Ухвала

від 23.01.2025 по справі 910/531/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

23.01.2025Справа № 910/531/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М., розглянувши матеріали

за заявою позивача - Приватного акціонерного товариства «Сучасне будівництво»

про забезпечення позову

у справі № 910/531/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сучасне будівництво"

до Приватного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд"

про визнання протиправною бездіяльність та визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів

Представники сторін: без участі.

Обставини справи :

Приватне акціонерне товариство "Сучасне будівництво" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд" про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу належних Приватному акціонерному товариству «Сучасне будівництво» простих іменних акцій товариства у кількості 1 246 338 (один мільйон двісті сорок шість тисяч триста тридцять вісім) штук, що становить 22,61% Статутного капіталу;

- визнання протиправними дії відповідача щодо не визначення ринкової вартості акцій та не затвердження ціни викупу акцій, не надання можливості Приватному акціонерному товариству «Сучасне будівництво» ознайомитись з проектом договору про викуп товариством акцій, не направлення Приватному акціонерному товариству «Сучасне будівництво» протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення протоколу загальних зборів від 04.05.2023 на яких прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій;

- уповноваження генерального директора товариства Борисенко Семена Івановича на укладення договору про обов`язковий викуп належних позивачу акцій та здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 15,13 грн. за одну просту іменну акцію товариства;

- визнання укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між сторонами щодо обов`язкового викупу належних Приватному акціонерному товариству «Сучасне будівництво» 1 246 338 (один мільйон двісті сорок шість тисяч триста тридцять вісім) штук простих іменних акцій за ціною 15,13 грн. за 1 акцію на загальну суму 18 857 093,94 грн. (вісімнадцять мільйонів вісімсот п`ятдесят сім тисяч дев`яносто три гривні 94 копійки) у запропонованій позивачем редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його прав як акціонера Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд», який володіє 1 246 338 штуками простих іменних акцій останнього, що становить 22,61% Статутного капіталу, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 102 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо викупу належних позивачу простих іменних акцій за наслідками прийняття загальними зборами рішення про надання попередньої згоди на вчинення відповідачем значних правочинів (питання 6 порядку денного), проти прийняття якого голосував позивач.

Поряд із цим, разом з позовною заявою від позивача надійшла заява б/н від 14.01.2025 року про забезпечення позову, в якій ПАТ «Сучасне будівництво» просить суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно, яке належить ПАТ «Трест Київспецбуд» (код ЄДРПОУ 04012744, юридична адреса: м. Київ, вул. Спаська, 31Б), у межах суми 311 584,50 грн. (триста одинадцята тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 50 коп.), а саме: нежитловий будинок, загальною площею 1877,7 кв.м, який розташований за адресою, м. Київ, вул. Спаська, буд. 31-Б літера А; майновий комплекс: нежитлова будівля літ. А площею 562,60 кв.м, нежитлова будівля літ.Б,б площею 720,90 кв.м, нежитлова будівля літ. В, площею 342,00 кв.м, нежитлова будівля літ. Г площею 200,00 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 315,80 кв.м, нежитлова будівля літ. Е площею 13,40 кв.м.) загальною площею 2154,7 кв.м, які розташовані за адресою м. Київ, вулиця Радищева, будинок 10; майновий комплекс, загальною площею 942,7 кв.м, який розташований за адресою м. Київ, вулиця Васильківська, будинок 94-а.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Селівону А.М. як судді, в провадженні якого перебуває справа № 910/531/25.

Дослідивши подану позивачем заяву б/н від 14.01.2025 року про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За приписами ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

При цьому вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого провадження суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Оскільки ПАТ «Сучасне будівництво» звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, постановах Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 07.09.2020 року у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 року у справі №907/73/19, від 24.06.2020 року у справі №902/1051/19.

Тобто, суд має дослідити, чи може відсутність вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо необхідності сприяння відновленню порушених прав позивача в разі задоволення позову та забезпечення майбутнього виконання рішення, на яких наголошує позивач в заяві про забезпечення позову.

В свою чергу, суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача.

Наразі, в обґрунтування заяви б/н від 17.05.2024 року про забезпечення позову позивач посилається на обставини реєстрації товариства як акціонера відповідача для участі у чергових загальних зборах ПАТ «Трест Київспецбуд», що відбулись 28.04.2023 року, та голосування проти прийняття загальними зборами рішення про надання попередньої згоди на вчинення відповідачем значних правочинів, у зв`язку з чим, як наголошує позивач, у нього виникло право вимагати від відповідача здійснення обов`язкового викупу Товариством належних йому простих акцій.

Як зазначено позивачем, оскільки відповідачем було порушено порядок реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій, зокрема: не визначено ринкову вартість акцій станом на останній робочий день, що передує дню розміщення у встановленому порядку повідомлення про проведення загальних зборів, на яких прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, не було проведено оцінку належних позивачеві акцій ПАТ «Трест Київспецбуд», позивач скористався своїм правом та в запропонованій редакції Договору № 1 про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій ПАТ «Трест Київспецбуд» визначив самостійно ціна викупу акцій, а саме 15,13 грн. за одну акцію та у разі задоволення позовних вимог розраховує отримати кошти від продажу належних йому акцій ПАТ «Трест Київспецбуд» на загальну суму 18 857 093,94 грн.

Додатково позивач посилається на той факт, що наглядовою радою та виконавчим органом, які очолюють члени сім`ї генерального директора ПАТ «Трест Київспецбуд», приймаються рішення, які не тільки порушують права та інтереси акціонера, а ще й поступово виводять майно з Статутного капіталу товариства, що в сукупності, на переконання позивача, свідчить про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Інших доводів та будь - яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім загального посилання на необхідність забезпечення позову з метою гарантування відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання судового рішення позивачем в поданій суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено.

Вирішуючи питання обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову судом встановлено, що вимоги про вжиття заходів забезпечення позову заявлені ПАТ «Сучасне будівництво» виходячи з номінальної вартості однієї простої іменної акції ПАТ «Трест Київспецбуд», зазначеної у виписці депозитарної установи ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» про стан рахунку в цінних паперах станом на 02.06.2023 року та яка складає 0,25 грн. за штуку, з урахуванням якої загальна ціна належних позивачеві акцій ПАТ «Трест Київспецбуд» становить 311 584,50 грн.

Поряд із цим, зі змісту позовної заяви та доданих доказів вбачається, що визначаючи ціну викупу 1 246 338 штук акцій простих іменних, позивач брав до уваги складений ТОВ «Істерн Консалтинг Груп» на замовлення позивача звіт про незалежну оцінку станом на 12.03.2020 року ринкової вартості простих іменних акцій ПАТ «Трест Київспецбуд» кількістю 1 246 338, шт., що становить 22,61152% статутного капіталу товариства.

При цьому, згідно вказаного звіту вартість однієї простої іменної акції в пакеті, що оцінювався, становить 12,13 грн., що не відповідає ціні викупу акцій, зазначеній в позовній заяві та проекті доданого до позовної заяви Договору № 1 про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між сторонами щодо обов`язкового викупу належних акціонеру простих іменних акцій ПАТ «Трест Київспецбуд», згідно яких визначена позивачем ціна викупу становить 15,13 грн. за акцію, загальна кількість яких складає 1 246 338 штук та вартість - 18 857 093,94 грн.

Тобто, як встановлено судом, вказана позивачем в поданих позовній заяві, доданих до неї доказах та заяві про забезпечення позову ціна викупу акцій значно різниться, та за відсутності наведеного позивачем необхідного обґрунтування розбіжностей, свідчить про недотримання позивачем необхідної для звернення з заявою про забезпечення позову послідовності дій, зокрема, в частині визначення змісту вимог, в той час як заявлені до вжиття в межах справи № 910/531/25 заходи забезпечення позову мають відповідати предмету позову.

Суд також зазначає, що достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Наразі, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що наявні докази свідчать про наявність спору щодо захисту прав позивача як акціонера на викуп належних позивачу простих іменних акцій, проте, в поданій суду заяві позивачем не наведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві нерухоме майно негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права в межах даного судового спору та подальшої реалізації виконання судового рішення.

Додатково зважаючи на перелік майна, яке належить ПАТ «Трест Київспецбуд», формує Статутний капітал товариства та на яке позивач просить суд в межах забезпечення даного позову накласти арешт суд зауважує, що до складу такого майна входять значні об`єкти нерухомості, розташовані в м. Києві, а саме: нежитловий будинок, загальною площею 1877,7 кв.м, вул. Спаська, буд. 31-Б літера А; майновий комплекс: нежитлова будівля літ. А площею 562,60 кв.м, нежитлова будівля літ.Б,б площею 720,90 кв.м, нежитлова будівля літ. В, площею 342,00 кв.м, нежитлова будівля літ. Г площею 200,00 кв.м., нежитлова будівля літ. Д площею 315,80 кв.м, нежитлова будівля літ. Е площею 13,40 кв.м.) загальною площею 2154,7 кв.м, вулиця Радищева, будинок 10; майновий комплекс, загальною площею 942,7 кв.м, вулиця Васильківська, будинок 94-а, відтак, з урахуванням місцезнаходження зазначених об`єктів в м. Києві, їх площі та кількості суд зазначає, що зміст вимог позивача про вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не співвідноситься з заявленим предметом позову.

Наразі, за висновками суду, визначені позивачем вимоги про забезпечення позову в частині розміру суми забезпечення 311 584,50 грн., не є співмірними по відношенню до можливої вартості вищезазначених об`єктів нерухомості та не можуть бути визнані судом адекватними заходами забезпечення у даному спорі, в тому числі шляхом непропорційного обмеження за наслідками такого арешту в межах суми забезпечення прав відповідача та порушення загальновизначених принципів дотримання і захисту права власності.

В свою чергу суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 року у справі № 910/20007/20).

Натомість, встановлені під час розгляду заяви позивача обставини свідчать, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову, заявлених позивачем в заяві, не матиме наслідком збереження стану, існуючого на момент набуття позивачем права викупу цінних паперів та невжиття ПАТ «Трест Київміськбуд» дій щодо обов`язкового викупу простих іменних акцій товариства, належних позивачу, відтак, в даному випадку, заявлені заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, а сума заявленого забезпечення в розмірі 311 584,50 грн. - із можливою вартістю нерухомого майна відповідача, позаяк співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Тому, за висновками суду, відсутні підстави вважати, що як права позивача, так і баланс інтересів будуть відновлені виключно за наслідками вжиття заявлених заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна в розмірі суми забезпечення 311 584,50 грн.

Таким чином, за результатами аналізу матеріалів справи та заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову на даному етапі, позаяк подана позивачем заява про забезпечення позову не містить доводів щодо необхідності забезпечення даного позову саме шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Відтак, на переконання суду, заявником не доведено обґрунтованість того, що забезпечення позову у даній справі у спосіб, зазначений ним в поданій заяві сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів заявника, за захистом яких останній звернувся в межах даної справи.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Сучасне будівництво» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон