Ухвала

від 27.01.2025 по справі 907/67/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про передачу справи за підсудністю

"27" січня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/67/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

розглянувши матеріали за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Закарпатської філії ТОВ Газорозподільні мережі України, м. Ужгород Закарпатської області про видачу судового наказу про стягнення з боржника Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор ПАТ ДАК Автомобільні дороги України в особі філії Королівський спеціалізований кар`єр, с. Веряця Берегівського району Закарпатської області суми 3322,72 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу та 242,24 грн судового збору,

ВСТАНОВИЛА:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Закарпатської філії ТОВ Газорозподільні мережі України, м. Ужгород Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор ПАТ ДАК Автомобільні дороги України в особі філії Королівський спеціалізований кар`єр, с. Веряця Берегівського району Закарпатської області суми 3322,72 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу та 242,24 грн судового збору.

Вказана заява за своїм змістом обґрунтована покликанням на неналежне виконання боржником умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) в частині оплати наданих оператором ГРМ протягом січня грудня 2024 року послуг із розподілу природного газу, у зв`язку із чим представник Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Закарпатської філії ТОВ Газорозподільні мережі України зазначає про наявність правових підстав для стягнення з Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор ПАТ ДАК Автомобільні дороги України в особі філії Королівський спеціалізований кар`єр заборгованості в розмірі 3322,72 грн та суми 242,24 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу.

Розглянувши матеріали вищенаведеної заяви, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для передачі останньої (справи №907/67/25) для розгляду Господарським судом Закарпатської області в межах справи №907/985/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України Про міжнародне приватне право, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 1, 6 ст. 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного). Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Водночас частиною 2 статті 41 ГПК України визначено, що при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.

Приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 148 ГПК України).

Пунктом 7 частини 1 статті 155 ГПК України визначено, що у судовому наказі зазначається повідомлення про те, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Із змісту наведених правових норм слідує, що однією з ключових підстав для наказного провадження та видачі судового наказу є відсутність зі сторони суду перевірки обґрунтованості заявлених грошових вимог до боржника по суті.

Натомість під час розгляду кредиторських вимог, заявлених у справі про банкрутство, суд з`ясовує правову природу таких вимог, надає правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевіряє дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене робить вмотивований висновок про наявність чи відсутність підстав для їх визнання. Те ж саме стосується розгляду спорів в межах справи про банкрутство.

21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який введений в дію 21.10.2019 (далі КУзПБ).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (ч. 2 ст. 7 КУзПБ).

Згідно із ч. 3 ст. 7 КУзПБ, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

У даному контексті суд зазначає, що у зв`язку із набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства, була змінена як юрисдикція, так і територіальна підсудність відповідних спорів, стороною в яких є боржник. Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження. Тобто спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що, у свою чергу, узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство. Принцип концентрації спорів у межах справи про банкрутство може бути витлумачений як такий, що передбачає розгляд у межах справи про банкрутство всіх майнових та пов`язаних з ними немайнових спорів, що суттєвим чином впливають на структуру кредиторів, суму кредиторських вимог, підстави їх виникнення, зміни, припинення, склад майнових активів боржника.

Водночас суд наголошує, що вказана стаття оперує поняттям боржник саме в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, боржник це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку про те, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19, від 13.04.2023 у справі №910/21981/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №908/129/22 (908/1333/22) зазначено, що нормами КУзПБ та ГПК України визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство. У такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи у спорах, однією із сторін яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство. Таке урегулювання процедури розгляду спорів у справах, однією із сторін у яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Водночас за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постановах від 13.03.2018 у справі №922/928/17, від 06.04.2018 у справі №925/1874/13, від 15.01.2019 у справі №910/3860/18, а також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.08.2023 у справі №640/26320/20.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово вказував на те, що процедура банкрутства являє собою складний механізм, що відповідно до спеціального законодавства, поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме з здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, оскільки наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Як вбачається з відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.01.2025, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2024 відкрито провадження у справі №907/985/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України.

Таким чином, із огляду на те, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України останнє перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, суд дійшов висновку про те, що заява про видачу судового наказу (справа №907/67/25) підлягає розгляду Господарським судом Закарпатської області в межах провадження у справі №907/985/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України за правилами виключної підсудності та в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.

При цьому, суд також враховує, що діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).

Відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).

На підставі ч. 13 ст. 30 ГПК України, справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (тобто банкрута).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналізуючи вищезазначені обставини та положення Кодексу України з процедур банкрутства, з метою концентрації усіх справ у тому суді, в якому перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, суд дійшов висновку про необхідність передачі заяви про видачу судового наказу (справи №907/67/25) для розгляду в межах справи Господарського суду Закарпатської області №907/985/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України.

Керуючись ст. 12, 20, 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Кодексу України з питань банкрутства

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Матеріали справи №907/67/25 за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Закарпатської філії ТОВ Газорозподільні мережі України, м. Ужгород Закарпатської області про видачу судового наказу про стягнення з боржника Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор ПАТ ДАК Автомобільні дороги України в особі філії Королівський спеціалізований кар`єр, с. Веряця Берегівського району Закарпатської області суми 3322,72 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу та 242,24 грн судового збору передати для розгляду в межах справи Господарського суду Закарпатської області №907/985/23 про банкрутство Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати заявнику та боржнику.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 27.01.2025.

Суддя Л.І. Пригара