Рішення
від 16.01.2025 по справі 520/28641/24
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року Справа № 520/28641/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садової М.І.,

за участю секретаря судових засідань Акулової А. М.,

представник позивача Борбунюка О. В.,

представник відповідача Кудінова О. П.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2024/000572/2 від 30.09.2024;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000689 від 30.09.2024.

В обґрунтування позову покликається на те, що 30.09.2024 ФОП ОСОБА_1 подав митну декларацію № 24UA807200014466U4 та товаросупровідні документи. Митний орган скоригував митну вартість товарів у рішенні № UA807000/2024/000572/2. Причини корегування: невідповідність методу визначення митної вартості (ст. 54-64 МКУ), відсутність певних документів та розбіжності у поданих даних. На підставі показників із баз даних, митну вартість товару скориговано до рівня максимально наближеного часу. Рішення базувалось на наявній ціновій інформації подібних товарів, оформлених у максимально наближений час. Корекція здійснена за другим і резервним методами (статті 59 та 64 МКУ). Повідомлено про відмову у митному оформленні та надано Картку відмови № UA807200/2024/000689. Декларант може подати нову митну декларацію та оскаржувати рішення (статті 34, 52, 54 МКУ). Подана нова митна декларація № 24UA8072001452504 з визнаною митною вартістю. Оскаржувані рішення митного органу вважає протиправними та необґрунтованими через достатність поданих декларантом документів. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, документи, що підтверджують митну вартість товарів, включають декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактуру, та інші документи. Основні документи були надані декларантом разом із митною декларацією для підтвердження заявленої вартості товарів. Це спростовує обґрунтування рішення Харківської митниці про коригування митної вартості. Документи, які не були надані, не є необхідними, оскільки всі основні докази були надані для підтвердження митної вартості товарів. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що 30.09.2024 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «ВІМО-ПЛЮС» була подана митна декларація №24UA807200014466U4 на товари для годівлі тварин. У графі 43 зазначено основний метод визначення митної вартості за ціною угоди (ст. 57, 58 МКУ). Згідно з ч.1 ст. 53 МКУ, з митною декларацією подаються документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів. Митниця зобов`язана контролювати правильність визначення митної вартості товарів (п. 2 (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі). Контроль здійснювався шляхом перевірки числових значень та інформації про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено. Управління ризиками включає аналіз ризиків та реалізацію заходів для їх мінімізації (ст. 361 МКУ). Після спрацювання системи управління ризиками (АСАУР) щодо можливого заниження митної вартості, митний орган має детально перевірити умови зовнішньоекономічної операції. Це включає перевірку документів та відомостей, поданих митному органу (ст. 337 МКУ). 24.07.2024 до спецпідрозділу митниці був направлений запит №694 для вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів. Відповідно до ст. 31 МКУ, митний контроль та оформлення здійснюються з використанням інформаційних технологій на національному та міжнародному рівнях. Документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості. Декларант має подавати достовірну інформацію (ст. 52 МКУ). Подані документи, крім інвойс №VIMD/000002/09/2024, не містять всіх необхідних даних для визначення митної вартості. Також не надано експортної декларації, що містить інформацію щодо ціни та умов поставки товарів (п. 3.3 зовнішньоекономічного договору №1 від 23.08.2023). Ч. 4 ст. 58 МКУ визначає митну вартість товарів як ціну фактично сплачену або підлягає сплаті. Відповідно до договору та інвойсу від 26.09.2024, товар постачається на умовах Інкотермс 2020 (CPT Харків). Це означає, що продавець оплачує транспортні витрати до пункту призначення, а покупець бере на себе всі ризики після передачі товару перевізнику. Митниця має право витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, але позивачем не було надано всю необхідну інформацію. Митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за наявною в базі (ЄАІС). Наведені обставини свідчать про правомірність оспорюваного рішення та необґрунтованість позовних вимог. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення про те, що ПК України чітко встановлює, що митний орган має право витребувати додаткові документи у разі наявності обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості. Відповідач повинен вказати конкретні обставини, які викликали сумніви, і пояснити, чому подані документи не є достатніми (ч. 5 ст. 52 МКУ). До митного оформлення були надані всі необхідні документи згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, такі як: квитанція митної вартості, зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактура, банківські платіжні документи, транспортні документи, ліцензія на імпорт (якщо необхідно), та страхові документи (якщо необхідно). Таким чином, декларант подав всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів основним методом, передбаченим Митним кодексом України.

Ухвалою суду від 16.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 44959490 та здійснює наступну діяльність за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Суд установив, між ТОВ"ВІМО-ПЛЮС" (покупець) та компанією VIOLA sp. z o.o. (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір № 1 від 28.03.2023 (далі - контракт).

Відповідно до пункту 1.1. контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість і асортимент якої вказується сторонами в рахунках-фактурах продавця на кожну поставку, що є невід`ємними частинами цього контракту.

Згідно з пункту 2.1. контракту ціна на товар та загальна сума товару, що продається за цим контрактом, встановлюються в євро і вказуються в рахунках-фактурах.

Відповідно до пункту 3.1. контракту продавець поставляє покупцю товар за цим контрактом на умовах CPT Харків, Україна - в термінології Інкотермс - 2020 або на інших умовах, обумовлених додатково і зазначених у рахунках-фактурах.

Уповноваженою особою декларанта - ФОП ОСОБА_1 10.09.2024 було подано митну декларацію № 24UA807200014466U4 від 30.09.2024 та додані до не товаросупровідні документи, а саме: пакувальний лист (Packing list) VIMD/000002/09/2024 від 26.09.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice), декларацію-інвойс; автотранспортну накладну № 628473 від 26.09.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 № PL/MF/AT0091282 від 26.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1 від 23.08.2023; копію митної декларації країни відправлення 24PL301010E1176122 від 26.09.2024.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000572/2 від 30.09.2024.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000572/2 від 30.09.2024 зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58-64 Митного кодексу України: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає статі за ці товари, зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, що визначено п. 3.3 зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 № 1;

- відсутні документи (рахунки) щодо транспортних витрат по доставки товару з Китаю;

- відсутній договір про транспортне перевезення товару (експедиторський договір);

- відсутній коносамент;

- відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару;

-відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;

- договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості стало, зокрема, спрацювання профілю ризику в системі АСАУР та встановлення факту заниженої митної вартості спірного товару в порівнянні з цінами на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою використання ПІК ЄАІС.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 807200/2024/000689 від 30.09.2024.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:

- спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою використання ПІК ЄАІС;

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, що визначено п. 3.3 зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 № 1;

- відсутні документи (рахунки) щодо транспортних витрат по доставки товару з Китаю;

- відсутній договір про транспортне перевезення товару (експедиторський договір);

- відсутній коносамент;

- відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару;

-відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;

- договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару.

Так, щодо спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою використання ПІК ЄАІС, суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Застосування відповідачем з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо доводів відповідача про наявність рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів, а відтак такі суд оцінює критично.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем експортної декларації країни відправлення, а надано експортно-супровідний документ, суд зазначає, що згідно з Закону України від 30 серпня 2022 року № 2554-IX «Про приєднання України до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами» представлена декларантом декларація типу EU за номером 24PL301010E1176122 від 26.09.2024 є експортною декларацією країни відправлення, так як у Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами у ДОДАТКУ ІІІ вказано: «Коди, які використовують в єдиному документі: Графа 1: Декларація Перший підрозділ: Символ EU необхідно використовувати для: Декларації для експорту до іншої Договірної сторони». Слід зазначити, що експортна декларація країни відправлення походить з країни Європейського Союзу Польщі, декларація була заповнена польською мовою, яка з 1 січня 2007 року є офіційною мовою ЄС і тому не потребує перекладу.

Щодо відсутності документу (рахунку) щодо транспортних витрат по доставки товару з Китаю, договору про транспортне перевезення товару, коносамент, заявки до договору на транспортне перевезення товару, та документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно з ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, суд зазначає, що транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не потребують надання (відповідно до пункту 3.1 розділу 3 зовнішньоекономічного контракту №1 від 23.08.2023 передбачено, що продавець поставляє товар на комерційних умовах СРТ-Харків (Україна) (перевезення оплачене до місця призначення) в редакції Інкотермс). Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.08.2023 у справі № 810/3516/16 суди обґрунтовано зауважили, що правилами «Інкотермс» в частині груп С (до якої віднесено умови поставки СРТ - фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що «С» - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення»

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що оскільки відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця; вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару, а відтак витребування таких документів у позивача суд визнає неправомірним.

Щодо відсутності прайс-листів та каталогів від виробника товару, суд зазначає, що такі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.

Крім того, Верховним Судом зроблено наступний висновок у постанові від 08.12.2022 по справі №420/2792/19: "Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів".

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

З огляду на викладене вище суд прийшов до переконання про те, що позивачем подано до відповідача необхідні документи, останнім не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення убачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, якя стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2024/000572/2 від 30.09.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000689 від 30.09.2024, прийняті Харківською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ВІМО-ПЛЮС".

Щодо розподілу судових витрат понесених на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви в суді, подано копії наступних документів: договору про надання адвокатським бюро правової допомоги № 2 від 12.09.2023, додаткової угоди № 16 від 01.10.2024 до Договору № 2 від 12.09.2023, рахунку на оплату № 38 від 01.10.2024 на суму 5 000,00 грн, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 38 від 01.10.2024, квитанції про оплату позивачем послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн, ордеру на представництво інтересів ТОВ "ВІМО-ПЛЮС" адвокатом Борбунюк О.В., виданий Адвокатським бюро "Борбунюк", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Борбунюка О.В.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, у зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи.

У зв`язку з наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11 серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

Суд установив, за договором про надання адвокатським бюро правової допомоги № 2 від 12.09.2023, додаткову угоди № 16 від 01.10.2024 до Договору № 2 від 12.09.2023, рахунок на оплату № 38 від 01.10.2024 на суму 5 000,00 грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 38 від 01.10.2024, квитанцію про оплату позивачем послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн, АБ «Борбунюк» приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги ТОВ "ВІМО-ПЛЮС" з питання скасування рішення про коригування митної вартості.

Згідно копії додаткової угоди № 16 від 01.10.2024 до договору про надання правової допомоги визначено, що позивач повинен сплатити гонорар за складання та подання позовної заяви до суду в розмірі 5 000 грн.

Згідно з копії квитанції, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ТОВ "ВІМО-ПЛЮС" сплатило суму в розмірі 5 000,00 грн згідно договору про надання правової допомоги.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи, адже така розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а включення адвокатом до наданих позивачу послуг таких видів наданої правової допомоги, а саме подання адміністративного позову до суду - не можна віднести до адвокатських послуг у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З огляду на викладене вище, фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, який обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача стягнути судовий збір у розмірі 17230,76 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості № UA 807000/2024/000572/2 від 30.09.2024.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000689 від 30.09.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" судовий збір у розмірі 17230,76 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМО-ПЛЮС», місцезнаходження місто Харків, вулиця Данилевського, будинок № 6, код ЄДРПОУ 44959490;

відповідач Харківська митниця, місцезнаходження місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок № 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 24.01.2025.

Суддя М. І. Садова

СудХарківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.01.2025
Оприлюднено27.01.2025
Номер документу124677186
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —520/28641/24

Ухвала від 17.02.2025

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Рішення від 16.01.2025

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Садова М.І.

Рішення від 16.01.2025

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Садова М.І.

Ухвала від 14.11.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Садова М.І.

Ухвала від 16.10.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Садова М.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні