Ухвала

від 27.01.2025 по справі 462/8786/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/8786/24

Номер провадження 2/462/62/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 січня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «РАС» Залізничного району про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витребування трудової книжки,

встановив:

І. Рух справи.

ОСОБА_1 , 19.11.2024 року (вх. № 25951) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ЛКП «РАС» Залізничногорайону про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витребування трудової книжки, у якій просить суд:

-зобов`язати відповідача видати позивачу трудову книжку;

-зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

-судові витрати покласти на відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М.

Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) 19.11.2024 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи позивача у справі.

Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 08.01.2025 року.

ІІ. Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дана ухвала постановляється з урахуванням періоду перебування судді у відпустці.

ІІІ. Щодо недоліків позовної заяви.

Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак позовна заява не містить повного найменування (для юридичних осіб) відповідача у справі.

Окрім цього, позовна заява не містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

ІV. Щодо сплати судового збору.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК Українипередбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст.9Закону України«Про судовийзбір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3». Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять у автоматичному режимі до «Д-3», при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору визначені у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір, ставка якого складає 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3 028 грн. 00 коп.

З огляду на наведене, позивач повинен сплатити судовий збір у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір», надавши до суду квитанції про сплату судового збору.

Суд враховує, що позовна заява містить дві самостійні вимоги немайнового характеру.

Так, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Третьоїсудової палатиКасаційного цивільного суду № 201/4863/24 (провадження № 61-9408св24) від 11.09.2024 року, згідно якої: «Суд дійшов помилкового висновку, щостягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, у зв`язку з чим пільга щодо сплати судового збору, яка передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу».

Позивач звернувся з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою, отже звільнений від сплати судового збору.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 року у справі № 209/2226/22 (провадження № 61-14575св23) та від 13.03.2024 року у справі № 127/15018/23 (провадження № 61-13541св23).

Тому, з огляду на вказане, а також з огляду на ставку судового збору, позивач має сплатити судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (за вимогу щодо зобов`язання відповідача видати позивачу трудову книжку) та надати відповідний документ про його сплату чи зазначити докази, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (за їх наявності).

При цьому суд роз`яснює, що під поняттям «усунення недоліку» розуміється подання в суд документу про сплату судового збору, а не сплата у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу (документу) про сплату (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/10366/17).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 607/23244/21 (14-116цс22) апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

V. Щодо змісту позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви міститься покликання про «зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу» без зазначення суми середнього заробітку, яку належить стягнути.

Окрім цього, позивачем жодним чином не обґрунтовано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ЗгідноПостанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Однак до матеріалів справи не долучено розрахункового листа позивача за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже сформульований позивачем зміст позовних вимог не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, так позивачу належить конкретизувати зміст позовних вимог.

VІ. Щодо доказів, які підтверджують обставини позовних вимог.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Із змісту позовної заяви вбачається, що така містить покликання позивача про те, що останній перебував з відповідачем у трудових відносинах з 10.04.2002 року до 13.05.2024 року, однак жодні докази (документи) на підтвердження вказаного, суду не надані.

Також суд звертає увагу на те, що позовна заява містить покликання про те, що позивач подавав заяву про відпустку з 18.04.2024 року (у два способи), однак позивачем не долучено жодного підтвердження вказаного, не надано і доказів того, що позивач отримував кошти за надану відпустку.

Позивач вказує про те, що йому було надано наказ про відпустку, однак такий теж не долучено до матеріалів позовної заяви.

Суд звертає увагу на те, що позивач стверджує, що тричі звертався до відповідача з вимогою про повернення йому трудової книги, проте долучає факт звернення до відповідача лише один раз.

Окремо позивач вказує про те, що від відповідача у справі отримував листи (щодо повернення трудової книжки), копії яких теж не долучає до матеріалів позовної справи.

VІІ. Щодо належного засвідчення копій документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вбачається із копій заяви та додатків до них для суду та відповідача, які подаються на підставі ч. 1 ст. 177 ЦПК України, такі не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.

VІІІ. Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.

При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.

З огляду на викладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «РАС» Залізничного району про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витребування трудової книжки залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «РАС» Залізничного району про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витребування трудової книжки вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко