Постанова

від 24.01.2025 по справі 520/22352/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 р. Справа № 520/22352/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 13.08.24 по справі № 520/22352/24

за позовом ОСОБА_1

до Білопільської міської ради , Головного управління ДПС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білопільської міської ради (далі по тексту перший відповідач), Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту другий відповідач), в якій просила суд:

- скасувати податкові повідомлення рішення, які складені Головним управлінням ДПС у Сумській області: № 389399-2409-1819 на 57,55 грн від 20.05.2024 року, № 4533093-2409-1819 на суму 13365,79 грн від 20.05.2024 року, № 4533095-2409-1819 на суму 13847,88 грн від 20.05.2024 року, № 4533097-2409-1819 на суму 309062,34 грн від 23.05.2024 року;

- зобов`язати Білопільську міську раду (код ЄДРПОУ 04058019) подати заяву до обласної військової адміністрації про звернення до Міністерства оборони про включення Білопільської громади в перелік територій бойових дій;

- судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 по справі № 520/22352/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Білопільської міської ради, Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень рішень та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Копію ухвали направлено позивачу.

Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє її права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Позивач, на погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі № 520/22352/24 скасувати та справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про передчасність висновків суду першої інстанції про заявлення ОСОБА_1 позовних вимог, які є неоднорідними та непов`язаними між собою, оскільки вимога про скасування податкових повідомлень-рішень, складених Головним управлінням ДПС у Сумській області прямо залежить від умисного неподання Білопільською міською радою до обласної військової адміністрації заяви про звернення до Міністерства оборони про включення Білопільської громади в перелік територій бойових дій, позаяк вчинення таких дій матиме наслідком звільнення позивача від податкової відповідальності.

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що предметами позову у даній справі є: 1) скасування податкових повідомлень - рішень, прийнятих Головним управлінням ДПС у Сумській області на підставі не сплати фізичною особовою орендної плати і земельного податку з фізичних осіб; 2) зобов`язання органу місцевого самоврядування вчинити певні дії щодо віднесення Білопільської громади до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, підстави виникнення спірних правовідносин та сторони яких є різними.

Повертаючи позовну заяву на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що спільний розгляд позовних вимог суттєво ускладнить та сповільнить вирішення спору по суті, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, стосуються різних відповідачів та різних підстав для звернення до суду, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

В свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 640/27758/20.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом слугувало:

- незгода ОСОБА_1 із прийнятими ГУ ДПС у Сумській області податковими повідомленнями рішеннями № 389399-2409-1819 від 20.05.2024, № 4533093-2409-1819 від 20.05.2024, № 4533095-2409-1819 від 20.05.2024, № 4533097-2409-1819 від 23.05.2024;

- переконання позивача у умисному неподанні Білопільською міською радою до обласної військової адміністрації заяви про звернення до Міністерства оборони про включення Білопільської громади в перелік територій бойових дій, у зв`язку з чим заявлено вимогу про зобов`язання Білопільську міську раду вчинити такі дії.

Колегія суддів враховує, що частина заявлених ОСОБА_1 стосується оскарження індивідуального акту податкового органу, а інша бездіяльності органу місцевого самоврядування.

З огляду на вищевикладене, оскільки об`єднані позивачем у одному позові позовні вимоги стосуються різних відповідачів, а також врегульовані нетотожними нормативно-правовими актами, колегія суддів дійшла висновку про те, що кожна з них містить свої особливості та потребує різної доказової бази, що виключає пов`язаність між собою заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

За змістом частини шостої статті 172 КАС України суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте, таке роз`єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Указаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС України, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 420/3956/20 від 30.09.2020.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач об`єднав у позовній заяві вимоги, кожна з яких може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднає позовні вимоги (Харківський окружний адміністративний суд) висновок про необхідність повернення позовної заяви є передчасним та таким, що суперечить завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, ЄСПЛ за результатами розгляду справи Brumarescu v. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.

Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.

Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до статті 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на вищевикладене та те, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, що в свою чергу, позбавило позивача права на судовий захист, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі № 520/22352/24 підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду для вирішення питання про роз`єднання позовних вимог.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 по справі № 520/22352/24 - скасувати.

Справу № 520/22352/24 за позовом ОСОБА_1 до Білопільської міської ради, Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду для вирішення питання про роз`єднання позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій