Постанова

від 24.01.2025 по справі 913/396/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Харків Справа № 913/396/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №2800Л) на рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 (рішення ухвалено суддею Корнієнко В.В. в приміщенні Господарського суду Луганської області 14.11.2024, повний текст складено 14.11.2024) у справі №913/396/24

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист», м. Рубіжне Луганської області

2-го відповідача ОСОБА_1 , м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 103007,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/396/24 позов задоволено повністю, стягнуто на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) солідарно з: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» (вул. Менделєєва, б. 29, офіс 303, м. Рубіжне Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 38168926) заборгованість за кредитом в сумі 103007,15 грн; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; остання відома адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість за кредитом в сумі 103007,15 грн; стягнуто на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) з: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» (вул. Менделєєва, б. 29, офіс 303, м. Рубіжне Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 38168926) витрати на судовий збір в сумі 1211,20 грн; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; остання відома адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на судовий збір в сумі 1211,20 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на безпідставність та незаконність висунення кредитором вимоги про дострокове повернення частини позики у період дії воєнного стану, оскільки ТОВ «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» досі зареєстровано у м. Рубіжне Луганської області, котре наразі є тимчасово окупованим. Його рухоме та нерухоме майно також перебуває в окупації, так само як і майно поручителя ОСОБА_2 . Відповідач зазначає, що свою податкову адресу ТОВ «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» не змінило, а тому в силу положень частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідач мав право на відстрочення сплати тіла кредиту та дострокового повернення грошових коштів. За твердженням заявника апеляційної скарги судом першої інстанції не враховано, що у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його скасування зупиняється відлік часу для визначення кількості днів прострочення погашення боргу, тому наявні підстави для відмови у позові у повному обсязі.

Відповідач також зазначає, що усі банківські рахунки ТОВ «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» поручителя заблоковані АТ Комерційний банк «ПриватБанк» на виконання вимог пункту 15 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18, згідно з якою банки мають зупинити здійснення видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти РФ/РБ, тому ТОВ «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» не має об`єктивної можливості сплатити заборгованість.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №2800Л) на рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/396/24, повторно зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, встановлено учасникам справи строк по 31.12.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/396/24 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 5 та 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Вказана ухвала суду від 09.12.2024 була доставлена представнику ОСОБА_1 адвокату Горобець О.С. в його електронний кабінет 09.12.2024 о 21:11.

Водночас, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС. Окрім того, вказана юридична особа має місцезнаходження в м. Рубіжне Луганської області.

Абзацом 5 п.37 гл.2 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до території України, що тимчасово окупована Російською Федерацією, з 13.05.2022 відноситься Рубіжанська міська територіальна громада.

За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення в місті Рубіжне Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до вказаного населеного пункту наразі є неможливим, про що складено відповідний акт Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2024.

Згідно з розпорядженням №1-р від 30.01.2023 «Про відправку вихідної кореспонденції» рекомендовано суддям та працівникам апарату суду здійснювати відправлення через поштового оператора «Укрпошта» за потребою після вичерпання використання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема «Електронний суд», розміщення відповідних повідомлень на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України» тощо) та можливістю фактичної доставки поштового відправлення за місцем призначення.

Пунктом 21 Перехідних положень ГПК України встановлено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Аналіз чинних положень ГПК України та Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» дає підстави для висновку, що суд має процесуальну можливість та, відповідно, процесуальний обов`язок публікувати оголошення на вебпорталі судової влади України про виклик у судове засідання учасників справи, місцезнаходження чи місце роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №200/3942/22, від 12.01.2024 у справі №5/112-Б-10).

У зв`язку з цим, апеляційний господарським судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» про відкриття апеляційного провадження у справі №913/396/24.

Окрім того, ТОВ «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» було повідомлено про факт відкриття апеляційного провадження у справі шляхом направлення копії ухвали суду від 09.12.2024 на електронну адресу info@zintec.ua, про яку було повідомлено в позовній заяві.

Апеляційним господарським судом здійснювалися спроби повідомлення ТОВ «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» телефонограмами від 12.12.2024 на номери НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які зазначені в апеляційній скарзі та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, номер НОМЕР_2 не обслуговувався, а напрямок за телефоном НОМЕР_3 був перевантажений, про що складено відповідні акти Східного апеляційного господарського суду.

Водночас, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 (представник якого був повідомлений судом про відкриття апеляційного провадження у даній справі) є керівником та учасником ТОВ «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист», що може бути визнано судом як повідомлення і самого товариства про вказані обставини.

Таким чином, судом було вжито всіх можливих та достатніх заходів, спрямованих на повідомлення ТОВ «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» про розгляд апеляційної скарги у цій справі.

Проте, відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

30.12.2024 від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №16616), у якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.

22.06.2021 підписанням заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі заява) Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» приєдналося до розділу « 1.1. Загальні положення» та підрозділу « 3.2.8. Умови та правила надання послуги «КУБ» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ «Приватбанк» pb.ua на дату укладення договору; заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

Відповідно до п. 1.1. заяви банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни.

Пунктами 1.2., 1.3. заяви визначено, що розмір кредиту: 500000,00 грн, строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.

У період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п.1.4. заяви).

Пунктом 1.6. заяви встановлено порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

Додатком №1 до заяви сторони узгодили графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом.

Пунктом 3.2.8.1. Умов та правил надання кредиту «Кредит КУБ» визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або придбання основних засобів в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», а також в системи Приват 24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівняється до належного способу укладання сторонами кредитного договору; кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги; якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України, які регулюють кредитні відносини.

Відповідно до п. 3.2.8.3.2. Умов та правил надання кредиту «Кредит КУБ» визначено, що за користування клієнт сплачує щомісяця протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначеному в заяві та тарифах.

Пунктом 3.2.8.8.2 договору встановлено, що забезпеченням виконання зобов`язань клієнтом юридичною особою за цим договором є укладення договору поруки.

Пунктом 3.2.8.11. Умов та правил надання кредиту «Кредит КУБ» визначено, що договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» у порушення умов кредитного договору своєчасно (протягом 12 місяців з дати видачі кредитних коштів) кредит позивачу не повернув, його борг з повернення кредиту складає 103007,15 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача та розрахунком позивача.

22.06.2021 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір поруки № POR1624358887825 (далі договір поруки), відповідно до умов якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8. «Кредит КУБ» Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 1), по сплаті:

- процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2 Угоди 1 перші 6 місяців 1,6 відсотка в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця 1,4 відсотка від початкового розміру кредиту; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.3 Угоди 1 4,0 % в місяць від суми простроченої заборгованості.;

- кредиту в розмірі 500000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В матеріалах справи наявна згода співвласника, якою ОСОБА_3 надала згоду на укладення договору поруки поручителем з метою забезпечення виконання зобов`язань боржника за Угодою про поруку щодо отримання кредиту «КУБ» в розмірі 500000,00 грн та приєднання до розділу 3.2.8. «Кредит КУБ» Умов та правил надання банківських послуг.

За твердженням позивача, ОСОБА_1 у порушення умов договору поруки заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» з повернення кредиту банку не погасив, його борг з повернення кредиту солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» складає 103007,15 грн, що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зазначено, що відповідачі у порушення умов кредитного договору та договору поруки своєчасно та в повному обсязі кредит позивачу не повернули, а тому вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі 103007,15 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статей 193 ГК України та 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 627, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з положеннями ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (в редакції станом на дату підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ») оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (чинний станом на час укладення договору) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа; перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними; досконалений електронний підпис - електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, 22.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» підписанням заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», на підставі статті 634 Цивільного кодексу України приєналося до розділу « 1.1. Загальні положення» та підрозділу « 3.2.8. Умови та правила надання послуги «КУБ» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ «Приватбанк» pb.ua на дату укладення договору; заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

Вказана заява підписана із використанням електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 11).

За змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, за договором позики та кредитним договором обов`язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.

Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі- Положення), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п. 62 Положення)

Відповідно до п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. Інформація про стан рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України (п. 65 Положення).

Крім того, згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі Перелік № 578/5), до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Колегію суддів враховано правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належними доказами надання позичальнику кредитних коштів.

Тож, за наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, а саме перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» №20630053728414 кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн.

Згідно Графіку погашення заборгованості, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист») повинен був у 1 місяць сплатити суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 8000,00 грн, всього на загальну суму 49666,67 грн, у 2 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 8000,00 грн, всього на загальну суму 49666,67 грн, у 3 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 8000,00 грн, всього на загальну суму 49666,67 грн, у 4 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 8000,00 грн, всього на загальну суму 49666,67 грн, у 5 =місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 8000,00 грн, всього на загальну суму 49666,67 грн, у 6 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 8000,00 грн, всього на загальну суму 49666,67 грн, у 7 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 7000,00 грн, всього на загальну суму 48666,67 грн, у 8 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 7000,00 грн, всього на загальну суму 48666,67 грн, у 9 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 7000,00 грн, всього на загальну суму 48666,67 грн, у 10 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 7000,00 грн, всього на загальну суму 48666,67 грн, у 11 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 7000,00 грн, всього на загальну суму 48666,67 грн, у 12 місяць - суму кредиту у розмірі 41666,67 грн, суму процентів у розмірі 7000,00 грн, всього на загальну суму 48666,67 грн,

Відтак, з урахуванням визначеного у договорі Графіку та, враховуючи положення пункту 1.3. заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», кінцевим терміном сплати останнього платежу по кредиту є 23.06.2022.

Колегія суддів зазначає, що надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-84) зауважила, що користування кредитом - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткових угод до договору щодо зміни строку кредиту.

У матеріалах справи наявні виписки по рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» № НОМЕР_4 за період з 22.06.2021 по 05.09.2024, №29097040601025 за період з 22.06.2021 по 05.09.2024, №80308053746456 за період з 22.06.2021 по 05.09.2024, №80329053816611 за період з 22.06.2021 по 05.09.2024, які містять інформацію про рух коштів по рахунках відповідача.

Як встановлено колегією суддів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» повернуто позивачу тіло кредиту та сплачено проценти у загальному розмірі 396992,85 грн.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 103007,15 грн 18.09.2024.

З огляду на те, що на час подання позову настав строк виконання зобов`язання в повному обсязі, посилання заявника апеляційної скарги на висунення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту є таким, що не відповідає обставинам справи.

Факт наявності самого кредитного зобов`язання, забезпеченого порукою, не оспорюється відповідачем, а наявність заборгованості за кредитом у вказаному позивачем розмірі ним не спростована.

Оскільки станом на момент звернення до суду відповідачами заборгованість за кредитним договором та договором поруки погашена не була, а порука станом на момент пред`явлення вимоги не була припинена, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 103007,15 грн.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про наявність підстав для звільнення його від юридичної відповідальності за прострочення сплати кредиту (позики), колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 18.

Згідно з вказаним пунктом 18 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Вказані висновки викладено в постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із вимогою щодо стягнення наявної заборгованості без урахування нарахувань інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних.

Колегія суддів зазначає, що повернення позичальником кредитних коштів не є відповідальністю у розумінні цивільного законодавства України, а є виконанням основного зобов`язання за кредитним договором у спірних правовідносинах.

Відповідно до вищевказаного Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX було також внесено доповнення до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»- пунктом 6-1 такого змісту:

« 6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Національним банком України прийнято Правила роботи банків у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, затверджені постановою правління НБУ від 25.03.2022 №23 «Про деякі питання діяльності банків України та банківських груп». Зазначеними нормативно-правовими актами запроваджено такі умови виконання позичальниками зобов`язань за кредитними договорами:

- у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем, тобто до позичальника не можуть застосовуватись будь-які санкції за невиконання умов кредитного договору;

- якщо позичальником прострочено внесення щомісячних обов`язкових платежів за кредитним договором, він звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором;

- щодо споживчих кредитів забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань за договором.

Таким чином, законодавець передбачив обов`язок банків не проводити нарахування за прострочення платежів на період кредитних канікул, проте не звільнив боржників від виконання зобов`язання за кредитним договором, до якого входить і сплата процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, як вірно було встановлено судом першої інстанції, спірні відносини не стосуються споживчого кредитування, а тому відповідні положення ЦК України не підлягають застосуванню.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання та місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним, оскільки відповідно до ч.2 ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. А тому, вважає, що відповідач має право на відстрочення сплати тіла кредиту, а позивач позбавлений права вимагати дострокового повернення грошових коштів.

Насамперед, слід зазначити, що положення ч. 2 ст. 13-1 вищезазначеного Закону регулюють питання переміщення товарів і послуг між тимчасово окупованою територією України та іншою територією України. Зміст цієї норми зводиться до заборони транспортування товарів та надання послуг між зазначеними територіями з метою запобігання ризикам економічного співробітництва з окупованою територією. Проте така заборона поширюється виключно на товари, які фізично перетинають лінію розмежування між тимчасово окупованою територією та територією, підконтрольною Україні, а також на послуги, надані безпосередньо на тимчасово окупованій території.

Тому цей припис не охоплює господарські правочини, укладені між резидентами України, а також не стосується послуг, які надаються у дистанційному режимі, особливо коли йдеться про послуги з надання кредиту.

Отже, сам факт того, що відповідач зареєстрований на тимчасово окупованій території, рухоме та нерухоме майно відповідачів перебуває в окупації, а податкова адреса ТОВ «Науково-виробничий центр «Теплоантикорзахист» не змінена, банківські рахунки заблоковані, не є підставою для звільнення від виконання або невиконання зобов`язань за укладеними договорами.

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочину: відповідно до ст. 215 ЦК України, нікчемними є правочини, які прямо суперечать законодавству України або визнані такими відповідно до закону. Проте укладені договори не можуть вважатися нікчемними, оскільки ані факт тимчасової окупації, ані статус відповідача як клієнта, зареєстрованого на окупованій території не скасовують правової дії цих договорів. Господарське законодавство України, зокрема ст. 193 Господарського кодексу України, чітко передбачає, що зобов`язання, взяті сторонами, є обов`язковими для виконання, і така обов`язковість є основним принципом договірного права. Кредитний договір та договір поруки, є чинними, обов`язковими для сторін і підлягають виконанню відповідно до умов, передбачених у них, а статус окупованої території не змінює обов`язковості грошових зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Решетняк Євгена Борисовича без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/396/24 без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Решетняк Євгена Борисовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/396/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль