Рішення

від 16.01.2025 по справі 902/881/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2025 р. Cправа № 902/881/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

представниці відповідача - Давиденко Ю.В.,

у відсутності решти учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НАДІЙНА" (вул. Вишгородська, 45-а/6, оф.8, м. Київ, 04114)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" (вул. Академіка Янгеля, 7, м. Вінниця, 21007)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (вул. Берковецька, 6К, м. Київ, 04128)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Антарекс" (вул. Визволення, буд. 21, м. Полтава, 36009)

про стягнення 185 447,9 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НАДІЙНА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" 185 447,9 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/881/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

05.09.2024 в системі "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР" проти позову заперечило та просило здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Проаналізувавши обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення усіх обставин справи, ухвалою суду від 17.10.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.11.2024. Цією ж ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Під час підготовчого провадження у справі вчинено ряд процесуальних дій:

- протокольними ухвалами від 12.11.2024 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (код ЄДРЮОФОПГФ 32490244) та Приватне підприємство "Антарекс" (код ЄДРЮОФОПГФ 30063426) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

- за результатами слухання справи 28.11.2024 в порядку ст. 80 ГПК України задоволено клопотання представниці позивача про витребування у Приватного підприємства "Антарекс" доказів (вх. №01-34/11705/24 від 27.11.2024), про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі; витребувані документи подано зазначеною третьою особою 11.12.2024 (а.с. 126-137);

- третя особа - Приватне підприємство "Антарекс" скористалося правом на подання пояснення по суті спору (а.с. 97-103) та на подання відповіді на заперечення відповідача (а.с. 142-145); відповідачем подано заперечення на пояснення третьої особи (а.с. 111-122).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 16.01.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 16.01.2025 з`явилася представниця відповідача, решта повідомлених належним чином учасників справи правом участі у судовому засіданні не скористалися. Поряд з цим в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представниці позивача про розгляд справи 26.02.2025 за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НАДІЙНА", за змістом якої позивач заявлений позов підтримує у повному обсязі.

Представниця відповідача щодо позову заперечила, посилаючись на викладені письмово пояснення по суті спору, які містяться у матеріалах справи.

В обґрунтування заявленого позову Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НАДІЙНА" вказує, що здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 185 447,9 грн на користь потерпілої особи. При цьому відповідальність за настання страхового випадку, за яким здійснено відшкодування, покладається на відповідача, внаслідок чого Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НАДІЙНА" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" 185 447,9 грн матеріальної шкоди.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР" заперечує свою відповідальність за настання страхового випадку. Звертає увагу, що фактично Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР" передало ТОВ "Епіцентр К" та ПП "Антарекс" кран із машиністом для виконання ними відповідних робіт.

Приватне підприємство "Антарекс" у поясненнях по суті спору наголошує, що не отримувало у своє розпорядження кран КРАЗ 250 КТА-25, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не має та не мало жодних договірних відносин з ТОВ "МУР" щодо оренди, позички чи в рамках інших поіменованих чи непоіменованих договорів щодо користування краном КРАЗ 250 КТА-25, реєстраційний номер НОМЕР_1 . ПП "Антарекс" також не здійснювало керування краном КРАЗ 250 КТА-25, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За твердженням вказаної третьої особи, відповідач не додав до відзиву жодного доказу на підтвердження наявності існуючого зобов`язання ПП "Антарекс" перед третіми особами, в тому числі, ТОВ "МУР" чи ТОВ "Епіцентр К", щодо відповідальності за навантажувальні/розвантажувальні роботи чи відповідальності за шкоду, завдану під час них.

Поряд з цим пошкодження транспортного засобу KRONE PROFI LINER SD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який станом на 24.11.2022 належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", виникли через дії водія (машиніста) крану КРАЗ 250 КТА-25, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

24.11.2022 о 12:22 год. по вул. Економічна, 25 в м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області водій крана КРАЗ 250 КТА-25, д/н НОМЕР_1 , під час навантаження бетонних опор у напівпричеп KRONE PROFI LINER SD, д/н НОМЕР_3 , пошкодив тент та борт вказаного вище напівпричепа. Пошкодження напівпричепа сталося в результаті розриву стропи та падіння бетонної опори на напівпричеп.

Наведені обставини підтверджуються довідкою Шепетівського ГУНП в Хмельницькій області №94380454 та актом службового розслідування ТОВ "Епіцентр К" від 12.12.2022.

Напівпричеп KRONE PROFI LINER SD, д/н НОМЕР_3 було застраховано на підставі Полісу добровільного страхування транспорту ТЗ №22148/3, укладеного 21.10.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НАДІЙНА" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (Страхувальник).

Страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (реєстраційний № 108/22 від 25.11.2022).

30.11.2022 представником Позивача Боцман В.М. було проведено огляд пошкоджень застрахованого транспортного засобу, в результаті якого було складено відповідний протокол.

Згідно рахунків на оплату №1412 від 09.12.2022, №2034 від 09.12.2022 та №371 від 06.03.2023 вартість відновлювального ремонту пошкодженого напівпричепа становить 185 447,90 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов`язання перед Страхувальником відповідно до умов Договору добровільного страхування транспорту (Поліс Т3 №22148/3 від 21.10.2022), на підставі страхового акту №1523 від 01.11.2023 виплатив ТОВ "Епіцентр К" страхове відшкодування у розмірі 185 447,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №196 від 01.11.2023.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 саме ТОВ "Епіцентр К" є власником напівпричіпа KRONE PROFI LINER SD з реєстраційним номером НОМЕР_3 .

Факт перебування водія крана КРАЗ 250 КТА-25, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "МУР" на дату вчинення пошкодження транспортного засобу KRONE PROFI LINER SD сторонами не заперечується.

За фактом виплати ТОВ "Епіцентр К" страхового відшкодування, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НАДІЙНА" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" у досудовому порядку із претензією вих. №287 від 27.12.2023 про відшкодування страхової виплати. Однак у відповідь на таку претензію (вих. №41 від 22.01.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР" зазначило, що не несе відповідальності за подію від 24.11.2022, вина водія ТОВ "МУР" відсутня та не була доведена у відповідності до чинного законодавства України.

За таких обставин, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НАДІЙНА" звернулося із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" 185 447,9 грн завданої матеріальної шкоди.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України (ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно із статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Основна відмінність регресу від суброгації полягає в тому, що право регресу виникає з відносин із заподіяння шкоди (тобто позадоговірних, деліктних відносин), а право суброгації - із страхових відносин, які є договірними.

Статтею 5 Закону України "Про страхування" передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов`язковим. Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України "Про страхування" та статей 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.

Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.

Варто зазначити, що в процесі реалізації прав та обов`язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якого і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування". Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Статтями 512, 514 ЦК України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач (який є страховиком потерпілої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К") виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Так, у межах спірних правовідносин у даній справі має місце саме стягнення у порядку суброгації.

Таких же висновків при розмежуванні відповідного стягнення у порядку суброгації у аналогічних спірних правовідносинах притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Згідно із статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є саме законний володілець джерела підвищеної небезпеки.

Відтак, шкода завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Так, факт перебування водія (машиніста) крану КРАЗ 250 КТА-25, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "МУР" на дату вчинення пошкодження транспортного засобу KRONE PROFI LINER SD сторонами не заперечується.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто збитками є фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені особою, або які мають бути нею зроблені, та упущену вигоду. При цьому вказані витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням порушеного права особи, а саме, без здійснення таких витрат є неможливим відновлення порушеного права особою.

Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди доводить лише факти заподіяння такої шкоди.

Так, факт спричинення шкоди ТОВ "Епіцентр К" водієм крана КРАЗ 250 КТА-25, д/н НОМЕР_1 , під час навантаження бетонних опор у напівпричеп KRONE PROFI LINER SD, д/н НОМЕР_3 , що мало наслідком пошкодження тенту та борту вказаного вище напівпричепа в результаті розриву стропи та падіння бетонної опори на напівпричеп підтверджується довідкою Шепетівського ГУНП в Хмельницькій області №94380454 та актом службового розслідування ТОВ "Епіцентр К" від 12.12.2022.

Тобто настання шкоди виникло саме в результаті дій водія (машиніста) крана, що мало наслідком пошкодження тенту та борту напівпричепа ТОВ "Епіцентр К", отже, наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями машиніста та заподіянням майнової шкоди.

Позивач відповідно до умов Договору добровільного страхування транспорту (Поліс Т3 №22148/3 від 21.10.2022), на підставі страхового акту №1523 від 01.11.2023 виплатив ТОВ "Епіцентр К" страхове відшкодування у розмірі 185 447,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №196 від 01.11.2023. Наведене є достатньою підставою для заміни ТОВ "Епіцентр К" у деліктному зобов`язанні та підставою для стягнення сплаченого страхового відшкодування з винної особи (роботодавця) в порядку суброгації.

Поряд з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР" заперечує наявність вини водія (машиніста) крана у заподіянні майнової шкоди. Вказує, що фактично Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР" передало ТОВ "Епіцентр К" та ПП "Антарекс" кран із машиністом для виконання ними відповідних робіт.

Дійсно, матеріалами справи підтверджено наявність договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (Замовник) та Приватним підприємством "Антарекс (Підрядник) на підставі Договору підряду №12/05/22 від 12.05.2022.

Листом в.о. директора направлення капітального будівництва ТОВ "Епіцентр К" вих. №288/33 від 11.11.2024 підтверджується, що станом на 24.11.2022 ПП "Антарекс" виконувало підрядні роботи на об`єкті по вул. Економічна, 25, м. Шепетівка згідно Договору № 12/05/22 від 12.05.2022. Водночас жодних належних доказів, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР" передало ТОВ "Епіцентр К" та ПП "Антарекс" кран із машиністом для виконання ними відповідних робіт на правовій підставі (шляхом укладення відповідного договору) матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

За таких обставин, вина водія (машиніста) крана Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" презюмується, позаяк відповідачем не доведено протилежного.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі з вищенаведених мотивів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 3 028 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" (вул. Академіка Янгеля, 7, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 32169057) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НАДІЙНА" (вул. Вишгородська, 45-а/6, оф.8, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 34350924) 185 447,9 грн - матеріальної шкоди та 3 028 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 27 січня 2025 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.