Рішення

від 16.01.2025 по справі 201/9107/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9107/24

Провадження № 2/201/520/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

з секретарем судового засідання Дейнега А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технології, третя особа - Міністерство освіти і науки України про визнання протиправною відмову у зарахуванні до аспірантури,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 30 липня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технології, третя особа - Міністерство освіти і науки України про визнання протиправною відмову у зарахуванні до аспірантури.

В своєму позові ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги тим, що 08 травня 2024 року він написав заяву на ім`я в.о. ректора УДУНТ з проханням допустити його до складання вступних іспитів до аспірантури за денною формою навчання за спеціальністю 122 Комп`ютерні науки і технології ОНП «Комп`ютерні науки і технології». 28 травня 2024 року, позивач брав участь в здачі іспиту для вступу в аспірантуру за фахом 122 Комп`ютерні науки і технології, маючи сертифікат В2 мовної освіти. На іспиті за фахом, він набрав 74 бали. Разом з сертифікатом мовної освіти загальний бал складає 174, що є достатнім прохідним балом для зарахування в аспірантуру, згідно тоді діючого розділу IV додатку 13 Правил прийому до УДУТН. 11 червня 2024 року позивач подав на ім`я ректора заяву з викладом аргументів і посилань на чинне законодавство України з проханням зарахувати його до навчання для здобуття ступеня доктора філософії в Українському державному університеті науки і технології. 03 липня 2024 року він отримав відповідь на своє звернення, в якому йому було відмовлено в зарахуванні до навчання в УДУНТ.

Вважає, що ця відповідь Українського державного університету науки і технологій протизаконна так як суперечить Конституції України, діючому законодавству України і що дія наказу Міністерства освіти і науки № 690 на нього не поширюються.

У звязку з викладеним просив суд зобов`язати Українській державний університет науки і технологій зарахувати мене - ОСОБА_1 до аспірантури за денною формою навчання за спеціальністю 122 Комп`ютерні науки і технології ОНП «Комп`ютерні науки і технології» в Українському державному університеті науки і технології згідно поданої заяви.

Відповідач скористався правом на подання відзиву в якому зазначив, що обов`язковою умовою вступу на аспірантуру у 2024 році є складання, окрім інших вступних випробувань, єдиного вступного іспиту (ЄВІ). Таким чином, позивачем ОСОБА_1 , вступні випробування, а саме конкурсний вступний іспит в Українському державному університеті науки і технологій було складено 28 травня 2024 року, тобто вже після набрання чинності Наказу Міністерства освіти і науки України №690 від 16.05.2024 р. З цього випливає, що й рішення про зарахування позивача мало б прийматися у відповідності до новозатвердженого Наказу МОН, та аж ніяк не на підставі вже не діючих норм законодавства. Відтак Український державний університет науки і технологій не вбачає розбіжностей та порушень зі свого боку, адже діяв у відповідності до змін, запроваджених Міністерством освіти і науки України, а відтак росив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи надав письмові пояснення аналогічні змісту відзиву на позов, просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та заперечень на пояснення в яких заперечував доводи викладені відповідачем у відзиві, просив задовольнити позов з підстав у ньому викладених.

Представник позивача надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача також надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 08 травня 2024 року написав заяву на ім`я в.о. ректора УДУНТ з проханням допустити його до складання вступних іспитів до аспірантури за денною формою навчання за спеціальністю 122 Комп`ютерні науки і технології ОНП «Комп`ютерні науки і технології».

28 травня 2024 року, позивач брав участь в здачі іспиту для вступу в аспірантуру за фахом 122 Комп`ютерні науки і технології, маючи сертифікат В2 мовної освіти. На іспиті за фахом, він набрав 74 бали. Разом з сертифікатом мовної освіти загальний бал складає 174.

Позивача до аспірантури університету не зараховано.

Листом Університету від 22.07.2024 за № 53/1125-21/3 позивачеві повідомлено, що він не зарахований до аспірантури Університету у зв`язку зі змінами до Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році, які внесені наказом Міністерства освіти і науки України № 690 від 16.05.2024 (далі Наказ № 690), які передбачають, що вступ до аспірантури в 2024 році відбувається тільки за результатами єдиного вступного іспиту (ЄВІ) 2023 року або 2024 року. Тому університет діяв у відповідності до вказаних змін і оновлених «Правил прийому на навчання до Українського державного університету науки і технологій у 2024 році (зі змінами», затвердженими на засідання Вченої ради Університету 07.06.2024 - протокол № 11 та 26.06.2024 - протокол № 12. Звернуто увагу на те, що наказ про зарахування приймався на підставі результатів, складених іспитів. Наказ № 690 набрав чинності 27.05.2024, а фаховий іспит складений 28.05.2024 і рішення про зарахування слід було прийняти після 27.05.2024, таке рішення не могло бути прийнятим на підставі вже недіючого законодавства.

На звернення представника позивача листом Директората фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України повідомлено, що Наказ-690 офіційно оприлюднено у виданні «Офіційний вісник України» 27.052024. Таким чином, починати з 27.05.2024 під час вступної кампанії 2024 року не передбачається можливість звільнення від іспиту з іноземної мови вступників до аспірантури, які підтвердили свій рівень знань володіння іноземною мовою дійсними сертифікатами тестів від будь-яких провайдерів. Заяви, вступників до аспірантура надані до значеної дати набрання чинності Наказом № 690 мають розглядатися в редакції Порядку прийому, що діяла на момент подання заяви.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» здобувачем вищої освіти є, серед іншого, аспірант - особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 44 Закону України «Про вищу освіту» прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти.

Умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до закладу вищої освіти.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Відповідно до ч. 5 ст. 44 цього Закону відповідно до Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти вчена рада закладу вищої освіти затверджує Правила прийому.

Згідно із ч. 11 ст. 44 Закону прийом на основі ступеня магістра для здобуття ступеня доктора філософії або доктора мистецтва здійснюється за результатами вступних випробувань.

Відповідно до ч. 13 ст. 44 Закону прийом до закладів вищої освіти здійснюється на засадах об`єктивності та відкритості.

Заклад вищої освіти зобов`язаний створити умови для ознайомлення вступників з ліцензією на здійснення освітньої діяльності, сертифікатами про акредитацію, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю та освітнім рівнем, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах.

Відповідальність за забезпечення об`єктивності та відкритості прийому до закладів вищої освіти несуть їх керівники.

Згідно із ч. 14 ст. 44 Закону обсяг та порядок оприлюднення інформації про хід і результати прийому до закладів вищої освіти визначаються Умовами прийому на навчання для здобуття вищої освіти.

Відповідно до ч. 16 ст. 44 Закону підставою для зарахування особи на навчання є виконання вимог Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому та укладання договору про навчання між закладом вищої освіти та вступником (за участі батьків або законних представників - для неповнолітніх вступників), в якому можуть бути деталізовані права та обов`язки сторін відповідно до типової форми, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Цим договором не можуть обмежуватися права чи встановлюватися додаткові обов`язки здобувачів освіти, не передбачені цим Законом чи іншими актами законодавства. У разі зарахування на навчання за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб додатково укладається договір між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов`язання щодо її оплати.

Згідно із ч. 17 ст. 44 Закону умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти не є регуляторним актом.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 266 від 06.03.2024 затверджений «Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році», згідно із п. 7 розділу ІІ якого - Прийом на навчання до аспірантури (ад`юнктури) здійснюється відповідно до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 2023 року № 502) (далі Постанова № 261).

У свою чергу, Постановою № 261 передбачені Процедура та умови вступу до аспірантури (ад`юнктури).

Так, згідно із п. 14 Постанови № 261 вступ до закладу з метою підготовки в аспірантурі (ад`юнктурі) здійснюється на конкурсній основі відповідно до цього Порядку, Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти, затверджених МОН, та правил прийому до відповідного закладу, затверджених вченою радою цього закладу.

Наведення у правилах прийому переліку акредитованих та неакредитованих освітньо-наукових програм є обов`язковим. Атестація здобувача ступеня доктора філософії можлива лише за акредитованою освітньо-науковою програмою.

Відповідно до п. 15 Постанови № 261 для участі у проходженні вступних випробувань особа подає всі необхідні для вступу документи згідно з правилами прийому до закладу у строки, визначені такими правилами прийому.

Згідно із п. 16 Постанови № 261 особа, яка подає для вступу до закладу для підготовки в аспірантурі (ад`юнктурі) диплом, що є еквівалентним диплому магістра і виданий іноземним закладом вищої освіти, проходить вступні випробування нарівні з іншими особами.

Відповідно до п. 17 Постанови № 261 прийом на навчання для здобуття ступеня доктора філософії здійснюється за результатами:

єдиного вступного іспиту з іноземної мови, проведеного Українським центром оцінювання якості освіти відповідно до законодавства;

вступного іспиту із спеціальності або спеціальностей для міждисциплінарної програми (в обсязі програми рівня вищої освіти магістра з відповідної спеціальності);

інших форм вступних випробувань (іспити, співбесіди, презентації дослідницьких пропозицій чи досягнень).

Вступник, який підтвердив свій рівень знань з іноземної мови, зокрема англійської мови, в обсязі, який відповідає рівню В2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, дійсним сертифікатом тестів TOEFL або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment, може не складати єдиний вступний іспит з іноземної мови. Під час визначення результатів конкурсу зазначені сертифікати прирівнюються до результатів єдиного вступного іспиту з іноземної мови з найвищим балом.

Результати вступних випробувань до закладу для підготовки в аспірантурі (ад`юнктурі) дійсні для вступу до відповідного закладу протягом одного календарного року.

Згідно із п. 18 Постанови № 261 вступні випробування до закладу для підготовки в аспірантурі (ад`юнктурі) проводяться предметними комісіями, склад яких формується та затверджується у порядку, визначеному закладом.

За результатами проведення вступних випробувань до закладу для підготовки в аспірантурі (ад`юнктурі) приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника за процедурою, визначеною правилами прийому.

Наказ керівника закладу про зарахування до закладу для підготовки в аспірантурі (ад`юнктурі), прийнятий на підставі рішення приймальної комісії, оприлюднюється в установленому порядку. Відповідна інформація вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Підпунктом 23 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» (зі змінами) від 08.11.2023 № 3438-IX, що набрав чинності 27.12.2023, встановлено, що у 2022, 2023, 2024 роках прийом на навчання для здобуття вищої освіти здійснюється в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, без дотримання вимог цього Закону.

Відповідно до статей 13, 44, підпункту 23 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», наказом Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.03.2024р. за № 379/41724, затверджений Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році (далі Наказ № 266).

Розділом VII вказаного наказу МОЗ передбачений порядок конкурсного відбору, його організація та проведення.

Пунктом 6 Розділу VII вказаного наказу № 266 у редакції на момент подання позивачем документів позивачем і складання іспиту (28.05.2024) було передбачено, що вступник, який підтвердив свій рівень знання англійської мови дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Cambridge English Language Assessment (не нижче рівня B2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти чи аналогічного рівня); німецької мови - дійсним сертифікатом TestDaF (не нижче рівня B2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти чи аналогічного рівня); французької мови - дійсним сертифікатом тесту DELF або DALF (не нижче рівня B2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти чи аналогічного рівня), звільняється від складання вступного іспиту з іноземної мови. Під час визначення результатів конкурсу зазначені сертифікати прирівнюються до результатів вступного іспиту з іноземної мови з найвищим балом.

Наказом Міністерстваосвіти інауки України від 16.05.2024 № 690, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.05.2024 р. за № 729/42074 «Про внесення зміни до Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році» (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 721 від 21.05.2024) відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 08 листопада 2023 року № 3438-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підсумкової атестації та вступної кампанії 2024 року», пункту 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, внесено до Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06 березня 2024 року № 266, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 березня 2024 року за № 379/41724, такі зміни:

абзац другий пункту 6 розділу VII виключено.

Отже, від дати набрання чинності цим наказом - 27.05.2024, положення абз. 2 п. 6 розділу VII про те, що вступник, який підтвердив свій рівень знання англійської мови дійсним сертифікатом тестів звільняється від складання вступного іспиту з іноземної мови і про те, що під час визначення результатів конкурсу зазначені сертифікати прирівнюються до результатів вступного іспиту з іноземної мови з найвищим балом втратили чинність.

Позивач подав документи 08.05.2024, склав іспит 28.05.2024, а 30.05.2024 комісією прийняте рішення про те, що ОСОБА_1 не зарахований до аспірантури у зв`язку з вищенаведеними змінами, що набрали чинності 27.05.2024.

Відповідно до п. 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 МОН в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Як було вказано вище, з 27.12.2023 підпунктом 23 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що у 2022, 2023, 2024 роках прийом на навчання для здобуття вищої освіти здійснюється в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, без дотримання вимог цього Закону.

На виконання вказаного закону центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки Міністерством освіти і науки України прийнято наказ № 266, яким затверджений Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році та у який у період між поданням позивачем документів та до складання іспиту внесені зміни щодо переліку документів, які підтверджують правоздатність на вступ до аспірантури.

Частиною 13 ст. 44 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що прийом до закладів вищої освіти здійснюється на засадах об`єктивності та відкритості. Заклад вищої освіти зобов`язаний створити умови для ознайомлення вступників з правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю та освітнім рівнем, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах.

Відповідальність за забезпечення об`єктивності та відкритості прийому до закладів вищої освіти несуть їх керівники.

Відповідно до ч. 16 ст. 44 Закону «Про вищу освіту» підставою для зарахування особи на навчання є виконання вимог Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому.

Рішенням Вченої ради Українського державного університету науки і технологій, протокол № 9 від 26.04.2024, уведеним в дію наказом № 47 від 26.04.2024 затверджені Правила прийому до Українського державного університету науки і технології, розділом ІІ яких передбачено можливість надання вступником сертифікату з англійської мови (а.с. 19 22).

Згідно із розділом І цих правил вони діють до 31.12.2024.

На момент подання позивачем документів про вступ і складання іспиту зміни до цих Правил не вносилися.

При цьому пакет документів був прийнятий Університетом і вступник був допущений до екзаменування. Йому була призначена дата екзамену, на яку він з`явився і склав його у відповідності до Правил прийому, що були чинними.

Згідно звисновками щодотлумачення змістуст.58Конституції України,викладеними урішеннях КонституційногоСуду Українивід 13.05.1997№ 1-зп,від 09.02.1999№ 1-рп/99,від 05.04.2001№ 3-рп/2001,від 13.03.2012№ 6-рп/2012,закони таінші нормативно-правовіакти поширюютьсвою діютільки наті відносини,які виниклипісля набуттязаконами чиіншими нормативно-правовимиактами чинності;дію нормативно-правовогоакта вчасі требарозуміти так,що вонапочинається змоменту набранняцим актомчинності іприпиняється ізвтратою нимчинності,тобто доподії,факту застосовуєтьсятой законабо іншийнормативно-правовийакт,під часдії якоговони насталиабо малимісце;дія законута іншогонормативно-правовогоакта неможе поширюватисяна правовідносини,які виниклиі закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності наказом МОН № 690, тривали під час діє цього наказу і закінчилися також під час його дії.

Суд зазначає, що реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявленняособи у формі конкретних дій (звернення до суб`єкта владних повноважень тощо). Визначене у нормативно-правовому акті право, якщо особою не було здійснено конкретних дій щодо його реалізації під час чинності такого нормативно-правового акта, не може бути збережене у майбутньому після того, як відповідний акт втратив свою чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачено або встановлено у іншому обсягу.

Особа може скористатися правом та механізмом реалізації відповідного права лише за законом, чинним на момент прояву реального бажання скористатися відповідним правом та механізмом. При цьому, реальність бажань означає те, що особа звернулася до відповідно суб`єкта владних повноважень у встановлений спосіб та із заявою встановленої форми із наданням всіх необхідних документів (виконанням всіх вимог законодавства, що регулює порядок реалізації відповідного права). Ще однією вимогою застосування такого підходу ретроспективного способу реалізації права є те, що у певний момент часу суб`єкт владних повноважень був наділений відповідними повноваженнями та об`єктивними можливостями забезпечити реалізацію такого права.

У постанові від 31.01.2018 у справі № 523/4930/15-а Верховний Суд сформулював висновок про те, що реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб`єкта владних повноважень тощо).

Отже, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб`єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17 зазначив, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Достатньо важливими є висновки, які зроблені у рішенні ЄСПЛ у справі «Волков проти України» (заява № 21722/11, п.п. 170, 171). Так, характеризуючи загальні принципи законності втручання, Суд наголосив на тому, що вислів «згідно із законом» …. також стосується якості закону, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідкийого діїщодо себе (рішення у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), заява № 23224/94, п. 55); «якість закону» передбачає, inter alia (з лат. «серед інших речей і справ»), що формулювання національногозаконодавства повиннобути достатньопередбачуваним,щоб датиособам адекватнувказівку щодообставин таумов,за якихдержавні органимають правовдатися дозаходів,що вплинутьна конвенційніправа особи (рішення у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39); законодавство повинно забезпечувати певний рівеньюридичного захиступроти свавільноговтручання збоку державнихорганів (рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46). Крім того, у пункті 179 цього Рішення ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (рішення у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), заява № 17488/90, п. 33).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява № 77703/01, п. 115) зазначено, що в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку (рішення у справах Larissis and Others v. Greece, заява № 23372/94, п. 40; Metropolitan Church of Bessarabia, заява № 45701/99 п. 109).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виснує про те, що питання про зарахування позивача до аспірантури мало вирішуватися у відповідності до норм законодавства і Правил прийому, які діяли на момент волевиявлення вступника щодо вступу до аспірантури, яким є дата подання документів. Вступник в силу відкритості процедури був обізнаний про ті правила прийому до закладу вищої освіти, що існували на момент подання документів, розраховував саме на ці правила, саме вони були для нього передбачуваним, адже саме ними він міг регулювати свою поведінку, в інакшому б випадку це вплинуло б на його волю щодо подання документів на вступ взагалі.

Разом із тим, суд погоджується із позицією відповідача про те, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого права, оскільки такий не відповідає закону.

Позивач просить протиправними дії Університету, не зазначаючи при цьому які саме дії є протиправними. Рішення комісії не оскаржує.

Також просить зобов`язати прийняти його на денну форму навчання. Водночас, сам факт складання іспиту не є підставою для зарахування на денну форм навчання до аспірантури, оскільки відповідно до пункту 8 Розділу 6 Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році, затвердженого Наказом МОН України від 06.03.2024 № 266, приймальна комісія закладу вищої освіти приймає рішення про допущення чи недопущення вступника до участі у конкурсному відборі для вступу на навчання для здобуття вищої освіти за підсумками розгляду поданої вступником заяви, доданих до неї документів, результатів вступних випробувань. На підставі рішення заяві вступника присвоюється один з таких статусів: «Допущено до конкурсу»; «Допущено до конкурсу (навчання за кошти фізичних та юридичних осіб)»; «Відмовлено закладом освіти» (із зазначенням причини відмови).

У подальшому здійснюється Реалізація права вступників на обрання місця навчання у порядку, передбаченим розділом X Наказу МОН № 266.

Питання про зарахування до аспірантури відбувається в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки у відповідності до «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України із відповідача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. ч. 5 ст.279, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технології, третя особа - Міністерство освіти і науки України про визнання протиправною відмову у зарахуванні до аспірантури відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова