Рішення

від 31.12.2024 по справі 711/1970/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1970/24

Номер провадження2/711/2219/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі: головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Бутовської Д.О., за участі представників позивача Гребченко Р.О., Федоренко В.В., представника відповідача Скіць Е.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 83» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних,-

встановив:

ОСББ «Гагаріна 83»в особі адвоката Гребченко Р.О. звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних, та просило стягнути з відповідача прострочену заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яка утворилася за період з 01.08.2021 року до 31.01.2024 року на суму 14404,22 грн., інфляційних витрат на суму 79,73 грн. та нарахованих 3% річних на суму 17,59 грн.- разом 14501,54 грн., а також судовий збір на суму 3028 грн. на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. і на компенсацію витрати адвоката 153 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 15.07.2016 року згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань за місцезнаходженням: 18021, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 83 зареєстровано ОСББ «Гагаріна 83».

ОСББ, відповідно до статуту, створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, відповідно до ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». ОСББ у своїй діяльності користується правами, визначеними ст. ст. 16,17 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та має обов`язки, передбачені ст. 18 цього Закону.

Метою створення ОСББ є забезпечення захисту прав співвласників та дотримання ними обов`язків щодо неналежного утримання та використання спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством.

Завданням та предметом діяльності ОСББ є: забезпечення реалізації прав співвласників багатоквартирного будинку на володіння та користування спільним майном співвласників; забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Вказує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єктів нерухомого майна відсутня інформація про власників квартири за адресою АДРЕСА_1 . З наданої інформації КП «ЧООБТІ» від 17.10.2023 року вбачається, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 . З довідки ОСББ від 07.03.2024 року вбачається, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 .

Квартира АДРЕСА_1 , утримання та експлуатацію якого здійснює ОСББ. Відповідачі отримують і споживають житлово-комунальні послуги, що включають утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, послуги прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем, купівлю електричної енергії, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, інше. За таких правовідносин між ОСББ та відповідачами утворились договірні відносини, які і породжують цивільні права та обов`язки у сфері житлово-комунальних послуг, в порядку ст. 11 ЦК України.

Вказує, що рішеннями загальних зборів ОСББ були затверджені розміри щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території за 1 кв.м. загальної площі квартири відповідачів: рішенням від 22.12.2016 року № 1 з 01.02.2017 року 2,29 грн.; рішенням від 12.05.2019 року № 5 з 01.07.2019 року 4,47 грн.; рішенням від 03.07.2021 року № 7 з 01.08.2021 року 5,45 грн.

Вищезазначені прийняті рішення є діючими, правомірними, не оспорювалися та не скасовувалися. Претензій щодо якості та кількості наданих послуг щодо обслуговування будинку АДРЕСА_3 у передбаченому законом порядку до ОСББ не надходило.

Відповідно до статуту ОСББ рішення загальних зборів ОСББ, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Зазначає, що за період з 01.08.2021 року по 31.01.2024 року відповідач не оплатила отримані житлово-комунальні послуги, згідно рішень ОСББ. Таким чином, відповідач спричинив майнову шкоду ОСББ, яка перешкоджає належному виконанню ОСББ, передбачених зобов`язань по забезпеченню збереження житлового фонду, утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно нарахувань ОСББ, станом на 30.01.2024 року прострочена заборгованість відповідача за утримання будинку та прибудинкової території становить 14404 грн. 22 коп. Відповідно до розрахунків ОСББ відповідачу нараховано інфляційні втрати на суму 79,73 грн. та 3% річних у сумі 17,59 грн.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Гагаріна 83» прострочену заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яка утворилась за період з 01.08.2021 року по 31.01.2024 року в розмірі 14404 грн. 22 коп., інфляційні втрати в розмірі 79 грн. 73 коп., три відсотки річних в розмірі 17 грн. 59 коп., суму судового збору в розмірі 3028.00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000.00 грн., компенсацію витрат адвоката 153.00 грн., а всього 20 682 грн. 54 коп.

14.06.2024 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява представника відповідача адвоката Скіць Е.К. про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.07.2024 року скасоване заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2024 року.

12.08.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що із наданого позивачем витягу із статуту ОСББ «Гагаріна 83», затвердженого 07.07.2016, вбачається, що завданням та предметом діяльності об`єднання є, серед іншого забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами (п. 3 розділу ІІ Статуту). Інших обовязків ОСББ із наданого витягу із Статуту не відображено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо кореспондує визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Впродовж більше трьох років, з 2016 року та до середини 2019 року (до моменту підписання належним чином договору про житлово-комунальні послуги), між ОСББ «Гагаріна 83» та користувачами квартири АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , тривав спір щодо неналежного виконання ОСББ «Гагаріна 83» своїх обов`язків з забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, користувачі квартири АДРЕСА_1 , не могли домогтися від попереднього керівництва ОСББ «Гагаріна 83» укладення у письмовій формі договору про надання житлового-комунальних послуг з останнім.

У зв`язку з цим, відповідачка та її чоловік, який також проживає та користується квартирою АДРЕСА_4 у цьому будинку, не знали кому надходитимуть платежі, який обсяг наданих послуг ОСББ зобов`язане було надавати, хто відповідальний за якість наданих послуг, через що відмовлялись сплачувати платежі до підписання відповідного договору.

Представник ОСББ «Гагаріна 83» у своєму позові зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2021 до 31.01.2024 та підтверджує свої доводи актами звіряння взаємних розрахунків.

Акти звіряння, долучені до позовної заяви, відображають виключно позицію позивача щодо нарахування та сплати заборгованості за послуги, не містять підпису ОСОБА_1 , а отже не є доказом визнання боргу відповідачкою.

Акти звіряння не можуть вважатися в розумінні статей 77-80 ЦПК України належними, достатніми та допустимими та достовірними доказами на підтвердження факту звіряння взаємних розрахунків між ОСББ та користувачем квартири.

Використовуючи інформацію, наведену в актах звіряння взаємних розрахунків, можна вважати, що позивач надає їх як розрахунок заборгованості.

У прохальній частині позову позивач чітко заявляє вимогу про стягнення простроченої заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, яка утворилася за період з 01.08.2021 року до 31.01.2024 року. Тобто, позивач на власний розсуд визначив предметом позову період утворення заборгованості саме з 01.08.2021 року до 31.01.2024 року. Отже предметом доказування, виходячи із предмету позову, є встановлення обставин, чи дійсно за заявлений період у відповідачки утворився борг.

Із розрахунків позивача, наведених в актах звіряння взаємних розрахунків, встановлено, що за період із серпня 2021 року до січня 2024 року відповідачці нараховано плату в розмірі 14518,80 грн., виходячи із такого: 483,96 грн. х 30 місяців (із серпня 2021 року до січня 2024 року) = 14518,80 грн.

Виходячи із принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, на відповідача покладено процесуальний обов`язок спростувати заявлені до нього вимоги.

Спростовуючи твердження позову про існування боргу за заявлений позивачем період з 01.08.2021 до 31.01.2024 до відзиву долучені копії платіжних інструкцій та квитанцій про сплату послуг за управління будинку.

Із наданих відповідачкою копій платіжних документів вбачається, що за період із 01.08.2021 року до 31.01.2024 року (про який заявлено позивачем), за утримання будинку та прибудинкової території за адресою проживання відповідачки всього сплачено: 11973,47 грн.

Оскільки у відповідачки не збереглись квитанції за оплату 5 місяців (січень, лютий, жовтень, грудень 2022 року, а також січень 2024 року - 483,96 грн х 5 = 2419,80 грн), а також частково оплачено послуги за листопад 2022 року (недоплата 127,53 грн), тому за вказаний позивачем період із 01.08.2021 року до 31.01.2024 року заборгованість становить 2547,33 грн. (2419,80 грн. + 127,53 грн. = 2547,33 грн.). Таким чином, позивачем за період із серпня 2021 року до січня 2024 року нараховано всього 14518,80 грн. Наданими відповідачкою платіжними документами за цей період підтверджено оплату на суму 11973,47 грн.

Отже, із указаного вбачається, що за заявлений позивачем період із серпня 2021 року до січня 2024 року заборгованість по оплаті послуг за утримання будинку становить 2545,33 грн., виходячи із розрахунку 14518,80 грн. - 11973,47 грн.

З огляду на викладене, доводи позивача про наявність у відповідачки боргу за період з 01.08.2021 до 31.01.2024 в розмірі 14404,22 грн., спростовуються доказами, доданими відповідачкою до відзиву.

Також, у відзиві представник відповідача ставить перед судом питання про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що у разі визнання позовних вимог доведеними, слід застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні вимог, які виходять за межі строку позовної давності.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, просила застосувати строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру 15.07.2016 року за номером 10261020000016745 внесено відомості про реєстрацію ОСББ «Гагаріна,83». Місцезнаходженням юридичної особи є

АДРЕСА_1 , яка знаходиться у цьому будинку, належить на праві власності ОСОБА_5 , що під підтверджується інформацію КП «ЧООБТІ» від 17.10.2023 року.

Відповідно до п. 1 розділу І статуту ОСББ «Гагаріна, 83», ОСББ «Гагаріна 83» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: Гагаріна 83 , відповідно до ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Статуту, метою створення об`єднання є забезпечення захисту прав співвласників та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Статуту, об`єднання має право відповідно до законодавства та Статуту вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та цим Статутом внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів.

Відповідно до п. 1 розділу ІV Статуту, джерелами фінансування є кошти об`єднання, які складаються з внесків і платежів співвласників.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Статуту, сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань, у тому числі, відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами Об`єднання, є обов`язковим для всіх співвласників. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів встановлюється загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Як вбачається з Витягу з Протоколу № 1 Загальних зборів членів ОСББ «Гагаріна 83» від 22.12.2016 року, зборами вирішено визначити розмір щомісячного внеску на утримання будинку з 01.02.2017 року за метр квадратний загальної площі, що є у власності: для мешканців 2-10 поверхів 2 грн. 99 коп.; затвердити форму оплати безготівкова, внески сплачувати до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з Витягу з Протоколу № 5 Загальних зборів членів ОСББ «Гагаріна 83» від 12.05.2019 року, зборами вирішено затвердити щомісячні внески на утримання будинку (розмір затрат на самостійне управління) з 01.07.2019 року за 1 кв.м. загальної площі, що є у власності: для мешканців 2-10 поверхів 4 грн. 47 коп.

Як вбачається з Витягу з Протоколу № 7 Загальних зборів членів ОСББ «Гагаріна 83» від 03.07.2021 року, зборами вирішено затвердити щомісячні внески на утримання будинку (розмір затрат на самостійне управління) з 01.08.2021 року за 1 кв.м. загальної площі, що є у власності: для мешканців 2-10 поверхів 5 грн. 45 коп.

Так, пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву споживача відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Ці положення закону конкретизовано в пункті 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга-послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру,знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт,обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем),утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги,які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини четвертої статті 4 цього Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» на співвласника покладено зобов`язання: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

Отже, предметом спору у дані справі є заборгованість за конкретно визначений період. Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, відповідно до ч.2 статті 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в позовній заяві представник позивача вказує на те, що згідно нарахувань ОСББ станом на 31.01.2024 року прострочена заборгованість відповідача за утримання будинку та прибудинкової території становить 14404,22 грн. та просить суд стягнути заборгованість за період з 01.08.2021 року до 31.01.2024 року на суму 14404,22 грн., інфляційні витрати на суму 79,73 грн. та нараховані 3% річних на суму 17,59 грн., а разом 14501,54 грн.

На підтвердження вказаної заборгованості представником позивача надано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 року по 31.01.2024 року, з якого вбачається, що за період з 01.08.2021 року по 31.01.2024 року відповідачу нараховано 14518,80 грн. плати за утримання будинку та прибудинкової території (483,96 грн. х 30 місяців).

За вказаний період відповідачем сплачено 9067,71 грн.

Суд звертає увагу на те, що акт звірки взаєморозрахунків - це бухгалтерський документ, що відображає розрахунки між двома контрагентами. Акт звірки є незамінним документом для інвентаризації кредиторської і дебіторської заборгованості або для визначення стану заборгованості у рамках взаємовідносин із певним контрагентом, також його можна використовувати при формуванні управлінської звітності, аналітики та для потреб аудиту.

Процесуальне законодавство визначає такі поняття, як належність та допустимість доказів. Належними є докази на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Допустимими є докази, отримані у порядку, визначеному законом. При цьому, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На сьогоднішній день Верховний Суд займає позицію відповідно до якої належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Постанова КГС від 20.05.2020 року у справі № 918/535/19, Постанова КГС від 12.09.2018 року у справі № 910/22923/17).

Тому, у справах про стягнення заборгованості, свої вимоги необхідно обґрунтовувати, насамперед, належним чином складеними і підписаними первинними бухгалтерськими документами.

Прикладом первинних бухгалтерських документів є: видаткова та прибуткова накладні, товаро-транспортна накладна; акти виконаних робіт, акти наданих послуг, акти приймання-передачі, інвойси, платіжні інструкції (раніше доручення), фіскальні чеки, прибуткові та видаткові касові ордери тощо.

Отже, з огляду на положення законодавства про бухгалтерський облік, документ може вважатися первинним бухгалтерським документом, якщо з його змісту вбачається зміна у структурі активів та зобов`язань учасників господарських відносин (наприклад поставка товарів/робіт/послуг).

В свою чергу, акт звірки взаємних розрахунків не призводить до зміни у структурі активів та зобов`язань учасників господарської операції, а лише ідентифікує та впорядковує (систематизує) вже проведені контрагентами господарські операції, з метою визначення актуальної ситуації по розрахунках.

Тому, з огляду на положення закону про бухгалтерський облік, за своєю правовою природою, акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися первинним бухгалтерським документом ні за формою ні за змістом, а отже і бути доказом суми заборгованості. Позиція про те, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом також неодноразово підтримувалася Постановами Верховного Суду (справа № 905/1198/17, 910/1389/18).

Крім того, представником позивача до позовної заяви доданий розрахунок простроченої заборгованості, з якого вбачається, що позивачем за період з 01.08.2021 року по 31.01.2024 року відповідачу нараховано 14518,80 грн. плати за утримання будинку та прибудинкової території (483,96 грн. х 30 місяців). Разом з тим, вказаний розрахунок не містить відомостей про сплату відповідачем 9067,71 грн., які були відображені у акті звірки.

Слід зазначити, що представником відповідача до позовної заяви додані платіжні інструкції про сплату відповідачем 20.01.2024 року 483,96 грн., 15.12.2023 року - 967,92 грн., 18.10.2023 року - 968,92 грн., 19.08.2023 року - 968,92 грн., та інші, які не були враховані позивачем.

Таким чином суд приходить до висновку, що звертаючись до суду і надаючи докази в обґрунтування своїх позовних вимог, представник позивача не надав належні та допустимі докази зазначеної заборгованості, а суд позбавлений можливості самостійно визначити суму такої заборгованості, у зв`язку з виклеєним вище За даних обставин у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності зазначеної заборгованості в розмірі 14404,22 грн. 01.08.2021 до 31.01.2024..

Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (Постанова КЦС ВС від 13 лютого 2019 року справа № 369/13976/15-ц).

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з недоведеністю позивачем суми боргу.

Також, у відзиві на позовну заяву, представником відповідача було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності.

У зв`язку з цим, суд вважає вказати на наступне.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, суд не вирішує питання про застосування строку позовної давності.

Оскільки в задоволенні основної позовної вимоги відмовлено, суд не вбачає підстав для задоволення похідних вимог: стягнення інфляційних, 3% річних, судового збору та витрат, пов`язаних з правовою допомогою.

На підставі викладеного, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про ОСББ, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 83» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик

Повне судове рішення складене 17.12.2024 року

Головуючий: Р. В. Демчик