Ухвала

від 27.01.2025 по справі 904/305/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

27.01.2025 Справа № 904/305/25за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", м. Черкаси

про стягнення 5 385 425,65грн

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ВСТАНОВИЛА:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" про стягнення коштів у розмірі 5 385 425, 65 грн, набутих без достатніх правових підстав, внаслідок не сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на безоплатне користування відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:484:0004, площею 0,4087, на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу за період з 01.01.2021 по 25.07.2024.

Разом із позовною заявою Дніпровська міська рада подала заяву про забезпечення позову: шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", а саме: автозаправну станцію, загальною площею 163,0 кв.м., розташовану за адресою: Донецьке шосе, буд. 25 А в місті Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1197412512101), в межах суми стягнення у розмірі 5 385 425, 65 грн, до набрання рішення по справі законної сили; накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", в межах суми стягнення у розмірі 5 385 425, 65 грн, до набрання рішення по справі законної сили.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (аналогічний висновок міститься у п. 3.5 постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Статтею 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам (подібний висновок міститься у п. 3.17 постанови Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Отже, забезпечення позову є вжиттям заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 5 385 425, 65 грн. Між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів в розмірі 5 385 425, 65 грн, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості. Враховуючи те, що предметом спору є стягнення орендної плати, накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід`ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі Іммобільяре Саффі проти Італії.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів у розмірі 5 385 425, 65 грн.

Суд зауважує, що безпосередні причини невиконання зобов`язань відповідачами, а також обґрунтованість позовних вимог наразі не входять до предмета дослідження та мають бути з`ясовані під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежать від тієї обставини, чи матиме відповідач фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду. Тому, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане з предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії мають забезпечити реальне виконання судового рішення при задоволенні позову. Водночас, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову дає можливість відповідачу розпорядитися наявними коштами з метою уникнення відповідальності та може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Певне обмеження відповідача у можливості розпорядження коштами на поточних рахунках не може бути розцінене судом як перешкоджання здійсненню їх господарської діяльності, оскільки спрямоване саме на збереження грошових коштів останніх до вирішення спору по суті, а тому переслідує легітимну мету та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

При цьому судом не встановлено, що вказаний захід забезпечення позову порушує права або охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм", суд доходить висновку, щодо порушення принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи те, що предметом спору є стягнення, зокрема, з відповідача грошових коштів, а застосування заходів забезпечення позову стосується нерухомого майна відповідача, що свідчить про порушення принципу адекватного підходу до забезпечення позову.

Отже, враховуючи накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог, суд не вбачає достатніх підстав для накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд доходить висновку, що заява Дніпровської міської ради про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" (18002, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, буд. 55 А; ідентифікаційний код 40641169) у розмірі 5 385 425, 65 грн.

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапрайм" (18002, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, буд. 55 А; ідентифікаційний код 40641169).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили 27.01.2025 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 у справі № 904/305/25 про забезпечення позову до виконання становить три роки - до 28.01.2028.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.І. Ярошенко