Рішення

від 27.01.2025 по справі 904/4571/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4571/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ КО", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №3-28/06/23 від 28.06.2023 у розмірі 440 490,84 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ КО" (далі - відповідач) пеню у розмірі 440 490,84 грн.

Позовну заяву сформовано через систему "Електронний суд".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.11.2024 через систему "Електронний суд" надійшло від відповідача клопотання про закриття провадження у справі.

06.11.2024 через систему "Електронний суд" надійшов від відповідача відзив на позовну заяву.

07.11.2024 через систему "Електронний суд" надійшли від позивача заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

14.11.2024 через систему "Електронний суд" надійшла від позивача відповідь на відзив.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.

Докази наявні у матеріалах справи є достатніми для винесення судового рішення без виклику сторін.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №3-28/06/23 від 28.06.2023, а саме в частині своєчасної та повної оплати за наданні послуги.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.07.2023 по 26.09.2024 в сумі 440 490,84 грн.

Позиція відповідача

Відповідач наголошує на наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п. З ч. 1 ст. 231 ГПК України та наполягає на задоволенні судом відповідного клопотанням від 04.11.2024 р. У випадку якщо суд відмовить у задоволенні вище вказаного клопотання, даною заявою по суті справи, просить зменшити розмір пені яка заявлена до стягнення з Відповідача до 50 000,00 грн., в іншій частині позовної вимоги про стягнення пені Позивачу відмовити.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як встановлено судом першої інстанції у справі № 904/2511/24 та підтверджено матеріалами справи, 28.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 3-28/06/23 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати (поставити) у власність покупця сільськогосподарську техніку (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість (ціну) на умовах договору.

У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до договору - Специфікацію № 1 від 28.06.2023 (далі - Специфікація, а.с.12-13), в якій сторони узгодили поставку товару на загальну суму 6 259 289 грн. 40 коп. та визначено умови поставки вказаного товару, а саме:

- найменування товару/асортимент/опис - приставка для зернозбирального комбайну CLAAS MAXFLEX 930; 007 0134 колосопідйомники, 29 штук; 007 0174 датчики для зернових >- 7,70 м, змонтовані; 010 0128 пластикові пальці мотовила; 014 0181 палета, сталева 7,70 - 9,30 м; 018 0010 карданний вал; 040 0091 різальний апарат із подвійними короткими пальцями; 058 0010 приписане законодавством оснащення, стандартне;

- загальна вартість партії товару в гривнях з ПДВ - 6 259 289 грн. 40 коп.;

- загальна вартість партії товару, валютний еквівалент EUR (Євро) - 154 500 грн. 00 коп.

- загальна вартість товару за специфікацією складає - 6 259 289 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 1 043 214 грн. 90 коп. Загальна вартість партії товару за специфікацією у валютному еквіваленті складає - 154 500, 00 EUR (Євро).

У розділі 2 договору сторонами були погоджені умови щодо ціни товару (ціни договору, зокрема:

- ціна договору становить загальну вартість товару, поставленого покупцю за договором (пункт 2.1. договору);

- сторони встановлюють ціну договору та вартість поставленого за договором товару в національній валюті України - гривнях, а також визначають їх грошовий еквівалент в іноземній валюті - EUR (Євро), які зазначаються постачальником у специфікації, що є невід`ємною частиною договору (пункт 2.2. договору);

- сторони домовились, що для перерахунку вартості товару (ціни договору) в національну валюту України та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використовується курс продажу EUR (Євро), на Міжбанківському валютному ринку України (далі - Міжбанківський курс) згідно з даними, оприлюдненими на Українському фінансовому сервері на сайті за адресою: www.udinform.com в розділі "Міжбанківський ринок" (в колонці - курс гривні під словом ASK з колонки "Мах за період") (пункт 2.3. договору);

- якщо у день, що передує дню оплати будь-якої частини вартості товару, курс продажу EUR (Євро), на УМВБ збільшиться порівняно з курсом продажу EUR (Євро), на УМВБ, зазначеному в специфікації, то сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем в якості оплати частини вартості товару, визначається шляхом множення зазначеного у специфікації грошового еквіваленту відповідної частини вартості товару у EUR (Євро), на курс продажу EUR (Євро), на УМВБ у день, який передує дню фактичного здійснення оплати покупцем будь-якої частини вартості товару (пункт 2.4. договору);

- якщо у день, що передує дню оплати будь-якої частини вартості товару, курс продажу EUR (Євро) на УМВБ зменшиться порівняно з курсом продажу EUR (Євро) на УМВБ, зазначеному в специфікації, то розмір відповідного платежу не підлягає перерахуванню і сплачується покупцем у гривнях згідно з курсом продажу EUR (Євро) на УМВБ, зазначеному у специфікації та не може бути меншим тієї суми, що вказана у специфікації (пункт 2.5. договору).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, у розділі 4 договору сторонами були погоджені умови та строки поставки товару, зокрема:

- поставка товару здійснюється партіями за правилами "Інкотермс-2010" на умовах, що зазначаються в специфікаціях до договору (пункт 4.1. договору);

- на кожну партію товару, що постачається покупцеві сторони складають специфікацію, в якій зазначаються найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна за одиницю товару, термін поставки, строк оплати та вартість партії товару (пункт 4.2. договору);

- поставка продавцем товару покупцю підтверджується видатковою накладною (пункт 4.4. договору).

У пункті 4 Специфікації сторони погодили наступні умови щодо терміну та умов поставки: поставка товару здійснюється продавцем у термін до 04.09.2023 включно після надходження другої частини вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця. Передача товару здійснюється продавцем після надходження 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця у відповідності з правилами "Інкотермс-2010" на умовах DAP за адресою: Житомирська область, Попельнянський pайон, село Паріпси. При несвоєчасному виконанні покупцем грошових зобов`язань згідно з пунктом 2, підпунктом 2.1., підпунктом 2.2. специфікації, продавець має право перенести термін поставки товару. Покупець зобов`язаний своєчасно прийняти товар та розвантажити його власними силами, та за власний рахунок.

Відповідно до умов пунктів 4.5. та 4.6. договору датою поставки товару вважається дата виданої продавцем видаткової накладної, в якій уповноважений покупцем на отримання товару представник розписався про його отримання . Право власності та ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару (пункт 4.5. договору) та повної оплати товару покупцем (пункт 4.6. договору).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 04.09.2023 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 6 259 289 грн. 40 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем була складена та підписана видаткова накладна № 2524 від 04.09.2023 на суму 6 259 289 грн. 40 коп., а також Акт приймання-передачі товару від 04.09.2023.

Товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній № 2524 від 04.09.2023, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення. Видаткова накладна підписана представниками як позивача так і відповідача без будь-яких зауважень та скріплена печатками обох підприємств.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2023 по справі № 904/2511/24 позовні вимоги були частково задоволені, закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 483 021 грн. 84 коп., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" 647 200 грн. 45 коп. - основного боргу, 34 418 грн. 43 коп. - 3% річних та 8 179 грн. 43 коп. - частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Таким чином вказані вище обставини встановлені судом у справі 904/2511/24 та в силу п.4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню у справі, що розглядається.

Позивач зазначив, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені судом відмовлено, що і стало причиною звернення з даним позовом до суду .

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Спір у даній справі виник у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання на підставі Договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення відповідача пені, яка нарахована за період з 21.07.2023 по 26.09.2024.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 Про незалежність судової влади передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

В даному випадку, факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором купівлі-продажу від 28.06.2023 № 3-28/06/23 встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 по справі № 904/2511/24, яке набрали законної сили 25.09.2024 та має преюдиційне значення для даної справи, а встановлені в ньому обставини не підлягають повторному доведенню.

26.09.2024 року Відповідачем виконано рішення суду у справі 904/2511/24.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, судовими рішеннями в межах справи №904/2511/24 встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого обов`язку зі сплати позивачу заборгованості та ним було погашено дану суму боргу лише 26.09.2024.

Судом встановлено, що рішенням в межах справи №904/2511/24 у задоволенні позовних вимог про стягнення пені судом відмовлено, обґрунтовуючи судове рішення наступним.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання або неповного виконання умов договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого/непоставленого товару за кожний день прострочення платежу/поставки.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.07.2023 по 10.06.2024 в сумі 397 447 грн. 04 коп.

При цьому, як убачається з долучених позивачем до позовної заяви розрахунків, пеня позивачем нараховувалася в означений період в іноземній валюті - Євро та до стягнення заявлений гривневий еквівалент пені, нарахованої в Євро, виходячи з офіційного курсу Євро до гривні, встановленого НБУ станом на день проведення розрахунку.

З приводу вказаних обставин та вимог позивача щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов`язання).

Такі правові висновки Верховного Суду щодо правил проведення розрахунку пені за прострочене зобов`язання, виражене в іноземній валюті, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.03.2020 в справі № 916/4693/15, від 23.11.2018 в справі № 922/4404/17 та постанові Верховного Суду від 06.03.2019 в справі №916/4692/15.

Водночас, розрахунки пені, які долучені позивачем до позовної заяви (а.с.8-9), здійснені в Євро, а не щоденно в гривні, тоді як у 2023-2024 роках курс Євро до національної валюти - гривні змінювався майже кожен день.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в даному випадку позивачем неправомірно щоденно розраховувалася пеня в Євро (з подальшим переведенням в гривню по курсу станом на день розрахунку), а не в національній валюті.

У той же час суд позбавлений можливості здійснити власний розрахунок пені у межах визначених позивачем періодів, з огляду на те, що, по-перше, у розрахунку (а.с.8-9) позивачем не визначено суму заборгованості за товар у гривні (базу нарахування пені), а по-друге, станом на момент винесення рішення суд позбавлений можливості встановити курс валют, який підлягає застосуванню на кожен день прострочення в періоді з 21.07.2023 по 10.06.2024 з урахуванням умов пункту 2.4. договору, з огляду на недоступність даних щодо курсу продажу EUR (Євро), на Міжбанківському валютному ринку України згідно з даними, оприлюдненими на Українському фінансовому сервері на сайті за адресою: www.udinform.com в розділі "Міжбанківський ринок" (в колонці - курс гривні під словом ASK з колонки "Мах за період"). Так, судом встановлено, що на вказаному ресурсі доступні дані щодо курсу лише за 2024 рік.

Отже, оскільки позивач у порушення приписів чинного законодавства та умов договору розрахував пеню в іноземній валюті (9 049,32 Євро, а.с.8) та просить суд стягнути гривневий еквівалент розрахованої у Євро пені - 397 447 грн. 04 коп. (9049,32 Євро х 43,9201), суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаної вимоги позивача, у зв`язку з чим у задоволенні вимог в частині стягнення пені в сумі 397 447 грн. 04 коп. слід відмовити.

Отже, у даному випадку позивач у справі № 904/2511/24 неправильно обрав спосіб захисту свого порушеного права.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Але вказане не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду за захистом свого порушеного права з позовними вимогами, що відповідають іншому способу захисту.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За даних обставин позивач звертається з іншим позовом про стягнення пені, обчисленої у гривні щоденно (із застосуванням курсу валют на кожен день прострочення зобов`язання), обґрунтовуючи свої розрахунки з урахуванням висновків, зроблених судом у справі № 904/2511/24 згідно судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, є доведеним факт укладення договору, належного виконання його умов позивачем, порушення відповідачем строку оплати отриманого товару, тривалого існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша та друга статті 533 Цивільного кодексу України).

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що з огляду на умови оплати, погоджені сторонами у Специфікації, строк оплати поставленого 04.09.2023 товару є таким, що настав.

Відповідач своєчасно оплату повністю та належним чином не провів.

Згідно ст. ст. 230 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або неповного виконання умов договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого/непоставленого товару за кожний день прострочення платежу/поставки.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства та умов договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у договорі, пов`язаний із розміром подвійної облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З урахуванням вищевикладених норм законодавства та пунктів 2.3, 2.4, 7.4 Договору пеня позивачем заявляється до стягнення виходячи із розміру, що обчислений в національній валюті України гривні щоденно із застосуванням курсу валют на кожен день прострочення зобов`язання у розмірі 440 490,84 грн. за період з 21.07.2023 р. по 26.09.2024 р.

Неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

У даному випадку пеня виконує компенсаційну функції, яка зумовлена необхідністю відновлення порушених майнових інтересів ТОВ Інтертехінвест у зв`язку з несвоєчасним надходженням коштів від ТОВ Харвест Ко у взятих на себе договірних зобов`язаннях, в тому числі і в частині настання наслідків та застосування штрафних санкцій за узгодженими сторонами умовами у договорі.

Враховуючи вказане, а також зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Щодо зменшення пені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50% від розміру, яка підлягає до стягнення.

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 20%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 352 392,67 грн (440 490,84грн - 20%).

З приводу клопотання про закриття провадження у справі, подане відповідачами суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Статтею 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ГПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду господарської справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі №909/783/20, від 16.11.2021 у справі №910/694/21.

Для застосування пункту 3 частини першої статті 231 Господарським процесуальним кодексом України для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/9158/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначила, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 910/16868/19, від 10.08.2022 у справі № 712/9540/21, від 16.11.2022 у справі № 357/278/22, постанові Верховного Суду України 21.10.2015 у справі № 6-1133цс15.

У справі № 904/4571/24, що розглядається, позивач ТОВ Інтертехінвест просить стягнути з відповідача ТОВ Харвест Ко пеню за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за № 3-28/06/23 від 28.06.2023 р., виходячи із розміру, що обчислений в національній валюті України гривні щоденно із застосуванням курсу валют на кожен день прострочення зобов`язання у розмірі 440 490,84 грн. за період з 21.07.2023 р. по 26.09.2024 р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 року у справі № 904/2511/24, що набрало законної сили, суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені не у зв`язку з відсутністю підстав, а тому що матеріально-правова вимога позивача не відповідає належному способу захисту порушеного права.

У змісті судового рішення зазначено: За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.07.2023 по 10.06.2024 в сумі 397 447 грн. 04 коп. Водночас, розрахунки пені, які долучені позивачем до позовної заяви (а.с.8-9), здійснені в Євро, а не щоденно в гривні, тоді як у 2023-2024 роках курс Євро до національної валюти - гривні змінювався майже кожен день. З урахуванням наведеного, суд вважає, що в даному випадку позивачем неправомірно щоденно розраховувалася пеня в Євро (з подальшим переведенням в гривню по курсу станом на день розрахунку), а не в національній валюті. При цьому, як убачається з долучених позивачем до позовної заяви розрахунків, пеня позивачем нараховувалася в означений період в іноземній валюті - Євро та до стягнення заявлений гривневий еквівалент пені, нарахованої в Євро, виходячи з офіційного курсу Євро до гривні, встановленого НБУ станом на день проведення розрахунку. Оскільки позивач у порушення приписів чинного законодавства та умов договору розрахував пеню в іноземній валюті (9 049,32 Євро, а.с.8) та просить суд стягнути гривневий еквівалент розрахованої у Євро пені - 397 447 грн. 04 коп. (9049,32 Євро х 43,9201), суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаної вимоги позивача.

Позов у справі № 904/4571/24 не містить зміну стилістики та підміну понять чи обставин справи з метою здійснення судом іншої переоцінки правовідносин між сторонами. Навпаки, позивач наголошує, що обставини справи є встановленими судовим рішенням, посилається на преюдицію фактів, та з метою захисту судом порушеного права, обравши інший спосіб захисту у межах спірних правовідносин, змінив матеріально-правові вимоги і звернувся до суду з іншим позовом.

Як зазначалося, для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України потрібна наявність трьох складових, а саме: тотожність сторін спору, тотожність предмета позову, тотожність підстави позову, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовуються звернення до суду.

Суд погоджується з тим, що у справах № 904/2511/24 та № 904/4571/24 однаковими є сторони спору, співпадають підстави позовів, а саме неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором, та правова кваліфікація спірних правовідносин. Водночас предмет позову (матеріально-правові вимоги) є різними, так як пеня у новому позові обрахована на підставі правових висновків Верховного суду та умов договору, із застосуванням курсів валют різних періодів, заявлена до стягнення у різному розмірі та за різний період, підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

З урахуванням викладеного в задоволенні заявленого клопотання про закриття провадження у справі відмовити.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення пені.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 5 285,89 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ КО" про закриття провадження у справі - відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ КО" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-миколаївська, буд. 43, офіс 353; код ЄДРПОУ 41924951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" (49040, м. Дніпро, вул. Мукаша Салакунова, буд. 25, офіс 6; код ЄДРПОУ 37988349) пеню у розмірі 352 392,67 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 285,89 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.01.2025.

Суддя В.Г. Бєлік