, Комісія у своєму рішенні зазначила, що бере до уваги пояснення судді, визнає їх об`єктивними та достатньо обґрунтованими, а також констатує, що інформація, викладена в рішенні ГРД, з урахуванням пояснень судді не має істотного впливу на оцінку судді за критеріям професійної етики і доброчесності.

ВККС також урахувала, що ОСОБА_1 , відповідаючи на питання щодо дисциплінарних стягнень, визнала, що при розгляді справ, зазначених у рішеннях ВРП, якими її притягнуто до дисціплінарної відповідальності, неправильно застосовувала приписи інститутів забезпечення позову та заочного рішення, а також норми процесуального закону, яким регламентовано порядок вчинення процесуальних дій та вимоги до змісту судових рішень. Утім вона виконала рішення дисциплінарного органу щодо навчання в НШСУ та успішно завершила програму навчання.

Визначаючись щодо оцінки критеріїв професійної етики та доброчесності ОСОБА_1 , Комісія керувалася тим, що суддя має відповідати критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї діяльності вважається гарантом верховенства права.

Дослідивши наявну у досьє судді інформацію, Комісія врахувала, що суддя, відправляючи правосуддя, неодноразово порушувала обов`язки судді та вимоги Кодексу суддівської етики, що встановлено дисциплінарним органом ВРП.

Зокрема, у рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 лютого 2018 року №464/3дп/15-18 встановлено вчинення позивачкою низки грубих порушень цивільного процесуального закону: неповідомлення відповідача про судові засідання; невмотивованого застосування заходів забезпечення позову; безпідставного ухвалення заочного рішення у справі. Також незаконним накладенням арешту на майно особи та ухваленням заочного судового рішення про позбавлення цієї юридичної особи права власності на частину її майна порушено право власності як основоположне право людини, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). За висновком дисциплінарного органу, чисельність та очевидність зазначених порушень свідчить про те, що вони не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про грубу недбалість.

В іншому рішенні від 06 червня 2018 року № 1744/3дп/15-18 Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила низку порушень, а саме: явну відсутність належних мотивів прийняття судового рішення, яке надалі було скасоване судом апеляційної інстанції, та спрямованість забезпечення позову не на виконання завдань, які покладаються на цей інститут, а на фактичне вирішення спору по суті без проведення судового розгляду; незазначення належних, співвідносних з положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, що призвело до порушення основоположного права на справедливий суд; фактичне ухвалення рішення у справі без розгляду її по суті, причому із виходом за межі пред`явлених позовних вимог. У своєму рішенні дисциплінарний орган вказав, що порушення, вчинені суддею, не мають характеру простої суддівської помилки, а містять ознаки умисних дій.

У рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 грудня 2019 року №3600/3дп/15-19 дисциплінарний орган ВРП указав на порушення суддею очевидних та однозначних вимог законодавства щодо проведення заочного розгляду справи та ігнорування звернення про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому провадженні. За висновком дисциплінарного органу ВРП, дії судді під час розгляду справи №495/1338/15-ц є такими, що не спрямовані на досягнення завдань і цілей правосуддя, оскільки суддею не забезпечено справедливого балансу інтересів сторін та їх рівності перед законом і судом задля надання сторонам можливості належним чином представити свою справу в умовах, які не ставлять одну сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони, такі дії судді призвели до істотного порушення норм процесуального права і статті 6 Конвенції; у не передбачений законодавством спосіб і без законних підстав здійснено втручання у право особи на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

В іншому рішенні від 17 липня 2020 року №2182/1дп/15-20 Перша дисциплінарна палата ВРП встановила, що суддя ОСОБА_1. розглядаючи цивільну справу № 495/10508/17, яка стосувалася визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, ухвалила заочне рішення від 16 січня 2018 року з порушенням вимог процесуального закону, зокрема відповідачеві не надсилалися копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками; відповідача у справі позбавлено можливості висловити свою позицію щодо доводів позовної заяви після відкриття провадження; не перевірено обставини щодо належного виклику відповідача в судові засідання; не постановлено ухвали про заочний розгляд справи; не надіслано відповідачу копію заочного рішення. За висновком дисциплінарного органу, такі фактичні обставини свідчать про несумлінне ставлення судді до виконання своїх обов`язків, які мали наслідком незабезпечення відповідачеві можливості реалізації його конституційного права, гарантованого статтею 55 Конституції України на судовий захист, чим порушено права такої особи на власність. Перша Дисциплінарна палата ВРП також констатувала, що допущені суддею при розгляді справи, є свідченням не простої суддівської помилки, а вказують на грубу недбалість судді, що стало підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У згаданих дисциплінарних провадженнях дії судді кваліфіковано, як підстави дисциплінарної відповідальності, передбачені підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону.

У світлі з`ясованих під час дослідження досьє відомостей про обставини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Комісія, заслухавши суддю, констатувала в своєму рішенні, що під час співбесіди ОСОБА_1 продемонструвала відсутність розуміння базових вимог процесуального закону щодо основних положень інституту забезпечення позову, умов проведення заочного розгляду справи, критеріїв мотивованості судового рішення, встановлених в рішеннях ЄСПЛ, висновках КРЄС, практиці вищих судових інстанцій України. Серед іншого, Комісія вважала показовим те, що попри скасування апеляційним судом ухвали судді про забезпечення позову в справі 495/1338/15-ц, суддя аналогічною за змістом ухвалою наклала арешт на те саме майно у межах кримінального провадження № 495/4404/15-к. На поставлене під час співбесіди запитання, чи аналізувала суддя підстави скасування ухвали та чи враховувала їх при постановлені наступних ухвал про забезпечення позову, в тому числі у кримінальному провадженні щодо того ж майна, ОСОБА_1 відповіла, що вона обов`язково враховувала підстави скасування постановлених нею судових рішень і, зокрема, ухвали про забезпечення позову у справі № 495/1338/15-ц. Утім накладаючи арешт на те саме майно у межах кримінального провадження № 495/4404/15-к, вважала, що накладення арешту стосується іншої справи та є правильним враховуючи надані до суду матеріали.

З огляду на наведене, Комісія в рішенні зазначила, що за результатами аналізу суддівського досьє та співбесіди вона встановила, що показники критерію професійної етики судді ОСОБА_1 , не відповідають підпункту 8.4 пункту 8 глави ІІ розділу ІІ Положення (дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя) та підпункту 9.4 пункту 9 розділу ІІ Положення (наявність обставин, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, частини першої статті 106 Закону). У зв`язку з цим показники професійної етики та доброчесності Комісія оцінила у 0 балів кожен.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів відхиляє доводи позивачки про невмотивованість оспорюваного рішення Комісії, відсутність у ньому обґрунтування оцінок за критеріями особистої та соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності, а також кількості балів за тими критеріями, максимальний бал за якими передбачений Положенням, а саме: рівень здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність; діяльність щодо підвищення фахового рівня, оскільки це спростовується власне змістом самого оскаржуваного рішення, аналіз якого дає підстави стверджувати, що в ньому ґрунтовно викладено мотиви і підстави його прийняття, зокрема, щодо оцінки відповідності судді ОСОБА_1 за кожним зі згаданих критеріїв.

У контексті наведених аргументів, варто також зауважити, що з огляду на зміст норм Закону №1402 VIII та Положення, ними не передбачено обов`язку ВККС фіксувати та відображати у рішенні за наслідками оцінки здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді проміжних балів щодо оцінювання судді за кожним з показників, визначених у пункті 5 глави 6 розділу ІІ Положення.

На це звертала увагу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №800/369/17 (П/9901/255/18), провадження №11-258заі18.

Надаючи оцінку доводам позивачки про відсутність у рішенні обґрунтування кількості балів за морально психологічні якості, інтегративність та інші показники за критеріями професійної етики та доброчесності, колегія суддів керується таким.

Відповідно до пунктів 8 і 9 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення відповідність судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

8.1. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам.

8.2. Відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції.

8.3. Політична нейтральність.

8.4. Дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя.

8.5. Дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5 - 8, 13 частини першої статті 106 Закону 1402.

8.6. Інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики.

Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

9. Відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється)

за такими показниками:

9.1. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам.

9.2. Відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім`ї задекларованим доходам.

9.3. Відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції.

9.4. Наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9 - 12, 15 - 19 частини першої статті 106 Закону 1402.

9.5. Наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді.

9.6. Наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею.

9.7. Інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє.

Пунктом 5 глави 6 цього ж розділу ІІ Положення визначено оцінювання критеріїв.

Зокрема, згідно з підпунктом 5.2 за критерієм професійної етики кількість балів, яку можна отримати становить 250 балів, з яких морально-психологічні якості - 100 балів та інші показники - 150 балів.

Цим же підпунктом передбачено, що критерій професійної етики оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики.

Відповідно до підпункту 5.3 критерій доброчесності оцінюється максимально в 250 балів, з яких інтегративність - 100 балів, інші показники - 150 балів.

Водночас зазначено, що критерій доброчесності оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам доброчесності.

Як уже зазначалося, в оскаржуваному рішенні Комісія вказала, що показники критерію професійної етики судді ОСОБА_1 , не відповідають підпункту 8.4 пункту 8 глави ІІ розділу ІІ Положення (дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя) та підпункту 9.4 пункту 9 розділу ІІ Положення (наявність обставин, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, частини першої статті 106 Закону №1402).

Таким чином, ВККС обґрунтувала наявність обставин, які вона розцінила як докази невідповідності судді вимогам професійної етики та вимогам доброчесності, що відповідно до вимог підпунктів 5.2 та 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення виключає можливість виставлення оцінки іншої, ніж 0 за кожним з названих критеріїв.

За таких обставин колегія суддів критично оцінює посилання позивачки на відсутність у рішенні обґрунтування кількості балів за морально психологічні якості, інтегративність та інші показники за критеріями професійної етики та доброчесності.

Надаючи оцінку доводам позивачки у частині, де вона ставить під сумнів можливість ВККС під час кваліфікаційного оцінювання брати до уваги рішення дисциплінарних органів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а також висновки ГРД, стверджуючи, що у такий спосіб Комісія свідомо занизила виставлені їй бали, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 85 Закону №1402 ці матеріали є частиною суддівського досьє ОСОБА_1 , водночас згідно із частиною дев`ятою цієї ж статті співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє. Тож, ураховуючи, що кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_1 після формування у червні 2023 року повноважного складу Комісії продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди», колегія суддів вважає наведені доводи необґрунтованими. У цьому контексті позивачка не вказала, на підставі яких нормативних положень Комісія, на її думку, мала залишити поза увагою (проігнорувати) наявну в суддівському досьє інформацію про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та висновок ГРД.

Водночас зміст оспорюваного рішення не дає підстав вважати, що висновки ВККС щодо викладених у ньому обставин є довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів, тому судова колегія не вбачає підстав для висновку про слушність аргументів позивачки щодо свідомого заниження виставлених їй балів.

Разом із цим, зважаючи на особливості кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, що зумовлені його метою - підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді після проходження ним курсу підвищення кваліфікації у НШСУ, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів (пункт 3 розділу IV Положення), Верховний Суд уважає, що посилання ВККС в рішенні на раніше накладені на суддю дисциплінарні стягнення та врахування обставин, що стали для цього підставою, є виправданим лише за умови, якщо це здійснено у контексті оцінки засвоєння суддею індивідуальної програми підвищення кваліфікації в світлі тих підстав, з яких суддю було направлено до НШСУ у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, іншими словами, чи пройдений курс навчання усунув ті недоліки, наявність яких лягла в основу направлення судді на цей курс.

Як установлено в цій справі, підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності згідно з рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 лютого 2018 року №464/3дп/15-18, стали такі порушення, як неповідомлення відповідача про судові засідання; невмотивоване застосування заходів забезпечення позову; безпідставне ухвалення заочного рішення у справі; вирішення питання про права і обов`язки особи, яка не брала участі у справі, а також що ці порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про грубу недбалість.

Рішенням ВРП від 05 липня 2018 року №2143/0/15-18 за поданням її Третьої Дисциплінарної палати тимчасово, строком на три місяці, відсторонено суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до НШСУ для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування процесуального законодавства щодо розгляду справ позовного провадження та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення Комісії, наявне в ньому посилання на раніше накладені на суддю дисциплінарні стягнення та врахування обставин, що стали для цього підставою, наведено не окремо, як самостійну умову виставлених балів за критеріями професійної етики та доброчесності, а в світлі висновків Комісії про те, що під час співбесіди ОСОБА_1 продемонструвала відсутність розуміння базових вимог процесуального закону щодо основних положень інституту забезпечення позову, умов проведення заочного розгляду справи, критеріїв мотивованості судового рішення, встановлених в рішеннях ЄСПЛ, висновках КРЄС, практиці вищих судових інстанцій України.

За цих обставин, судова колегія вважає, що такі висновки ВККС зробила з урахуванням вимог Закону №1402, а також мети кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів критично оцінює доводи позивачки про те, що Комісія перевищила свої повноваження під час співбесіди щодо визначення балів за критеріями особистої та соціальної компетенції, професійної етики, доброчесності, а саме - намагалася отримати від позивачки інформацію, яку вона, відповідно до закону, надавати не могла, та щодо порушення вимог частини дев`ятої статті 85 Закону №1402-VIII з огляду на обговорення під час співбесіди відомостей, які не випливають з дослідження досьє, оскільки позивачка не указала конкретних обставин, які вона в цьому випадку розцінює як перевищення Комісією повноважень, а також які саме відомості намагалася отримати ВККС, які позивачка відповідно до закону надавати не могла.

Разом із цим, колегія суддів враховує, що у позовній заяві ОСОБА_1 не заперечує обставини, оцінка яких Комісією лягла в основу рішення щодо результатів її кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, натомість фактично обґрунтовує позов незгодою з оцінкою цих обставин Комісією, тобто просить суд здійснити переоцінку фактів, які стали підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Комісія ухвалила на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд не має підстав констатувати невідповідність цього рішення вимогам, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України. Доводи і аргументи позивачки законності висновків Комісії не спростовують.

Таким чином, ураховуючи межі заявлених позовних вимог, спираючись на системний аналіз наведених положень законодавства та наявних у справі матеріалів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Колегія суддів вважає, що суд надав відповідь на всі доводи сторін, які можуть вплинути на правильність вирішення цього публічно-правового спору.

Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 22, 241- 243, 246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 січня 2025 року.

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

О.В. Кашпур

В.Е. Мацедонська

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду