Постанова

від 23.01.2025 по справі 607/17709/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/17709/22 пров. № А/857/34838/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року з питань прийняття звіту у справі № 607/17709/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дії та бездіяльності протиправними (вступну та резолютивну частини ухвали суду першої інстанції проголошено у відкритому судовому засіданні о 12:20 годині 17 грудня 2024 року в м. Тернополі суддею Подлісною І.М., дата складення повного тексту ухвали 23 грудня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2023 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) про встановлення судового контролю по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Заява позивача обґрунтована тим, що відповідач не виконує рішення суду від 06.02.23 в даній справі, а саме, незважаючи на те, що рішення суду набрало законної сили, ГУ ПФУ не приймає рішення щодо нарахування і виплати їй пенсії за віком з 01.11.2022 з врахуванням пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі також - Закон № 796-ХІІ), а саме: збільшити пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п`ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 по 31.10.2022 відповідно до рішення суду.

26.12.2023 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по справі № 607/17709/22. Зобов`язано ГУ ПФУ протягом 60 днів з дня отримання даної ухвали, подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 607/17709/22 в частині здійснення перерахунку та виплати з 01.11.2022 пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної 21.10.2022, з врахуванням пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, а саме: збільшити пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п`ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 по 31.10.2022.

26.04.2024 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року з питань встановлення судового контролю у справі № 607/17709/22- без змін.

02.05.2024 відповідачем подано до суду звіт про виконання судового рішення від 06.02.2023 року.

07.05.2024 позивачем подано спростування щодо звіту ГУ ПФУ.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року зобов`язано ГУ ПФУ повторно (протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали) подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22.

ГУ ПФУ не погодилось із даною ухвалою та подало апеляційну скаргу на неї.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 з питань встановлення судового контролю в справі № 607/17709/22 залишено без змін.

11.10.2024 від відповідача надійшов звіт про виконання судового рішення, який ГУ ПФУ просить прийняти, оскільки рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по справі № 607/17709/22 виконано повністю.

Позивач подала на адресу суду 17.10.2024 спростування та просила накласти штраф в максимальному розмірі на начальника ГУ ПФУ за невиконання рішення суду, виконати рішення суду, визнавши протиправним та протизаконним поданий звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ від 11.10.2024 про виконання судового рішення у справі № 607/17709/22.

Встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі № 607/17709/22 протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили.

Зобов`язано ГУ ПФУ подати протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили звіт про виконання судового рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ за невиконання рішення суду - відмовлено.

ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає таку незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по справі № 607/17709/22 відповідачем не виконано, і надання відповідачу попередніми ухвалами строку для подання звіту про виконання судового рішення терміном 60 днів та 3 місяці не призвели до очікуваного результату. Вважає за необхідне посилити встановлений судовий контроль шляхом накладення штрафу в максимальному розмірі на начальника ГУ ПФУ, який несе особисту відповідальність за невиконання рішення суду.

ГУ ПФУ також звернулось до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що ухвала від 17.12.2024 є безпідставною, необґрунтованою, винесеною без урахування всіх обставин справи та письмових доказів, що призвело до прийняття хибного судового рішення.

Зазначає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі № 607/17709/22 є виконаним в повному обсязі.

Позивач подала доповнення до апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу відповідача, у яких зазначає, що суд першої інстанції не мав права після двічі розглянутого звіту, за наслідками якого наявні висновки, що рішення суду є невиконаним, замість накладення штрафу за клопотанням позивача, встановлювати відповідачу втретє новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні її апеляційної скарги, у задоволенні апеляційної скарги відповідача просила відмовити.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до положень частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави для скасування судового рішення, викладені в апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно із частинами другою - четвертою статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами.

Частиною другою статті 6 КАС України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) як джерела права. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» дійшов висновку, що із принципу верховенства права видно, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З аналізу рішень ЄСПЛ (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП Фея та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали) передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали).

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Аналогічні положення щодо судового контролю у вигляді зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у зв`язку з невиконанням судового рішення містять положення статей 382 - 3823 КАС України у редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон № 4094-IX, чинний з 19.12.2024).

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

З огляду на те, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22 відповідачем повторно не виконано (ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2024), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне накласти на керівника суб`єкта владних повноважень - начальника ГУ ПФУ ОСОБА_2 штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційним судом з`ясовано, що 26.12.2023 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду встановлено судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по справі № 607/17709/22, зобов`язано ГУ ПФУ протягом 60 днів з дня отримання даної ухвали, подати до суду звіт про виконання рішення в частині здійснення перерахунку та виплати з 01.11.2022 пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної 21.10.2022, з врахуванням пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, а саме: збільшити пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п`ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 по 31.10.2022.

02.05.2024 відповідачем подано до суду звіт про виконання судового рішення від 06.02.2023 року.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року було відмовлено у прийнятті звіту про виконання даного судового рішення та зобов`язано ГУ ПФУ повторно (протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали) подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22.

11.10.2024 від відповідача надійшов звіт про виконання судового рішення, який ГУ ПФУ просить прийняти, оскільки рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по справі № 607/17709/22 виконано повністю.

Проаналізувавши звіт про виконання судового рішення, апеляційний суд встановив те, що ГУ ПФУ ініціювало перерахунок пенсії позивачу, внаслідок якого пенсія позивача зменшилась з 6092,60 грн. до 3416,15 грн.

Ця обставина свідчить про те, що відповідач не виконав рішення суду першої інстанції у відповідності до його резолютивної частини.

З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення та зобов`язання ГУ ПФУ подати звіт про виконання рішення суду та зобов`язання відповідача повторно (протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали) подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22.

Оцінюючи наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача, апеляційний суд виходить з того, що такі не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга ГУ ПФУ задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів також погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі № 607/17709/22 з огляду на таке.

Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2025 року (тобто на дату розгляду питання про вжиття заходів судового контролю) становить - 3028 грн. 00 коп.

Визначаючи розмір штрафу, суд прийшов до висновку про необхідність його застосування у мінімальному розмірі, тобто, на рівні двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий розмір буде достатнім для відповідача, та буде спонукає його виконати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі № 607/17709/22.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Також слід зазначити, що відповідно до частини сьомої статті 382 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали) сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у прийнятті звіту ГУ ПФУ від 11.10.2024 та встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі №607/17709/22 протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили, проте безпідставно відмовив у задоволенні заяви про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень за невиконання рішення суду, то оскаржувана ухвала підлягає зміні.

Керуючись статтями 243, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року з питань прийняття звіту у справі № 607/17709/22 змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції:

«Накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_2 у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень) за невиконання Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року. Половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а іншу половину у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень - на користь Державного бюджету України (Отримувач - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету - 21081100).»

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24.01.25