Рішення

від 27.01.2025 по справі 462/7902/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/7902/24

Номер провадження 2/462/458/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a>, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Калінін С. К., 16.10.2024 року (вх. № 23310) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова (документ сформований у системі «Електронний суд» 15.10.2024 року) з позовною заявою до ТОВ «Алекскредит», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л., Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якій просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4653, вчинений 30.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 15 550 грн. 40 коп.;

- стягнути з ТОВ «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.03.2020 року, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В. було вчинено виконавчий напис № 4653 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 15 550 грн. 40 коп. Зокрема виконавчий напис мотивовано тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 1576701 від 22.10.2018 року, укладеним із ТОВ «Алекскредит», проте позивач вважає, що вказаний виконавчий напис № 4653 від 30.03.2020 року є протиправним і не підлягає виконанню. Зазначено, що ОСОБА_1 не підписувала кредитний договір з відповідачем і надана копія договору не була нотаріально посвідчена, остання не отримувала одноразовий ідентифікатор для підписання договору, і жодних доказів цього не надано. Окрім цього, вказано, що інформація із сайту ТОВ «Алекскредит» не є належним доказом, оскільки вона залежить від волевиявлення однієї сторони і може бути змінена, відтак витяги із сайту є неналежними доказами. Враховуючи те, що не доведено волевиявлення позивача щодо укладення кредитного договору, остання вважає правочин невчиненим, а виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, тому просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 1-7).

ІІ. Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 34).

Також, уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Калінін С. К., 16.10.2024 року (вх. № 23322) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова (документ сформований у системі «Електронний суд» 15.10.2024 року) із письмовою заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:

-вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вказаного виконавчого напису (а.с. 35-38).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2024 року заяву про забезпечення позову передано головуючому судді - Галайко Н. М. (а.с. 54).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.10.2024 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з її істотними недоліками (а.с. 60-62).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.10.2024 року заяву уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К. про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі - повернуто заявнику (а.с. 55-56).

31.10.2024 року (вх. № 24495) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К. надійшла письмова заява (документ сформований у системі «Електронний суд» 30.10.2024 року) про усунення недоліків позовної заяви.

31.10.2024 року (вх. № 24496) уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Калінін С. К., звернувся у Залізничний районний суд м. Львова (документ сформований у системі «Електронний суд» 31.10.2024 року) із письмовою заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:

-зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 61689129 від 01.04.2020 року відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Колейчик В. В. № 4653 від 30.03.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість в розмірі 15 550 грн. 40 коп. (а.с. 66-68).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2024 року заяву про забезпечення позову передано головуючому судді - Галайко Н. М. (а.с. 82).

Фактично матеріали справи (заяву про забезпечення позову) передано судді по реєстру 11.11.2024 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.11.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) (а.с. 86-88).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.11.2024 року заяву уповноваженого представника позивача - адвоката Калініна С. К. про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Алекскредит», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л., Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено Постановлено зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 4653, вчиненого 30.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» грошових коштів у розмірі 15 550 грн. 40 коп. (ВП № 61689129) (а.с. 89-92).

ІІІ. Позиція учасників справи.

3.1. Щодо правової позиції відповідача.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документа, яка свідчить про отримання відповідачем 11.11.2024 року копії ухвали суду про відкриття провадження в його електронний кабінет (а.с. 95).

Таким чином, станом на день ухвалення рішення відповідачу відомо про існування даного судового провадження. Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

3.2. Щодо правової позиції третіх осіб.

Треті особи не скористалася своїм правом на подання пояснень на позовну заяву та відзиву на позовну заяву.

Суд направляв на адресу місцязнаходження третьої особи - приватного нотаріуса Колейчик В. В. копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Третя особа - приватний нотаріус кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також у матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документа, яка свідчить про отримання приватним виконавцем Дорошкевич В. Л. 11.11.2024 року копії ухвали суду про відкриття провадження в його електронний кабінет (а.с. 96).

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».

Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу місцязнаходження третьої особи копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Третя особа - приватний нотаріус кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка третьої особи не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, суд вважає необхідним зазначити, що згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи.

За змістом копії виконавчого напису, вчиненого 30.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В., який зареєстровано у реєстрі за № 4653 (а.с. 17), його вчинено на підставі договору про надання кредиту № 1576701 від 22.10.2018 року, укладеного між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 (а.с. 17 зворот - 21).

При цьому, в оскаржуваному виконавчому написі вказується, що стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , проводиться за період з 13.11.2018 року по 31.01.2020 року, загальна сума заборгованості становить 15 550 грн. 40 коп., у тому числі:

-8 000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

-2 150 грн. 40 коп. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам;

-4 000 грн. 00 коп. - строкова заборгованість за штрафами і пенями;

-1 400 грн. 00 коп. - плата за вчинення виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61689129 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого напису № 4653 від 30.03.2020 року (а.с. 15, 49).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. про арешт коштів боржника від 01.04.2020 року стверджується, що накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 (а.с. 53, 81).

У матеріалах справи міститься копія договору про надання кредиту № 1576701 від 22.10.2018 року, укладеного між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 (а.с. 17 зворот - 19).

V. Застосоване судом законодавство.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595).

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними, а саме: визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року рішення суду залишено без змін.

Так, суд враховує у якості рекомендаційного (консультаційного) роз`яснення, викладене у п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», за змістом якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року (у редакції постанови КМУ від 29.11.2001 року).

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. п. 5 гл. 16 «Вчинення виконавчих написів» р. ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

VІ. Мотиви прийняття рішення та висновки суду.

Так, суд враховує, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 30.03.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Доказів та обґрунтувань того, що договір, на підставі якого вчинено оскаржуваний виконавчий напис був нотаріально посвідчений, учасниками судового провадження не надано.

Таким чином, матеріалами справи не спростовано, що подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вказаним вимогам Переліку.

Оскільки, судом встановлено, що укладений з позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то наявні підстави для визнання відповідного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з зазначеним.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), де, зокрема, зазначено наступне: «укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Пізніше таку правову позицію підтвердила також і Велика Палата Верховного Суду, яка у п. 93-95 постанови від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) вказала, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Окрім цього, суд приймає до уваги, що у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У постанові від 02.07.2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічного висновку, викладеного вищевказаній постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Так, у справі, яка розглядається, відповідачем не доведено, а позивачем оспорюється, що сума заборгованості була саме такою, як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса.

З матеріалів справи не вбачається, що при винесенні оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус вчинив дії щодо перевірки безспірності заборгованості.

Суд враховує, що у постанові від 13.10.2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 року у справі № 619/4933/20 (провадження № 61-12141св21) якщо відповідачем не доведено направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів, це є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням викладеного у сукупності, позовні вимоги про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VІІ. Судові витрати по справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.1. Щодо судового збору.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно квитанції ID: 5963-7849-9121-3824 від 30.10.2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. за подання позовної заяви (а.с. 65), та квитанції ID: 4507-7970-1471-7659 від 28.10.2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 484 грн. 48 коп. за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 69).

З огляду на зазначене, а також те, що заяви були подані до суду у електронному вигляді з використанням системи «Електронний суд», з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує понесені позивачем витрати по оплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0, 8 з відповідача.

Так, з урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 453 грн. 44 коп. сума судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 968 грн. 96 коп. та заяви про забезпечення позову у розмірі 484 грн. 48 коп.

7.2. Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018 року, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018 року, № 753/15683/15 від 26.09.2018 року, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019 року.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 6 зворот).

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено:

-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2212 Калініна С. К. (а.с. 8);

-копію ордера на надання правничої допомоги серії ВІ № 1237392 від 15.10.2024 року (а.с. 9);

-копію рішення Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги № 36 від 08.06.2024 року та до рішення Ради адвокатів України № 162 від 04.08.2017 року (а.с. 10-11);

-копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/24 від 23.09.2024 року, укладеного між адвокатським бюро «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 (а.с. 20-21);

-копію Додатку № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/24 від 23.09.2024 року (а.с. 22);

-рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), затверджені рішенням засновника адвокатського бюро «Калінін і Партнери» № 3/2018 від 17.07.2018 року (а.с. 25);

-платіжну інструкцію № 51087369SB від 30.09.2024 року на суму 1 500 грн. 00 коп., у призначенні платежу якої вказано, що оплата здійснена за надані адвокатські послуги (а.с. 26);

-копію акту виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 23.09.2024 року (на загальну суму 5 000 грн. 00 коп.) (а.с. 27);

-заяву про приєднання доказів до матеріалів справи, подану уповноваженим представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Калініном С. К., 07.11.2024 року (вх. № 25070) у Залізничний районний суд м. Львова (документ сформований у системі «Електронний суд» 07.11.2024 року), до якої долучено платіжну інструкцію № 51604783SB від 21.10.2024 року на суму 3 500 грн. 00 коп., у призначенні платежу якої вказано, що оплата здійснена за надані адвокатські послуги (а.с. 82-85).

Суд приймає до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд враховує, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/15191/19 від 01.10.2020 року).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі № 910/8342/21).

Суд приймає до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями п. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Окремо суд приймає правову позицію Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказану у додатковій постанові від 03.10.2024 року у справі № 357/8695/23, згідно якої для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд враховує, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Так, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з мінімальною кількістю доказів.

З іншого боку, суд приймає до уваги, що відповідач у справі, будучи професійним учасником ринку фінансових послуг, за умови наявності зі спірного питання сталої судової практики самостійно дій щодо досудового/позасудового врегулювання спору не вчинив.

Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 5 000 грн. 00 коп., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a>, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 30.03.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований у реєстрі за № 4653, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a> заборгованості за кредитним договором № 1576701 від 22.10.2018 року у розмірі 15 550 грн. 40 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a> на користь ОСОБА_1 1 453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн. 44 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a> (ЄДРПОУ: 41346335, електронна пошта: mail@alexcredit.com.ua, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12А);

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна (ЄДРПОУ: 3260007420, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4А, офіс 71А);

Третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: м. Бровари, вул. Грушевського, 15, під`їзд 5, прим. 6).

Текст судового рішення складено 27.01.2025 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко