Рішення

від 23.01.2025 по справі 703/3467/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3467/24

2/703/91/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Яковенко І.В.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Геріх О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради про стягнення моральної шкоди заподіяної протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування

встановив:

02 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаною позовної заявою, в якій просить суд стягнути з Ротмістрівської сільської ради моральну шкоду заподіяну йому протиправною бездіяльністю в розмірі 270 000 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №580/10820/23 було повністю задоволено його позовну заяву до Ротмістрівської сільської ради. Суд визнав протиправною бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441, а також зобов`язав Ротмістрівську сільську раду повторно розглянути заяву позивача від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441 та прийняти одне з рішень, передбачених ч.3 ст.128 Земельного кодексу України.

Стверджує, що 24 квітня 2024 року сесією Ротмістрівської сільської ради повторно повинна була розглянути заяву позивача від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441, однак у супереч рішенню Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року Ротмістрівська сільська рада знову не приймає жодного рішення, передбаченого ч.3 ст.128 ЗК України, та не зазначає причин відмови в його прийнятті, як це передбачено законом.

Вважає, що вищевикладене свідчить про грубе порушення його прав Ротмістрівською сільською радою та заподіяння моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди зазначає протиправну бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441, яка була встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №580/10820/23.

Моральна шкода позивачу заподіяна протиправною бездіяльністю Ротмістрівської сільської ради, яка полягає в психологічному напруженні, розчаруванні та незручностях, що виникли внаслідок порушення органом місцевого самоврядування йог оправ людини та неможливістю в реалізації конституційних прав, передбачених ст.14, 41 Конституції України. Крім того, заподіяна моральна шкода також полягає в тому, що тривала боротьба за свої права на отримання земельної ділянки виснажує його морально, завдає душевних страждань, що викликали в нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законність дій відповідача, який є органом місцевого самоврядування. Також, відповідач безпідставно зволікає з прийняттям за заявою позивача відповідного законного рішення, що є доказом триваючого порушення його прав попри рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року.

Заподіяну протиправною бездіяльністю Ротмістрівської сільської ради моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 270 000 гривень, яка має бути відшкодована його відповідачем на підставі вимог закону.

З урахуванням вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 02 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву та, у разі подання позивачем відповіді на відзив, заперечень на відзив, а позивач - право на подання відповіді на відзив, а також встановлена сторонам відповідні строки для подання до суду зазначених заяв по суті справи.

26 липня 2024 року на адресу суду надійшов відзив відповідача Ротмістрівської сільської ради на позовну заяву, в якій відповідач зазначає, що позивач звернувся із заявою до Центру надання адміністративних послуг Ротмістрівської сільської ради про передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441, після чого, відповідно до чинного законодавства, відділом комунальної власності, житлово-комунального господарства та земельних відносин було розроблено проект рішення «Про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства» №32-VІІІ від 20 жовтня 2023 року та винесено на чергову сесію. Аналіз норм п.34 ч.1 ст.26, ч.1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.18, ч.1 ст.19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» свідчить про те, що рішення вважається прийнятим, якщо вона прийнято більшістю депутатів від загального складу ради. Таким чином, Ротмістрівською сільською радою відповідно до норм законів діючих на момент звернення ОСОБА_1 та на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду, відповідно до положень ст.128 ЗК України, орган державної влади та органу місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Ротмістрівською сільською радою проведена вся робота згідно вказаних законів. Чинним законодавством не передбачено повноваження місцевих органів у втручання голосування депутатів місцевих рад.

Вказує, що у позовній заяві має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Стверджуючи про те, що Ротмістрівською сільською радою завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача. Також не доведено й самі негативні зміни у житті позивача. Крім того, позивачем не обґрунтовано розмір відшкодування шкоди в сумі 270 000 гривень та не підтверджено його документально.

За наведених обставин, відповідач Ротмістрівська сільська рада вважає, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, внаслідок чого просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

30 серпня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, в якому позивач зазначає, що із доданих відповідачем до відзиву на його позовну заяву матеріалів, на думку позивача, вбачається, що порушення його прав Ротмістрівської сільської ради було умисним і усвідомленим. Зокрема із витягу до протоколу №32 сесії сільської ради восьмого скликання від 20 жовтня 2023 року, на думку позивача, випливає, що під час обговорення питання про надання йому земельної ділянку у власність, голова земельної комісії ОСОБА_2 наголошувала на тому, що «законних підстав для відмови не має». Депутат ОСОБА_3 акцентував увагу депутатів на тому, що «діяти треба згідно чинного законодавства … бо ми ідем всупереч законодавства. Людина піде в суд і суд буде на її сторін». Депутат Здоровко В,В. заявив, що «він буде голосувати проти», «він керується внутрішнім переконанням і не відповідає за своє рішення ні перед яким судом», У витязі до протоколу №34 позачергової сесії сільської ради восьмого скликання від 13 грудня 2023 року зазначено у виступі депутата ОСОБА_2 , що відбувається процес приватизації фермерської землі, трьом заявникам вже надали дозвіл на продаж землі. Депутат ОСОБА_3 акцентував свою увагу на тому, що не має причин для відмови. Тобто, сам відповідач подає доказ того, що має місце вибірковий підхід до надання дозволу на продаж земельних ділянок, на вибірковий поділ людей на «достойних» і ні. Із витягу до протоколу №39 сесії сільської ради восьмого скликання від 24 квітня 2024 року випливає, що одним із питань був розгляді виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №580/10820/23. Відповідно до рішення суду на Ротмістрівську сільську раду було покладено обов`язок розглянути заяву позивача у відповідності до вимог ч.5 ст.128 ЗК України. На що депутат ОСОБА_4 , у супереч зауважень депутата ОСОБА_5 - діяти відповідно до закону, заявив, що треба керуватися «внутрішнім переконанням», що він не зобов`язаний щось пояснювати суду, а на якій підставі відмовити - це клопіт адміністрації. На думку позивача, очевидним є порушення його прав, порушення вимог закону, створення штучних перешкод і пошук надуманих підстав для відмови в наданні дозволу на продаж йому земельної ділянки. Жодна сесія Ротмістрівської сільської ради, яка розглядала питання позивача не завершилася складанням відповідного рішення, як цього вимагає закон. Вказує, що відверте знущання Ротмістрівською сільською радою на ним і законом призвело до суттєвого погіршення стану його здоров`я, що змусило його звернутися за медичною допомогою, що також, на думку позивача, є доказом заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.

За вказаних обставин, позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

26 вересня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті та задоволено клопотання позивача про виклик свідків.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі. Вказав, що є фермером з 1995 року та з даного часу має у постійному користуванні земельну ділянку площею 25 га, яка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради. На право постійного користування йому було видано відповідний державний акт. На вказаній земельній ділянці спочатку був сімейний бізнес, де його родина працювала більше 20 років. Коли ринок землі почав працювати, землемір порадив йому звернутися до Ротмістрівської сільської ради за викупом вказаної земельної ділянки, оскільки він має на це першочергове право. З метою придбання земельної ділянки він звернувся до Ротмістрівської сільської ради з відповідною заявою та йому було надано погодження, з умовою сплати коштів за земельну ділянку протягом одного місяця. На сесії сільської ради з невідомих йому причин депутат Здоровко почав лити на нього бруд та закликав голосувати проти, при цьому вказував, що придбання земельної ділянки необхідне виключно для подальшого перепродажу. Стверджував, що наміру продавати земельну ділянку, у разі її придбання, він не мав, оскільки бажає працювати й далі на ній, при цьому мати визначеність, що землю не заберуть в нього та не передадуть іншим особам. Потім він звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду, яким визнано дії Ротмістрівської сільської ради незаконними та зобов`язав сільську раду дати відповідь протягом 60 днів. Депутати при повторному розгляді його заяви знову відмовили. На даний час вже 4 рази сесія відмовила у передачі йому у власність земельної ділянки шляхом її викупу. Вважає, що такі рішення Ротмістрівської сільської ради є незаконними, внаслідок чого був вимушений звернутися до суду за відшкодуванням моральної шкоди. Стверджує, що дії сільської ради спричинили постійне приниження та хвилювання, він навіть мав гіпертонічний криз. Законами України передбачено його право на набуття у власність земельної ділянки, яка передана у постійне користування. Зазначив, що моральна шкода полягає у втраченому здоров`ї, постійному його цькуванні та знущанні з нього на сесіях сільської ради, порушенні звичайного життєвого стану. Вказав, що розмір моральної шкоди визначив виходячи з вартості земельної ділянки.

Представник відповідача Ротмістрівської сільської ради - адвокат Геріх О.І. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимоги. Вказала, що Ротмістрівська сільська рада є неналежним відповідачем, оскільки рішення про надання дозволу на продаж земельної ділянки приймається депутатами, а не сільською радою. При цьому, сільська рада не відповідає за дії депутатів, зокрема в питанні їх волевиявлення під час голосування. Зазначила, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували завдання йому моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він займається фермерським господарством на земельних ділянках, які розташовані у межах Ротмістрівської ОТГ. Обставини справи позивача ОСОБА_1 йому відомі, оскільки має аналогічну ситуацію. По ОСОБА_1 . Черкаський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким визнав незаконним рішення Ротмістрівської сільської ради щодо відмову у передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні, шляхом її викупу. На сесіях Ротмістрівської сільської ради вказане рішення суду не виконується, при цьому під час проведення сесій ображають фермерів та безпідставно затягують розгляд їх заяв. Йому відомо, що до ОСОБА_1 зверталися депутати сільської ради зокрема Тихенко, які мали намір викупити у ОСОБА_1 земельні ділянки за безцінь та погрожували, що заберуть земельній ділянки, як тільки будуть зміни у законодавстві. Зазначив про наявність позитивних рішень сільської ради про передачу у власність земельних ділянок, шляхом їх викупу, щодо колишнього голови сільської ради та декількох інших фермерів.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що є донькою позивача ОСОБА_1 та менеджером фермерського господарства, яке належить її батьку. Починаючи з подачі документів про передачу у власність земельної ділянки, яка перебуває у постійному користування ОСОБА_1 , шляхом її викупу, вже було допущено порушення законодавства України, оскільки Ротмістрівська сільська рада не дозволила подати документи про викуп земельної ділянки з відтермінуванням платежу на 20 років, як це визначено законодавством України. Під час сесій сільської ради, деякі депутати проводять роботу по дискримінації сім`ї фермера, звинувачуючи у неблагонадійності та ображають. Вважає, що відповідно до законодавства України, ОСОБА_1 , має право на отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні. Знає, що депутат Тихенко пропонував ОСОБА_1 купити у останнього земельну ділянку за заниженою ціною, як умову отримання відповідного дозволу. Знає, про існування групи депутатів сільської ради, зокрема Здоровко, Ружин, ОСОБА_8 , які умисно гальмують процес придбання земель фермерами з метою згодом забрати ці земельні ділянки до своїх рук. Вона, як донька ОСОБА_1 , бачить, що останній після сесій сільської ради має значні моральні потрясіння, високий тиск та навіть викликали швидку.

Суд, заслухавши доводи позивача, врахувавши позицію відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №580/10820/23 за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, вирішено, зокрема: адміністративний позов задовольнити повністю; визнати протиправною бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441; зобов`язати Ротмістрівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441 та прийняти одне з рішень, передбачених ч.3 ст.128 Земельного кодексу України (а.с.6-7, 42-45).

Докази оскарження вищевказаного рішення Черкаського окружного адміністративного суду до судів апеляційної та касаційної інстанції матеріали справи не містять та сторонами під час судового розгляну про це повідомлено не було, у зв`язку з чим, з врахування інших доданих до матеріалів справи доказів, суд приходить до висновку, що це рішення набрало законної сили.

Як вбачається з мотивувальної частини зазначеного рішення Черкаського окружного адміністративного суду, останнім встановлено, зокрема: «Позивачу ОСОБА_1 на праві постійного користування належить земельна ділянка 25,6329 га за межами населеного пункту с. Ротмістрівка, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу 190180636 від 26 листопада 2019 року.

29 червня 2023 року позивач звернувся до Ротмістрівської сільської ради із заявою про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441.

До заяви додано графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування та розмір земельної ділянки; копія державного акту №ЧР 13-67, витягу з ДЗК, витягу з НГО на земельну ділянку, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Листом від 24 жовтня 2023 року №02-28/1661 Ротмістрівська сільська рада на заяву позивача від 29 червня 2023 року повідомила, що на сесію було підготовлено проект рішення «Про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства», однак на сесії сільської ради 20 жовтня 2023 року депутатами під час голосування рішення не було прийнято».

Крім того, Черкаський окружний адміністративний суд у вищевказаному рішенні констатував, що «за результатами розгляду заяви позивача Ротмістрівська сільська рада не вчинила жодних дій відповідно до вимог ст.123 ЗК України та не прийняла жодного з рішень, які передбачені нормами ч.3 ст.128 Земельного кодексу України».

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 , посилаючись на вищевказане рішення суду, а також на те, що 24 квітня 2024 року сесією Ротмістрівської сільської ради повторно повинна була розглянути заяву позивача від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441, однак у супереч рішенню Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року Ротмістрівська сільська рада знову не прийняла жодного рішення, передбаченого ч.3 ст.128 ЗК України, та не зазначила причин відмови в його прийнятті, як це передбачено законом, стверджує про грубе порушення його прав Ротмістрівською сільською радою та заподіяння моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди, яку оцінив у сумі 270 000 гривень 00 копійок, позивач ОСОБА_1 , у позовній заяві, визначив протиправну бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441, яка була встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №580/10820/23.

При цьому, суд не приймає до уваги, як підставу для відшкодування позивачу моральної шкоди, яка за твердженням останнього завдана йому протиправною діяльністю, Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123787200:02:002:0441, яка була встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №580/10820/23, посилання позивача ОСОБА_1 на дії або бездіяльність сесії Ротмістрівської сільської ради щодо повторного розгляду 24 квітня 2024 року заяви позивача від 29 червня 2023 року, оскільки такі дії або бездіяльність Ротмістрівської сільської ради протиправними судом не визнавалися та відповідна вимога на вирішення суду у даній справі позивачем не поставлена.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.

У той же час, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173, 1174 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 виклала висновок про те, що застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_1 від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123788200:02:002:0441, визнана протиправною рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №580/10820/23.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Згідно ч.1 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Приймаючи до уваги вищевказані положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно яких сільська рада складається з депутатів, які і приймають рішення сільської ради, та враховуючи, що Черкаським окружним адміністративним судом у вищевказаному рішенні визнано протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки саме Ротмістрівської сільської ради, суд не приймає до уваги, доводи представника відповідача про неналежний суб`єктний склад за вимогою про стягнення моральної шкоди.

Крім того, суд не приймає доводи представника відповідача Ротмістрівської сільської ради - адвоката Геріх О.І. про те, що сільська рада не відповідає за дії депутатів, зокрема в питаннях їх волевиявлення під час голосування, оскільки висловлюючи такі доводи представник відповідача не звернула уваги на вищевказані положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та не врахувала, що саме депутати складають сільську раду, внаслідок чого їх рішення або бездіяльність, у тому числі окремих депутатів, є рішеннями і бездіяльністю самої сільської ради.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що вищевказаною протиправною бездіяльністю Ротмістрівської сільської ради йому була завдана моральна шкода, яка, відповідно до викладених у позовній заяві підстав позову, полягає: у тривалій боротьбі за свої права на отримання земельної ділянки, яка його виснажує морально; завданні йому душевних страждань, що викликали у нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу; зневірі в законності дій відповідача, який є органом місцевого самоврядування; у зволіканні відповідача з прийняттям за його заявою відповідного законного рішення.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Суд звертає увагу, що під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 з заявою про зміну підставі даного позову до суду не звертався, та у позовній заяві, як на підставу заявлених позовних вимог, при визначенні моральної шкоди, не посилався на погіршення стану свого здоров`я, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, та на знущання з нього на сесіях сільської ради.

За вказаних обставин, суд не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1 , які були висловлені ним у судовому засіданні в обґрунтування моральної шкоди, яка була завдана йому протиправною бездіяльністю відповідача Ротмістрівською сільською радою, на погіршення внаслідок вказаної бездіяльності стану свого здоров`я та здійснення над ним знущання, у тому числі окремих депутатів, на сесіях Ротмістрівської сільської ради.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги як докази завданої відповідачем Ротмістрівською сільською радою, внаслідок протиправної бездіяльності, позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, документи, які є додатком до відповіді позивача ОСОБА_1 на відзив, а саме - довідку від 13 серпня 2024 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ротмістрівської сільської ради, оскільки з відповідних доказів, на вбачається причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю відповідача, яка встановлена рішенням суду від 12 квітня 2024 року, та наявним у позивача захворюванням, лікування якого відбувалося у медичному закладі з 28 червня 2024 року, а також документи, які є додатками до заяви позивача ОСОБА_1 від 25 жовтня 2024 року про долучення до матеріалів справи документів, а саме: лист №02-38/1602 від 24 жовтня 2024 року Ротмістрівської сільської ради; проект рішення Ротмістрівської сільської ради від 18 жовтня 2024 року №45-_/VIII; копію ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №580/10820/23; копію поіменного голосування рішення Ротмістрівської сільської ради від 18 жовтня 2024 року; копію витягу з протоколу №45 сесії Ротмістрівської сільської ради восьмого скликання від 18 жовтня 2024 року, оскільки зазначені документи складені та викладені в них події відбувалися вже після звернення позивача ОСОБА_1 02 липня 2024 року до суду з даним позовом.

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вказали на бездіяльність відповідача Ротмістрівської сільської ради під час розгляду заяви позивача ОСОБА_1 , однак будь-яких інших обставин, які б свідчили про завдання позивачу моральних страждань, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача Ротмістрівської сільської ради, свідок ОСОБА_6 не зазначив, а свідок ОСОБА_1 повідомила виключно про наявність у позивача ОСОБА_1 після відвідування сесій сільської ради значних моральних потрясінь, високого тиску та виклик йому швидкої медичної допомоги, при цьому такі твердження свідка ОСОБА_1 , яка є донькою позивача, а відтак і зацікавленою у прийнятті судом рішення на користь позивача, жодним доказом, наявним в матеріалах справи, не підтверджуються.

Інші докази, які подані позивачем ОСОБА_1 , підтверджують виключно протиправну бездіяльність відповідача Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на продаж земельної ділянки, при цьому така протиправна бездіяльність відповідача була встановлення рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, внаслідок чого додатковому доказуванню, у межах судового розгляду даної справи, з урахування складу сторін, не потребує.

Одночасно, суд звертає увагу, що норми ст.23 ЦК України не передбачають визначення розміру моральної шкоди у сумі, яка є вартістю нерухомого майна, право власності на яке, внаслідок протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування, що виразилося у неприйнятті передбаченого законом рішення про продаж такого нерухомого майна, не було набуте особою, якій завдано моральну шкоду, у зв`язку з чим визначений позивачем ОСОБА_1 розмір моральної шкоди у сумі 270 000 гривень 00 копійок у вказаний спосіб, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять розумність та справедливість при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях Тома проти Люксембургу , Калок проти Франції (2000) та Недбала проти Польщі , Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 доведана протиправна бездіяльність відповідача Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви від 29 червня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, яка на законних підставах перебуває у позивача в постійному користуванні, та така бездіяльність відповідача безумовно викликала у позивача негативні емоції, психологічне напруження, розчарування та необхідність вжиття ним заходів для відновлення його порушеного права, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 вищевказаною бездіяльністю відповідача Ротмістрівської сільської ради була завдана моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненнню з відповідача Ротмістрівської сільської ради на користь позивача ОСОБА_1 , суд приймає до уваги: тривалість протиправної бездіяльності відповідача, яка, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, продовжувала мати місце; позбавлення позивача протиправною бездіяльністю відповідача, у встановлений чинним законодавством України спосіб, з урахуванням наявності у нього права постійного користування, набути право володіння та розпорядження земельною ділянкою; відсутність у позивача ОСОБА_1 намірів, як на час протиправної бездіяльності відповідача, так і на час судового розгляду даної справи, здійснити розпоряження земельною ділянкою, з заявою про надання дозволу на продаж якої він звернувся до відповідача, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду якої встановлено протиправну бездіяльність останнього, та його намір у подальшому займатися на ній фермерським господарством, про що стверджував сам позивач; негативні емоції, психологічне напруження, розчарування позивача, які викликані протиправною бездіяльністю відповідача, та необхідність вжиття позивачем заходів для відновлення його порушеного права.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

За приписами ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 77 Закону України «Про міцеве самоврядування в Україні» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним та фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

За вказаних обставин, керуючись принципом розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача Ротмістрівської сільської ради на користь позивача ОСОБА_1 внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, у сумі 10 000 гривень 00 копійок, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даною позовною заявою був звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній станом на день звернення до суду з даним позовом, тобто 02 липня 2024 року), та приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути частину судового збору, який мав бути сплачений при зверненні до суду з даним позовом, у разі, якщо б він не був звільнений від його сплати, пропорційно до суми задоволених судом позовних вимог, а іншу частину віднести на рахунок держави.

Приймаючи до уваги ціну позову, позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом, у відповідно до вимог ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», мав бути сплачений судовий збір, у разі, якщо б він не був звільнений від його сплати, у сумі 2700 гривень 00 копійок, що становить 1 відсоток ціни позову.

Так, 10 000 гривень 00 копійок відповідає 3,70% від заявленої ціни позову - 270 000 гривень 00 копійок, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача (3,70% від 2700 гривень 00 копійок становить 99 гривень 90 копійок).

Керуючись ст.4, 5, 13, 76-82, 89, 133-141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради про стягнення моральної шкоди заподіяної протиправною без діяльністю органу місцевого самоврядування - задовольнити частково.

Стягнути з Ротмістрівської сільської ради, адреса: 20726, Черкаська область, Черкаський район, с. Ротмістрівка, вул. Михайлівська, буд.18, код ЄДРПОУ 26359075, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Ротмістрівської сільської ради, адреса: 20726, Черкаська область, Черкаський район, с. Ротмістрівка, вул. Михайлівська, буд.18, код ЄДРПОУ 26359075, на користь держави судовий збір у сумі 99 (дев`яносто дев`ять) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Ротмістрівської сільської ради, адреса: 20726, Черкаська область, Черкаський район, с. Ротмістрівка, вул. Михайлівська, буд.18, код ЄДРПОУ 26359075.

Повний текст рішення складено 27 січня 2025 року.

Головуючий Т.В. Ігнатенко