Ухвала

від 11.12.2024 по справі 752/25838/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/25838/24

Провадження № 1-кс/752/9539/24

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Києва клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100010003514, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшло клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100010003514, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру судових розслідувань 04.12.2024, в якому він просить накласти арешт на автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 із ключами до нього.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що у провадженні СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12024100010003514 від 04.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.11.2024 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , яка здійснює свою нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_2, для проведення нотаріальних дій, звернувся ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з собою привів та відрекомендував громадянку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка діяла на підставі довіреності від 06.11.2024 від громадянина ОСОБА_7 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8. ОСОБА_6 в свою чергу звернулась з метою проведення державної реєстрації чотирьох земельних ділянок на підставі поділу з відкриттям розділу. Для проведення вказаної реєстрації вона надала: - заяву засвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:75:149:0008 (право власності зареєстроване 05.08.2024, номер запису про право власності: 56160989) на дві земельні ділянки; два витяги поділу земельної ділянки, а саме: витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-2600767422024 від 30.10.2024 з формування земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:75:149:0012; витяг з Державного земельного кадастру про земельну

ділянку № HB-2600767432024 від 30.10.2024 з формування земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:75:149:0011 які сформувались в наслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:75:149:0008, заяву, засвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:75:157:0025 (право власності зареєстроване 30.07.2024, номер запиту про право власності: 56087262) на дві земельні ділянки , а саме: витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-3201257932024 від 29.10.2024 з формування земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:75:157:0030; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-3201257942024 від 29.10.2024 з формування земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:75:157:0029 які сформувались в наслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером : 8000000000:75:157:0025.

У подальшому, ОСОБА_5 повідомив про намір ОСОБА_6 на проведення відчуження зареєстрованих земельних ділянок на іншу особу, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та надав необхідні для цього документи.

У ході підготовки до реєстрації земельних ділянок, під час перевірки за реєстром актів цивільного стану, було з`ясовано, що номер РНОКПП власника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 15.02.2023 потребував верифікації та був змінений на 8466015812, що викликало сумнів та прийнято рішення перевірити РНОКПП в інших джерелах. Після чого, було здійснено перевірку підстави проведення первинної реєстрації об`єкта нерухомого майна, а саме земельних ділянок: 8000000000:75:149:0008; 8000000000:75:157:0025, які були здійснені Державним реєстратором ОСОБА_10 . У вказаному реєстрі було виявлено прикріплене відскановане рішення суду: Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 (Справа №922/1995/17) видане суддею ОСОБА_11 за текстом якого право власності на земельні ділянки 8000000000:75:149:0008; 8000000000:75:157:0025 переходили ОСОБА_7 , але при подальшій перевірці, на офіційному сайті в реєстрі судових рішень встановлено, що у рішенні Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 (Справа №922/1995/17) виданому суддею ОСОБА_11 зазначено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до АТ «Мегабанк» з приводу боргу про іпотеку, які взагалі не стосуються вищевказаних земельних ділянок.

Таким чином, встановлено, що первинна реєстрація об`єктів нерухомого майна: земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:75:149:0008; 8000000000:75:157:0025 проведена па підставі підробленого рішення Господарського суду Харківської області.

Під час подальшого досудового розслідування встановлено, що реєстрацію права власності на нерухоме майно: земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:75:149:0008; 8000000000:75:157:0025 здійснювалось Державним реєстратором виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області ОСОБА_10 .

Відповідно до інформації, оперативних співробітників ВКП Голосіївського УПГУНП в місті Києві, до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні ряд осіб, серед яких, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає з Державним реєстратором виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та зі своєю донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_12 має у власності автомобіль «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

У ході проведення вказаного обшуку серед вилучених речей, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, слідчим вилучено предмети, які мають значення для кримінального провадження. Однак, в переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, не надано дозвіл на їх вилучення, тобто, наразі автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 із ключами до нього, вважається тимчасово вилученим майном.

Вилучені предмети є доказом фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за № 12024100010003514 від 04.12.2024, на підставі постанови слідчого від 06.12.2024 визнано речовим доказом.

У клопотанні прокурор посилається на те, що з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, збереження речових доказів та проведення необхідних експертних досліджень у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.

Прокурор у судове засідання не з`явився Про день та час розгляду клопотання повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідоми.

Вивчивши вказане клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів клопотання, в цьому кримінальному провадженні необхідність у накладенні арешту на майно пояснюється тим, що в органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Накладаючи арешт на майно з підстав, передбачених п. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, оскільки винесення постанови про визначення майна речовим доказом не може бути єдиною підставою для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, прокурор у клопотанні вказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні, але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного та не обгрунтовує мету накладення арешту.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для арешту майна, тому клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 172, 173, 372, 376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання залишити без задоволення.

2. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_13