Рішення

від 22.01.2025 по справі 380/22897/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

справа №380/22897/24 Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Андрусів У. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Петровської А. М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Хандія В. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу (в порядку спрощеного провадження з викликом сторін) за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

по с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) пред`явив позов до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач) у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати скасувати арешт, який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 1937-10 від 16.06.2010 Личаківським ВДВС ЛМУЮ, державним виконавцем Маркіною Л. Г. на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Під час вчинення дій, спрямованих на реалізацію права на спадщину, дізнався про наявність обтяження: арешту нерухомого майна, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Підставою обтяження є постанова про арешт майна боржника, та оголошення заборон його відчуження 1937-10 від 16.06.2010, винесеної Личаківським ВДВС ЛМУЮ. На заяву до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо зняття арешту з нерухомого майна позивач отримав відповідь, що оскільки в автоматизованій системі виконавчого провадження та в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відомості про перебування на виконанні виконавчого провадження, у межах якого винесено постанову про арешт майна боржника відсутні, немає підстав для зняття арешту в позасудовому порядку. З метою захисту своїх порушених прав позивач пред`явив цей позов до суду.

Ухвалою судді від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків.

На виконання вимог цієї ухвали 23.12.2024 позивач подав уточнений адміністративний позов.

Ухвалою судді від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву та витребувано копії матеріалів виконавчого провадження.

Розгляд справи, призначений на 20.12.2024, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

23.12.2024 представник відповідача подав клопотання, зі змісту якого вбачається, що за результатами пошуку в АСВП щодо боржника ОСОБА_1 не виявлено жодного виконавчого провадження, у якому 16.06.2010 виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Також констатував про неможливість встановлення, в межах якого виконавчого провадження накладений арешт, і як наслідок вирішення питання про зняття арешту.

У зв`язку з виходом судді з лікарняного, судовий розгляд справи призначено на 31.12.2024 о 15:00 год.

Протокольною ухвалою від 31.12.2024 розгляд справи відкладено на 10.01.2025 о 15:00 год. у зв`язку з неявкою сторін.

Протокольною ухвалою від 10.01.2025 розгляд справи відкладено на 17.01.2025 о 15:00 год. для подання додаткових доказів (пояснень).

14.01.2025 представник відповідача подав клопотання, у якому констатував про відсутність виконавчого провадження, у межах якого накладено арешт на майно позивача. Зокрема, зазначив, що під час винесення постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження 1937-10 16.06.2010 Личаківським ВДВС ЛМУЮ на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №16381378 з примусового виконання виконавчого листа №2-1271/09 від 08.12.2009. Однак, 27.06.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. А також, покликаючись на приписи ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», наголосив на відсутності підстав для зняття арешту в позасудовому порядку. Просить відмовити у заоволенні вимоги про визнання дій протиправними, зважаючи на те, що такі ним не вчинялися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження 1937-10 16.06.2010, виданої Личаківським ВДВС ЛМУЮ накладено арешт (обтяження за номером 993975).

У відповідь на заяву позивача від 30.09.2024 щодо зняття арешту, листом від 14.10.2024 №56472/в6 відповідач повідомив позивача, за яких умов відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» може бути знято арешт з майна боржника, та зазначив про неможливість ідентифікувати, у межах якого виконавчого провадження був накладений арешт (обтяження №9939757), а тому підстави для його зняття відсутні.

Вважаючи дії відповідача щодо незняття арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження протиправними, позивач пред`явив цей позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент накладення арешту на майно позивача регламентувались Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV).

Частиною 1 ст. 38 Закону №606-XIV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами ст. 59 Закону №606-XIV унормовано, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов`язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

05.10.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Водночас, згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 6 ч. 3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Таким чином, арешт майна боржника, як виконавча дія, можливий лише в межах наявного відкритого в порядку та на підставах визначеного Законом №1404-VIII виконавчого провадження з примусового виконання рішення уповноваженого органу.

Приписами ст. 59 Закону №1404-VIII передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, судове рішенням про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття арешту з такого майна постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Положеннями ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати і заборона відчуження майна, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

При цьому, як вже встановлено судом, на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача, а тому суд не вбачає ні фактичних, ні юридичних підстав для існування обтяження та арешту на майно позивача.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення у цій справі ухвалюється не з підстав протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача, оскільки їх правомірність неможливо оцінити за відсутністю документів, а з підстав неможливості поновлення прав позивача, в інший спосіб ніж через судове рішення.

Тому вимоги в частині визнання дій відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна протиправними, зважаючи на відсутність правових підстав для зняття арешту, з урахуванням процитованої ст. 59 Закону №1404-VIII, задоволенню не підлягають.

Водночас, суд акцентує на тому, що арешт накладений не на індивідуально визначене майно квартиру АДРЕСА_1 , а як вбачається з відомостей, зазначених у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, об`єктом обтяження є невизначене майно, все нерухоме майно, тому підлягає зняттю арешт з усього майна позивача, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 1937-10 від 16.06.2010, винесеної Личаківським ВДВС ЛМУЮ.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Суд звертає увагу, що незважаючи на часткове задоволення позову, спір по суті вирішено на користь позивача, тобто задоволена вимога зобов`язального характеру щодо зняття арешту з майна, тому понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Керуючись ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 287, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_1 (невизначене майно, все нерухоме майно), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 1937-10 від 16.06.2010, винесеної Личаківським ВДВС ЛМУЮ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: просп. В. Чорновола, буд. 39, м. Львів, 79019; ЄДРПОУ 35009358).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна