Постанова

від 20.01.2025 по справі 748/4512/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/4512/23

Головуючий у першій інстанції - Хоменко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/66/25

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Іванівська сільська рада Чернігівського району

Чернігівської області, ОСОБА_2

третя особа: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Хоменко Л.В. від 09 липня 2024 року, місце ухвалення рішення - м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 17 липня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, скасування державної реєстрації земельної ділянки, третя особа: ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Іванівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.07.2018 року, якій був наданий кадастровий номер 7425582800:07:000:5025, та зобов`язати Державний земельний кадастр вилучити із кадастру відомості про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025.

В подальшому, у квітні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду змінену (уточнену) позовну заяву до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення Іванівської сільради від 10.09.2019 року ''Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025'', скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025, площею 1,4155 га від 17.05.2023 року, припинення речових прав та їх обтяжень на вказану земельну ділянку. При цьому, ОСОБА_1 ставила питання про залучення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_2 , якому на даний час належить спірна земельна ділянка, та залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03.04.2024 року, постановленою судом у підготовчому судовому засіданні, прийнято до розгляду змінену (уточнену) позовну заяву ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення Іванівської сільради від 10.09.2019 року, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025, припинення речових прав та їх обтяжень на вказану земельну ділянку. Судом було залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 , також було залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником нежитлової будівлі - складу мінеральних добрив в АДРЕСА_1 . 30.08.2023 року вона звернулась до Іванівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додавши до заяви правовстановлюючі документи на нерухоме майно та графічні матеріали. 09.10.2023 року позивач отримала відповідь Іванівської сільської ради про те, що відповідно до зазначеної у заяві графіки, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці приватної власності з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025. Із відкритих джерел інформації, а саме, із даних Держгеокадастру, позивач з`ясувала, що власником цієї земельної ділянки є ПП "Пеллєц" і право власності отримано ним шляхом внесення цієї ділянки до статутного фонду ПП "Пеллєц" громадянкою ОСОБА_3 , право власності за якою на земельну ділянку з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025 було зареєстровано 26.09.2019 року Іванівською сільською радою. Позивач вважає, що Іванівська сільська рада, у порушення вимог статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", після виготовлення проекту землеустрою та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, винесла рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із наступною передачею у власність ОСОБА_3 , із цільовим призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4155 га, і тим самим порушила законні права позивача. Позивач ОСОБА_1 вважає, що належним та допустимим в даному випадку способом захисту її прав буде усунення відповідачами перешкод у здійсненні законного права позивача на володіння, користування та розпорядженні належною їй земельною ділянкою.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09.07.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 10.09.2019 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025, площею 1,4155 га, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025 та припинення речових прав, їх обтяжень на зазначену земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09.07.2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого нею позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року є ухваленим із порушенням норм процесуального права та із неправильним застосуванням норм матеріального права, а отже, є протиправним. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що на свою заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вона отримала відповідь Іванівської сільської ради про те, що відповідно до зазначеної у заяві графіки, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці приватної власності з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025. Апелянт вказує, що суб`єктом владних повноважень було встановлено факт, що має юридичне значення, щодо факту накладення земельних ділянок, який сторони по справі не заперечували i не оспорювали. За доводами апелянта, суд першої інстанції, отримавши вказаний висновок сільради від позивача та за відсутності заперечень сторін у справі як щодо повноважень суб`єкта владних повноважень на встановлення юридичного факту, так i стосовно обставин, які висвітлює даний висновок, мав прийняти його до уваги та використовувати, як погоджений сторонами аргумент при розгляді справи за зверненням позивача про захист його прав, порушених суб`єктом владних повноважень, та встановлювати законність чи незаконність рішень суб`єкта владних повноважень, i наявність або відсутність порушень прав позивача даними рішеннями суб`єкта владних повноважень. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції, не ставлячи під сумнів право сільради на винесення вказаного рішення щодо проекту землеустрою земельної ділянки, заявив про сумнів в його достовірності i доведеності обставин, вказаних сільрадою. За доводами апелянта, встановлений сільрадою юридичний факт був сторонами у справі визнаним, а отже, жодної потреби у додаткових дослідженнях щодо існування даного факту не було, i жодна сторона про необхідність таких досліджень не заявляла. Апелянт вважає, що підстав та необхідності призначення по даній справі експертизи, встановлено не було. За доводами апелянта, суд першої інстанції, відповідно до статті 103 ЦПК України, мав право i можливість призначити експертизу на свій розсуд, оскільки це була потреба i бажання виключно суду, i навіть призначити експертизу, незважаючи на думку учасників справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що у справі тягар доказування було покладено на позивача, і при цьому, не було дотримано принципу змагальності сторін.

Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.09.2024 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у даній справі, щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 грн., у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.09.2024 року апеляційним судом не переглядається, в силу приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи апеляційним судом, оскільки на вказане додаткове рішення суду першої інстанції від 10.09.2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 не подавалась.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, відповідач ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.2008 року, виданого виконавчим комітетом Іванівської сільської ради, є власником нежитлової будівлі, складу мінеральних добрив, в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.02.2008 року (а.с.164-165).

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.12.2007 року, виданого виконавчим комітетом Іванівської сільської ради, ОСОБА_1 належить нежитлова будівля, зерносклад в АДРЕСА_1 (а.с.173).

30.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку у орендне користування, з метою обслуговування належного їй об`єкта нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 . До заяви позивачем було надано копію документів на право власності на об`єкт нерухомого майна та викопіювання місця розташування земельної ділянки, із розташованими об`єктами нерухомості (а.с.7).

Рішенням Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 11.07.2018 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в адміністративних межах Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а.с.74).

Рішенням Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 10.09.2019 року (сорок перша сесія першого скликання), вирішено: 1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 загальною площею 1,4155 га для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. 2. Передано у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку реєстровий номер 7425582800:07:000:5025 площею 1,4155 га для ведення особистого селянського господарства, з них сільськогосподарських угідь - 1,4155 га, у тому числі, під господарськими будівлями і дворами - 1,4155 га, розташовану на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а.с.172).

Згідно інформації із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025 для ведення особистого селянського господарства, станом на 24.03.2023 року, належить на праві власності ПП "Пеллєц" (а.с.11,12,31,32). З 17.05.2023 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі акту приймання - передачі від 02.04.2023 року (а.с.82).

У листі Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 09.10.2023 року, адресованому ОСОБА_1 , зазначено, що відповідно до зазначеної у заяві графіки, об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці приватної власності з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025. У листі Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22.03.2024 року повідомляється, що відповідно до графічних матеріалів, наданих ОСОБА_1 від 01.09.2023 року, об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 накладається на земельну ділянку кадастровий номер 7425582800:07:000:5025 згідно кадастрового плану земельної ділянки, зазначеному у витязі з Державного земельного кадастру (а.с.10,102).

На запит суду першої інстанції Іванівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області було надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025, із зазначенням кадастрового плану земельної ділянки, з якого вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок виготовлено ФОП ОСОБА_4 . Місцем розташування земельної ділянки зазначено Іванівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4155 га, експлікація земель 013.00 - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами (а.с.103-113). Також надано копію графічних матеріалів ОСОБА_1 (а.с.114).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що рішенням Іванівської сільської ради від 10.09.2019 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025 порушуються її права, як власника об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і тому, у вказаній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025, припинення речових прав та їх обтяжень на вказану земельну ділянку, суд першої інстанції прийняв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, провадження №14-208цс18, також зазначивши, що у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц, провадження №14-256цс18, звернуто увагу на те, що "…відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення".

Як вказав суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 09.07.2024 року, вимога щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025 та припинення речових прав, їх обтяжень на зазначену земельну ділянку не є ефективним способом захисту права позивача, і тому у вказаній частині позовних вимог суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 року, справа №748/2226/22, провадження №61-10058св23.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року ухвалено судом першої інстанції із порушенням норм процесуального права та із неправильним застосуванням матеріального права, а отже, є протиправним, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що на свою заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вона отримала відповідь Іванівської сільської ради про те, що відповідно до зазначеної у заяві графіки, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці приватної власності з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025. Апелянт вказує, що суб`єктом владних повноважень було встановлено факт, що має юридичне значення, щодо факту накладення земельних ділянок, який сторони по справі не заперечували i не оспорювали. За доводами апелянта, суд першої інстанції, отримавши вказаний висновок сільради від позивача та за відсутності заперечень сторін у справі як щодо повноважень суб`єкта владних повноважень на встановлення юридичного факту, так i стосовно обставин, які висвітлює даний висновок, мав прийняти його до уваги та використовувати, як погоджений сторонами аргумент при розгляді справи за зверненням позивача про захист його прав, порушених суб`єктом владних повноважень, та встановлювати законність чи незаконність рішень суб`єкта владних повноважень, i наявність або відсутність порушень прав позивача даними рішеннями суб`єкта владних повноважень. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції, не ставлячи під сумнів право сільради на винесення вказаного рішення щодо проекту землеустрою земельної ділянки, заявив про сумнів в його достовірності i доведеності обставин, вказаних сільрадою. За доводами апелянта, встановлений сільрадою юридичний факт був сторонами у справі визнаним, а отже, жодної потреби у додаткових дослідженнях щодо існування даного факту не було, i жодна сторона про необхідність таких досліджень не заявляла. Апелянт вважає, що підстав та необхідності призначення по даній справі експертизи, встановлено не було. За доводами апелянта, суд першої інстанції, відповідно до статті 103 ЦПК України, мав право i можливість призначити експертизу на свій розсуд, оскільки це була потреба i бажання виключно суду, i навіть призначити експертизу, незважаючи на думку учасників справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що у справі тягар доказування було покладено на позивача, і при цьому, не було дотримано принципу змагальності сторін.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 статті 5 ЦПК України).

Згідно із ч.1, ч.5, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі №904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року відносно того, що із врахуванням суті принципу змагальності, норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правових позицій Верховного Суду, саме ОСОБА_1 , як позивач, яка стверджує про порушення відповідачами її прав на користування земельною ділянкою, на якій розташована належна їй нежитлова будівля, повинна довести факти та обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме, що оспорюваним нею рішенням Іванівської сільської ради, порушені її права, як власника нежитлової будівлі.

Проте, надані позивачем ОСОБА_1 та наявні у справі докази не надають суду можливості достеменно встановити, що накладення земельних ділянок порушує права ОСОБА_1 , оскільки у вказаних доказах не зазначені істотні обставини, такі як, місце накладення земельних ділянок, площу даного накладення тощо.

З даного приводу суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 09.07.2024 року зазначив, що для з`ясування істотних обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у відповідній сфері, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а саме, щодо наявних у справі графічних матеріалів та Витягу з державного земельного кадастру. У зв`язку із наведеним, судом першої інстанції позивачу було запропоновано розглянути питання про можливість призначення у справі судової експертизи для з`ясування вказаних вище питань, та роз`яснено наслідки непроведення даної експертизи. Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року, від проведення судової експертизи позивач ОСОБА_1 відмовилась з тих підстав, що матеріали справи містять в собі достатньо доказів для задоволення її позовних вимог.

Апеляційний суд з даного приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

В нормах цивільного процесуального права сформульовано правило допустимості засобів доказування - вимоги до форми, в якій втілюється інформація, що надалі буде вважатися доказом. Допустимість може розглядатися в широкому сенсі та у вузькому.

У першому випадку йдеться про те, що повинна дотримуватися вимога про отримання інформації лише з визначених у законі засобів доказування та із дотриманням встановленого порядку. Зокрема, у ч.1 статті 78 ЦПК України, яка регламентує допустимість доказів, визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Якщо розглядати допустимість у вузькому сенсі, то йдеться про використання лише певних засобів доказування з числа передбачених законом (позитивна допустимість) або неможливість використання певних засобів доказів (негативна допустимість). Зокрема, ч.2 статті 78 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи, і тому складає невід`ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (рішення Європейського Суду з прав людини "Дульський проти України" (заява №61679/00 від 01.06.2006 року)).

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначення земельно-технічної експертизи необхідно при вирішенні земельних спорів, пов`язаних із розподілом земельної ділянки, визначенням порядку користування земельною ділянкою, встановлення її місцезнаходження і меж, накладенням меж ділянок одна на одну, помилками в площі тощо.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність. Відповідно до ч.2, ч.3 статті 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів даної цивільної справи, в ході розгляду цієї справи суд першої інстанції, на виконання приписів ч.5 статті 12 ЦПК України, сприяв позивачу ОСОБА_1 у реалізації її прав, роз`яснив можливість призначення судової експертизи у справі для визначення відповідності розробленої документації із землеустрою та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування та накладення земельної ділянки на нерухомий об`єкт, що належить позивачу. Проте, ні у підготовчому судовому засіданні, ні в процесі судового розгляду позивач не скористалась правом заявити клопотання про призначення судової експертизи у даній справі, вважаючи, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження позовних вимог.

Необхідно зазначити, згідно ч.4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог або заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Таким чином, оскільки позивач не надала суду належних та допустимих доказів того, що рішенням Іванівської сільської ради від 10.09.2019 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025 порушуються її права, як власника об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 у даній частині не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильності даного висновку суду першої інстанції не спростовують.

За доводами апелянта, суд першої інстанції, відповідно до статті 103 ЦПК України, мав право i можливість призначити експертизу на свій розсуд, оскільки це була потреба i бажання виключно суду, i навіть призначити експертизу, незважаючи на думку учасників справи.

Вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року, оскільки вони не узгоджуються із приписами статті 103 ЦПК України, яка регламентує призначення експертизи судом.

Як вказав суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 09.07.2024 року, вимога щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425582800:07:000:5025 та припинення речових прав, їх обтяжень на зазначену земельну ділянку не є ефективним способом захисту права позивача, і тому у вказаній частині позовних вимог суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 року, справа №748/2226/22, провадження №61-10058св23.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують вказаного висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року, оскільки даний висновок суду першої інстанції узгоджується із положеннями норм права, які регламентують спірні правовідносини.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , та відповідно, залишення без змін рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09.07.2024 року, ухваленого судом на підставі норм права, які регулюють спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони спору посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 24.01.2025 року.

Головуючий: Судді: