Рішення

від 24.01.2025 по справі 320/3359/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року №320/3359/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного Підприємства «Соколине Полісся» до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Іванківської районної державної адміністрації Київської області та Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне Підприємство «Соколине Полісся» з позовом до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Іванківської районної державної адміністрації Київської області та Іванківської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у проведенні державної реєстрації № 13-06-1101 від 18.11.2019 року.

- зобов?язати Іванківську районну державну адміністрацію Київської області зареєструвати зміни до установчих документів Приватного Підприємства «Соколине Полісся».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки Позивачем було подано весь необхідний пакет документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що пакет документів, наданих Позивачем для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи не відповідає вимогам законодавства визначеним п.5 ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Також зазначив, що Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Власників ПП «Соколине Полісся» від 05.02.2013 № 1 (3 наступними змінами), зареєстрованого в ЄДР 12.03.2013 «Державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи», до виключної компетенції Власників Підприємства належать: пп.8 п. 9.2 ст. 9 - прийняття рішення про виключення Власника зі складу Співзасновників Підприємства з перерозподілом часток у Статутному капіталі Підприємства. Рішення з питань, зазначених у підпунктах 1, 2, 3, 8, 9 пункту 9.2 Статуту вважаються прийнятими, дійсними, та такими, що підлягають обов`язковому виконанню, якщо за нього проголосували та його підписали Власники (Співвласники), що володіють у сукупності більш як 75 відсотками загальної кількості голосів Власників Підприємства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів. Зазначив, що відповідно до Протоколу від 14.09.2019 на засіданні були присутні власники, які володіють у своїй сукупності 60% голосів, що суперечить статті 9 Статуту Підприємства.

Ухвалою суду зупинено провадження до надання додаткових доказів.

Ухвалою суду поновлено провадження у справі.

До суду надійшли клопотання від учасників справи про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Соколине Полісся» є юридичною особою приватного права, зареєстрованою відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 7.1 Статуту Приватного підприємства «Соколине Полісся» (з урахуванням змін від 2015 року)

Частка Власника (Співвласника) ОСОБА_1 - 140 000 (сто сорок тисяч) гривень 00 копійок, що складає 40% статутного капіталу Підприємства.

Частка Власника (Співвласника) ОСОБА_2 - 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що складає 20% статутного капіталу Підприємства.

Частка Власника (Співвласника) ОСОБА_3 - 140 000 (сто сорок тисяч) гривень 00 копійок, що складає 40% статутного капіталу Підприємства.

14 вересня 2019 року відбулись загальні збори учасників (засновників) ПП «Соколине Полісся».

На Порядку денному загальних зборів учасників ПП «Соколине Полісся» розглядалися наступні питання:

???1.Обрання Голови та Секретаря Загальних зборів Учасників.

???2.Про виключення з членів/власників Підприємства ОСОБА_3 .

3.???Про перерозподіл часток учасників Підприємства у зв?язку із зміною складу.

???4.Про затвердження Статуту Приватного підприємства «Соколине Полісся» нова редакція.

На вказані загальні збори було запрошено усіх власників, у тому числі і ОСОБА_3 , що підтверджується листом від 30.07.2019 року.

Рішення, прийняті за загальних зборах оформлені Протоколом №1 засідання власників Приватного підприємства «Соколине Полісся».

На зборах були присутні два власники: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , часки яких сукупно складають 60% статутного капіталу.

На Зборах прийняті рішення, про виключення з Власників Підприємства ОСОБА_3 та затвердження нової редакції Статуту (п. 2 та п. 4 Протоколу № 1).

На виконання наведеного рішення, прийнятого на Зборах, до Іванківської районної державної адміністрації Київської області було подано відповідний пакет документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Однак, Позивачем було отримано Повідомлення про відмову державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи № 13-06-1101 від 18.11.2019 року.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у проведенні державної реєстрації № 13-06-1101 від 18.11.2019 року та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон №755-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно частини другої статті 4 Закону № 755-IV порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов`язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, чинним законодавством прямо передбачено обов`язок державного реєстратора перевіряти комплектність документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та документи, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Статтею 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлені вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору. Зокрема, частинами першою - п`ятою цієї статті визначено, що документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються поштовим відправленням або електронним документом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою. Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору поштовим відправленням, справжність підпису заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинна бути нотаріально засвідчена. Підпис особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), на реєстраційній картці та заяві про втрату (заміну) документів повинен бути засвідчений відповідною посадовою особою в установленому порядку. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними державними органами. Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід`ємною частиною відповідних установчих документів.

Частинами першою та другою статті 17 Закону №755-IV передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, як, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Пунктом 1 ст. 167 Господарського кодекс України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами

Статтею 29 Закону №755-IV визначено порядок державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

- оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;

- два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 29 Закону №755-IV, у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів:

- рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників);

- заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників);

- заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства;

- рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, для проведення реєстрації дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» ПП «Соколине Полісся» надало наступні документи:

-Рішення про внесення змін до установчих документів;

-Установчі документи в новій редакції;

-Копію квитанції виданою банком;

-Документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи.

Отже, при вирішенні питання про виключення з членів/власників Підприємства ОСОБА_3 ПП «Соколине Полісся» мало також долучити до пакету документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи наданих до Іванківської районної державної адміністрації Київської області нотаріально засвідчений примірник оригіналу рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), або заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників) або заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи, які мають бути.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Позивач не надав належного документу на вимогу частин третьої та четвертої статті 29 Закону №755-IV.

Згідно вимог ст. 65 Господарського кодексу. України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.

Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Тобто, приватне підприємство створюється виключно на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб чи юридичної особи.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже п.2 Порядку денного «Про виключення з Власників Підприємства ОСОБА_3 » Протоколу № 1 від 14.09.2019 року засідання власників ПП «Соколине Полісся» суперечить вимогам Конституції та порушує права Власника передбачені Конституцією.

До того ж Відповідач у відзиві наголошує, що підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації змін до установчих документів юридичної особи є Статут ПП «Соколине Полісся».

Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Власників ПП «Соколине Полісся» віл 05.02.2013 № 1 (з наступними змінами), зареєстрованого в ЄДР 12.03.2013 «Державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи», до виключної компетенції Власників Підприємства належать: пп.8 п. 9.2 ст. 9 - прийняття рішення про виключення Власника зі складу Співзасновників Підприємства з перерозподілом часток у Статутному капіталі Підприємства.

Рішення з питань, зазначених у підпунктах 1, 2, 3, 8, 9 пункту 9.2 Статуту вважаються прийнятими, дійсними, та такими, що підлягають обов`язковому виконанню, якщо за нього проголосували та його підписали Власники (Співвласники), що володіють у сукупності більш як 75 відсотками загальної кількості голосів Власників Підприємства. 3 решти питань рішення приймається простою більшістю голосів. Втім, відповідно до Протоколу від 14.09.2019 на засіданні були присутні власники, які володіють у своїй сукупності 60% голосів, що суперечить статті 9 Статуту Підприємства.

Враховуючи, що чинним законодавством прямо передбачено обов`язок державного реєстратора перевіряти комплектність документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та документи, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято законне рішення про відмову у державній реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.