Рішення

від 15.01.2025 по справі 903/868/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2025 року Справа № 903/868/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , м. Луцьк

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1

про визнання недійсним рішення загальних зборів

В засіданні приймали участь:

від позивача: Голошва В.Л.

від відповідача: н/з

ВСТАНОВИВ:

15.10.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ по АДРЕСА_1 , оформлені протоколом від 29.03.2024.

Ухвалою суду від 18.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 18 листопада 2024 року о 12:00 год.

Відповідач ухвалу суду отримав 21.10.2024.

Строк для подання відзиву - по 05.11.2024.

07.11.2024 надійшов відзив відповідача (надісланий поштовим зв`язком 05.11.2024), згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що у разі визнання судом не дійсним рішення загальних зборів, оформлених протоколом від 29.03.2024, це призведе до фінансового колапсу та необхідності повернення коштів сплачених співвласниками на утримання будинку та відрахувань до ремонтного фонду. Об`єднання буде змушене припинити проведення оплат послуг з утримання чотирьох ліфтів, послуг за використану електроенергію. Позивач просить визнати недійсними всі рішення даних загальних зборів, однак не зазначає, яким чином визнання недійсним рішення по другому питанню порядку денного, зокрема, рішення прийняте не було, впливає на її права та інтереси. Вказує примітки щодо голосування квартир №№10 , 4 , 35 , 36 , 59 , 62 , 42 , 108 , 113 , 116 , 137 , 144 , 76 , 81 , 67 , 139 , 142 , 3 . Заперечує щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач відзив відповідача отримала 13.11.2024.

Строк для подання відповіді на відзив - по 18.11.2024.

15.11.2024 від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, розгляд справи без участі його представника.

18.11.2024 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги підтримує. Зазначає, що у відзиві не вказано за чиєю ініціативою проводились загальні збори. Про проведення загальних зборів позивачку не повідомлено належним чином. У протоколі не вказано про обрання лічильної комісії і не відображено інформації щодо способу проведення підрахунку голосів. Наявних на зборах учасників та належної їм площі було достатньо для прийняття рішення з питань, які були винесені на голосування. Вказана у протоколі кількість співвласників 137 не відповідає реальній кількості осіб, яка була присутня на зборах, оскільки згідно положень Статуту опитування проводиться серед співвласників, які не голосували. У листку опитування засвідчено, що участь у голосування прийняло 138 співвласників. Відповідачем не наведено пояснень, заперечень щодо подвійного голосування співвласниками квартир. Згідно Державного реєстру прав на нерухоме майно не є власниками квартир, особи вказані в опитуванні за номерами таких квартир: 3 , 10 , 12 , 20 , 35 , 36 , 42 , 49 , 59 , 62 , 67 , 68 , 76 , 81 , 84 , 92 , 108 , 113 , 116 , 121 , 133 , 137 , 139 , 142 , 143 , 144 . Інформацію про результати голосування не було доведено до інших співвласників будинку. До результатів голосування безпідставно включено голоси осіб, які нібито володіють площею 1 96,96 кв.м.

Докази отримання відповідачем відповіді на відзив відсутні.

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, не закінчення строку для їх подання, надання можливості позивачу ознайомитися із долученими доказами, рівність учасників судового процесу, з метою виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 18.11.2024 підготовче засідання відклав на 02.12.2024 о 12 год 30 хв.

02.12.2024 на адресу суду надійшли пояснення позивача, згідно яких просить відмовити у приєднанні до матеріалів справи доказів, долучених відповідачем до відзиву.

Судом встановлено, що відповідь на відзив відповідач отримав 18.11.2024.

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив - по 25.11.2024.

Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, виконання мети підготовчого провадження, розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, суд протокольною ухвалою від 02.12.2024 закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 16.12.2024 о 12 год 00 хв.

Суд протокольною ухвалою від 16.12.2024 розгляд справи по суті відклав на 08.01.2024 об 11 год 30 хв.

Дослідивши у судовому засіданні 08.01.2025 письмові докази у справі, суд, з метою повного та всебічного розгляду справи, протокольною ухвалою від 08.01.2025 розгляд справи по суті відклав на 15.01.2024 на 15 год 00 хв.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (том 1, а.с. 254).

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

У багатоквартирному будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «по АДРЕСА_1 ».

Рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №1 від 07.11.2019, затверджено нову редакцію Статуту ОСББ «по АДРЕСА_1 » (том 1, а.с. 185-196).

ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири 13, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

29.03.2023 відбулися загальні збори ОСББ «по АДРЕСА_1 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон, в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення загальних зборів).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною 1 ст. 4 Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

За приписами ст. 10 Закону вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Порядок скликання та проведення установчих зборів об`єднання регулюється, зокрема, ст.6 Закону "Про ОСББ".

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного (ч.4 ст.6 Закону "Про ОСББ").

Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку (ч.4 ст.10 Закону "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").

Нормою ст.6 Закону "Про ОСББ" визначено лише способи повідомлення співвласників про проведення установчих зборів, а нормами ст.10 Закону "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" встановлено саме порядок здійснення такого повідомлення (шляхом надсилання на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику у багатоквартирному будинку (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №910/9672/20, від 02.12.2020 у справі №916/86/20).

Згідно п. 3.4 Статуту ОСББ загальні збори скликаються і проводяться правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менше як трьох співвласників. Правління (ініціативна група) не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів вручає кожному співвласнику під розписку або направляє рекомендованим листом на адресу квартири або належного приміщення, що належить співвласнику в Будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів. У повідомленні зазначається з чиєї ініціативи скликаються збори, місце та час проведення, проект порядку денного (п. 3.4).

Статут ОСББ не передбачає іншого способу повідомлення, ніж вручення під розписку або направлення рекомендованим листом.

Докази повідомлення позивача про проведення 29.03.2023 загальних зборів будь яким шляхом, зокрема під розписку, шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позивача, розміщення оголошення в загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку, іншим, не передбаченим Статутом шляхом, в матеріалах справи відсутні.

При цьому судом враховано, що оголошення про проведення 29.03.2023 загальних зборів, долучене позивачем до позовної заяви, не є належним доказом на підтвердження факту його розміщення в загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку (том 1, а.с. 132).

Участь позивача у загальних зборів 29.03.2023 також не підтверджена матеріалами справи.

Належне повідомлення про проведення загальних зборів є умовою реалізації права особи брати участь у таких зборах та голосувати із питань, внесених до порядку денного, яке у даному випадку порушене.

Посилання відповідача у відзиві щодо належного повідомлення позивача відсутнє.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Згідно з ч. 12, 13 ст. 10 Закону кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Згідно п. 3.3 Статуту ОСББ «по АДРЕСА_1 » до виключеної компетенції загальних зборів належить, зокрема, питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; визначення порядку сплати внесків і платежів співвласників.

Верховний Суд у постановах від 30.11.2022 у справі №908/2085/21, від 18.10.2023 у цій справі вказав, що Закон "Про ОСББ" не визначає кворуму установчих зборів - найменшої кількості співвласників зборів, необхідної для визнання таких зборів правомочними приймати рішення з питань порядку денного, а встановлює кількість голосів співвласників, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів (ст.6 Закону).

Кожен співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку, якщо одна особа є власником більш як 50% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (п. 3.6).

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Частиною 14 ст. 10 Закону передбачено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

П. 3.7 Статуту визначено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, про порядок управління та користування спільним майном, про передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за відповідне рішення проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають не менше як дві третини загальної кількості голосів співвласників.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20 зазначила, що для визначення необхідної кількості голосів із питання визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників судам належить, поряд із приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ, застосовувати положення статуту ОСББ, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення по такому питанню, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначене питання буде вирішуватися більшістю голосів співвласників. Такі ж правила застосовуються і до рішень про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки кошторис визначає розмір видатків, які мають бути покриті внесками і платежами співвласників.

Таким чином, для визначення факту достатності/недостатності голосів для прийняття рішень на загальних зборах суд має встановити загальну кількість співвласників багатоквартирного будинку та загальну площу квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

29.03.2023 відбулися загальні збори ОСББ «по АДРЕСА_1» з таким затвердженим порядком денним (том 2, а.с. 1-7):

1. Проект кошторису, обговорення та прийняття за основу. Обговорення питання щодо збільшення внесків співвласників на утримання будинку та прибудинкової території.

2. Продаж земельної ділянки, що перебуває в оренді.

3. Звіт голови правління ОСББ.

4. Звіт ревізійної комісії.

5. Заміна труб опалення на технічних поверхах будинку.

6. Заміна каналізаційних труб в третьому під`їзді.

Згідно рішення загальних зборів ОСББ «по АДРЕСА_1», оформленого протоколом від 29.03.2023, загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 - 201 осіб. Відповідно до Статуту ОСББ (п. 3,5-3,7) у прийнятті рішення може брати один представник співвласників квартир, тобто рішення вважається прийнятим, якщо голосує 2/3 співвласників квартир, а саме 96 осіб. Загальна площа усіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку становить 8 606,60 кв.м. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласників у кількості 137 осіб, яким належить квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 6 304,7 кв.м.

Тобто, визначено, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку становить 8 606,6 кв.м., що не заперечується та не оспорюється сторонами.

Таким чином, для прийняття рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; визначення порядку сплати внесків і платежів співвласників, які вимагають 2/3 кількості співвласників квартир, необхідно наявність 5 737,73 кв.м. (голосів).

З першого питання порядку денного прийнято рішення визначити порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників по утриманню (управлінню) будинку АДРЕСА_1 для власників квартир та нежитлових приміщень з розрахунку -7 грн за 1 кв.м. в місяць. Нарахування внесків і платежів співвласників по утриманню будинку АДРЕСА_1 проводити з 01.10.2023. Встановити відрахування до ремонтного фонду будинку АДРЕСА_1 , для співвласників з розрахунку - 200 грн з однієї квартири. Нарахування відрахувань до ремонтного фонду проводити з 1 травня по 30 (включно) вересня 2023 року. Затвердити кошторис ОСББ «по АДРЕСА_1 » на 2023 рік. Дозволити правлінню об`єднання виходити з фактичних потреб об`єднання, здійснювати перенесення коштів між статтями витрат в межах загальної суми доходної частини кошторису. Дозволити правлінню об`єднання без додаткового погодження загальними зборами фінансувати за рахунок резервного та/або ремонтного фонду всі види робіт з усунення та відведення збитків, ліквідації аварій та інших непередбачуваних обставин. Встановити, що невикористані протягом року залишки коштів цільових фондів переносяться на наступний рік за відповідним цільовими фондами. Встановити, що в разі не затвердження загальними зборами об`єднання до першого січня відповідного року кошторису об`єднання на такий рік, надходження та витрачення коштів фонду об`єднання здійснювати в такому році в такому розмірі, за напрямками та на умовах, що визначені останніми затвердженими загальними зборами річним кошторисом об`єднання. Затвердити наказ про облікову політику та план рахунків ОСББ «по АДРЕСА_1 ».

Вказано, що голосували «за» - 135 співвласників (голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів та голоси, подані під час письмового опитування), загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 6 174,7 м.кв.; «проти» - 2 співвласників (голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів та голоси, подані під час письмового опитування), загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 130 м.кв.

Судом враховано, що при здійсненні підрахунку співвласників квартир, які брали участь у голосуванні, встановлено загальну площу (голосів) в розмірі 6 304,7 кв.м.

В той же час, згідно листа опитування по 1-му питанню голосування відбулось щодо такого: «Підняття внесків на утримання будинку та ремонтного фонду, прийняття проекту кошторису на 2023 рік за основу», що не повністю відповідає рішенню, прийнятому за результатами голосування шляхом опитування.

Частиною п`ятнадцятою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Отже, у разі якщо кількості голосів присутніх співвласників на загальних зборах недостатньо для прийняття рішення «за» або «проти», встановленої частиною чотирнадцятою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

Згідно із частиною шістнадцятою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування («за» чи «проти»).

Таким чином, з огляду на положення частин п`ятнадцятої, шістнадцятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» результати голосування з усіх питань порядку денного загальних зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування).

До матеріалів справи позивачем долучене опитування співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 36-44).

Дата та ким проведено опитування не вказано.

Судом встановлено, що на голосування винесено такі питання (здійснено рукописний допис):

1) Підняття внесків на утримання будинку та ремонтного фонду, прийняття проекту кошторису на 2023 рік за основу;

2) Продаж землі, що є в оренді.

В опитуванні взяли участь 138 осіб, в той час як в протоколі від 29.03.2023 вказано про участь у зборах 137 співвласників загальною площею 6 304,7 кв.м.

Позивачем зазначається, що співвласниками квартир №№ 1 , 19 , 31 , 59 , 67 , 74 , 85 , 120 , 130 , 143 голосування проводилось двічі тією ж площею квартир.

Згідно інформації з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна станом на 13.09.2016, та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна станом на 23.04.2024 власниками квартир є:

- кв. №1 - ОСОБА_2 1/3 частки, ОСОБА_3 1/3 частки, ОСОБА_4 1/3 частки, загальна площа квартири - 71,6 кв.м. (том 1, а.с. 79-80, 97 на звороті);

- кв №19 - ОСОБА_5 , загальна площа квартири - 37,0 кв.м. (том 1, а.с. 89-90);

- №59 - ОСОБА_6 , загальна площа квартири - 37,5 кв.м. (том 1, а.с. 56);

- кв. № 67 - ОСОБА_7 , загальна площа квартири - 37,1 кв.м. (том 1, а.с. 54);

- кв №130 - ОСОБА_8 , загальна площа квартири - 56,2 кв.м. (том 1, а.с. 97 на звороті- 98);

Відомості про власників та площу квартир №№ 31 , 74 , 85 , 120 , 143 в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши лист опитування судом встановлено подвійне голосування таких квартир:

- кв. 1 : здійснено голосування ОСОБА_4 із площею квартири 72,4 кв.м. та ОСОБА_2 із площею квартири 72,4 кв.м. (номери в опитуванні 92, 93), в той час як згідно Державних реєстрів, власниками квартири є ОСОБА_2 1/3 частки, ОСОБА_3 1/3 частки, ОСОБА_4 1/3 частки, загальна площа квартири - 71,6 кв.м. (том 1, а.с. 79-80, 97 на звороті);

- кв. №19 : ОСОБА_5 голосувала двічі площею квартири 37 кв.м., номери в опитуванні 92, 93;

- кв. №31 : ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, площею квартири 37,2 кв.м, проголосовано двічі, номери в опитуванні 8, 89;

- кв №59 : здійснено голосування власницею квартири площею 37,5 кв.м. згідно державного реєстру (том 1, а.с. 56) ОСОБА_6 площею квартири 37,5 кв.м. ( № 58 в опитуванні) та додатково іншою особою ОСОБА_10 площею 37,5 кв.м. (№44);

- кв. 67 : здійснено голосування власницею квартири площею 37,1 кв.м. згідно державного реєстру (том 1, а.с. 54) ОСОБА_7 площею квартири 37,1 кв.м. ( № 131 ) та додатково іншою не встановленою особою, площею квартири 37,1 кв.м. (№132);

- кв. №74 : ОСОБА_11 двічі голосувала площею квартири 54,5 кв.м ( №28, №49 );

- кв. №85 : ОСОБА_12 двічі голосувала площею квартири 72,3 кв.м. ( №10, №51 );

- кв. №120 : ОСОБА_13 двічі голосувала площею квартири 75 кв.м. (№30, №70 );

- кв: 130: ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про спадщину від 2011 року голосував двічі площею 53,6 кв.м., в той час як згідно Державних реєстрів площа квартири становить 56,2 кв.м. (№20, №69);

- кв. №143 : проголосовано двома різними особами - ОСОБА_69 площею 37,1 кв.м. №113, ОСОБА_70 площею 37,1 кв.м. №114.

Враховуючи вищевикладене, подвійне голосування вищевказаних квартир, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність виключення із результатів голосування загальних зборів по першому питанню денного голосів (площ квартир), власники (співвласники) яких проголосували двічі та площею, яка їм не належить на повній приватній власності, в загальній кількості 513,7 кв.м.

Також позивач зазначає, що голосування проведено за участі осіб, які не мали достатніх правових підстав для голосування, оскільки не є власниками (співвласниками) таких квартир: 1 , 10 , 12 , 20 , 35 , 36 , 42 , 49 , 59 , 62 , 67 , 68 , 76 , 81 , 84 , 92 , 108 , 113 , 116 , 121 , 133 , 137 , 139 , 142 , 143 , 144 . Загальна кількість голосів (площ квартир), які не підлягають врахуванню складає 1 450,26 кв.м.

Дослідивши лист опитування судом встановлено належне голосування таких квартир:

- кв. № 42 : власник ОСОБА_14 , площа 54,1 кв.м. (том 1, а.с .67), проголосовано ОСОБА_15 (№12) на підставі довіреності від 05.11.2019 (том 1, а.с. 201);

- кв №62: власник ОСОБА_16 , площа 55,7 кв.м. (том 1, а.с. 63), проголосовано ОСОБА_17 ( №14 ) на підставі від 28.03.2023 (том 1, а.с. 208);

- кв. №76 : власник ОСОБА_18 , площа 74,6 кв.м. (том 1, а.с. 53-54), проголосовано ОСОБА_19 (№80) на підставі довіреності від 28.03.2023 (том 1, а.с. 200);

- кв. №81 : власник ОСОБА_20 , площа 71 кв.м. (том 1, а.с. 66), проголосовано ОСОБА_21 ( №46 ) на підставі довіреності від 29.03.2023 (том 1, а.с. 207);

- кв. №113 : власник ОСОБА_22 , площа 72,5 кв.м. (том 1, а.с. 57), проголосовано ОСОБА_23 (№42) на підставі довіреності від 25.03.2023 (том 1, а.с. 198);

- кв. №139 : власник ОСОБА_24 , площа 37,4 кв.м. (том 1, а.с. 65), проголосовано ОСОБА_25 (№67) на підставі довіреності віл 27.03.2023 (том 1, а.с. 199).

У своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16 (провадження № 11-1459апп18, пункти 101-103) Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у представництві розрізняють внутрішні і зовнішні правовідносини.

Внутрішні правовідносини виникають між представником та особою, яку представник представляє. У випадку якщо представник діє на виконання договору доручення, між представником й особою, яку він представляє, виникають договірні правовідносини. Водночас особа, щодо якої представник вчиняє правочин від імені того, кого він представляє, не є учасницею внутрішніх правовідносин.

Зовнішні правовідносини виникають між особою, яку представник представляє, та особою, щодо якої вчиняється правочин. Відповідно до статті 239 ЦК Україниправочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Отже, представник не є ані стороною правочину, який він вчинив від імені особи, яку він представляє, ані учасником зовнішніх правовідносин.

Тому відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати не формі, в якій вчиняється договір доручення (тобто договір, який регулює виключно внутрішні відносини повіреного та довірителя), як вважали суди попередніх інстанцій, а формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (акт) представником від імені особи, яку він представляє (тобто правочин, який регулює зовнішні відносини).

Відповідно до частини п`ятої статті 245 ЦК України в редакції, яка діяла на час проведення оспорюваних зборів, довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством. Законом № 2866-ІІІ не передбачено спеціальних вимог щодо посвідчення довіреності на представництво інтересів співвласника в ОСББ, а Законом № 417-VІІІ визначено, що голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства (абзац п`ятий частини восьмої статті 10 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №910/5179/20 від 01.02.2022 дійшла висновку, що оскільки рішення зборів співвласників оформлюються протоколом, який вчиняється в письмовій формі, то довіреність на участь у таких зборах має вчинятися в письмовій формі. При цьому обов`язкового нотаріального посвідчення такої довіреності законом не передбачено. Особливості представництва інтересів члена ОСББ в роботі його органів управління можуть визначатися статутом ОСББ.

Статутом ОСББ «по АДРЕСА_1» такі особливості не визначені ,у зв`язку з чим суд дійшов висновку про не обов`язковість нотаріального посвідчення спірних довіреностей на право участі та голосування на загальних зборах.

При цьому, судом враховано, що участь у загальних зборах ОСББ, зокрема в установчих зборах, пов`язується законом з наявністю в особи права власності на квартири або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку. Закон не вимагає спеціального обумовлення в довіреності на представництво власника квартири або нежитлового приміщення окремих повноважень на участь в установчих (чи загальних) зборах. Якщо власник бажає обмежити повноваження представника, він може вказати у довіреності, що представник не наділений повноваженням на участь у зборах від імені власника, або, навпаки, видати довіреність тільки на участь у таких зборах.

Враховуючи вищевикладене, голосування квартир №№42 , 76 , 81 , 113 , 139 відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно враховано при обрахунку голосів, у зв`язку з чим заперечення позивача у цій частині не приймаються судом.

Згідно інформації з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна станом на 13.09.2016 власниками квартир є:

- кв. 1 : власниками квартири є ОСОБА_2 1/3 частки, ОСОБА_3 1/3 частки, ОСОБА_4 1/3 частки, загальна площа квартири - 71,6 кв.м. (том 1, а.с. 79-80, 97 на звороті);

- кв. №10 : ОСОБА_26 , площа 53,9 кв.м. (том 1, а.с. 87);

- кв. №12 : ОСОБА_27 , площа квартири 74,3 кв.м. (том 1, а.с.77);

- кв. №20 : ОСОБА_28 , площа квартири 75,3 кв.м. (том 1, а.с. 65-66);

- кв. №35 : ОСОБА_29 , площа 37 кв.м. (том 1, а.с. 55);

- кв. №36 : ОСОБА_29 , загальна площа 75,3 кв.м. (том 1, а.с. 54-55);

- кв. №42 : ОСОБА_14 , площа 54,1 кв.м. (том 1, а.с .67);

- кв. №49 : ОСОБА_30 , загальна площа 73,2 кв.м. (том1, а.с. 90-91);

- кв. №59 - ОСОБА_6 , загальна площа квартири - 37,5 кв.м. (том 1, а.с. 56);

- кв. №62 : ОСОБА_16 , площа 55,7 кв.м. (том 1, а.с. 63);

- кв. № 67 - ОСОБА_7 , загальна площа квартири - 37,1 кв.м. (том 1, а.с. 54);

- кв. №68 : приватна спільна сумісна власність ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , площа квартири 75,7 кв.м. (том 1, а.с. 77-78);

- кв. №76 : ОСОБА_18 , площа 74,6 кв.м. (том 1, а.с. 53-54);

- кв. №81 : ОСОБА_20 , площа 71 кв.м. (том 1, а.с. 66);

- кв. №108 : ОСОБА_34 1/4 частки, ОСОБА_35 1/4 частки, ОСОБА_36 1/4 частки, ОСОБА_37 , 1/4 частки (том 1, а.с. 78-79);

- кв. №113 : ОСОБА_22 , площа 72,5 кв.м. (том 1, а.с. 57);

- кв. №116 : ОСОБА_38 1/6 частки, ОСОБА_39 5/6 частки квартири площею 75,4 кв.м. (том 1, а.с. 52);

- кв. №139 : ОСОБА_24 , площа 37,4 кв.м. (том 1, а.с. 65);

- кв №144: ОСОБА_40 , площа квартири 74,7 кв.м. (том 1, а.с. 74);

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна станом на 23.04.2024 власниками квартир є:

- кв. №3 : ОСОБА_41 частини, ОСОБА_41 частини (том 1, а.с. 98 на звороті);

- кв. №84 : ОСОБА_42 , площа 72,7 кв.м. (том 1, а.с. 100).

Відомості про права власності на квартири №№ 84 , 92 , 121 , 133 , 137 , 142 , 143 в матеріалах справи відсутні.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено правомірне врахування квартир №№ 10 , 92 , 121 , 133 , 137 , 142 , 144 при обрахунку голосів (площ) в листі опитуванні, оскільки:

- від кв. №10 голосування здійснено власницею ОСОБА_26 ( №2 ) площею 53,9 кв.м. (том 1, а.с. 87). Посилання позивача на те, що вона не проживає у квартирі та сусіди її ніколи не бачили не приймається судом, оскільки є лише припущенням;

- від кв. №92 голосування здійснювалось ОСОБА_43 ( №104 ), в той же час доказів відсутності у неї права власності на квартиру позивач не подає;

- від кв. №121 голосування здійснено ОСОБА_44 (№137) площею 72,5 кв.м., в той же час доказів відсутності у нього права власності на квартиру позивач не подає. Посилання позивача на смерть власника квартири у 2025 році не приймається судом до уваги, оскільки перевірка права власності здійснюється на момент спірного голосування - 29.03.2023;

- від кв. №133 голосування здійснювалось ОСОБА_45 (№111) площею 72,8 кв.м., в той же час доказів відсутності у нього права власності на квартиру позивач не подає;

- від кв. №137 голосування здійснювалось ОСОБА_46 (№103) площею 72,3 кв.м., права власності на квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності (том 1, а.с. 205);

- від кв. №142 голосування здійснювалось ОСОБА_47 (№50) площею 53,50 кв.м., в той же час доказів відсутності у неї права власності на квартиру позивач не подає;

- від кв. №144 голосування здійснювалось ОСОБА_48 (№11) площею 74,7 кв.м., право власності на квартиру підтверджується витягом з Державного реєстру станом на 13.09.2016. Посилання позивача на зміну власника станом на 2024 не приймається судом до уваги, оскільки перевірка права власності здійснюється на момент спірного голосування - 29.03.2023.

В той же час, досліджуючи голосування квартири №№ 3 , 12 , 20 , 35 , 36 , 49 , 68 , 84 , 108 , 116 , судом встановлено таке.

Від квартири №3 голосування здійснено ОСОБА_49 (№26) площею 35,9 кв.м. Згідно витягу з реєстру станом на 23.04.2024 власником квартири є ОСОБА_41 (том 1, а.с. 98 на звороті). Згідно свідоцтва про право власності від 13.11.2020 у зв`язку із смертю ОСОБА_50 05.05.2020 визначено право власності на квартири за ОСОБА_41 (том 1, а.с. 202). Враховуючи вищевикладене, голосування ОСОБА_51 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є безпідставним, у зв`язку з чим голосування квартири №3 неправомірно враховано.

Від кв. №12 голосування здійснено ОСОБА_52 площею 18,725 (№120), ОСОБА_53 площею 18,725 (№121), ОСОБА_27 площею 18,725 (№122), ОСОБА_54 площею 18,725 (№123), в той час, як згідно Державного реєстру станом на 13.09.2016 власником квартири є ОСОБА_27 , у зв`язку з чим правомірним є врахування голосів (площі) лише ОСОБА_27 площею 18,725 (№122). Докази права власності ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 на квартиру №12 в матеріалах справи відсутні.

Від кв. №20 голосування здійснене ОСОБА_55 (№100), в той час як згідно Державного реєстру станом на 13.09.2016 власником квартири є ОСОБА_28 , площа квартири 75,3 кв.м. (том 1, а.с. 65-66), у зв`язку з чим врахування голосів квартири №20 є безпідставним. Докази права власності ОСОБА_55 на квартиру №12 в матеріалах справи відсутні.

Від кв. №№35 , 36 голосування здійснено ОСОБА_56 ( №77, 78 ), в той час як згідно Державного реєстру станом на 13.09.2016 власником квартир вказано ОСОБА_29 , площа 37 кв.м., площа 75,3 кв.м. (том 1, а.с. 54-55). Докази права власності ОСОБА_56 на квартири №35, 36 в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим голосування кварти 35 , 36 неправомірно враховано.

Від кв. №49 голосування здійснено ОСОБА_57 ( №59 ) площе. 73,2 кв.м., в той час як згідно Державного реєстру станом на 13.09.2016 власником квартири є ОСОБА_58 , у зв`язку з чим врахування голосів квартири №49 є безпідставним. Докази права власності ОСОБА_58 на квартиру №49 в матеріалах справи відсутні.

Від кв. №68 голосування здійснено ОСОБА_59 (№45) площею 75,7 кв.м., в той час як згідно Державного реєстру станом на 13.09.2016 власником квартири вказано - приватна спільна сумісна власність ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , площа квартири 75,7 кв.м., у зв`язку з чим врахування голосів квартири №68 є безпідставним. Докази права власності ОСОБА_59 на квартиру в матеріалах справи відсутні.

Від кв. №84 голосування здійснено ОСОБА_60 (№ 117) площею 75,4 кв.м. Згідно витягу з Державного реєстру станом на 01.11.2023 власником квартири №84 є ОСОБА_61 (том 1, а.с. 203), у зв`язку з чим врахування голосів квартири №84 є безпідставним. Докази права власності ОСОБА_62 на квартиру в матеріалах справи відсутні.

Від кв. №108 голосування здійснено ОСОБА_63 (№6) площею 75,3 кв.м. ОСОБА_64 ( №86 ) площею 18,825 кв.м., ОСОБА_65 ( №87 ) площею 18,825 кв.м., ОСОБА_66 (№88) площею 18,825 кв.м., в той час як згідно Державного реєстру станом на 13.09.2016 власником квартири вказано ОСОБА_34 1/4 частки, ОСОБА_35 1/4 частки, ОСОБА_36 1/4 частки, ОСОБА_37 , 1/4 частки (том 1, а.с. 78-79). Таким чином, безпідставним є врахування голосів квартири в розмірі 56,475 кв.м.

Від кв. №116 голосування здійснено ОСОБА_67 (№61) площею 75,4 кв.м., в той час як згідно Державного реєстру станом на 13.09.2016 власником квартири вказано ОСОБА_38 1/6 частки, ОСОБА_39 5/6 частки квартири площею 75,4 кв.м. (том 1, а.с. 52), у зв`язку з чим врахування голосів в кількості 12,57 кв.м. є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження права власності осіб, які здійснили голосування в опитуванні, їх не подання відповідачем, натомість підтвердження позивачем права власності на вищевказані квартири за іншими особами, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність виключення із результатів голосування загальних зборів по першому питанню денного голосів (площ) квартир №№ 3 , 12 , 20 , 35 , 36 , 49 , 68 , 84 , 108 , 116 , загальна кількість голосів (площ) яких складає 573,02 кв.м. (голосів).

Таким чином, з визначеної у протоколі загальних зборів ОСББ «по АДРЕСА_1 » від 29.03.2023 загальної кількості голосуючих осіб (площ) в розмірі 6 304,7 кв.м. слід виключити голоси в розмірі 1 086,72 кв.м. (513,7 кв.м. осіб, які голосували двічі та 573,02 кв.м., які не підтверджено право власності голосуючих осіб), що становить 5 087,98 голосів, в той час як 2/3 голосів становить 5 737,79.

Верховний Суд у постановах від 21.10.2021 у справі №910/15071/20, від 06.09.2021 у справі №916/3074/20 за позовами співвласника багатоквартирного будинку до ОСББ щодо оскарження рішення загальних зборів ОСББ зазначив, що виключно встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Також, Верховний Суд у вищезазначених постановах вказав, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів. Суд, розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що за питання №1 про визначення порядку сплати, перелік та розмір внесків і платежів по управлінню будинку, встановлення відрахувань до ремонтного фонду, затвердження кошторису проголосували менше 2/3 співвласників ОСББ «по АДРЕСА_1 ».

Здійснивши оцінку доводів сторін з огляду на більшу вірогідність доказів, які подані сторонами, суд дійшов висновку про порушення вимог закону під час проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «по АДРЕСА_1 », а саме відсутності достатньої кількості голосів для прийняття рішення з питання №1 порядку денного про визначення порядку сплати, перелік та розмір внесків і платежів по управлінню будинку, встановлення відрахувань до ремонтного фонду, затвердження кошторису та прийняття рішення у вказаній частині із перевищенням органом своєї компетенції.

Порушення відповідачем вимог закону під час проведення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку «по АДРЕСА_1 » в частині неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце проведення зборів, відсутність достатньої кількості голосів для прийняття рішення по першому питанню, надає правові підстави визнати обґрунтованими вимоги позивача про визнання недійсним рішення, прийнятого по першому питанню денного, оформленого протоколом загальних зборів ОСББ «по АДРЕСА_1 » від 29.03.2023.

Крім того, позивач просить визнати недійсними рішення, прийняті в частині інших питань.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі №914/2547/21 зазначив, що розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так й інших співвласників ОСББ. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.

Частина 1 ст.16 ЦК передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (п.5.6 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (п.119 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (п.120 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

У цій справі суди попередніх інстанцій не встановили, яким чином скасування рішення загальних зборів відновить права та законні інтереси співвласника багатоквартирного будинку, помилково вказавши про порушення прав та законних інтересів позивача.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність); відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Судом встановлено, що з другого питання порядку денного загальними зборами ОСББ «по АДРЕСА_1 » 29.03.2023 рішення не прийнято.

Зазначено, що голосували «за» - 22 співвласників (голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів та голоси, подані під час письмового опитування), загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 1251,435 м.кв.; «проти» - 115 співвласників (голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів та голоси, подані під час письмового опитування), загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 5 053,265 м.кв.

По питаннях порядку денного 3-6 голосування не проводилось.

Позивачем не доведено в установленому законом порядку протиправність вказаних рішень, яким чином не прийняття рішення/не проведення голосувань по питаннях 3-6 порядку денного порушують (зачіпають) його права та законні інтереси, тобто, не довів наявність підстав для правового захисту.

Судом встановлено, що позивач не висловлює свою незгоду зі змістом спірних ухвалених рішень, а наголошує лише на певних процедурних порушеннях.

Верховний Суд у постанові від 06.09.2021 №916/3074/20 зазначив, що встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Наприклад, відсутність доказів повідомлення учасника про скликання загальних зборів не є підставою для визнання недійсними рішень таких зборів, якщо буде встановлено присутність учасника (його представника) на оспорюваних загальних зборах.

ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об`єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.

Такі не значні недоліки як відсутність інформації про особу, за чиєю ініціативою скликано загальні збори, лічильну комісію та інші недоліки, допущені при оформленні протоколу загальних зборів, не впливають на прийняття рішень, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсними рішення, прийнятих з 2 по 6 питання, не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20 000 витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивача у позовній заяві та представник у судовому засіданні 15.01.2025 просять стягнути з відповідача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві від 07.11.2024 відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат у зв`язку з безпідставністю позовних вимог та їх необґрунтованістю.

05.09.2024 між адвокатом Голошвою В.Л. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №6, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати таку правничу допомогу (п. 1.1) (том 1, а.с. 137):

- проведення зустрічі із замовником для узгодження правової позиції;

- ознайомлення з копією статуту ОСББ, протоколом загальних зборів, листами опитування співвласників багатоквартирного будинку, оголошенням про проведення загальних зборів, копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна станом на 13.09.2026 та 23.04.2024, копією списків співвласників багатоквартирного будинку;

- ознайомлення з ухвалами Волинського окружного суду, Луцького міськрайонного суду, Господарського суду Волинської області;

- вивчення законодавства, яке регулює діяльність ОСББ, судової практики ВС;

- виготовлення копій документів;

- складання позовної заяви до Господарського суду Волинської області.

Замовник зобов`язується оплатити виконавцю вартість робіт та послуг (гонорар), визначені за погодженням сторін в додатку №1, який є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.5). Дія договору припиняється його належним виконанням (п. 3.1).

Сторонами підписано додаток №1 до договору, яким погодили гонорар адвоката в розмірі 20 000 грн (том 1, а.с. 138).

10.10.2024 сторонами підписано акт наданих послуг №1, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв такі роботи (том 1, а.с. 139):

- проведення зустрічі із замовником для узгодження правової позиції;

- ознайомлення з:

копією статуту ОСББ - 1 год,

протоколом загальних зборів - 1 год,

листами опитування співвласників багатоквартирного будинку - 1 год,

оголошенням про проведення загальних зборів,

копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна станом на 13.09.2026 та 23.04.2024 - 2 год,

копією списків співвласників багатоквартирного будинку - 1 год;

- ознайомлення з ухвалами Волинського окружного суду, Луцького міськрайонного суду, Господарського суду Волинської області - 1 год;

- ознайомлення з діючим законодавством, що регулює діяльність ОСББ, судової практики ВС - 2 год;

- виготовлення копій документів - 1 год;

- складання опису документів та відправлення поштовим відправленням відповідачу - 1 год;

- складання позовної заяви - 5 год;

- участь у судових засіданнях Господарського суду Волинської області.

Загальна вартість послуг складає 20 000 грн.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Дослідивши заяву позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об`єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому судом враховується, що вказані заявником в акті наданих послуг такі окремі види послуг як проведення зустрічі із замовником для узгодження правової позиції; ознайомлення з копією статуту ОСББ, протоколом загальних зборів, листами опитування співвласників багатоквартирного будинку, оголошенням про проведення загальних зборів, копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна станом на 13.09.2026 та 23.04.2024, копією списків співвласників багатоквартирного будинку, ухвалами Волинського окружного суду, Луцького міськрайонного суду, Господарського суду Волинської області, діючим законодавством, що регулює діяльність ОСББ, судової практики ВС, виготовлення копій документів, складання опису документів та відправлення поштовим відправленням відповідачу охоплюються послугою з складання позовної заяви, у зв`язку з чим позивачем помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги зі складання позовної заяви.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022.

Ураховуючи викладене, заперечення відповідача, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та об`єм наданих правових послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, натомість в іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з наданими адвокатом послугами.

При цьому, заперечення відповідача щодо заявлених позивачем витрат не обґрунтовані та не містять контррозрахунку. Клопотання щодо зменшення витрат відповідачем не заявлено.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, оформлене протоколом від 29.03.2024, у частині питання порядку денного №1 "Проект кошторису, обговорення та прийняття за основу. Обговорення питання щодо збільшення внесків співвласників на утримання будинку та прибудинкової території".

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору та 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 18 028,00 грн (вісімнадцять тисяч двадцять вісім грн 00 коп).

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

27.01.2025

Суддя С. В. Бідюк