Рішення

від 05.12.2024 по справі 302/381/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/381/24

Провадження № 2-а/302/19/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2024 року с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Царь О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Кривка П.П.,

представника відповідача адвоката Рішка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір`я адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) доМіжгірської селищноїради Хустського району Закарпатської області ЄДРПОУ-04350910, адреса місцезнаходження: с-ще Міжгір`я, вул.Шевченка, 77 Хустської області, Закарпатської області), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

29.03.2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що 11.03.2024 року головним спеціалістом-інспектором з контролю за використанням та охороною земель Воробок Т.М. винесено відносно нього, ОСОБА_1 постанову № 02/11/443 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

В оскаржуваній постанові зазначається про порушення статті 211 Земельного кодексу України, а саме «самовільне захоплення частини проїзної дороги земель комунальної власності по АДРЕСА_1 ».

Як зазначає у позові ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за ст.53-1 КУпАП він не визнанє, вважає, що оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню у повному обсязі, виходячи з тих підстав, що у постанову не зазначається, в чому конкретно полягає протиправність його дій, не зазначено, яким чином він скоїв правопорушення по самовільному захопленню земельної ділянки, не вказано час та спосіб вчинення ним правопорушення. Також у постанові взагалі не зазначено обставин, що підлягють встановленню при розгляді адміністративної справи, не зазначено розмір захопленої частини земельної ділянки (проїзної дороги), спосіб вчинення протиправних дій.

Позивач вказує, що суб`єктивна сторона правопорушення за ст.53-1 КУпАП не доведена. ОСОБА_1 зазначає, що жодних дій, спрямованих на умисне самовільне зайняття земельної ділянки, чи її частини, він не вчиняв, а тому вважає, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення і підстав притягнення його до адміністративної відповідальності немає.

Також у позові ОСОБА_1 посилається на те, що зазначена у постанові адреса АДРЕСА_1 є адресою належного йому житлового будинку та дворогосподарства. Земельна ділянка площею 0,1261 га надана для будівництва та обслуговування житлового будинку і належить йому на праві власності, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 038814 від 09.01.2007 року. Житловий будинок та господарські будівлі споруджені в межах розмірів земельної ділянки, вказаних у затвердженому уповноваженим органом і проекті забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку від 2007 року, що міститься в будівельному паспорті. Як вказує позивач, жодний об`єкт нерухомого майна, що зазначений на його ділянці, не виступає за межі розмірів земельної ділянки, зазначених у проекті забудови. Отже, позивач вважає, що будь-яких протиправний дій по самовільному захопленню частини дороги чи вулиці загального користування він не здійснював.

Крім того, розгляд справи про адміністративне правопорушення, проведений посадовою особою, не відповідає вимогам ст.245 КУпАП щодо забезпечення всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Позивач вказує, що оскаржувану постанову у день її винесення вручено йому не було, а направлено поштовим відправленням та отримано ним поштою 19.03.2024 року, а тому не мав можливості своєчасно звернутися з позовом до суду, та крім того, він у період з 14.03.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Міжгірська лікарня» та будучи на лікуванні не мав можливості своєчасно підготувати всі необхідні матеріали позовної заяви у стислі строки та вважає вказані обставини поважними, у зв`язку з чим просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, як пропущений з поважних причин.

Та у пред`явленому позові позивач ОСОБА_1 просить причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 11.03.2024 року № 02-11/443. Та ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 02-11/443 від 11.03.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в діях останнього події та складу даного адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді сплаченого при подачі позову судового збору (а.с.2-6).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.04.2024 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у справі № 302/381/24, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та осіб, які беруть участь у справі. Витребувано від відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області завірені копії матеріалів справи про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.53-1 КУпАП разом з матеріалами та документами, на підставі яких головним спеціалістом Воробок Т.М. винесено постанову правопорушення № 02/11-443 від 11.03.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне у виді штрафу в сумі 170,00 грн. (а.с.24-25).

На виконання ухвали суду від 05.04.2024 року відповідачем надано матеріали справи про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.53-1 КУпАП (а.с.27-39).

10.05.2024 представником відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Пішта М. подано до суду відзив на позовну заяву, викладений в редакції від 09.05.2024 року, та в якому відповідач просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. В обґрунтування відзиву відповідач заперечує проти позову ОСОБА_1 у повному обсязі та зазначає, що листом № 02-11/395 від 01.03.2024 року ОСОБА_1 був запрошений на 11-00 год. 01.03.2024 з`явитися до Міжгірської селищної ради для підписання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо захоплення земельної ділянки (дороги) з земель комунальної власності. Позивач з`явився 01.03.2024, однак відмовився підписати протокол про адміністративне правопорушення, та отримати копію постанови за результатами розгляд справи, про що власноруч написав на протоколі та постанові «відмовляюся від підпису», у зв`язку з чим вказану постанову було надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом 12.03.2024 року та згідно трекінгу «Укрпошта» оскаржувану постанову позивач отримав особисто 12.03.2024 року, а тому вважають, що позивач ОСОБА_1 пропустив десятиденний строк звернення до суду та не навів поважних причин для поновлення пропущеного строку, а тому такий не може бути поновлений судом та у відзиві відповідач просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду (а.с.41-43).

Відповідь на відзив позивачем ОСОБА_1 до суду не подано.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Кривка П.П. заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просять позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі за наведеними у ньому підставами та обґрунтуваннями.

Представник відповідача Міжгірської селищної ради адвокат Рішко С.І. проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 заперечує та просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на ті обставини, що позивач здійснив самовільне захоплення частини земельної ділянки (проїзної дороги), яка належить до комунальної власності та своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП, що підтверджується матеріали справи про адміністративне правопорушення. Вважає винесену відносно ОСОБА_1 постанову від 11.03.2024 року законною, обґрунтованою та постановленою в межах наданих головним спеціалістом-інспектором повноважень. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків звернення до суд просить відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_1 та доводи представника позивача адвоката Кривки В.П. в обґрунтування заявлених позовних вимог, позицію представника відповідача Міжгірської селищної ради адвоката Рішка С.І. із запереченнями проти заявлених позовних вимог, повно та всебічно вивчивши матеріали адміністративної справи № 302/381/24, а також надані позивачем докази, якими ґрунтовуються заявлені позовні вимоги, та докази, надані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві на позовну заяву, відтворивши в судовому засіданні флеш-носій, наданий позивачем на обґрунтування позову та враховуючи всі обставини по даній справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, з наступним підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП).

У відповідності з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.02.2024 року головним спеціалістом-державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Воробок Т.М. був складений протокол №1 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення ст.211 Земельного кодексу України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.53-1 КУпАП, яке було кваліфіковано як самовільне захоплення частини проїзної дороги (земель комунальної власності по вул.Кутузова буд.7 смт.Міжгір`я) (а.с.34). Письмових пояснень ОСОБА_1 вказаний протокол про адміністративне правопорушення не містить.

01.03.2024 року ОСОБА_1 за вих. №02-11/395 було направлено повідомлення про необхідність розгляду та підписання протоколу про адміністративне правопорушення щодо захоплення земельної ділянки (дороги) земель комунальної власності та виклик на 11-00 годину 11.03.2024 року до приміщення Міжгірської селищної ради Закарпатської області (а.с.36).

Вказане повідомлення надіслано на адресу позивача поштовим відправленням «Укрпошта», що підтверджується фіскальним чеком відправлення за № 9000003784293 поштової рекомендованої кореспонденції з повідомленням від 01.03.2024 року та отримано позивачем, що останнім не заперечується

11.03.2024 року головний спеціаліст-державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель Воробок Т.М., розглянувши протокол від 29.02.2024 року № 1, винесла постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.53-1 КУпАП та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 гривень та копія вказаного протоколу є в матеріалах справи (а.с.37-38).

Згідно змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст.211 Земельного кодексу України, а саме: самовільне захоплення частини проїзної дороги (земель комунальної власності по вул.Кутузова, 7 смт.Міжгір`я), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 КУпАП та копія постанови є в матеріалах справи (а.с.37-38).

Відповідно до статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, за його вчинення передбачено накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян від 170 до 850 гривень, і на посадових осіб від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян від 340 до 1700 гривень.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, її копію ОСОБА_1 у день винесення 11.03.2024 року не отримував, від підпису відмовився, про що ним зазначено власноруч на цій постанові та згідно відомостей постанови, головним спеціалістом ОСОБА_2 копію постанови було направлено ОСОБА_1 поштовим звязком 12.03.2024 року, що підтверджується фіскальним чеком відправлення № 9000003784200 від 12.03.2024 року рекомендованої поштової кореспонденції з повідомленням, яка отримана ОСОБА_1 19.03.2024 року, що останнім підтверджено в судовому засіданні.

При цьому, в судовому засіданні судом встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП безпосередньо за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не проводилося, документи, покладені в основу рішення суб`єкта владних повноважень, за участю ОСОБА_1 не досліджувалися, його позиція за складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, не з`ясовувалася.

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП позивач ОСОБА_1 був позбавлений реальної можливості на захист своїх прав та охороняємих законом інтересів під час складання протоколу та прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення, а сам розгляд справи відбувся без дотримання принципів всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із Законом.

Встановлені судом обставини є свідченням невідповідності оскаржуваної постанови критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, і є підставою для скасування постанови як такої, що винесена без з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням встановленої процедури.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 187, абз.1 частини першої статті 188 ЗК України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Для правильного визначення, чи є фактичне користування земельною ділянкою самовільним її заняттям, необхідно звернутися до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV. Вказана норма під самовільним зайняттям земельної ділянки визначає будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності: відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або- вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Тож про правомірність користування земельною ділянкою свідчить також вчинений щодо неї правочин (зокрема, укладений договір), якщо він не є нікчемним (тобто недійсним в силу закону) або відносно нього немає рішення суду про визнання його недійсним. Відповідно до листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008 року № 14-17-4/1291 «Щодо застосування терміну «самовільне зайняття земельної ділянки» не вважається самовільним зайняття земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Цей перелік рішень є вичерпним.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. При цьому, відсутність у особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Положення статей 2, 4, частини першої статті 5, п. «а» частини першої статті 6, статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року №963-IV (далі Закон №963-IV) відтворюють зміст статей 187, 188 ЗК України щодо обсягу завдань державного контролю за використанням та охороною земель, та визначають, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно частин першої, другої статті 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України тощо.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1,7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, ,який реалізує державну політику у сфері , зокрема, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; та здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі №1940/1655/18 від 20.02.2020 року, згідно з якою державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок.

Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч.2 ст. 33 КУпАП).

Відповідно до частини першої статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Частиною першою статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з положеннями статті 278 КУпАП орган (посадова особа) під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутностіособи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка, зокрема, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання.

При цьому, обов`язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 6 від 19.01.2017 року затверджена Інструкція з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.1, п. 2 розділу ІІ Інструкції, ця Інструкція визначає порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель порушень вимог земельного законодавства, їх обліку, розгляду, а також оскарження та контролю за провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

Вимоги Інструкції є обов`язковими для виконання державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастру) та її територіальних органів (далі - державні інспектори), яким відповідно до законодавства України, надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, які діють як державні інспектори сільського господарства, відповідно до статті 244 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 ст.9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, крім іншого, шляхом проведення перевірок.

Матеріали перевірки державного інспектора Воробок Т.М., у разі їх складання, позивачу ОСОБА_1 належним чином для ознайомлення не направлені.

Згідно п.1 розділу V11 Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 року №310, межі утримання прилеглих територій наведено у додатку до Типових правил.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2122455100:01:030:0012 площею 0,1261 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, згідно Державного акту про право власностіна землю серії ЗК №038814 від 09.01.2007 року, копія якого є в матеріалах даної справи (а.с.30).

Відповідно до ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.1 ст.79-1 ЗК України). Правомірність меж земельної ділянки ОСОБА_1 , яка належить йому на прав власності, в судовому порядку ніким не оспорена.

Згідно пункту 5 розділу ІІ вищевказаної Інструкції, у разі виявлення порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, за яке КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За положенням п.6 розділу ІІ Інструкції, у протоколі обов`язково робиться відмітка про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав і обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, а також про повідомлення її про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу їй обов`язково направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення (додаток 2) із зазначенням часу і місця розгляду справи.

Відповідно до ст.255 КУпАП обов`язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів які складають протокол.

Відповідно до приписів ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять актів перевірок, обстеження земельної ділянки безпосередньо державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_2 , якою складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.02.2024 року та винесено оскаржувану постанову № 02-11/443 від 11.03.2024 року.

Наказом Міністерства аграрноїполітики тапродовольства України від 19.01.2017 року № 6 затверджено Інструкцію з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.211 Земельного кодексу України, методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, стороною відповідача суду не надано та до матеріалах адміністративної справи не долучено документальних підтверджень надання повноважень головному спеціалісту Міжгірської селищної ради державному інспектору Воробок Т.М. діяти від імені органу, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України, зокрема, складати протокол про адміністративне правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення за ст.53-1 КУпАП та накладати адміністративні стягнення.

Крім того, суд зазначає, що оскаржувана постанова від 11.03.2024 року взагалі не містить дати вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, у постанові відсутня площа (розміри) земельної ділянки, що інкримінується ОСОБА_1 як самовільне захоплення частини проїзної дороги, та кому належить остання на праві власності, до постанови також не додано висновкуУправління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру, яким встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки, у постанові не зазначено розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не наведено відповідного розрахунку цієї шкоди, у разі наявності такої, також у винесеній державним інспектором постанові не зазначено порушення яких саме пунктів, частин статті 211 ЗК України інкриміновано ОСОБА_1 , якого притягнуто до відповідальності за ст.53-1 КУпАП.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки не містить доказової бази вчинення правопорушення.

Так, в оспорюваній постанові, всупереч вимогам ст.ст.283,284 КУпАП, не зазначено доказів, на яких ґрунтується висновок головного спеціаліста ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Крім того,суд звертаєувагу такожна допущеніголовним спеціалістом ОСОБА_2 порушення прискладанні протоколупро адміністративнеправопорушення відносно ОСОБА_1 та винесенівідносно ньогооскаржуваної постанови,зокрема,правова нормастаття 53-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, а не за так зване «самовільне захоплення земельноїділянки», так само норма статті 211 ч.1 п.«б» Земельного кодексу України передбачає відповідальність,у томучислі іадміністративну,за самовільне зайняття земельної ділянки.Та на вказані невідповідності складених документів з нормами чинного законодавства, суб`єкт владних повноважень при ухваленні рішення, увагу не звернув.

А отже, зважаючи на вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними доказами не є доказом доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.53-1 КУпАП, а відтак винесена головним спеціалістом державним інспектором Воробок Т.М. постанова № 02-11/443 від 11.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП є протиправною, необґрунтованою, не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підлягає скасуванню.

Приймаючи дане рішення, суд керується п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008, яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що розгляд адміністративної справи за результатами якої винесено оскаржувану постанову від 11.03.2024 року за № 02-11/443 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, проведено з порушенням вимог діючого законодавства, подія та вина особи не доведені належними та допустимими доказами, а тому вказана постанова не може визнаватися законною і підлягає скасуванню.

При цьому, особливості провадження судами у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст.286 КАС України. Так, ч.3 цієї статті визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п.1 ч.1ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною постанови, винесеної державним інспектором Воробок Т.М. задоволенню не підлягає, оскільки згідно з пунктом 1 частини 2статті 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, встановлені законом умови їх реалізації. Юридичне значення в межах спірних правовідносин для позивача має постанова №20-11/443 від 11.03.2024, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, а не дії державного інспектора щодо її складання.

Крім того, такий спосіб захисту не віднесений до вичерпного переліку спеціальних способів захисту в подібних категоріях справ, який наведено в частині 3статті 286 КАС України. Достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Також, суд вважає що належним способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде саме скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення відповідачем не доведена, твердження позивача ОСОБА_1 належними та допустимими доказами відповідачем не спростовані, а тому постанову № 02-11/443 від 11.03.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн. слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Крім того, позивач ОСОБА_1 , звертаючись з письмовою заявою (клопотанням), просить поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, посилаючись на те, що оскаржувану постанову у день її винесення вручено не було, а направлено поштовим зв`язком та отримано ним 19.03.2024 року, та крім того, у період з 14.03.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Міжгірська лікарня», у зв`язку з чим не мав можливості підготувати необхідні матеріали та своєчасно звернутися з позовом до суду, та вважає вказані обставини поважними, у зв`язку з чим просив поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Наведені позивачем обставини підтверджуються витребуваною судом інформацією на запит суду з АТ «Укрпошта» від 23.10.2024 року, та з якої вбачається, що за поштовим повідомленням рекомендований лист № 9000003784200 від 12.03.2024 року на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) вручений адресату 19.03.2024 року. Інформація, разміщена на сайті Укрошта, з датою вручення 12.03.2024 року рекомендованого листа № 9000003784200 зазначена помилково (а.с.94).

Крім того, з доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що з 14.03.2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Міжгірська районна лікарня» в хірургічному відділенні, з діагнозом, зазначеним у довідці № 1760, виданій лікарем ОСОБА_3 , та яка є в матеріалах справи (а.с.20).

Крім того, з оскаржуваної постанови вбачається, що її копія у день її винесення ОСОБА_1 вручена не була та в якій також зазначено, що постанова направлена поштою 12.03.2024 року, при цьому відповідних підтверджень її отримання позивачем у день винесення постанови, стороною відповідача не надано.

Даний адміністративний позов поданий ОСОБА_1 до суду 29.03.2024 року.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність поновлення позивачу ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки строк звернення позивача до суду з даним позовом пропущений з поважної причини, а отже заява сторони відповідача, викладена у відзиві від 10.05.2024 року про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає, з вищенаведених підстав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

Таким чином, судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору, передбаченого Законом України «Про судовий збір» за ставкою щодо виду і розміру позовних вимог, згідно з положеннями ч.1 ст.139 КАС України, слід стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при пред`явленні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією від 29.03.2024 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.1) та вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області на користь позивача ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2,5,9,77,241-246,286 КАС України, ст.ст.9,53-1,245,251,252,255,256,280,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

У Х В А Л И В :

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 11.03.2024 року № 02-11/443.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжгірськоїселищної радиХустського районуЗакарпатської області,про скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 02-11/443 від 11.03.2024, винесену головним спеціалістом державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Воробок Т.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ-04350910, адреса місцезнаходження: с-ще Міжгір`я, вул.Шевченка, 77 Хустської області, Закарпатської області), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) - судові витрати у виді судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Міжгірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО