Ухвала

від 25.01.2025 по справі 175/1080/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/1080/25

Провадження № 1-кс/175/165/25

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

25 січня 2025 року смт Слобожанське

Слідчий суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025042240000022 від 14.01.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянки України, із середньою освітою, заміжньої, маючого малолітнього сина, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2025 слідчий ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, слідчим обґрунтовано тим, що підозрювана ОСОБА_4 вчинила особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 15 років, та наявністю ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність зазначених в клопотанні ризиків слідчим обумовлено відсутністю на теперішній час у ОСОБА_4 постійного місця проживання, постійного джерела доходу та стійких соціальних зв`язків, а тому усвідомлюючи тяжкість можливого покарання вона може переховуватись від органів досудового розслідування та вчинити нове кримінальне правопорушення. Крім того, підозрювана обізнана про анкетні данні свідків, а тому перебуваючи на волі може здійснити спроби впливу на них.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання і просила його задовольнити з огляду на наявність зазначених в клопотанні ризиків і неможливості застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати до підозрюваної домашній арешт. Зазначив, що клопотання про застосування запобіжного заходу подано передчасно, оскільки є ще багато питань по кваліфікації діянь, у яких підозрюється ОСОБА_4 .. Крім того, ризики зазначені в клопотанні не обґрунтовані, вказані без врахування даних про особу підозрюваної, яка заміжня, має малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Відомості про кримінальне правопорушення 14.01.2025 внесені до ЄРДР за №12025042240000022 з попередньою правовою кваліфікацією ч.4 ст.301-1 КК України.

24.01.2025 ОСОБА_4 затримана в порядку ст. 208 КПК України.

24.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, згідно якої у неї, точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено, однак не пізніше 22:00 год. 12.01.2025, виник злочинний умисел, направлений на умисне виготовлення та розповсюдження дитячої порнографії, поєднаної з примушуванням малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії, а саме свого малолітнього сина.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне виготовлення дитячої порнографії, у період з червня 2024 року та не пізніше 22:00 год. 12.01.2025, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 перебуваючи за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи на меті умисел на виготовлення зображень порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, та в подальшому, її розповсюдження, поєднану з примушуванням малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії, умисно, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, всупереч Законів України «Про охорону дитинства» та «Про захист суспільної моралі», ст. ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка ратифікована 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, ігноруючи опір малолітнього, що виразився у криках та фізичному супротиві, тобто примушуючи до участі у створенні дитячої порнографії, шляхом проведення відео зйомки мобільним терміналом з використанням мережі Телеграм на свій мобільний телефон «Redmi Note 6 Pro» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , виготовила 2 відео файли, на яких відображаються оголені частини тіла малолітньої дитини та дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в тіло малолітнього, який не досяг 14 років, з використанням власного рота.

Реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на виготовлення зображень порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, та в подальшому, її розповсюдження, поєднаної з примушуванням малолітньої особи, ОСОБА_4 22 листопада 2024 року о 02:16 год., використовуючи вищевказаний мобільний телефон, розповсюдила дитячу порнографію, за участю малолітньої дитини, з використанням вказаного мобільного телефону, який містить доступ до мережі Інтернет, шляхом завантаження та відправки вказаних відеозаписів до «Телеграм каналу», що має назву «Соня и ОСОБА_7 », в якому на момент завантаження знаходилось 11 учасників.

Таким чином, ОСОБА_4 виготовила два відео файли, що містять дитячу порнографію шляхом примушування до участі у створенні малолітньої дитини, а також розповсюдила створені нею відео файли, що містять дитячу порнографію шляхом завантаження до мережі Інтернет до «Телеграм» каналу.

Умисні дії, ОСОБА_4 , що виразились у виготовленні та розповсюдженні дитячої порнографії, поєднаної з примушуванням малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступне.

Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як визначено ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.

Про існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.301-1 КК України можуть свідчити наступні докази, долучені до клопотання: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протокол огляду диску від 14.01.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 20.01.2025; протокол огляду диску від 20.01.2025; протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 ; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 21.01.2025; протокол обшуку від 24.01.2025; висновок експерта №СЕ-19/104-25/3699-МЗ від 24.01.2025, згідно якого відеозаписи надані на дослідження експерта містять твори порнографічного характеру, що відносяться до дитячої порнографії.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 301-1 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 15 років, а тому, будучи обізнаною про ступінь тяжкості інкримінованого їй злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватою, існує реальний ризик того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв`язку із чим слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків, оскільки такі не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки, лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відтак вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо існування ризику впливу на свідків та інших учасників цього кримінального провадження.

Доводи сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, достатнім обсягом доказів не підтверджено і з цих підстав судом до уваги не приймається.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України - є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених ризиків та даних про особу підозрюваної ОСОБА_4 , для гарантування виконання покладених на неї обов`язків, останній необхідно визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваної слідчий суддя не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

У разі внесення підозрюваною застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на неї певні обов`язки, з передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами статей 176-178, 182, 183, 194, 196, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Дата закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 24 березня 2025 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 24 березня 2025 року.

В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрювану наступні обов`язки:

1) не відлучатись з населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

3) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави підозрювана вважається такою, що до неї застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій утримується підозрювана.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1