Рішення

від 14.01.2025 по справі 700/818/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/818/24

Провадження № 2/700/24/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого - судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., представника позивачки: Євича С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Лисянка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), Представник позивача адвокат Євич Сергій Петрович (місце проживання АДРЕСА_2 ) до Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області (місце знаходження пл.Миру, 27 селище Лисянка Звенигородського району Черкаської області) про визнання права власності на спадкове майно,

установив:

До Лисянського районного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина яка складається із житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_3 , земельної ділянки для ведення товарного сільського виробництва площею 2,8016 га, та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5884 га.

Позивачка є спадкоємцям ОСОБА_2 за законом та прийняла спадщину. Інші спадкоємці на вказану спадщину не претендують.

Позивач подала заяву про прийняття спадщини як спадкоємець за законом проте її не було видано свідоцтво на право на спадщину, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок та втрачений державний акт на земельну ділянку для ведення товарного сільського виробництва. За таких обставин вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Євич С.П. позов підтримав повністю пояснивши, що існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, а тому вони звернулися до суду з вказаним позовом. На письмову заяву позивачки нотаріус не видала свідоцтва про право на спадщину за законом і їх видати об`єктивно не можливо, оскільки земельна ділянка під будинком зареєстрована як ОСГ, тоді як частина її цільового призначення необхідна для обслуговування житлового будинку. Крім цього, на житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи та втрачений оригінал дежавного акта на товарну землю. За матеріалами аналізу останньої судової практики щодо визнання права власності в порядку спадкування, суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак вказує на те, що позовна вимога саме про визнання права власності на спадкове майно є одним із ефективних і поширених способів захисту у справах щодо спадкових відносин. При цьому, відсутність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не є підставою для відмови у позові як було раніше, а суд має оцінити, чи дійсно є підстави для визнання права на спадкове майно у судовому порядку.

Представник відповідача - Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши представника позивачки, розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини, суд виходить з наступного.

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вилівка Чугуївського району Харківської області.

Позивачка є спадкоємцем за законом та подала заяву про прийняття спадщини як спадкоємець за законом, проте її не було видано свідоцтво на право на спадщину, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок та втрачений державний акт на земельну ділянку для ведення товарного сільського виробництва.

Заява направлена приватному нотаріусу у письмовій формі 07 листопада 2024 року та офіційної відповіді позивачка не отримала.

Згідно виписки із по господарській книги №06 Лисянської селищної ради с. Петрівка- Попівка на 2021-2025 рр. від 29.04.2024 року виданої ОСОБА_2 , про те що за ним рахується житловий будинок по АДРЕСА_3 . Номер об`єкта ПГО 002-1 погосподарській книзі №1.

В користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,5884 га для особистого селянського господарства, Державний акт серії ЧР №103943 виданого 11.02.2004 року та земельна ділянка для ведення товарного сільського виробництва площею 2,8016 га Державний акт серії ІІ-ЧР №044367 виданий 12.08.2002 року.

Відповідно довідки від 29.07.2024 №100 виданої виконкомом Лисянської селищної ради Боярського старостинського округу Звенигородського району Черкаської області про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_3 .

Згідно довідки від 29.07.2024 №101 виданої виконкомом Лисянської селищної ради Боярського старостинського округу Звенигородського району Черкаської області про те, що за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахується житловий будинок з надвірними спорудами розташований на приватизованій земельні ділянці для особистого селянського господарства в селі АДРЕСА_3 . Документи на право власності на будинок сільська рада на видавала.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Право власності на будинок за померлим не зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.

В зв`язку зі смертю спадкодавця, реєстрація права власності на спадкове майно у відповідному державному реєстрі неможлива. Відтак, не може видати з цих підстав нотаріус і свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно після смерті спадкодавця.

Так, відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 3.1. інформаційного листа (узагальнення) ВССУ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Підпунктом 4.12 пункту 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту України за № 296/5 від 22.02.2012 року (зареєстрованого в Мін`юсті України від 22.02.2012 року за № 282/20595) передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (п.п. 4.18. п. 4 Порядку).

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. За таких обставин, в зв`язку смертю спадкодавця, позивачка як спадкоємець позбавлена можливості надати нотаріусу дані про реєстрацію права власності на спадковий будинок, оскільки на померлу особу дане право зареєструвати вже не можливо. Отже, іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як зверненням до суду з даним позовом не має можливості.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємцям).

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Статтею 131 ЗК України передбачено право громадян України набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до п. 22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р №7 (із змінами, внесеними згідно з постановою ПВС України від 19.03.2010 р №2), ст.1225 ЦК України і ст.131 ЗК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності на майно, у разі коли це право оспорюється або не визнається, а також у разі втрати документів на право власності на майно.

Статтею 1268 ЦК України, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З матеріалів справи також вбачається, що земельна ділянка під будинком згідно державного акта має цільове призначення: «Для ведення особистого селянського господарства», тоді як необхідно в межах норм у сільській місцевості земельна ділянка під будинком з цільовим призначенням: «Для будівництва та обслуговування житлового будинку», шо є додатковою перешкодою для формлення спадкових прав у позасудовому порядку.

Крім цього, згідно оголошення в газеті «Понад тікичем» №45 (1855) державний акт на земельну ділянку серії ІІ-ЧР №044367 на ім`я ОСОБА_2 є втраченим.

За таких обставин та враховуючи те, що позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом і прийняла спадщину, необхідно визнати за нею право власності на все майно, що залишилось після смерті її батька, відтак позов є обгрунтованим і підлягає до задоволення.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на наступне майно, що належало померлому ОСОБА_2 :

1. Житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_3 ;

2. Земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,5884 га з кадастровими номерами 7122884800:01:000:0049, 7122884800:01:000:0056, у с. Петрівка-Попівка Лисянської ОТГ Звенигородського району Черкаської області, державний акт серії ЧР № 103943 від 11 лютого 2004 року;

3. Земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8016 га з кадастровим номером 7122884800:02:001:0402 в межах с. Петрівка-Попівка Лисянської ОТГ Звенигородського району Черкаської області,

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2025 року.

Суддя С. Д. Пічкур