Рішення

від 22.01.2025 по справі 903/859/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2025 року Справа № 903/859/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Рішка А.В.,

представника відповідача 2: Ковальчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Ковельської районної державної (військової) адміністрації

до відповідачів: 1) Турійської селищної ради Ковельського району

2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області

про визнання незаконними та скасування рішень; усунення перешкод у користувані та розпорядженні землями водного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки,

встановив: керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Ковельської районної державної (військової) адміністрації звернувся до суду з позовом до Турійської селищної ради Ковельського району та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати п.7 додатку до акту приймання-передачі від 31.12.2020, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №59-ОТГ від 31.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність;

- визнати незаконним та скасувати п.1 рішення Турійської селищної ради від 21.01.2021 №3/32 Про прийняття земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів у комунальну власність Турійської селищної ради в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 площею 35,9192 га;

- усунути перешкоди державі в особі Ковельської районної державної (військової) адміністрації у здійснення права користування та розпорядження землями водного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 площею 35,9192 га в Державному земельному кадастрі;

- стягнути з відповідачів 7267грн. 20коп. витрат по сплаті судового збору.

Також, просив залучити до участі у справі на стороні позивача як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України Про місцеве самоврядування, ст. ст. 20, 83, 84, 117, підпунктів а, ґ, д пункту 24 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про меліорацію земель відділом Держземагенства у Турійському районі безпідставно внесено до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку водного фонду, як земельну ділянку сільськогосподарського призначення та у подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області поза межами повноважень та поза волею власника (Ковельської районної державної (військової) адміністрації) передано, а Турійською селищною радою Ковельського району прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку із кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 площею 35,9192 га із розташованим на ній об`єктом інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи державної власності - магістральним каналом (МК річка Турія).

Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 05.11.2024. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області.

30.10.2024 відповідач 2- Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-74/1491/24), в якому заперечив проти позову та просив суд залишити позов без розгляду або відмовити у задоволенні позовних вимог. Головне управління зазначило, що відповідно до Наказу комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» в Звітах Про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також перебування їх у власності й користуванні, спірна земельна ділянка площею 35,9192 га облікувалася, як сільськогосподарські землі, в тому числі пасовища із земель запасу та резерву не наданих у власність або користування на території Маковичівської сільської ради Турійського району Волинської області.

Таким чином, спірна земельна ділянка відповідно до вимог чинного законодавства сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Турійського району Волинської області.

Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області від 18.09.2024 № 1005/04/17-2 щодо виявлення ймовірних накладок земельних ділянок сільськогосподарського призначення на землі водного фонду було проінформовано, що за результатами доступної інформації, картсхем меліоративної мережі області, лише візуально визначено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 07155826010:08:001:2013 графічно накладається на річку Турію. Також було повідомлено, що точні координати меж земельних ділянок, а також факт підтвердження чи спростування їх накладання на водні чи інші об`єкти може надати лише сертифікована землевпорядна організація. Прокуратурою було долучено до матеріалів справи лист ФОП ОСОБА_1 , що є сертифікованим інженером-землевпорядником, в якому він зазначив, що відповідно до картографічних матеріалів спірна земельна ділянка частково накладається на річку Турію та її прибережну захисну смугу. Однак площу накладання прибережної захисної смуги не можна визначити, так, як шар «умовна прибережна захисна смуга» не має координат.

Відповідач-2 вважає, що твердження прокуратури, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 07155826010:08:001:2013 площею 31,9192 відноситься до земель водного фонду не підтверджується належними та допустимими доказами, так як неможливо визначити координати прибережної захисної смуги. Інформаційний шар «Умовна прибережна захисна смуга» як й інші інформаційні шари не містять офіційних відомостей Державного земельного кадастру і мають інформаційний характер.

Відповідач-2 стверджує, що у даній справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання своїх функцій Володимирською районною військовою адміністрацією, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» може самостійно звертатися до суду. Сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Таким чином, на думку Головного управління у цій справі розпорядження та накази органів державної влади, а також державна реєстрація земельної ділянки у відповідних реєстрах, які обумовили набуття Головним управлінням права власності на спірну земельну ділянку та їх визнання незаконними та скасування, як окремих позовних вимог, не є належним способом захисту, а обраний стороною предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Головне управління вважає, що обраний прокуратурою спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про скасування розпорядчих актів, який вже вичерпав свою дію фактом виконання, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його розпорядження спірної земельної ділянки. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того позивач і відповідач не можуть збігатися.

30.10.2024 відповідач 2- Головне управління Держгеокадастру у Волинській області також надіслав на адресу суду клопотання про застосування позовної давності (вх.№01-74/1492/24). Головне управління вважає, що як прокурор, так і позивач, з урахуванням їх повноважень, починаючи із 2013 року, мали можливість отримати повну та достовірну інформацію про незаконну, на їх думку, інвентаризацію та з 2020 року відведення спірної земельної ділянки у межах встановленого законом строку позовної давності, чого ними зроблено не було. Всупереч положень статей 76, 81, 89 ЦПК України позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності щодо порушення прав держави, а тому й не довів наявності поважних причин пропуску позовної давності.

У вказаному клопотанні представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області просив суд застосувати строки позовної давності до даного позову.

04.11.2024 Ковельська окружна прокуратура надіслала на адресу суду відповідь на відзив (вх.№01-75/7290/24), в якій заперечила щодо доводів відповідача- 2, зазначених у відзиві. Просила відхилити заперечення з підстав їх необґрунтованості. Прокуратура зазначила, що частина спірної земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна - магістральний канал (МК річка Турія) осушувальної системи «Верхів`я річки Турія», що перебуває у державній власності та на балансі водогосподарської організації - Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, фактично знаходиться у постійному користуванні вказаної державної водогосподарської організації. Отже, передача землі Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області у комунальну власність призвели до вилучення земельної ділянки водного фонду, зміни категорії землі на землі сільськогосподарського призначення та, з урахуванням розміщення на ній об`єкта водного господарства інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи державної власності - магістрального каналу (МК річка Турія), незаконного вибуття земельної ділянки із державної власності в комунальну.

Прокуратура вказала, що під час реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки невірно визначено категорію земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель водного фонду. Зайняття земельних ділянок шляхом часткового накладення треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном ("негаторний" позов)".

04.11.2024 Ковельська окружна прокуратура також надіслала на адресу суду заяву (вх.№01-75/7291/24), в якій зазначила, що клопотання відповідача 2- Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо застосування позовної давності є необґрунтованим та такам, що не підлягає до задоволення. Вважає, що прокурор звернувся з даним позовом у межах позовної давності, оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 07.10.2024 (дата подання позовної заяви) останній діяв на усій території України.

Крім цього прокурор зазначає, що у даній справі прокурором обрано негаторний спосіб захисту порушених державних інтересів. Негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

15.11.2024 представник відповідача 2- Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надіслав на адресу суду заперечення (вх.№01-75/7574/24) на відповідь прокуратури, в якій Головне управління не погоджується з твердженнями викладеними у відповіді та просить суд відмовити в задоволенні позову. Головне управління зазначило, що в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення відсутні будь-які документи, які свідчать про належність спірних земельних ділянок до земель водного фонду, а доводи прокурора відносно меж земельних ділянок ґрунтуються на припущеннях.

Ухвалою суду від 26.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження до 10.01.2025.

10.12.2024 відповідач 1 - Турійська селищна рада Ковельського району надіслала на адресу суду заяву про визнання позову (вх.№01-75/8117/24), в якій зазначила, що позов визнає та не заперечує щодо його задоволення. Просила суд розглядати справу за відсутності представника селищної ради.

Ухвалою суду від 12.12.2024, з врахуванням ухвали від 18.12.2024 про виправлення описки, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 08.01.2025.

У судовому засіданні 08.01.2025 у задоволенні заяви відповідача 2 ГУ Держгеокадастру у Волинській про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для представництва інтересів держави в суді було відмовлено.

Суд зазначає, що Ковельською окружною прокуратурою 11.09.2024 направлено лист до Ковельської районної державної (військової) адміністрації, у якому повідомлено про незаконне вилучення спірної земельної ділянки з державної власності, а також зазначено про необхідність вжиття ефективних заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. У відповідь на лист Ковельська районна державна (військова) адміністрація листом від 20.09.2024 проінформувала окружну прокуратуру лише про те, що райдержадміністрація не заперечує проти подання позову в її інтересах в разі виявлення порушень окружною прокуратуро. Наведене свідчить про небажання позивача встановлювати та досліджувати питання щодо наявності підстав для самостійного захисту своїх порушених інтересів.

27.09.2024 окружною прокуратурою повідомлено Ковельську районну державну (військову) адміністрацію про намір звернення прокурора з позовом до суду про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 у розпорядження держави. Водночас, Ковельською районною державною (військовою) адміністрацією на вказаний лист жодної відповіді не надано, в тому числі не повідомлено, що останньою оскаржуватимуться підстави представництва.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

В судовому засіданні 08.01.2025 було оголошено перервиу до 22.01.2025 до 12год. 00хв., про що не заперечили прокурор та представник відповідача- 2.

Ухвалою суду від 08.01.2025 повідомлено учасників справи, що судове засідання буде продовжено 22 січня 2025 року.

У судовому засіданні 22.01.2025 прокурор позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 2- ГУ Держгеокадастру у Волинській області проти позову заперечив, просив у позові відмовити.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив наступне.

У комунальній власності Турійської селищної ради перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 0715582600:08:001:2013 площею 35,9192 га, категорія земель землі сільськогосподарського призначення (склад угідь пасовища).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 0715582600:08:001:2013 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 11.11.2013 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розроблена ДП «Волинський науководослідний та проектний інститут землеустрою» 19.11.2013, категорія земель землі сільськогосподарського призначення (склад угідь - сіножаті). Місце розташування Волинська область, Маковичівська сільська рада. Орган який зареєстрував земельну ділянку відділ Держземагенства у Турійському районі.

Розпорядженням Турійської районної державної адміністрації Волинської області №376 від 10.12.2013 затверджена вищезазначена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Згідно пояснювальної записки об`єктом інвентаризації були 11 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маковичівської сільської ради Турійського району. Серед цих ділянок наявні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 під номером 7.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 №59-ОТГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 31.12.2020 спірна земельна ділянка передана у комунальну власність Турійської селищної ради (п. 7 додатку до акту приймання-передачі від 31.12.2020).

Рішенням Турійської селищної ради від 21.01.2021 №3/32 «Про прийняття земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів в комунальну власність Турійської селищної ради» прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 228,1635 га згідно Акту приймання-передачі у комунальну власність Турійської селищної ради, в тому числі спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 (п. 1 рішення).

Разом з тим, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру та Реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 по цей час не проведено.

Згідно інформації з веб-порталу kadastr.live (за посиланням: https://kadastr.live/) через вищевказану земельну ділянку протікає річка Турія.

З аналізу тематичних карт земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 за період 2021-2024 років, наданих Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України листом від 09.08.2024 №2660-4-24-2024, встановлено, що на спірній ділянці наявна річка.

Наявність річки та прибережних захисних смуг на земельній ділянці з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 підтверджується викопіюваннями з Публічної кадастрової карти України, виготовленими за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, а саме викопіюваннями спірної земельної ділянки з застосуванням шарів: умовна прибережна захисна смуга та гідрографія.

Крім цього, за інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області від 18.09.2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 знаходиться частина річки Турія, яка є магістральним каналом (МК річка Турія) осушувальної системи «Верхів`я річки Турія». Цей магістральний канал перебуває у державній власності і обліковується на балансі РОВР у Волинській області майнова одиниця: МК р. Турія (ПК 223+37-ПК 445+67), інвентарний номер 101350039/1.

Зазначене також підтверджується інформацією від 27.09.2024, наданою сертифікованим інженером-землевпорядником, згідно якої на вказану земельну ділянку частково накладається річка Турія та її прибережна захисна смуга.

Відповідні відомості відображені на картографічних матеріалів, шляхом використання інтерактивного шару «прибережна захисна смуга».

Річка Турія відноситься до середніх річок, її довжина становить 192 км, площа водозабору 2922 кв. км. Ширина прибережної захисної смуги річки Турія становить 50 метрів.

Таким чином, водний об`єкт магістральний канал МК р. Турія, який є об`єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи «Верхів`я річки Турія», а також земельна ділянка у межах його прибережної захисної смуги використовується РОВР у Волинській області для потреб ведення водного господарства попередження шкідливої дії вод, осушення земель та забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах.

З аналізу зазначених рішень та наказу органів державної влади та місцевого самоврядування вбачається, що передача землі у комунальну власність призвели до вилучення земельної ділянки водного фонду, зміни категорії землі на землі сільськогосподарського призначення та, з урахуванням розміщення на ній об`єкта водного господарства інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи державної власності - магістрального каналу (МК річка Турія), незаконного вибуття земельної ділянки із державної власності в комунальну. Обґрунтування статусу земельної ділянки, що належить до земель водного фонду та перебуває у власності держави.

У відповідності до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межахповноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 317, 321, 328 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до вимог ст. 25 та пунктів 31, 54 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Як убачається з положень ст. ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом прийманняпередачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 №59-ОТГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 31.12.2020 спірна земельна ділянка передана у комунальну власність Турійської селищної ради.

Однак, Турійською районною державною адміністрацією (правонаступником якої на даний час є Ковельська районна державна (військова) адміністрація), яка відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України мала право розпоряджатись відповідною земельною ділянкою, не видавались розпорядження про передачу у комунальну власність спірної земельної ділянки, акти приймання - передачі земельної ділянки не підписувались між районною державною (військовою) адміністрацією та Турійською селищною радою, що підтверджується інформацією Ковельської районної державної (військової) адміністрації від 20.09.2024 №2521/01-25/2-24.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Статтею 60 Земельного кодексу України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Відповідно ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Аналогічні положення щодо розмірів прибережної захисної смуги для малих річок також містить ст. 88 Водного кодексу України.

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Таким чином, з урахуванням інформацій Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області від 18.09.2024, веб-порталу kadastr.live, згідно яких, на земельній ділянці з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 знаходиться частина річки Турія, яка є магістральним каналом (МК річка Турія), що віднесена до середніх річок та її прибережна захисна смуга, які є землями водного фонду, а також інформації сертифікованого інженера-землевпорядника вказана земельна ділянка безпідставно внесена до Державного земельного кадастру, як земельна ділянка сільськогосподарського призначення (склад угідь - пасовища).

Згідно з вимогами пункту «а» ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з Концепцією розвитку водного господарства України, схваленої постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-XIV водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

Згідно інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області від 18.09.2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 знаходиться частина річки Турія, яка є магістральним каналом (МК річка Турія) осушувальної системи «Верхів`я річки Турія» та перебуває на балансі РОВР у Волинській області (інвентарний номер 101350039/1).

Водний об`єкт магістральний канал МК р. Турія, який є об`єктом нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи «Верхів`я річки Турія», а також земельна ділянка у межах його прибережної захисної смуги використовується РОВР у Волинській області для потреб ведення водного господарства попередження шкідливої дії вод, осушення земель та забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах.

Слід зазначити, що чинне земельне та цивільне законодавство визначає імперативність, а саме «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об`єкт нерухомого майна, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

За таких обставин, спірна земельна ділянка, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна - магістральний канал (МК річка Турія) осушувальної системи «Верхів`я річки Турія», що перебуває у державній власності та на балансі водогосподарської організації - Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, фактично знаходиться у постійному користуванні вказаної державної водогосподарської організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX остаточно розмежовані землі державної та комунальної власності.

Вказаним законом Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за нормами якого з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

При цьому земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Проте, цим же пунктом законодавець визначив ряд виключень, зокрема підпунктами «а», «ґ», «д» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено виключення щодо земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності, а також об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності.

Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про меліорацію земель» меліоративна система - технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об`єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях.

На спірній земельній ділянці розташований об`єкт інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи державної власності; а саме магістральний канал (МК річка Турія) осушувальної системи «Верхів`я річки Турія», який обліковується на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області (інвентарний номер 101350039/1).

Відповідно до положення про Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 24.07.2023 №91 Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області є бюджетною неприбутковою організацією та входить до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України.

З урахуванням викладеного, органом, уповноваженим управляти вказаним майном є Державне агентство меліорації та рибного господарства України, а балансоутримувачем Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, об`єкти інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи є нерухомим майном, так як переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення.

Наведене свідчить, що всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 20, 83, 84, 117, підпунктів «а», «ґ», «д» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про меліорацію земель» відділом Держземагенства у Турійському районі безпідставно внесено до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку водного фонду, як земельну ділянку сільськогосподарського призначення та у подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області поза межами повноважень та поза волею власника (Ковельської районної державної (військової) адміністрації) передано, а Турійською селищною радою Ковельського району прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку із кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 площею 35,9192 га із розташованим на ній об`єктом інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи державної власності - магістральним каналом (МК річка Турія).

Щодо наявності порушень вимог земельного законодавства та підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій», в редакції чинній на момент формування спірної земельної ділянки, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про землеустрій»).

Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки) інвентаризація земель проводиться з метою забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Інвентаризація земель проводиться виходячи принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення (п. 3 Порядку).

Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги, книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17.10.2003; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, які посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану. Під час

проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.

Згідно з п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України «Про землеустрій».

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України. Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (п.п. 27, 29 Порядку).

Приписами ч.13 ст. 186 ЗК України у редакції, чинній на дату формування спірної земельної ділянки, передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Зідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 11.11.2013 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розроблена ДП «Волинський науководослідний та проектний інститут землеустрою» 06.12.2013, категорія земель землі сільськогосподарського призначення (склад угідь - пасовища). Місце розташування Волинська область, Маковичівська сільська рада. Орган який зареєстрував земельну ділянку відділ Держземагенства у Турійському районі.

Поряд з цим, розпорядженням Турійської районної державної адміністрації від 10.12.2013 №376 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Турійського району» затверджено відповідну технічну документацію. Згідно пояснювальної записки об`єктом інвентаризації були 11 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пункті на території Маковичівської сільської ради Турійського району. Серед вказаних 11 ділянок наявні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 під номером 7.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч.1 ст.24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно приписів ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Під час реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки невірно визначено категорію земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель водного фонду.

Таким чином, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що надає право Турійській селищній раді у будь-який час повторно внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будьякі інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожному гарантується його право на судовий захист цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способами, визначеними ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як б`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

При зверненні до суду з даним позовом прокурором обрано такий спосіб захисту, який може відновити інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державною власності, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 заявлені обґрунтовано та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки всі пред`явлені прокурором вимоги є взаємопов`язаними, спрямованими на оспорення права на земельну ділянку в її набувача, відтак підлягає до задоволення вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013, площею 35,9192 га 11.11.2013 внесені до Державного земельного кадастру за категорією землі землі сільськогосподарського призначення.

Також, згідно з абз. 5 ч. 13 ст. 79-1 ЗК України та абз. 5 ч. 10 ст. 24 Закону України

«Про державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Безпідставне внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку водного фонду, як ділянку сільськогосподарського призначення (склад угіль - сіножаті), в подальшому зумовило незаконну її передачу до земель комунальної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 №59-ОТГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 31.12.2020, а також, до незаконного прийняття її в комунальній власності Турійської селищної ради на підставі рішення Турійської селищної ради Ковельського району від 21.01.2021 №3/32 «Про прийняття земельних ділянок державної форми власності за межами населених пунктів в комунальну власність Турійської селищної ради» (обґрунтування статусу земельної ділянки, що належить до земель водного фонду та перебуває у власності держави викладено в розділі 2 позовної заяви).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Отже, оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 незаконно сформована частково за рахунок земель водного фонду державної власності без вирішення питання про зміну їх цільового призначення та поза волею власника, то рішення, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права комунальної власності наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 № 59-ОТГв частині передачі у комунальну власність Турійської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 (№ 7 додатку до акту прийому-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у комунальну власність) та рішення Турійської селищної ради від 21.01.2021 №3/32 «Про прийняття земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів у комунальну власність Турійської селищної ради» в частині прийняття в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 є незаконними та підлягають скасуванню в судовому

порядку.

При цьому, розпорядження Турійської райдержадміністрації від 10.12.2013 № 376 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Турійського району, стосовно згаданої земельної ділянку під № 7 реалізовано та вичерпало дію фактом формування спірної земельної ділянки як об`єкта речових прав та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Таким чином ефективним способом захисту інтересів держави буде скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Зокрема, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 № 927/1206/21 власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (пункт 52)).

Нескасований невизнаний недійсним акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє (при подальшому розпорядженні спірною ділянкою).

Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.09.2020 (справа №469/1044/17) пункт 83.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області та Турійська селищна рада своїми діями, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою порушили встановлений законодавством порядок надання в користування земель та зміни їх цільового призначення, порушили інтереси держави та створили умови для вилучення земельної ділянки з власності держави в особі Ковельської районної державної (військової) адміністрації, що дає підстави для звернення до суду за захистом порушеного права.

З урахуванням вищевикладеного, п. 7 додатку до акту приймання-передачі від 31.12.2020, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 №59-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та п. 1 рішення Турійської селищної ради від 21.01.2021 №3/32 «Про прийняття земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів у комунальну власність Турійської селищної ради» в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 площею 35,9192 га підлягають визнанню незаконними та скасуванню в порядку, визначеному ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України.

Заперечуючи факт часткового накладання спірної земельної ділянки на прибережну смугу річки Турія Головне управління Держгеокадастру у Волинській області стверджує, що докази, долучені прокурором до позову неналежні та недопустимі, оскільки неможливо визначити координати прибережної захисної смуги. Водночас вказані доводи є необгрунтованими з огляду на наступне.

Як заначив Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі №910/10049/22 відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

У пункті 9.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 наголошено на тому, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постановах від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14, від 19.11.2014 у справі № 6-175цс14 і від 24.12.2014 у справі № 6-206цс14, про те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини прямо передбачене нормами закону (стаття 60 Земельного кодексу України, стаття 88 Водного кодексу України). Тому відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів і не вказує на правомірність передання в оренду чи у власність земельної ділянки (постанови від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 8.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 44), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 53), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 63.2).

За таких обставин, частина спірної земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна - магістральний канал (МК річка Турія) осушувальної системи «Верхів`я річки Турія», що перебуває у державній власності та на балансі водогосподарської організації - Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, фактично знаходиться у постійному користуванні вказаної державної водогосподарської організації.

Отже, передача землі Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області у комунальну власність призвели до вилучення земельної ділянки водного фонду, зміни категорії землі на землі сільськогосподарського призначення та, з урахуванням розміщення на ній об`єкта водного господарства інженерної інфраструктури міжгосподарської меліоративної системи державної власності - магістрального каналу (МК річка Турія), незаконного вибуття земельної ділянки із державної власності в комунальну.

Доводи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо необхідності витребовувати чи повертати спірну земельну ділянку у розпорядження Ковельської районної державної (військової) адміністрації є необґрунтованими.

Постановою від 20.03.2024 у справі №731/264/23 Верховний Суд виснував, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування

нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту порушеного права. У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про витребування майна.

Визначальна ознака спору про витребування майна - наявність державної реєстрації права власності на одне й те ж нерухоме майно за відповідачем, коли дійсним власником цього майна є позивач.

Окрім того, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19 зазначено наступне: "Зайняття земельних ділянок шляхом часткового накладення треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном ("негаторний" позов)".

Відповідачем-2 ГУ Держгеокадастру у Волинській області подано клопотання про застосування строків позовної давності. Управління посилається на те, що як прокурор, так і позивач, з урахуванням їх повноважень, починаючи із 2013 року, мали можливість отримати повну та достовірну інформацію про незаконну, на їх думку, інвентаризацію та з 2020 року відведення спірної земельної ділянки у межах встановленого законом строку позовної давності, чого ними зроблено не було. Всупереч положень статей 76, 81, 89 ЦПК України позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності щодо порушення прав держави, а тому й не довів наявності поважних причин пропуску позовної давності.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Предметом спору у справі є визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №59-ОТГ від 31.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та п. 1 рішення Турійської селищної ради від 21.01.2021 №3/32 «Про прийняття земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів у комунальну власність Турійської селищної ради» в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 площею 35,9192 га.

Тобто, трирічний строк позовної давності для звернення до суду з часу прийняття спірного наказу від 31.12.2020 міг би сплинути 31.12.2023. Водночас у даному випадку необхідно врахувати те, що з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні з 12.03.2020 запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023.

Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки,

визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто до 30.06.2023.

Окрім того, з 17.03.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Починаючи з 30.01.2024 п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено у наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Враховуючи що оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 07.10.2024 (дата подання позовної заяви) останній діяв на усій території України, прокурор звернувся з даним позовом у межах строків позовної давності.

Аналогічний правовий висновок про застосування п. 12 та п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 903/877/20.

Крім того, суд зазначає, що у даній справі прокурором обрано негаторний спосіб захисту порушених державних інтересів.

Негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16- ц та від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

У пункті 46 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19), пункті 81 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

З огляду на зазначене, вимоги прокурора є підставними та обгрунтованими. Суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів порівну.

Водночас у заяві про визнання позову (вх.№01-75/8117/24 від 10.12.2024) відповідач 1 - Турійська селищна рада Ковельського району зазначила, що позов визнає та не заперечує щодо його задоволення.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення з Державного бюджету України Волинській обласній прокуратурі 1 816грн 80коп судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №2136 від 01.10.2024, який підлягав стягненню з відповідача-1.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.5 ст. 7 Закону України Про судовий збір).

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати п.7 додатку до акту приймання-передачі від 31.12.2020, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №59-ОТГ від 31.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

3. Визнати незаконним та скасувати п.1 рішення Турійської селищної ради від 21.01.2021 №3/32 Про прийняття земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів у комунальну власність Турійської селищної ради в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 площею 35,9192 га.

4. Усунути перешкоди державі в особі Ковельської районної державної (військової) адміністрації (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Незалежності, буд.73, код ЄДРПОУ 04051402) у здійснення права користування та розпорядження землями водного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725582600:08:001:2013 площею 35,9192 га в Державному земельному кадастрі.

6. Стягнути з Турійської селищної ради Ковельського району (44801, Волинська обл., Ковельський район, смт.Турійськ, Центральний майдан, буд.1, код ЄДРПОУ 04333052) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 1 816грн 80коп витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 3 633грн 60коп витрат по сплаті судового збору.

8. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул.Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009371) Волинській обласній прокуратурі (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 1816грн 80коп судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №2136 від 01.10.2024 на суму 7267грн 20коп.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.01.2025.

СуддяО. Г. Слободян