Ухвала

від 27.01.2025 по справі 904/107/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

27.01.2025м. ДніпроСправа № 904/107/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ

про забезпечення позову

у справі

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька Вівця", м. Дніпро

відповідача-2: фізичної особи ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 659 935,08 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Без участі представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька Вівця" та фізичної особи ОСОБА_1 659 935,08 грн., що складають суму заборгованості за кредитним договором № 060522-К/1 від 06.05.2022.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору № 060522-К/1 від 06.05.2022 в частині повного та своєчасного погашення наданого кредиту.

Ухвалою від 15.01.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

17.01.2025 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/107/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 22.01.2025.

23.01.2025 від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів (рухоме та нерухоме), а саме:

- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ШАРОЛЕЗЬКА ВІВЦЯ" (Місцезнаходження: 49027, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, будинок 1 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30764202), в межах суми позову у розмірі 659 935,08 гривень до виконання рішення суду у цій справі;

- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 (Паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 05.10.1998 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_2 ) в межах суми позову у розмірі 659 935,08 гривень до виконання рішення суду у цій справі.

Вказана заява мотивована тим, що відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов`язань за спірним договором, не реагують на вимоги банку щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. Таким чином, на думку заявника, боржник та поручитель не зацікавлені у погашенні боргу і у разі задоволення позову так само ухилятимуться від виконання рішення суду.

Зазначає заявник і про те, що сервіс Юконтрол містить інформацію про невиконані зобов`язання ТОВ "Шаролезька вівця" перед державою, а саме, наявний запис про податкову заставу (номер реєстраційного запису про обтяження 30788203), що підтверджується відповідною роздруківка із сервісу, що додана до заяви про забезпечення позову. Вказані обставини, за твердженням АТ "Банк Кредит Дніпро", свідчать про недобросовісність першого відповідача та схильність останнього до порушення зобов`язань.

Містить подана заява і посилання на те, що ТОВ "Шаролезька вівця" та ОСОБА_1 , розуміючи невідворотність настання майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності, можуть за дуже короткий проміжок часу здійснити відчуження належних їм об`єктів нерухомого майна, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю майна боржників, а отже права та інтереси АТ "Банк Кредит Дніпро" будуть незахищеними, а інститут судового захисту виявиться неефективним.

Зазначені вище обставини, на думку позивача, є підставою для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачам, в межах суми позову.

Вказує АТ "Банк Кредит Дніпро" і про те, що права відповідачів ні при арешті коштів, ні при арешті майна не буде порушено, оскільки останні не позбавляються права власності на них, в той час, як відсутність забезпечення позову (і, відповідно, можливість для відповідачів вільно розпорядитися своїм майном протягом судового процесу) ставить під загрозу можливість реального виконання рішення суду.

Посилається заявник у поданій заяві на судову практику щодо застосування статті 137 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Господарський суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором № 060522-К/1 від 06.05.2022.

У даному випадку позивачем не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачами дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного останнім майна на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так само, як і можливість відповідачів розпоряджатися коштами на рахунку не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.

Встановлення фактичних обставин у справі, в тому числі виконання чи невиконання стороною договірних зобов`язань, встановлюється судом на підставі доказів під час розгляду справи по суті.

Посилання позивача на наявність у відповідачів спірної заборгованості не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказані стягнення на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Крім того, слід зазначити про те, що з поданих позивачем доказів не вбачається, що відповідачі можуть вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов`язані з виконанням судового рішення.

Відносно поданої позивачем роздруківки з сайту "Юконтрол" суд зазначає, що такий доказ не є належним, оскільки зазначений сервіс лише акумулює та аналізує інформацію з відкритих офіційних джерел. Однак за відсутності даних першоджерел суд позбавлений можливості перевірити достовірність такої відображеної інформації на сайті.

Жодна з викладених позивачем обставин у заяві про забезпечення позову не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення. Докази, подані позивачем окремо чи у сукупності, також не доводять вказані позивачем обставини.

Отже, позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Заявник посилається на протилежні висновки, зроблені Верховним Судом, Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, Великою Палатою Верховного Суду у справах № 904/1934/23, № 905/446/22, № 908/2382/21, № 905/448/22, № 381/4019/18, проте вони зроблені за інших фактичних обставин справи. Оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову пов`язане з певними умовами та підставами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. У випадку, коли сам по собі факт наявності заборгованості та можливість вільно розпоряджатися коштами на рахунках чи майном були би достатньою підставою, вжиття заходів забезпечення позову було б необхідним у кожній судовій справі зі стягнення заборгованості.

Слід відзначити, що в питаннях оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин справи, якими обумовлена необхідність вжиття відповідних заходів, а також оцінює вказані обставини у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили - 27.01.2025.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Ф. Мельниченко