Постанова

від 21.01.2025 по справі 902/807/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Справа № 902/807/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача Вовк У.Я.

відповідача Руденко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта"

про стягнення 2 333 260,64 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/807/24 у позові відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідач своєчасно поставив товар у визначене місце поставки до 25.09.2023. Водночас, матеріали справи не містять та позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо того, що останнім були вчинені дії встановлені п. 4.2.1. договору щодо прийняття та оплати товару.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24 заяву представника відповідача (вх. № 01-34/10971/24 від 07.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідного підприємства "Еліта" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі №902/807/24 щодо розподілу витрат на правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта" 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті у задоволенні заяви відмовлено.

Вказане додаткове рішення мотивоване тим, що стягнення витрат у формі "гонорару успіху" не відповідає критерію розумної необхідності, виходячи з складності даної справи, наявної доказової бази, а також принципам справедливості та пропорційності, а тому суд відмовив у відшкодуванні за рахунок позивача гонорару успіху у розмірі 15 000,00 грн. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15500,00 грн.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" 04.12.2024 звернулося до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/807/24 та прийняти нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче науково дослідне підприємство "Еліта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТІК УКРАЇНА" заборгованість у розмірі 2 333 260,64 грн, в тому числі 2 000 880,00 грн основного боргу, 85 235,49 грн. інфляційних нарахувань та 247 145,15 грн - 20% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче науково дослідне підприємство "Еліта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ЛОГІСТІК УКРАЇНА судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 29 167,05 грн та за подання апеляційної скарги 43 750,58 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче науково дослідне підприємство "Еліта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТІК УКРАЇНА" витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 24 000,00 грн та в апеляційному суді - 10500,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/807/24 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- долучені до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних позивач не бачив до моменту долучення їх до матеріалів справи відповідачем, ТТН створені відповідачем односторонньо і не підтверджують факт поставки товару позивачу;

- у п. 3.6 Додатку 2 до Договору вказано, що уповноваженим представником від Покупця (позивача) є Поліщук Олександр Віталійович, але не завсклад Кривоніс М. Л., чи будь-який інший працівник СОК "Золотий стандарт", прізвище якого зазначено в долучених ТТН;

- в оскаржуваному рішенні ототожнені поняття "перевезення товару" та "поставка товару";

- позивач впродовж всього розгляду справи в суді наголошував на тому, що поставка не відбулася, а відповідач вводить суд в оману підробленими документами, адже саме позивач неодноразово протягом грудня 2023 року - липня 2024 року звертався до позивача з вимогами повернути кошти, сплачені за товар, який не було поставлено - відповідач ігнорував такі звернення, оскільки дійсно поставки не відбулося. І тільки після подання позову до суду відповідач надіслав позивачу лист з повідомленням про поставку товару на склад СОК "Золотий стандарт". Очевидним є той факт, що жодної поставки у встановлений договором строк (до 26.09.2023) не відбулося. Відповідач не реагував на звернення позивача щодо нездійснення такої поставки та повернення коштів, що суперечить діловій логіці: якби поставка дійсно відбулася, відповідач повідомив би позивача про це з метою недопущення порушення своїх зобов`язань перед позивачем та нарахування штрафних санкцій та з метою уникнення додаткових витрат на зберігання такого зерна, запобігання його псуванню тощо;

- долучені відповідачем ТТН складені ним виключно для пред`явлення в рамках даної справи, а жодного товару відповідачем на вказаний склад не постачалось. З долучених ТТН та інформації з ЄДР вбачається, що відповідач оформив такі проекти документів з підконтрольною одним і тим же засновникам юридичною особою, учасники якої є родичами, що дає обґрунтовані підстави вважати, що такі були створені фіктивно, без реального проведення господарської операції;

- судом проігноровано той факт, що СОК "Золотий стандарт" не мало можливості приймати Товар на зберігання, оскільки не має відповідного зареєстрованого КВЕДу;

- згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно жоден з об`єктів нерухомості, що знаходяться у смт. Теплик по вул. Героїв України (колишня назва - вул. Микитенка), 25, не належить СОК "Золотий стандарт";

- відповідачем не здійснено реєстрації жодної податкової накладної за операціями з поставки товару позивачу, що в свою чергу також доводить факт відсутності такої поставки;

- долучені відповідачем ТТН не містять відомостей про жодні результати лабораторних досліджень відповідно до п. 3.2. Додатку 2 до Договору, що додатково свідчить про те, що передачі товару ні по кількості, ні по якості не відбувалось;

- судом першої інстанції необґрунтовано було долучено до матеріалів справи відзив відповідача з доданими документами попри пропуск строку для його подання та відсутність поважних причин для поновлення такого строку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/807/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на 21.01.2025 об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 14.01.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" 18.12.2024 звернулося до суду із апеляційною скаргою через Електронний суд, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24 та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- у відзиві на апеляційну скаргу зазначено суму очікуваних витрат, а не попередній (орієнтовний) розрахунок;

- процесуальне законодавство містить вимогу щодо подачі саме "попереднього (орієнтовного) розрахунку суми", тобто документу, який містить перелік послуг та спосіб визначення їх вартості, а не зазначення самої суми очікуваних витрат;

- відповідачем не долучено до позовної заяви копії договору про надання правової допомоги чи попереднього розрахунку з переліком очікуваних послуг попри вимогу ст. 80 та 129 ГПК України надати всі докази разом з відзивом, а тому у суду не було підстав для врахування вказаного договору, а відтак і не було підстав для задоволення вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу;

- Додаток №1 не підписаний сторонами, а відтак не може визначати вартість послуг, наданих згідно з Договором;

- витрати, заявлені відповідачем, були завищеними, водночас суд не приділив поясненням позивача належної уваги, фактично проігнорувавши такі в оскаржуваному додатковому рішенні.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/807/24 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.12.2024 у зв`язку із перебуванням у відпустці суддя-члена колегії Грязнов В.В., призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями № 902/807/24.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/807/24 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Коломис В.В., суддя Розізнана І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24. Об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24 з раніше поданою апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/807/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "21" січня 2025 р. об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 14.01.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.01.2025 відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, передано судову справу №902/807/24 раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2024 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24 до провадження колегією суддів у складі: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В.

13.01.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/807/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн.

13.01.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

17.01.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/807/24 і прийняти нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.09.2023 між ТОВ ВНДП "Еліта" (Продавець) та ТОВ "Інтер Логістік Україна" (Покупець) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №12284/к (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Продавець відповідно до попередньої домовленості з Покупцем, зобов`язується передати (поставити) Покупцем власність сільськогосподарську продукцію згідно вимог Специфікації по якості та безпечності до даного Договору, у заліковій вазі та терміни, визначені у Додатках до даного Договору (що далі іменується "Товар"), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і у визначений строк сплатити його вартість.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна товару, неустойки та будь-якого іншого платіжного зобов`язання без урахування ПДВ зазначається у гривнях з точністю до двох знаків після коми (тобто, ціна округлюється до цілої копійки).

Порядок та умови оплати Товару зазначено в Додатках до Договору. Ціна на Товар зазначається згідно положень Додатку №2 до даного договору та видаткових накладних на кожну партію поставки Товару окремо. Загальна сума Договору визначається як сума вартості Товару з ПДВ, поставленого Продавцем згідно всіх видаткових накладних, які підписані Сторонами протягом строку дії цього договору, з урахуванням підписаних додаткових угод та коригувань по накладних, але у будь- якому разі не перевищує 22 050 000,00 грн з урахуванням ПДВ (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору Покупець має право вимагати здійснення поставки Товару згідно з умовами Договору та Додатків у встановлені строки.

Відповідно до пункту 4.3.1 Договору Продавець зобов`язаний передати Продавцю Товар належної якості, в обумовленій Сторонами кількості, асортименті та строки.

Згідно пункту 7.1 Договору первинний строк дії Договору встановлюється до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань по договору.

Пунктом 4.1 Додатку №1 до Договору Сторони домовилися про авансовий платіж в розмірі 1 500 000 грн 00 коп. Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 3 днів з моменту підписання договору. Авансовий платіж вираховується з вартості поставленого товару. Ціна за одиницю товару встановлена 12 600 грн за тонну.

Пунктом 1 Додатку №2 до Договору №12284/к у відповідності до п.1.1 Договору сторони визначили наступний предмет поставки та термін поставки:

1.1.Найменування сільськогосподарської культури (Товару) насіння озимої пшениці "Нордіка".

1.2.Товар є продукцією виробництва - власного.

1.3.Код УКТ ЗЕД повністю (для імпортного Товару) або перші 4 цифри (для іншого) - 1201.

1.4.Залікова вага 1750 тонн +/-5%.

1.5.Рік врожаю сільськогосподарської продукції 2023.

1.6.Місце поставки: насіннєвий склад №1 СОК "Золотий стандарт", 23800, вул. Микитенка, 25, Вінницька обл., Гайсинський район, м. Теплик.

Пунктом 2 Додатку №2 до Договору №12284/к визначено, що термін поставки - протягом двох днів з моменту оформлення товаро-транспортної накладної із цінами, визначеними згідно даного Додатку до Договору. Кінцева дата поставки не перевищує 25.09.2023 року.

Пунктом 3.1. Додатку №2 до Договору №12284/к визначено, що поставка Товару здійснюється за рахунок Продавця його власним транспортом або транспортом Перевізника на зерновий склад, вказаний у даному додатку до Договору. Відвантаження Товару в місці поставки здійснюється силами та за рахунок Продавця. Моментом відвантаження Товару Продавцем є його отримання Покупцем відповідно до п.3.3 даного Додатку до Договору з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно- транспортна накладна).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Інтер Логістік Україна" в період з 15.09.2023 по 01.11.2023 сплатило на рахунок ТОВ ВНДП "Еліта" грошові кошти у сумі 2 000 880,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: платіжна інструкція №500 від 14.09.2023 на суму 58380,00 грн; платіжна інструкція №579 від 18.10.2023 на суму- 58333,33 грн; платіжна інструкція №592 від 20.10.2023 на суму 70000,00 грн; платіжна інструкція №622 від 01.11.2023 на суму 880 600,00 грн.

У відповідності до товарно-транспортних накладних від 18.09.2023 №1-4, від 19.09.2023, №5-7, від 20.09.2023 №8-9 відповідачем доставлено до пункту розвантаження: Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт. Теплик, вул. Микитенка, 25Ж, де вантажоодержувачем зазначено "Інтер Логістік Україна".

Позивач стверджує, що відповідачем не було виконано умови договору в зв`язку із чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістик Україна" зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта" з вимогами про повернення попередньої оплати, зокрема, у вимогах від 08.12.2023, 24.01.2024, 01.07.2024.

10.08.2024 директор ТОВ ВНДП "Еліта" Володимир Токарчук листом №2 звернувся до ТОВ "Інтер Логістік Україна" з письмовою вимогою про те, що відповідно п.1.6 додатка 2 Договору поставки сільськогосподарської продукції №12284/к від 05.09.2023 ТОВ ВНДП "Еліта" виконала умови договору та поставило продукцію на насіневий склад №1 СОК "Золотий стандарт", адреса складу: 23800, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт. Теплик, вул. Микитенка, 25. Залікова вага насіневої пшениці 1750,0 тон на суму 21000,00 тис. грн., повідомивши, що підприємство ТОВ "Інтер Логістік Україна" оплатило кошти в сумі 2000,880 тис. грн, решта суми за товар не надійшла, з проханням отримати оплачену продукцію.

У відповідь на вищезазначений лист ТОВ "Інтер Логістік Україна направило лист вих. № ІЛУ2408-28 від 28.08.2024 про те, що з 18.12.2023 ТОВ ВНДП "Еліта" порушило свій обов`язок щодо повернення суми, сплаченої за Товар, який так і не було поставлено. У даному листі позивач зазначив також про листи на повернення коштів від 11.12.2023 та від 29.01.2024.

Крім того, в матеріалах справи міститься Довідка №2 від 14.10.2024 надана СОК "Золотий стандарт" зі змісту якої слідує, що остання підтверджує, що ТОВ ВНДП "Еліта" в рахунок поставки сільськогосподарської продукції № 12284/к від 05.09.2023 на склад № 1 СОК "Золотий стандарт" за адресою: 23800, Вінницька обл., Гайсинський р-н., м. Теплик, вул. Микитенка, 25, було прийнято на збереження товар, доставлений згідно товарно-транспортних накладних № 1-4 від 18.09.2023, № 5-7 від 19.09.2023 року та № 8-9 від 20.09.2023, загальною масою 200 тонн і в даний момент зберігається на зазначеному складі. Вантажоодержувачем ТОВ "Інтер Логістик Україна" даний товар не забрано.

У зв`язку із невиконанням поставки товару відповідачем, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення основного боргу, інфляційних та 20% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 ЦК України та § 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" заперечує факт поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта", а тому просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 2 000 880,00 грн, які були сплачені на рахунок відповідача за товар згідно договору, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: платіжна інструкція №500 від 14.09.2023 на суму 350 280,00 грн; платіжна інструкція №579 від 18.10.2023 на суму 350 000,00 грн; платіжна інструкція №592 від 20.10.2023 на суму 420 000,00 грн; платіжна інструкція №622 від 01.11.2023 на суму 880 600,00 грн.

Отже, у спірних правовідносинах слід дослідити та встановити наявність/відсутність факту поставки відповідачем товару (насіння пшениці озимої) на насіннєвий склад №1 СОК "Золотий стандарт" (що визначено договором) та його прийняття позивачем.

Так, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, первинний документ, згідно з цим визначенням, має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Зі змісту частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у т.ч. необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірним договором, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

У постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством... Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водноча наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Водночас, матеріали справи не містять первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових накладних, які містять відомості про господарську операцію з поставки товару відповідачем на насіннєвий склад №1 СОК "Золотий стандарт".

Відповідач, стверджуючи про поставку товару на насіннєвий склад №1 СОК "Золотий стандарт", вважає, що вказані обставини підтверджуються товарно транспортними накладними від 18.09.2023 №1-4, від 19.09.2023, №5-7, від 20.09.2023 №8-9, згідно яких відповідачем було доставлено до пункту розвантаження: насіннєвий склад №1 СОК "Золотий стандарт", 23800, вул. Микитенка, 25, Вінницька обл., Гайсинський район, м. Теплик в термін до 25.09.2024.

У гл.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (гл.1 Правил №363).

ТТН є основним документом на перевезення вантажів, форма її наведена у додатку 7 до Правил №363. Суб`єкт господарювання може оформлювати ТТН без дотримання форми, наведеної в додатку 7, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.11.1 Правил №363).

Отже, документи, які передбачені Правилами №363, зокрема ТТН, є документами, які підтверджують факт передавання, перевезення придбаних та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 3.2. Додатку 2 Договору товар передається продавцем і приймається покупцем по кількості - відповідно до оформленої видаткової накладної; по якості - згідно з вимог специфікації, результати яких відображаються у відповідних ТТН.

Згідно з п. 3.3. Додатку 2 Договору приймання товару по кількості здійснює покупець відповідно до товаро-транспортної накладної, оформленої згідно даного Договору. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за результатами перевантажування на вагах у місці поставки.

Відповідно п. 3.6 Додатку 2 Договору уповноваженим представником покупця є Поліщук О.В.

Дослідивши надані відповідачем ТТН №2-9, колегія суддів зазначає, що в верхній частині в полі "Вантажоодержувач" зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна", у нижній частині (Відомості про вантаж) поряд з полем "Прийняв (відповідальна особа Вантажоодержувача)" зазначено завсклад Кривоніс М. Л., проставлено підпис та відбиток печатки Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Золотий стандарт". Також на вказаних ТТН наявна печатка ТОВ ВНДП "Еліта".

Водночас, вказані ТТН не містять відомостей щодо прийняття товару ТОВ "Інтер Логістік Україна", зокрема відсутній підпис уповноваженого представника покупця на прийняття товару.

Матеріали справи не містять доказів прийняття товару позивачем щодо якості та кількості товару як це передбачено умовами Договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявні у матеріалах справах ТТН №2-9 не підтверджують факт передавання товару покупцю ТОВ "Інтер Логістік Україна" та не можуть підтверджувати факт поставки товару.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на ТТН №1 від 18.10.2023, оскільки у вказаній накладній зазначений пункт розвантаження м. Львів, вул. Луганська, 3, що не відповідає умовам договору.

Також колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи містяться вимоги позивача від 08.12.2023, 24.01.2024, 01.07.2024 щодо повернення коштів, які були перераховані відповідачу за товар.

На вказані вимоги відповідачем не надано відповідей.

Лише після звернення із позовною заявою відповідачем 10.08.2024 надіслав позивачу вимогу щодо отримання оплаченого позивачем товару, який був поставлений відповідачем на насіннєвий склад №1 СОК "Золотий стандарт".

Також лише після звернення до суду із позовною заявою у даній справі СОК "Золотий стандарт" надає ТОВ ВНДП "Еліта" Довідку №2 від 14.10.2024, згідно якої СОК "Золотий стандарт" прийняло на збереження товар, доставлений згідно товарно-транспортних накладних № 1-4 від 18.09.2023, № 5-7 від 19.09.2023 та № 8-9 від 20.09.2023.

Посилання відповідача на повідомлення позивача про поставку товару на склад в телефонному режимі колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі доводи не підтверджені доказами.

Також судом критично оцінено доводи відповідача, що останній зареєстрований у реєстрі платників податку на додану вартість з 01.10.2023, що підтверджується витягом з реєстру платників податків на додану вартість за індивідуальним податковим номером 201189302189, а тому у відповідача не було обов`язку реєструвати податкову накладну.

Суд звертає увагу, що у спірних ТТН зазначено ціна за товар з ПДВ. Однак відповідач не надає на підтвердження реальності господарської операції доказів реєстрації податкових накладних після поставки товару. Така поведінка відповідача є суперечливою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано доказів наявності реального руху товару.

Колегія суддів відзначає, що дійсно, у разі наявності дефектів первинних документів та/або невизнання стороною факту постачання товару, що має місце у спірних правовідносинах, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19).

При цьому суд відзначає, що за твердженнями відповідача, останній здійснив поставку товару значного обсягу, а саме насіння в кількості 200 тонн, що не може підтверджуватись лише складенням певних документів, а повинно бути підтверджено доказами, що свідчать про реальність такої господарської операції. Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про обставини фактичної поставки товару та його отримання позивачем, зокрема але не виключно, заяви свідків, фото та/або відео фіксація, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, видаткові накладі тощо.

З огляду на встановлені обставини справи, ураховуючи, що відповідачем, за наявності обставин заперечення позивачем факту поставки спірного товару, окрім ТТН, не надано суду належних доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача попередньої оплати за товар у розмірі 2 000 880,00 грн.

У контексті наведеного колегія суддів відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що враховуючи принцип вірогідності доказів, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї охоронної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 20% річних, заявлених позивачем, за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій веб-програми Ліга Закон, судом встановлено правильність розрахунку 85 235,49 грн інфляційних втрат та 247 145,15 грн 20% річних. А тому вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 20 % річних підлягають задоволенню.

Щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які полягали у долученні відзиву відповідача до матеріалів справи, який поданий із пропуском строку, що був встановлений в ухвалі суду, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.08.2024 відкрито провадження у справі №902/807/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.09.2024. Зобов`язано відповідача у 15-денний строк з дня вручення даної ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; а позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, у порядку, передбаченому статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України. Докази направлення відзиву надати суду до початку підготовчого засідання.

Вказана ухвала суду отримана відповідачем в Електронному кабінеті 05.08.2024 об 19:15 год.

Отже, 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву сплив 20.08.2024.

Однак, лише 15.10.2024 від представника відповідача ТОВ Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта" надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 01-34/10132/24 від 15.10.2024), який долучений судом першої інстанції до матеріалів справи.

Клопотання про поновлення чи продовження строку на подання відзиву на позовну заяву від відповідача до суду першої інстанції не надходило.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, право на подання відзиву може бути реалізовано виключно у встановлений строк, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Враховуючи зазначене, а також те, що відзив на позовну заяву подано в порушення строків на його подання і відсутнє клопотання про поновлення такого строку, колегія суддів дійшла висновку, що відзив на позовну заяву слід залишити без розгляду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача 2 333 260,64 грн підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та враховуючи задоволення позовних вимог, підлягає скасуванню додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене вище, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 333 260,64 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій покладаються на відповідача. При цьому, судом враховано коефіцієнт для пониження ставки судового збору у зв`язку із поданням позовної заяви та апеляційної скарги у електронній формі через систему Електронний суд (2 333 260,64 грн *1,5*0,8 = 27 999,12 грн; 2 333 260,64 грн *1,5*150%*0,8 = 41998,68 грн).

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24 задоволити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі №902/807/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта" (вул. Незалежності, 73, смт. Теплик, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23800, код ЄДРПОУ 20118933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" (вул. Василя Тютюнника, буд. 5-Б, офіс 11, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 38346686) 2 000 880,00 грн основного боргу, 85 235,49 грн інфляційних втрат та 247 145,15 грн 20% річних.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідне підприємство "Еліта" (вул. Незалежності, 73, смт. Теплик, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23800, код ЄДРПОУ 20118933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" (вул. Василя Тютюнника, буд. 5-Б, офіс 11, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 38346686) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 27999,12 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 41998,68 грн.

3. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі №902/807/24 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо науково-дослідного підприємства "Еліта" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі №902/807/24 щодо розподілу витрат на правничу допомогу

4. Господарському суду Вінницької області видати накази.

5. Справу №902/807/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" січня 2025 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.