Ухвала

від 27.01.2025 по справі 462/9668/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/9668/24

Номер провадження 2-о/462/11/25

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

27 січня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, Особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною: ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

встановив:

І.Рух справи.

ОСОБА_1 , 24.12.2024 року (вх. № 28590) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, у якій просить суд:

-визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 недієздатною;

-призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М.

Протоколом попереднього відбору присяжних від 24.12.2024 року відібрано присяжних Галась Р. Я. та Задорожного Р. М.

Протоколом автоматичного визначення присяжних від 24.12.2024 року основними присяжними визначено Галась Р. Я. та Задорожного Р. М.

Задля дотримання правил підсудності, визначених ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), судом направлялись запит щодо місця реєстрації ОСОБА_2 .

Відповідь на такий запит надійшла 10.01.2025 року.

ІІ. Щодо можливості прийняття заяви до розгляду.

Перевіривши заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177, 297 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст.293ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичноїособи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

ІІІ. Щодо недоліків заяви.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак заява не містить поштових індексів, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету (у заінтересованої особи, адвоката).

ІV. Щодо адвоката особи, стосовно якої розглядається справа.

Відповідно до ч. 5 ст. 293 ЦПК України, у випадках, встановлених пунктами 1, 9 і 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом за обов`язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Із тексту заяви вбачається, що заявник вказав адвоката особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною ОСОБА_3 .

Однак матеріали справи не мітять жодних відомостей про те, що ОСОБА_3 є адвокатом Серомської Г. Й.

V. Щодо обставин, які свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров?я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, предметом доказування у даній категорії справ є наявність у особи хронічного, стійкого психічного розладу, факти, які підтверджують, що особа не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, причинний зв`язок між психічним розладом і тим, що особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій керувати ними, інші обставини.

Для цього суд оцінює висновок судово-психіатричної експертизи, довідки з медичних установ, довідки про постановку на облік у психіатричній установі, виписки з історії хвороби, інші докази, які підтверджують, що особа внаслідок психічного розладу не здатна усвідомлювати значення свої дій і (або) керувати ними, раніше проведенні судово-психіатричні експертизи, тощо.

Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.

Заявник, звертаючись до суду, вказує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 страждає стійким помірно вираженим невротичним розладом, тривожно-депресивною симптоматикою, сформованою зникаючою поведінкою, що позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує сторонньої допомоги та піклування. Має розлади сну і сплутаність у думках та піклування, також має розлади сну і сплутаність у думках, в неї з?являються поведінкові порушення і втрачається соціальна адаптація, знижений настрій, напливи думок неприємного змісту, відчуття тривоги, розсіяність, зниження концентрації уваги, швидка втомлюваність, має порушення пам?яті, не може самостійно орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях.

На підтвердження своїх доводів заявник надав суду копії медичних виписок та витяги з медичної картки.

Водночас, вказані документи не свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад ОСОБА_2 .

Таким чином, у порушення зазначених вимог процесуального законодавства, заявник, в обґрунтування свої вимог, не зазначив обставин, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суду не надано доказів наявності у вказаної особи психічних захворювань, які діагностовано лікарями та існують станом на дату звернення до суду з даною заявою, зокрема, виписок із історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого) чи висновків лікаря-психіатра, довідки про знаходження, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах, тощо, що є необхідним для призначення судової психіатричної експертизи.

Лише за наявності таких доказів та достатніх даних про розлад саме психічного здоров`я фізичної особи суд призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу, а відсутність зазначенихданих позбавляєсуд уподальшому вирішитипитання щодопризначення судово-психіатричноїекспертизи однієї із найважливіших процесуальних дій, яка має бути проведена у ході підготовки до судового розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною.

Проведення такої експертизи тільки на підставі заяви про визнання особи недієздатною без достатньо обґрунтованих припущень про наявність у ОСОБА_2 психічної хвороби станом на день звернення та під час розгляду справи, буде порушенням прав, гарантованих їй ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 64 Конституції України.

VІ. Щодо доказів, які підтверджують обставини вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, із змісту заяви (її прохальної частини) вбачається, що заявник просить суд: «визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 недієздатною; призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

У той же час заявник долучає до матеріалів справи копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , з якого вбачається, що остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відтак заявнику слід уточнити анкетні дані особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною (утому числіу вимогахзаяви) та вірно зазначити такі у новій редакції заяви.

Окремо суд звертає увагу на те, що Актом Залізничного районного суду м. Львова про відсутність документу від 24.12.2024 року стверджується, що матеріали справи надійшли до суду поштовою кореспонденцією, однак у таких не виявилося вказаних додатків, а саме: копії ідентифікаційного коду ОСОБА_1

VІІ. Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У поданій заяві заявник просить суд:

-визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 недієздатною;

-призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду висловлену 14.12.2022 року у справі № 637/909/21, провадження № 61-3489св22, згідно якої вказано: «той факт, що з 01.09.2015 року набрав чинності Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким виключено п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким судовий збір не справлявся за подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, не можебути підставоюдля стягненняіз заявникасудового зборуза поданнязаяви провизнання особинедієздатною у разі, якщо таке правило перебачено ЦПК України, а саме у ч. 2 ст. 299 цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) зазначила, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Враховуючи, що ч. 2 ст. 299 ЦПК України містить правило, що судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави, з урахуванням наведених міркувань, Верховний Суд зробив висновок, що заявник звільненавід сплатисудового зборуза поданнязаяви провизнання особинедієздатною,оскільки судовийзбір єскладовою судовихвитрат. Відмінне від наведеного розуміння ч. 2 ст. 299 ЦПК України призведе до порушення права заявника на доступ до правосуддя, доступ до суду, що є неприпустимим».

Так, суд зазначає, що за вимогу про визнання фізичної особи недієздатною, з огляду на вказану правову позицію наразі не передбачена сплата судового збору (ч. 2 ст. 299 ЦПК України), однак заявник одночасно просить суд призначити опікуна, що не підпадає під положення ч. 2 ст. 299 ЦПК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0, 2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX з 01.01.2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн. 00 коп.

Отже за подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою судовий збір становить 605 грн. 60 коп.

Так, на виконання ухвали суду заявник має надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. або подати клопотання з належним обґрунтуванням підстав звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження відповідних обставин.

При цьому суд роз`яснює, що під поняттям «усунення недоліку» розуміється подання в суд документу про сплату судового збору, а не сплата у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу (документу) про сплату (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/10366/17).

VІІІ. Щодо осіб, які можуть бути заявниками.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 63 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Нормами чинного законодавства передбачено чіткий порядок призначення опікуна або піклувальника, а саме за поданням відповідного органу. Так, фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов`язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров`я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).

Однак у матеріалах заяви подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення піклувальником відсутнє, як і не надано доказів звернення заявника до органу опіки та піклування із відповідною заявою, а у випадку відмови органу опіки та піклування у наданні такого у досудовому порядку, доказів такої відмови.

IX. Щодо подання органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

За змістом ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше,як заподанням органу опіки та піклування.

Призначення опікуна, в разі визнання особи недієздатною, є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку в повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме за поданням відповідного органу.

Проте зміст заяви не містить даних, що органом опіки та піклування таке подання виносилось, хоча вимога з даного питання пред`явлена, не додано до заяви відповідного подання органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною фізичною особою, при тому, що наявність такого подання є обов`язковим для ухвалення судом рішення за результатами розгляду заяви про визнання фізичної особи недієздатною. Також до заяви не додано доказів того, що заявник звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.

X. Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, заяву слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дана ухвала постановляється з урахуванням періоду перебування судді у відпустці.

На підставі наведеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 254, 259-261, 294 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, Особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною: ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна залишити без руху.

Надати заявнику п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений строк, заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, Особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною: ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна вважати неподаною та повернути заявникам з усіма доданими до неї документами.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко