Ухвала

від 27.01.2025 по справі 991/14183/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/14183/24

Провадження №11-сс/991/71/25

Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурор, представник заявника - адвокат ОСОБА_6 та заявник ОСОБА_7 не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року скаргу ОСОБА_7 , подану через адвоката ОСОБА_6 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишено без задоволення. Судове рішення мотивоване тим, що дії судді ОСОБА_8 з подання декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави за 2017 рік (далі - декларації) вчинено до набрання законної сили Закону №1074-IX від 04 грудня 2020 року, яким доповнено КК України ст.366-2. У зв`язку з чим відомості, викладені в заяві ОСОБА_7 про вчинення у 2017 році суддею ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України, не підлягають внесенню до ЄРДР, так як кримінальне провадження за таким фактом не може бути розпочато. Також, у заяві ОСОБА_7 не наведено відомостей про спричинення діями посадових та службових осіб НАЗК ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальної шкоди, відсутній один із обов`язкових елементів об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.364 КК України, а відтак така заява не містить відомостей про наявність складу кримінального правопорушення та не може бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР.

14 січня 2025 року засобами електронного зв?язку до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга та 20 січня 2025 року доповнення до неї адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , в якій він просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити, зобов?язати детективів НАБУ внести відомості за заявою ОСОБА_7 до ЄРДР про вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.366-2, ст.364 КК України, щодо протиправних дій судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_8 , екс-голови НАЗК ОСОБА_11 , головних спеціалістів НАЗК ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та розпочати досудове розслідування. На його думку, ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, яка прийнята без дотримання норм матеріального та процесуального права, без об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому підлягає скасуванню. При розгляді скарги на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, слідчий суддя належним чином не перевірив доводів, наведених у скарзі, не навів мотивованих і обґрунтованих відповідей щодо їх спростування, внаслідок чого постановив ухвалу із порушенням вимог кримінального процесуального закону та передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для початку досудового розслідування за наведеними в заяві ОСОБА_7 обставинами, у тому числі, щодо відсутності одного з елементів об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.364 КК України. У зв?язку з тим, що постановлене слідчим суддею рішення, на його думку, не можна вважати таким, що відповідає приписам норм КПК України, воно підлягає скасуванню.

У судове засідання прокурор, представник заявника ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 та заявник ОСОБА_7 не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Представник заявника ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи за їх відсутності та про підтримання апеляційної скарги. Неявка учасників судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено ст.303 КПК України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні, в тому числі, може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; вказана попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) КК України (ч.5 ст.214 КПК України) та інше. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генерального прокурора 30 червня 2020 року №298). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення, до Реєстру вносяться відомості про: дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; тощо, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що в ЄРДР підлягають реєстрації не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.

У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_12 від 17 червня 2020 року, згідно п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».

Слідчим суддею встановлено відсутність підстав для початку досудового розслідування за наведеними в заяві ОСОБА_7 обставинами, оскільки суб`єкт декларування не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.366-2 КК України, норми якої станом на час подання декларації були відсутні. Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що за наведених у заяві ОСОБА_7 обставин, у діях посадових та службових осіб НАЗК відсутній один із елементів об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.364 КК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи із такого.

У заяві про вчинення кримінального правопорушення №1957 від 12 грудня 2024 року ОСОБА_7 повідомив про обставини вчинення суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_8 , екс-головою НАЗК ОСОБА_11 , головними спеціалістами НАЗК ОСОБА_9 та ОСОБА_10 злочинів, передбачених ст.366-2 та ст.364 КК України (а.с.4-6). Зокрема, за результатом проведення повної перевірки декларації судді ОСОБА_8 було ухвалено рішення №539 від 22 лютого 2019 року та встановлено, що суддя ОСОБА_8 при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про гараж, право власності на який не зареєстровано у встановленому законом порядку, про розмір та джерело доходу, отриманого членом сім`ї (дружиною), не зазначив відомості про розмір фінансового зобов`язання та наявні у нього фінансові зобов`язання за договором позики на загальну суму 1 417 932,19 грн, чим порушив вимоги п.п.2-1,7,9 ч.1 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.8-12). Зазначене, на переконання заявника, свідчить про наявність у діях судді ОСОБА_8 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України. Також, відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції на час проведення перевірки) у разі встановлення за результатом повної перевірки декларації недостовірних відомостей, НАЗК було зобов`язано повідомити керівника відповідного органу державної влади, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, а також спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції про цей факт. Оскільки вимоги законодавства у цій частині виконані не були, а повна перевірка декларації судді ОСОБА_8 проводилась головним спеціалістом відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_9 та головним спеціалістом першого відділу Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції ОСОБА_10 , рішення за результатами повної перевірки декларації судді ОСОБА_8 ухвалене на засіданні НАЗК 22 лютого 2019 року (протокол засідання №13) та підписане його головою ОСОБА_11 , тому, на його думку, вказані посадові та службові особи НАЗК вчинили злочин, передбачений ч.1 ст.364 КК України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення НАЗК від 22 лютого 2019 року №539 (а.с.8-12) суб`єкт декларування ОСОБА_8 16 березня 2018 року подав декларацію за 2017 рік шляхом заповнення на офіційному сайті НАЗК.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" №1074-IX від 04 грудня 2020 року внесено зміни до КК України та доповнено, в тому числі, статтею 366-2 ''Декларування недостовірної інформації''.

Відповідно до ч.2, 3 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Тому, апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню і колегія суддів повністю погоджується із висновком слідчого судді, що відомості, викладені в заяві ОСОБА_7 про вчинення у 2017 році суддею ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України, не підлягають внесенню до ЄРДР, а кримінальне провадження за таким фактом не може бути розпочато.

Також, одним із обов`язкових елементів об?єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Пунктом 3 примітки до ст.364 КК України визначено, що істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 цього Кодексу вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Однак у заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 не наведено відомостей, яку матеріальну шкоду спричинено діями посадових та службових осіб НАЗК ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів також погоджується із висновком слідчого судді про те, що заява ОСОБА_7 не містить відомостей про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України та вона не може бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР і в цій частині.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду дотримався зазначених вимог закону.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.214, 216, 303, 304, 309, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4