Рішення

від 24.01.2025 по справі 500/6861/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6861/24

24 січня 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника адвоката Вароду П.Б., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, у якій позивач просить суд:

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди при звільненні з посади у розмірі 445564,52грн;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2024 по день ухвалення рішення по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, в період з 11.12.2019 по 04.09.2024 позивач проходив службу у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Тернопільській області. Вказує, що за час проходження служби, а саме: в період з 24.02.2022 по 01.11.2022 та з 02.11.2022 по 20.01.2023, відповідач не проводив нарахування та виплату йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду у справах №500/3477/22 та №500/380/24 за позовами ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, було визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області щодо не нарахування і не виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за періоди з 24.02.2022 по 01.11.2022 та з 02.11.2022 по 20.01.2023 та зобов`язано здійснити нараховування та виплату такої додаткової винагороди. Вказані судові рішення набрали законної сили.

Позивач зазначає, що на виконання вказаних судових рішень, відповідачем видавались відповідні накази про нарахування додатковї винагороди згідно зазначеної постанови у відповідності до діючих у кожному періоді пропорцій розрахунку такої допомоги, однак, такі суми позивачу фактично не виплачено, з огляду на що позивач звернувся із даним позовом в суд та просить стягнути невиплачені при звільнені суми належного йому грошового забезпечення. При цьому вказує на право стягнення на його користь також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2024 по день ухвалення рішення по справі.

Ухвалою від 20.11.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

04.12.2024 представником відповідача на адресу суду подано відзив на позовну заяву із змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.11.2022, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №500/3477/22 позивачу було нараховано додаткову винагороду за період служби з 24.02.2022 по 01.11.2022 згідно наказу ТУ ССО у Тернопільській області №527 о/с від 01.12.2023 «Про виплату додаткової винагороди». Аналогічно, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі №500/380/24 позивачу також було нараховано додаткову винагороду за період служби з 02.11.2022 по 20.01.2023 згідно з наказом ТУ ССО у Тернопільській області №288 о/с від 14.05.2024 «Про виплату додаткової винагороди».

Відповідач зазначає, що з метою виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду у справах №500/3477/22 та 500/380/24, територіальним управлінням Служби судової охорони у Тернопільській області було здійснено розрахунок коштів (додаткової винагороди), що підлягають виплаті позивачу за період несення служби у Службі судової охорони, та супровідними листами надіслано до Служби судової охорони.

Відповідач вказує, що ним добровільно було вжито усіх можливих заходів, спрямованих на виконання вищезазначених судових рішень, розраховано суму додаткової винагороди, надіслано розрахунок до центрального органу для виділення відповідних асигнувань. Управління зазначає, що виплата нарахованих коштів буде забезпечена у разі наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та надходження від головного розпорядника бюджетних коштів та розпорядника бюджетних коштів нижчого (другого) рівня відповідних асигнувань на виплату позивачу додаткової щомісячної винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.12.2022 №168.

Окрім цього, відповідач вказує, що на його переконання даний позов позивача є тотожним до позовів у справах №500/3477/22 та №500/380/24, оскільки у цій справі має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справах №500/3477/22 та 500/380/24, за наслідком розгляду яких прийнято судові рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (арк. справи 20-31).

Інших заяв, в тому числі по суті спору, учасниками справи на адресу суду не подано.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_2 був прийнятий на службу до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області згідно наказу №129 о/с від 11.12.2019 (арк. справи 8) та звільнений із посади з 04.09.2024 наказом №436 о/с від 02.09.2024 (за власним бажанням) (арк. справи 9).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №500/3477/22, яке набрало законної сили 30.11.2023, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області здійснити нараховування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24.02.2022 по 01.11.2022 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107121303).

На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №500/3477/22 Територіальним управлінням Служби судової охорони у Тернопільській області видано наказ від 01.12.2023 №527 о/с «Про виплату додаткової винагороди» (арк. справи 10)

На підставі вказаного наказу, позивачу нараховано додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 01.11.2022 а саме: за лютий 2022 у розмірі 5357,14грн, за березень - жовтень 2022 по 30000,00грн, за листопад 2022 року - 1000грн, всього 344900,00грн, що підтверджується розрахунком потреби в коштах на виплату співробітнику територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області (ІІІ категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24.02.2022 по 01.11.2022 (арк. справи 10 зворот).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі №500/380/24, яке набрало законної сили 10.05.2024, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00грн на місяць пропорційно до відпрацьованого робочого часу, з 02.11.2022 по 20.01.2023, з урахуванням проведених виплат (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118270412).

На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №500/380/24 Територіальним управлінням Служби судової охорони у Тернопільській області був виданий наказ від 14.05.2024 №228 о/с «Про виплату додаткової винагороди» (арк. справи 13 зворот).

На підставі вказаного наказу, позивачу нараховано додаткову винагороду, в розмірі 30000 грн пропорційно з розрахунку за місяць з 02.11.2022 по 20.01.2023, згідно із додатком 1, а саме: за листопада 2022 у розмірі 29000,00грн, за грудень 2022 у розмірі 30000,00грн, за січень 2023 у розмірі 12903,23грн, що підтверджується розрахунком потреби в коштах на виплату співробітнику територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області (ІІІ категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 02.11.2022 по 20.01.2023 (арк. справи 14).

Окрім цього, Територіальним управлінням Служби судової охорони у Тернопільській області був виданий наказ від 02.11.2023 №474 о/с «Про виплату додаткової винагороди співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області» (арк. справи 11).

На підставі вказаного наказу, позивачу нараховано додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.01.2023 по 20.01.2023 у розмірі 6451,61грн, що підтверджується списком співробітників територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, яким виплачується додаткова винагорода за період з 01.01.2023 по 20.01.2023 (арк. справи 11 зворот). При цьому, нарахування і виплата додаткової винагороди за період з 01.01.2023 по 20.01.2023 здійснювалася у відповідності до наказу Державної судової адміністрації України №396 від 31.10.2022 «Про затвердження Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану», в розмірі 10000,00грн пропорційно з розрахунку на місяць.

Позивач зазначає, що оскільки при його звільненні зі служби відповідачем не було виконано зазначені судові рішення в частині фактичної виплати нарахованих сум додаткової винагороди та (як наслідок) не було проведено повного розрахунку при звільненні, то такі суми на його переконання слід стягнути в судовому порядку, з огляду на що він звернувся із даним позовом в суд.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Як визначено статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У статті 13 Закону №1402-VIII розтлумачено зміст такої конституційної засади судочинства як обов`язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

При цьому, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

З матеріалів даної судової справи слідує, що спірна сума заборгованості відповідача перед позивачем виникла у зв`язку з виконанням рішень Тернопільського окружного адміністративного суду у справах №500/3477/22 та №500/380/24, які набрали законної сили.

Так, вказаними судовими рішеннями поновлено права позивача у один із передбачених статтею 5 КАС України спосіб, а саме:

шляхом зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області здійснити «нараховування та виплату» позивачу додаткової винагороди, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за встановлені судом у межах таких справ періоди її протиправної невиплати.

Разом з тим, звертаючись із позовом у даній судовій справі позивач просить суд поновити його порушене право у спосіб, який не передбачено статтею 5 КАС України, а саме: шляхом стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 недоплаченого грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди при звільненні з посади у розмірі 445564,52грн. При цьому, розрахована позивачем сума такого стягнення є виключно сумою, нарахованою йому на виконання судових рішень, які в свою чергу зобов`язували суб`єкта владних повноважень виплатити таку суму, а не лише нарахувати.

З вищенаведеного слідує, що звертаючись до суду із заявленими позовними вимогами позивач фактично просить суд стягнути із відповідача суми заборгованості невиплаченого йому грошового забезпечення, яка нарахована на виконання судового рішення.

Водночас, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, частиною першою статті 1 якого визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За вимогами частини першої статті 11 цього Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Така заява розглядається в порядку статті 378 КАС України, частинами першою та третьою якої встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

При цьому, під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Однак, згідно з даними автоматизованої системи комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», виконавчі листи у справах №500/3477/22 та №500/380/24 не видавались, в той час як обраний позивачем спосіб захисту по своїй суті стосується саме порядку виконання вказаного судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, з огляду на що в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право особи у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі №816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а (№11-1193апп18) та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №520/11829/17, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16-а, та від 28 лютого 2024 року у справі №400/3416/20, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні даної судової справи.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України містить також і спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення.

Так зокрема, статтею 382 КАС України врегульовано таку процедуру, як судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 382 КАС України, відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Також статтею 383 КАС України передбачено можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду щодо прав тих прав, які підтверджено таким судовим рішенням.

Так, зокрема, частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (окрема ухвала суду).

Суд зазначає, що вищевказані норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення, а підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Таким чином, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову позаяк, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених як законодавством про виконавче провадження та КАС України.

На переконання суду, відсутність належного виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а відтак у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 6, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46021, код ЄДРПОУ: 43293060).

Головуючий суддяМірінович У.А.