Постанова

від 22.01.2025 по справі 161/1856/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/1856/24 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/143/25 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Ганжа М. І.,

з участю представника відповідача: Головного управління Національної поліції у Волинській області - Сорочук А. М.,

представника відповідача: Державної казначейської служби України - Кучер О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування, за апеляційною скаргою відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, який мотивують тим, що 27 травня 2019 року на автодорозі Р-15 сполученням Ковель - Жовква відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла марки «Ямаха» р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 (їх сина) та автомобіля марки «Рено Трафік» р.н.з. НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_4 , у результаті якої водій мотоцикла ОСОБА_3 помер на місці пригоди.

28 травня 2019 року старшим слідчим ГУНП у Волинській області Терлецьким С. М. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030000000478 за ч. 2 ст. 286 КК України.

У цьому кримінальному провадженні їх визнано потерпілими разом із сином ОСОБА_5 , якому вони, ураховуючи їх душевний стан і погіршення стану здоров`я, доручили представляти і їх права у цьому кримінальному провадженні.

Досудове розслідування здійснювалося слідчими СУ ГУНП у Волинській області, а в грудні 2020 року кримінальне провадження № 12019030000000478 передано до СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.

Зазначені органи упродовж тривалого часу, з 28 травня 2019 року вчиняють протиправну бездіяльність у розслідуванні кримінального провадження. Строк досудового розслідування перевищує будь-які розумні межі здійснення слідства.

Факт протиправної бездіяльності органів досудового розслідування підтверджується судовими рішеннями, ухваленими за результатами розгляду поданих скарг їх сином ОСОБА_5 ..

Внаслідок протиправної бездіяльної відповідача грубо порушуються їх права та їм завдано моральної шкоди, яка полягає у навмисному затягуванні досудового розслідування; безвідповідальному ставленні органу досудового розслідування до виконання своїх посадових обов`язків; тривалому порушенні їх прав потерпілих, унаслідок чого вони постійно перебувають у стані нервового напруження і стресу; у відчуттях душевного болю і страждань. До цього часу слідство триває і винну особу не притягнуто до кримінальної відповідальності. У них погіршився стан здоров`я. Крім того, позивач ОСОБА_2 переніс інсульт та перебував на довготривалому лікуванні.

Враховуючи ступінь моральних страждань, їх тривалість, додаткові зусилля на відновлення своїх прав у статусі потерпілих, надмірну тривалість та неефективність досудового розслідування, визначили завдану їм бездіяльністю органів досудового розслідування моральну шкоду у розмірі по 100 000 гривень кожному, яку просили стягнути на свою користь з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 5 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань в дохід держави 121,12 грн судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Національної поліції у Волинській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким відмовити у позові повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Державна казначейська служба України, підтримуючи доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у Волинській області, просить її задовольнити.

Позивачі відзив на апеляційну скаргу не подали.

У судовому засіданні представники відповідачів апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, позивачі у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Позивачі подали суду заяви про розгляд справи без їх участі, у яких одночасно просять залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що слідчим СВ Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030000000478 від 28 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 27 травня 2019 року близько 17 години на автодорозі Р-15 сполученням Ковель - Жовква, неподалік від с. Верба відбулося зіткнення мотоцикла марки «Ямаха» під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Рено Трафік» під керування водія ОСОБА_4 , унаслідок чого водій мотоцикла ОСОБА_3 помер на місці пригоди.

Позивачів та їх сина ОСОБА_5 визнано потерпілими у цьому кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому на час розгляду справи триває (а.с.11-13).

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно з вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

За загальними положеннями, передбаченими ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз положень статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року у справі № 753/10817/16-ц (провадження № 61-9656св19), зазначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості».

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам, проаналізував аргументи позову і відзиву на позовну заяву та дійшов вірного висновку про доведення позивачами факту порушення їх прав як потерпілих у кримінальному провадженні внаслідок неправомірної бездіяльності органу досудового розслідування, що підтверджується невиконанням та/або неналежним виконанням слідчими ГУНП у Волинській області даних у цьому провадженні вказівок.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими судом ухвалами слідчих суддів Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 квітня 2022 року, 03 червня 2022 року, 21 жовтня 2022 року, 23 грудня 2022 року, якими встановлено факти бездіяльності слідчого та зобов`язано вчинити дії (а.с.17, 18-20, 21-24, 25-27).

Також ухвалами слідчих суддів Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 грудня 2022 року та 12 січня 2023 року задоволено заяви ОСОБА_5 про відвід слідчих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні із-за їх бездіяльності (а.с.35-37, 38-40).

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції вірно урахував неефективність проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120120300300000050 та його надмірну тривалість, що потягло за собою перебування позивачів у стані емоційного напруження та дискомфорту, невизначеності від неналежного досудового розслідування та відсутності кінцевого результату за висновками розслідування.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що дії відповідача при проведенні досудового розслідування є правомірними - відхиляються апеляційним судом, оскільки позов заявлено не з таких підстав, а у зв`язку із бездіяльністю органів досудового розслідування, про яку зазначено у позовній заяві.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді