Рішення

від 14.01.2025 по справі 320/10778/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 року м. Київ № 320/10778/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Іоніцой-Доценко О.П., Лазаренко А.С.,

від відповідача Кот О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Апарату Верховної Ради України

про визнання протиправною бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом Апарату Верховної Ради України (далі відповідач), з врахуванням зміни предмету позову, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо не розгляду та не опрацювання:

- рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 17.11.2023 № 321-211 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за листопад 2023 року;

- рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 05.12.2023 № 321-212 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за грудень 2023 року;

- рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 25.01.2024 №321-216 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за січень 2024 року;

- рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 19.02.2024 № 321-218 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за лютий 2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.11.2023 по 26.02.2024;

- зобов`язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.11.2023 по 26.02.2024;

- зобов`язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини її заробітної плати за період з 01.10.2023 по 26.02.2024 у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно не розглянуто та неопрацьовано рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 та табелю обліку відпрацьованого часу позивача за листопад, грудень 2023 року, січень та лютий 2024 року, що стало підставою для невиплати заробітної плати за цей період та призвело до порушення її трудових прав та визначених чинним законодавством гарантій. Позивач наголошує, що у цій виплаті їй безпідставно відмовлено через невиконання народним депутатом своїх депутатських повноважень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, оскільки помічник-консультант народного депутата України перебуває у трудових відносинах саме з народним депутатом України, а не з Апаратом Верховної Ради України.

На думку відповідача, сам факт прийняття та звільнення помічників-консультантів народних депутатів України розпорядженнями керівництва Апарату ВРУ не може свідчити про те, що сторони у справі перебувають у трудових правовідносинах. Правовий статус, умови діяльності та особливості регулювання трудових відносин помічників-консультантів народного депутата України, визначені спеціальним законодавством - статтею 34 Закону України «Про статус народного депутата України» та Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 за № 379/95-ВР, відповідно до яких, персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень, а не Апарат ВРУ. Наведене, на переконання відповідача, дає підстави вважати, що законодавець не розглядав такі правовідносини у класичному розумінні трудових, які визначені КЗпП Україні, а тому окремо врегулював їх на законодавчому рівні та відповідним Положенням, фактично визначив безпосереднім роботодавцем по відношенню до помічника-консультанта народного депутата України. Апарат Верховної Ради України пояснює, що лише здійснював кадрове та фінансове обслуговування трудових правовідносин між позивачем та його роботодавцем - народним депутатом України.

Крім того відповідач зазначив, що відповідно до Розпорядження Голови Верховної Ради України "Про особливості обліку робочого часу народних депутатів України в період дії воєнного стану" № 981-К від 30.09.2022 народний депутат Уккраїни до 23 числа поточного місяця через єдину автоматизовану систему роботи з документами у Верховній Раді подає до підрозділів, зазначених у пункті 2 цього розпорядження, інформацію щодо підстав його відсутності на пленарному засіданні Верховної Ради України, засіданні комітету Верховної Ради України, членом якого його обрано зокрема щодо його перебування в Україні чи за кордоном, у відпустці, у віждрядженні, його тимчасової непрацездатності та інших підстав. Відповідно до пункту 3 вказаного Розпорядження, у разі неподання народним депутатом України такої інформації у визначений термін, відмітки про його відпрацьований час до табеля обліку робочого часу за відповідний місяц не вносяться. Отже, оскільки народний депутат ОСОБА_2 у листопаді, грудні 2023 року та січні 2024 року не брав участі у засіданнях Комітету, відповідних табелів щодо відпрацьованого робочого часу депутатом - ОСОБА_2 не подавалось. Також відповідач вказав, що відносно ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження та його оголошено у розшук відповідно постанови детектива НАБУ від 13.10.2023 та у міжнародний розшук за постановою детектива НАБУ від 24.10.2023.

Таким чином, як вказує відповідач, виконання помічником-консультантом народного депутата України своїх обов`язків патронатної служби виключно пов`язано із забезпеченням діяльності народного депутата України. Тобто небхідною умовою реалізації своїх прав та виконання обов`язків помічником-консультантом є здійснення народним депутатом України своїх повноважень. Водночас, оскільки народний депутат своїх обов`язків не здійснював та не подавав табелі обліку робочого часу помічника через єдину автоматизовану систему роботи з документами у Верховній Раді України (ЄАС) із проставленням на них кваліфікованого електроного підпису, підстави для визнання протиправною бездіяльності Апарату Верховної Ради України та зобов`язання вчинити дії відсутні.

Протокольною від 22.10.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити справу по суті заявлених позовних вимог на 14.01.2025.

У судовому засіданні 14.01.2025 представники позивача підтримали доводи позовної заяви та просили суд позов задовольнити. Представник відпповідача проти позов заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

ОСОБА_1 з 03.09.2019 до 26.02.2024 працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 за строковим трудовим договором на постійній основі на час виконання його депутатських повноважень (патронатна служба).

Відповідно до Розпорядження Апарату Верховної Ради України від 21.02.2024 № 329-К ОСОБА_1 звільнено 26.02.2024 з посади помічника-консультанта народного депутата України за угодою сторін.

Однак, відповідач не виплатив позивачу заробітну плату з 01.11.2023 по 26.02.2024.

Позивач звернувся до Апарату Верховної Ради України із заявою, згідно з якою просила повідомити підстави та причини, з яких відповідач затримував заробітну плату.

Відповідач надав відповідь на зазначені заяви позивача листом, згідно з яким останній вважає, що народний депутат України ОСОБА_2 не виконує свої депутатські повноваження, з огляду на те, що з 17 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , підозрюваного у кримінальному провадженні №52018000000000546 від 12 червня 2018 року, за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, оголошено в розшук. Також відповідач зазначає, що виходячи з особливостей правового статусу помічника-консультанта народного депутата Україна, контроль за його роботою та облік такої роботи здійснюється народним депутатом України у встановленого порядку, який депутатом не дотриманий.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов таких висновків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Умови діяльності та особливості регулювання трудових відносин, оплата праці помічника-консультанта народного депутата України, визначені Законом України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року №2790-XII (далі - Закон № 2790-XII) та Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (далі - Положення №379/95-ВР).

Частиною першою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено, що народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.

Відповідно до частини третьої вказаної статті Закону № 2790-XII, помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.

Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.

Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов`язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.

Згідно із статтями 3.1, 3.2 Положення №379/95-ВР, персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень.

Помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 року № 769 (далі - Положення №769), Апарат Верховної Ради України є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.

Приписи підпункту 23 пункту 7 розділу ІІІ Положення №769 визначають, що у сфері організаційного забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат організовує та здійснює роботу з кадрового обслуговування працівників Апарату, народних депутатів України і помічників-консультантів народних депутатів України.

Виходячи з встановлених вище обставин справи та з огляду на вищевказані норми, суд наголошує, що саме на Апарат Верховної Ради України покладені повноваження як кадрового, так і фінансового забезпечення помічників-консультантів народного депутата України, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, і саме Апарат Верховної Ради України здійснює виплату заробітної плати та інших виплат таким помічникам-консультантам, а народні депутати України здійснюють виключно визначення кількості помічників-консультантів, з огляду на розмір загального фонду, які встановлюються для оплати праці, та розподіл (а не виплату) їх місячного фонду заробітної плати.

До того ж, частина шоста статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» не покладає на народного депутата України такого обов`язку саме з виплати заробітної плати та інших виплат помічникам-консультантам.

Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача про те, що всі виплати здійснюються особисто народним депутатом України в межах місячного фонду заробітної плати його помічників-консультантів.

Таким чином, враховуючи наведені законодавчі приписи, а також те, що позивач була прийнята та звільнена з посади помічника-консультанта народного депутата України саме розпорядженнями керівника Апарату Верховної Ради України, відтак, суд приходить до висновку, що позивачка перебувала у трудових відносинах саме з Апаратом Верховної Ради України, а не з народним депутатом України.

Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 757/9144/16-ц.

Водночас, важливо наголосити, що Розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про особливості обліку робочого часу народних депутатів України в період дії воєнного стану» № 981-к від 30.09.2022 встановлено, що народний депутат України до 23 числа поточного місяця через єдину автоматизовану систему роботи з документами у Верховній Раді України (далі - ЄАС) подає до підрозділів, зазначених у пункті 2 цього розпорядження, інформацію щодо підстав його відсутності на пленарному засіданні Верховної Ради України, засіданні комітету Верховної Ради України, членом якого його обрано, зокрема щодо його перебування в Україні чи за кордоном, у відпустці, у відрядженні його тимчасової непрацездатності та інших підстав, що відповідно до частини третьої статті 26 Регламенту Верховної Ради України, частини другої статті 47 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» є повноважними причинами для відсутності народного депутата України на пленарних засіданнях Верховної Ради України та на засіданнях комітету Верховної Ради України.

Інформація за період, не охоплений попередньою інформацією, подається народним депутатом України до 5 числа наступного місяця (пункт l).

Відповідно до пункту 3 згаданого Розпорядження Голови Верховної Ради України, у разі неподання народним депутатом України передбаченої пунктом 1 цього розпорядження інформації у визначений термін, відмітки про його відпрацьований час до табеля обліку робочого часу за відповідний місяць не вноситься.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України дев?ятого скликання» від 29.08.2019 № 20-IX ОСОБА_2 - народного депутата України, депутатська група "За майбутне" обрано членом Комітету Верховної Ради України з питань здоров?я нації, медичної допомоги та медичного страхування.

Згідно із інформацією, яка була надана Секретаріатом Комітету Верховної Ради України з питань здоров?я нації, медичної допомоги та медичного страхування, у жовтні 2023 року народний депутат України ОСОБА_2 був присутній на засіданні Комітету, яке відбулося 10 числа у режимі відеоконференції. При цьому у листі народного депутата України ОСОБА_2 від 23.10.2023 р. №321д9/3-2023/232566 (1355781), що є підставою для внесення відомостей до табелю обліку відпрацьованого робочого часу народним депутатом України згідно із Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 30.09.2022 р. №981-к «Про особливості обліку робочого часу народних депутатів України в період дії воєнного стану», зазначалося: «з 1 по 9 був присутній, з 10 жовтня - був відсутній» без зазначення причин відсутності. Тому у табелі обліку відпрацьованого робочого часу на підставі наданих народним депутатом України відомостей зазначено, що з 10 по 31 жовтня 2023 року він був відсутній.

У листопаді, грудні 2023 року та січні 2024 року народний депутат України ОСОБА_2 не брав участі у засіданнях Комітету, які відбулися 2, 20 та 22 листопада 2023 року, 18 грудня 2023 року, 8, 17 січня 2024 року, що зафіксовано у відповідних протоколах засідань та відображено у табелях обліку відпрацьованого робочого часу за вказані місяці.

У лютому 2024 року засідання Комітету не проводилися.

У листопаді, грудні 2023 року, січні та лютому 2024 року народний депутат України ОСОБА_2 через єдину автоматизовану систему роботи з документами у Верховній Раді України не подавав до секретаріату Комітету інформацію, передбачену Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 30.09.2022 № 981-к, щодо причин його відсутності на засіданнях Комітету, пленарному засіданні Верховної Ради України, зокрема щодо його перебування в Україні чи за кордоном, у зв?язку з чим у табелі обліку за листопад, грудень 2023 року, січень та лютий 2024 року було зроблено відповідну відмітку.

Крім того, як повідомив суду предтавник відповідача і дана обставина представниками позивача не заперечувалась, відповідно до інформації Національного антикорупційного бюро України, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000546 від 12.06.2018 р. за підозрою народного депутата України ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України. Народний депутат України ОСОБА_2 оголошений у розшук постановою детектива НАБУ від 13.10.2023 р. та у міжнародний розшук постановою детектива НАБУ від 24.10.2023 р.

Наведені обставини вкакзують, що у період з листопада 2023 року по лютий 2024 року народний депутат України ОСОБА_2 не приймав участі у засіданнях Комітету Верховної Ради України з питань здоров?я нації, медичної допомоги та медичного страхування та на пленарних засідання Верховної Ради України, а отже не здійснював виконання своїх повноважень та обов?язків, визначених Конституцією та законами України.

Виходячи із обставин даної справи та заявлених позовних вимог, слід зауважити, що виконання помічниками-консультантами народних депутатів України своїх обов?язків патронатної служби, виключно пов?язано з забезпеченням діяльності народного депутата України. Тобто необхідною умовою реалізації своїх прав та виконання обов?язків помічником-консультантом є здійснення народним депутатом України своїх повноважень, про що свідчить перелік обов?язків помічників-консультантів, який визначений у статті 2.2. Положення, зокрема, до них віднесено: вивчення питань, необхідні народному депутату України для здійснення його депутатських повноважень, готувати по них відповідні матеріали; допомагати народному депутату України в організації проведення звітів і зустрічей з виборцями, трудовими колективами підприємств, установ, організацій; виконувати доручення народного депутата України у взаємовідносинах з виборцями, а також з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації, об?єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями; допомагати народному депутату України під час особистого прийому ним виборців у розгляді звернень громадян, вирішенні порушених ними питань; допомагати народному депутату України в розгляді надісланих на його ім?я поштою або поданих на особистому прийомі виборцями пропозицій; систематично узагальнювати звернення виборців, інформувати народного депутата України про підсумки узагальнень; за дорученням народного депутата України брати участь в організації вивчення громадської думки, потреб і запитів виборців, вносити йому пропозиції щодо шляхів їх вирішення; надавати народному депутату України організаційно-технічну та іншу необхідну допомогу при здійсненні ним депутатських повноважень.

Отже, не здійснення народними депутатами України депутатських повноважень, які визначені Конституцією та законами України, ставить під сумніви здійснення помічниками-консультантами таких народних депутатів України організаційного забезпечення виконання народними депутатами України повноважень та іншої необхідної допомоги при здійсненні ними депутатських повноважень.

У роз?ясненнях Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України з питань реалізації положень статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України», Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР, щодо оплати праці помічників-консультантів тих народних депутатів України, які без поважних причин не здійснюють свої депутатські повноваження (ухвалене на засіданні Комітету 12 серпня 2022 року (протокол №123), Комітет дійшов такого висновку: «У зв?язку з перебуванням народного депутата України під час дії воєнного стану за межами України чи у зв?язку з його відсутністю на всіх пленарних засіданнях Верховної Ради України та на засіданнях комітетів (без надання інформації про причини такого перебування чи такої відсутності) такий народний депутат України не бере участі у роботі Верховної Ради України, її органів, не здійснює повноважень у взаємозв?язках з виборцями (зокрема, проведення особистого прийому), а організаційне забезпечення виконання народним депутатом України своїх повноважень його помічником-консультантом також не здійснюється, а відтак не відображається в даних первинного обліку його праці, які є підставою для нарахування заробітної плати за відпрацьований час.»

Такі роз?яснення Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України надані відповідно до пункту 6 частини першої статті 13, частини першої статті 17, частини третьої статті 21, статті 24 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» в порядку аналізу практики застосування державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами Конституції та законів України з питань віднесених до предмета відання.

Комітет має право надавати роз?яснення щодо застосування положень законів України.

Таким чином, виходячи із викладеного, помічники-консультанти народного депутата України одержують заробітну плату з урахуванням табеля обліку робочого часу народного депутата України, у якого вони працюють.

Оскільки народний депутат України ОСОБА_2 за період з 01.11.2023 по 26.02.2024 не здійснював свої депутатські повноваження, Апарат Верховної Ради України правомірно не здійснював нарахування заробітної плати позивачу.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати його поміникам-консультантам та табелі обліку робочого часу, позаяк вони оформлені та подані у спосіб, що не передбачений розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про деякі питання забезпечення документообігу у Верховній Раді України в електронній та паперовій формах» від 08.02.2021 № 19.

З приводу вимог про визнання протиправною бездіяльності Апарату Верховної Ради України щодо не розгляду та не опрацювання рішень-подань народного депутата України ОСОБА_2 від 17.11.2023, від 05.12.2023, від 25.01.2024, від 19.02.2024, табелів обліку робочого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень та лютий 2024 року, а також зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за період з 01.11.2023 по 26.02.2024, суд враховує таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За своїм змістовим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту норми частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес, а його права порушені з боку суб`єкта владних повноважень.

Саме до повноважень народного депутата України належить прийняття рішення та направлення подання. Правовідносини щодо не розгляду та не опрацювання рішень-подань за спірний період, які оскаржуються позивачем, виникли між народним депутатом України ОСОБА_2 як суб`єктом подання таких та Апаратом Верховної Ради України, відповідно цей спір пов?язаний з реалізацією виключних повноважень народного депутата України, тобто позивачем може виступати лише народний депутат України, якщо вважатиме що його право порушені діями або бездіяльністю Апарату Верховної Ради України.

Варто зауважити, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Частина третя згаданої статті Кодексу передбачає, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведені обставини цієї справи, зважаючи на не виконання народним депутатом України ОСОБА_2 своїх депутатських повноважень, який на сьогодні знаходиться у розшук та міжнародному розшуку; враховуючи, що помічники-консультанти народного депутата України одержують заробітну плату з урахуванням табеля обліку робочого часу народного депутата України, у якого вони працюють, а також не подання табелів обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата України ОСОБА_2 за листопад, грудень 2023 року, січень та лютий 2024 року у порядку встановленому чинним законодавством України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з 01.11.2023 по 26.02.2024 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Як наслідок, відсутні підстави для зобов`язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини її заробітної плати за період з 01.10.2023 по 26.02.2024, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, з огляду на похідній характер позовних вимог в цій частині.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 січня 2025 р.