Рішення

від 20.01.2025 по справі 907/823/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/823/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатко О.В., розглянувши у судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Данко", код ЄДРПОУ - 01551630, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Приладобудівників, 3, поштовий індекс - 88000

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Вирлан Алли Антонівни, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна,

за участі представника позивача - адвоката Митровки Я.В. (згідно ордеру серії АО №1143727 від 25.09.2024),

за участі відповідача Вирлан Алли Антонівни,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Данко" (далі - позивач), від імені якого діє адвокат Митровка Ярослав Васильович (на підставі ордеру серії АО №1143727 від 25.09.2024), через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Вирлан Алли Антонівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 25995,00 грн за період з квітня по вересень 2024 року згідно угоди оренди нерухомого майна №2 від 01.12.2021 (з урахуванням укладеної додаткової угоди від 01.01.2024), відповідно до якої орендодавець (позивач) надав, а орендар (відповідач) прийняв у тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 150 кв.м, що знаходиться за адресою: вулиця Приладобудівників, 3, місто Ужгород, Закарпатська область.

Позовні вимоги обґрунтовані з підстав порушення відповідачем умов пунктів 3.1, 3.2, підпункту 4.4.5 угоди оренди нерухомого майна № 2 від 01.12.2021, пункту 3.1 додаткової угоди від 01.01.2024 через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення орендної плати по вказаній угоді.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024.

Згідно з ухвалою суду від 04.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (що встановлено з відповіді №4117346 від 03.10.2024 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованої на запит суду), копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.10.2024 про відкриття провадження у справі 907/823/24 скерована рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600970178969 на адресу відповідача, що зазначена на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: Закарпатська область, Ужгородський район, село Довге Поле, вулиця Центральна, будинок 96, поштовий індекс - 89425.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ГПК України.

Оскільки станом на 03.12.2024 до суду не повернулося ані повідомлення про вручення, ані невручена кореспонденція (із зазначенням причин невручення) згідно рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення № 0600970178969 від 07.10.2024 (незважаючи на скерування судом 25.11.2024 на адресу АТ "Укрпошта" листа за №907/823/24/7932/24 щодо повернення повідомлення про вручення та/або вжиття невідкладних заходів для розшуку та повернення на адресу суду поштового повідомлення), враховуючи положення частини 2 статті 252 ГПК України, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, згідно ухвали від 03.12.2024 суд вирішив призначити справу до розгляду у судовому засіданні на 14 годину 20.01.2025, про що повідомив учасників справи.

Копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2024 скерована рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600989618676 на адресу відповідача, що зазначена на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: Закарпатська область, Ужгородський район, село Довге Поле, вулиця Центральна, будинок 96, поштовий індекс - 89425.

Поряд з цим, згідно відповідей №4117127 та №4117168 від 03.10.2024 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованих на запит суду, встановлено, що позивач (ТДВ "Данко") та його представник - адвокат Митровка Я.В. мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд», а тому ухвали від 04.10.2024 і від 03.12.2024 направлені до електронних кабінетів цих учасників справи.

26.12.2024 і 30.12.2024 на адресу суду повернулися рекомендовані поштові відправлення №0600970178969 від 07.10.2024 та №0600989618676 від 03.12.2024, адресовані відповідачу разом з ухвалами суду відповідно від 04.10.2024 та від 03.12.2024, із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

17.12.2024 до Господарського суду Закарпатської області прибула особисто відповідач ФОП Вирлан Алла Антонівна, яка подала суду заяву (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/9860/24) про те, що у застосунку «Дія» вона отримала повідомлення про виклик її в судове засідання на 20.01.2025, а також зазначила, що її повідомляли з поштового відділення про необхідність отримати адресовану їй з суду поштову кореспонденцію. У заяві від 17.12.2024 ФОП Вирлан А.А. також зазначила, що вона прибула до Господарського суду Закарпатської області з метою дізнатися причини її виклику в суд, а тому 17.12.2024 вона отримала в суді копію ухвали від 03.12.2024 у справі №907/823/24 за позовом ТДВ "Данко" до неї про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна.

За таких обставин, усі учасники справи повідомлені судом про дату, час та місце призначеного на 14 годину 20.01.2025 розгляду справи по суті.

20.01.2025 за участі представника позивача - адвоката Митровки Я.В. та відповідача ФОП Вирлан А.А. суд розглянув у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу, під час чого заслухав пояснення учасників справи, безпосередньо дослідив докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, вийшов до нарадчої кімнати, після повернення з якої відповідно до статті 240 ГПК України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, наявних у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати за користування за квітень - вересень 2024 року об`єктом оренди (нежитловим приміщенням площею 150 кв.м. по вулиці Приладобудівників, 3 у м.Ужгород) згідно укладеної сторонами угоди №2 від 01.12.2021 оренди нерухомого майна (далі - договір) з урахуванням укладеної додаткової угоди від 01.01.2024 до договору (далі - додаткова угода), внаслідок чого у ФОП Вирлан А.А. виникла заборгованість перед ТДВ «Данко» у розмірі 25955,00 грн, з вимогами про стягнення якої подано даний позов до господарського суду.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами з урахуванням пояснень сторін, наданих у судовому засіданні.

ПОЯСНЕННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ПІД ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Під час надання пояснення 20.01.2025 у судовому засіданні представник позивача - адвокат Митровка Я.В. підтримав позовні вимоги про стягнення з ФОП Вирлан А.А. на користь ТДВ «Данко» заборгованості перед у розмірі 25955,00 грн, яка виникла у неї по договору з урахуванням укладеної додаткової угоди за період з квітня по вересень 2024 року за користування нежитловим приміщенням площею 150 кв.м. по вулиці Приладобудівників, 3 у м.Ужгород. Повідомив, що з урахуванням умов угоди №2 від 01.12.2021, оскільки відповідач продовжувала після 2023 року, зокрема і у 2024 році користуватися нежитловим приміщенням, у ньому знаходяться її речі і такий об`єкт оренди не повернутий позивачу (зокрема за актом повернення), а тому договір з часу його укладення до 2024 року (зокрема по вересень 2024 року) є діючий, що також вбачається з підписаної відповідачем додаткової угоди від 01.01.2024 до договору, якою також визначено розмір щомісячної орендної плати у 2024 році.

Під час надання пояснення 20.01.2025 у судовому засіданні відповідач - ФОП Вирлан А.А. повідомила, що вона заперечує позовні вимоги у справі, але не скористалася правом подачі відзиву на позовну заяву та не бажає скористатися таким правом. Відповідач зазначила, що їй відомі обставини спору в справі, вона знайома з матеріалами справи та не заявляє у суді жодних клопотань під час судового розгляду по справі.

Зокрема, відповідач підтвердила укладення нею 01.12.2021 угоди оренди нерухомого майна №2 від 01.12.2021 та отримання в оренду і фактичне користування нею у 2021 - 2024 роках об`єктом оренди - нежитловим приміщенням площею 150 кв.м по вулиці Приладобудівників, 3 у м.Ужгород згідно договору оренди. Відповідач повідомила, що за фактичне користування орендованим приміщенням згідно договору вона відповідно до умов договору сплачувала орендну плату по червень 2024 року включно. У той же час, 08.04.2024 вона звільнила орендоване приміщення, попросила користувача сусіднім нежитловим приміщенням передати орендоване нею приміщення представникам позивача та про наведене повідомила представника відповідача у застосунку «Вайбер» шляхом направлення йому відповідного повідомлення, після чого виїхала за межі України, звідки повернулася в Україну через 2 місяці. Заперечує проти позовних вимог, так як з 08 квітня 2024 року не користується орендованим приміщенням. Окремо відповідач зазначила, що у нежитловому приміщенні після 08.04.2024 залишилися її особисті речі, зокрема, коробки та пакети; акт повернення ТДВ «Данко» орендованого майна вона не складала і не підписувала такого акту; жодної перешкоди підписати акт повернення орендованого майна, звільнити нежитлове приміщення від її майна та повернути майно згідно умов договору не було, але вона цього не робила, бо поспішала по справах виїхати за межі України.

Під час надання пояснення відповідач підтвердила підписання нею угоди про оренду № 2 від 01.12.2021 і акту приймання-передачі приміщень згідно угоди про оренду № 2 від 01.12.2021, та заперечила підписання нею додаткової угоди від 01.01.2024 до договору оренди № 2 від 01.12.2021 у графі «Орендар» ФОП Вирлан А.А., де наявний рукописний підпис.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

01.12.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю "Данко" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Вирлан Аллою Антонівною (орендар) укладено угоду оренди нерухомого майна № 2, відповідно до пункту 1.1 якої орендодавець зобов`язується надати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування "оренду" нежиле приміщення загальною площею 150 м2, що знаходиться за адресою: вулиця Приладобудівників, 3 (далі - по тексту договору "приміщення").

Метою оренди є використання під склад орендаря (пункт 1.2).

Згідно пункту 1.3 договору приміщення належить орендодавцю на правах власності згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно № 203 від 27.08.2003, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

Відповідно до пункту 2.1 договору приміщення повинне бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом одного дня з моменту підписання сторонами договору по акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору після закінчення терміну оренди орендар зобов`язується повернути приміщення орендодавцю протягом 1 (одного) дня в стані, рівноцінному як на момент передачі, з урахування зносу, по акту прийому - передачі.

В акті прийому-передачі вказується технічний стан приміщення (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору сторони домовились, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає 30 гривень 00 копійок без ПДВ за один квадратний метр та загальна сума орендної плати за користування 150 м.кв. за календарний місяць складає 4500,00 грн.

Оплата за договором здійснюється авансованим платежем до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок орендодавця або готівкою через касу, плюс 1% за банківське обслуговування(пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору зобов`язання орендаря по оплаті орендної плати виникає з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі приміщень в оренду.

У розділі 4 права та обов`язки сторін пунктом 4.4 визначено зобов`язання орендаря щодо своєчасного та в повному обсязі оплачувати орендну плату (підпункт 4.4.5).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цією угодою, сторони несуть відповідальність відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996 № 543/96-ВР та Цивільного кодексу України" (пункт 5.1 договору).

По усім іншим спірним питанням відповідальність сторін регулюється нормативними актами та нормами Цивільного кодексу України (пункт 5.5 договору).

Згідно пункту 7.1 угода (договір) вступає в силу з 01.12.2021 та діє до 31.12.2021.

Пункт 7.2 договору передбачає, що угода може бути розірвана достроково за згодою сторін за умови письмового попередження однієї із сторін іншої сторони за 30 днів до дати звільнення приміщення.

Згідно з пунктом 7.3 договору угода може змінюватися або доповнюватися тільки за письмовою згодою сторін, які являються невід`ємною частиною договору.

Водночас пунктом 7.6 договору визначено, що у разі, якщо після закінчення строку дії договору орендар продовжує користуватися майном, за умовами відсутності заперечення орендодавця протягом одного місяця, дія договору продовжується на такий самий строк і на таких самих умовах.

Факт передачі позивачем нерухомого майна (нежилого приміщення загальною площею 150 м2, що знаходиться за адресою: вулиця Приладобудівників, 3) в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі приміщень згідно угоди про оренду № 2 від 01.12.2021, підписаного керівником Товариства з додатковою відповідальністю "Данко" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Вирлан Аллою Антонівною (орендарем). В акті зазначено про передачу майна орендарю в технічно справному стані, належному до експлуатації та зазначено, що даний акт є невід`ємною частиною договору.

З додаткової угоди від 01.01.2024 до договору оренди № 2 від 01.12.2021 вбачається, що Товариство з додатковою відповідальністю "Данко" (орендодавець) та фізична особа - підприємець Вирлан А.А. (орендар) уклали додаткову угоду до договору, згідно з якою дійшли згоди пункт 3.1 договору викласти в редакції, відповідно до якої розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає 33 гривні 30 копійок без ПДВ за один квадратний метр та загальна сума орендної плати за користування 150 м.кв. за календарний місяць складає 4995 грн. В додатковій угоді від 01.01.2024 зазначено, що вона набуває чинності з 01.01.2024 та інші умови договору, не змінені додатковою угодою, залишаються такими, що діють в тій редакції, у якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

У додатковій угоді від 01.01.2024 до договору оренди № 2 від 01.12.2021 у графі «Орендодавець», директор ТДВ "Данко" Закорчевна М.Й. наявний рукописний підпис, скріплений відтиском печатки позивача, та у графі «Орендар» ФОП Вирлан А.А. наявний рукописний підпис.

Згідно довідки №2 від 30.09.2024 про розрахунок ФОП Вирлан А.А. за період з 01.12.2021 по 30.09.2024, складеної ТДВ «Данко» та дослідженими судом платіжними інструкціями про перерахування ФОП Вирлан А.А. коштів на рахунок ТДВ «Данко» за період з 08.12.2021 по 13.06.2024, підтверджено, що відповідач згідно умов договору перерахувала позивачу кошти за вказаний період у загальній сумі 131500 грн (зокрема, у 2024 році - перераховано 20500 грн згідно платіжних інструкцій від 09.01.2024, від 11.01.2024, 05.02.2024, 19.02.2024, 23.02.2024, 01.03.2024, 02.03.2024, 06.03.2024, 26.03.2024, 29.03.2024, 30.03.2024, 25.04.2024, 11.05.2024 та від 13.06.2024).

Згідно довідки №2 від 30.09.2024 про розрахунок ФОП Вирлан А.А. за період з 01.12.2021 по 30.09.2024, складеної ТДВ «Данко», встановлено, що заборгованість ФОП Вирлан А.А. перед ТДВ «Данко» за договором № 2 від 01.12.2021 з урахуванням укладеної додаткової угоди від 01.01.2024 (згідно якої орендна плата з 01.01.2024 становить 4995 грн щомісячно) становить 25955 грн і така заборгованість наявна за період: за квітень 2024 року - в сумі 980 грн та за періоди з травня по вересень 2024 року - в розрахунку по 4995 грн щомісячно.

Отже, згідно доводів позивача, ФОП Вирлан А.А. не виконала своїх зобов`язань за договором № 2 від 01.12.2021 (з урахуванням укладеної додаткової угоди від 01.01.2024), так як за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року допустила заборгованість по сплаті орендної плати у загальному розмірі 25955 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що підтверджено дослідженими судом письмовими доказами, що 01.12.2021 між ТДВ "Данко" як орендодавцем та ФОП Вирлан А.А. як орендарем укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, а саме: угоду оренди нерухомого майна № 2, згідно умов якого орендар прийняв у тимчасове платне користування (в оренду) нежиле приміщення загальною площею 150 м2 по вулиці Приладобудівників, 3 у м.Ужгород.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору сторони домовились, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає 4500,00 грн, а оплата за договором здійснюється авансованим платежем до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок орендодавця або готівкою через касу.

З додаткової угоди від 01.01.2024 до договору оренди № 2 від 01.12.2021 вбачається, що ФОП Вирлан А.А. і ТДВ "Данко" дійшли згоди продовжити з 01.01.2024 дію договору та погодили розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням у сумі 4995 грн.

Вказаний договір з урахуванням укладеної додаткової угоди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме: майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України і статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України

Так, предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів з орендної плати, на підставі укладеного між сторонами договору оренди з нерухомого майна з урахуванням укладеної додаткової угоди до договору, згідно з якою сторони продовжили лію договору та збільшили розмір орендної плати за договором.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 статей 759-797 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 29 Господарського кодексу України.

В силу пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір найму укладається на строк, який встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (стаття 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 284 ГПК України оренда плата є істотною умовою договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за договором, передавши в відповідачу в оренду предмет оренди (приміщення площею 150 кв.м. за адресою: місто Ужгород, вулиця Приладобудівників,3) відповідно до акту приймання-передачі приміщень від 01.12.2021 та з врахуванням укладеної додаткової угоди від 01.01.2024 до договору, сторони дійшли згоди продовжити з 01.01.2024 дію договору та погодили розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням у сумі 4995 грн.

Статтею 629 ЦКУ встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною 1 статті 599 ЦКУ, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині 1 статті 598 ЦКУ вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 610 ЦКУ, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (орендодавець) свої зобов`язання по передачі в оренду нерухомого майна за договором оренди виконав в повному обсязі, передавши відповідачу (орендарю) в оренду нерухоме майно згідно з актом приймання-передачі приміщення.

Водночас судом на підставі досліджених матеріалів справи встановлено невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.12.2021 (з урахуванням укладеної додаткової угоди від 01.01.2024), так як за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року відповідач допустила заборгованість по сплаті орендної плати у загальному розмірі 25955 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 25955 грн, яка не спростована відповідачем належними та допустимими доказами. У той же час, суд зазначає, що відповідач у наданих нею суду усних поясненнях визнала продовження користування орендованим приміщенням у період після 01.01.2024, сплату нею відповідно до умов договору орендної плати по червень 2024 року, підтвердила користування таким приміщенням до 08.04.2024 та залишення у подальшому після 08.04.2024 в приміщенні її майна.

Отже, відповідач не спростувала сплату нею орендної плати згідно умов договору з урахуванням укладеної додаткової угоди за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року у загальному розмірі 25955 грн, так як доказів на підтвердження сплати таких коштів суду не надала.

Окремо суд враховує, що відповідач не подала суду відзив на позовну заяву, зазначивши у судовому засіданні про ознайомлення з матеріалами справи та з ухвалами по справі.

З цього приводу суд зазначає, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (частина перша статті 165 ГПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відтак, з врахуванням положень частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи відсутність відзиву відповідача та враховуючи, що відповідач не спростувала поданими доказами сплату орендної плати згідно умов договору з урахуванням укладеної додаткової угоди за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року у розмірі 25955 грн.

Щодо усних пояснень відповідача у судовому засіданні про не підписання нею додаткової угоди від 01.01.2024 до договору оренди № 2 від 01.12.2021, так як відповідач усно повідомила, що у додатковій угоді від 01.01.2024 у графі ««Орендар» ФОП Вирлан А.А.» не її підпис.

Договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином. Наведене вбачається з положень статті 204 ЦК України, у якій зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16ц).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Отже, оскільки відповідач не ініціювала судового спору про визнання недійсною додаткової угоди, враховуючи принципи змагальності, пропорційності та рівності сторін, суд зазначає, що ФОП Вирлан А.А. не спростувала належними, допустимими і достовірними доказами презумпцію дійсності додаткової угоди від 01.01.2024 до договору оренди № 2 від 01.12.2021. Крім цього, суд враховує дії відповідача, які вказують про продовження орендування нею приміщення після 01.01.2024, сплату після 01.01.2024 орендної плати за договором, що також підтверджує висновки суду про дійсність додаткової угоди від 01.01.2024.

Щодо дії договору оренди з урахуванням укладеної додаткової угоди на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Як було вказано вище, стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи такі положення цивільного законодавства, сторони при укладенні договору взаємно визначили, що у разі, якщо після закінчення строку дії договору орендар продовжує користуватися майном, за умовами відсутності заперечення орендодавця протягом одного місяця, дія договору продовжується на такий самий строк і на таких самих умовах (пункт 7.6 договору).

Враховуючи такі умови договору, у додатковій угоді від 01.01.2024 до договору оренди № 2 від 01.12.2021, ТДВ "Данко" та ФОП Вирлан А.А. вирішили продовжити дію договору з 01.01.2024, змінили розмір орендної плати та зазначили, що інші умови договору, не змінені додатковою угодою, залишаються такими, що діють в тій редакції, у якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

Згідно з пунктом 2.2 договору після закінчення терміну оренди орендар зобов`язується повернути приміщення орендодавцю протягом 1 (одного) дня в стані, рівноцінному як на момент передачі, з урахування зносу, по акту прийому - передачі.

Частина перша статті 785 ЦК України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, оскільки відповідач у наданих суду усних поясненнях підтвердила користування орендованим приміщенням після 01.01.2024, сплату нею по червень 2024 року орендної плати, у тому числі за користування орендованим майном після 01.01.2024; оскільки відповідач не надала суду доказів виконання свого обов`язку по поверненню орендованого майна з урахуванням умов пункту 2.2 договору та приписів частини першої статті 785 ЦК України, то на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку про продовження дії до договору оренди № 2 від 01.12.2021 з урахуванням укладеної додаткової угоди від 01.01.2024 - після 01.01.2024 та наявність між ТДВ "Данко" та ФОП Вирлан А.А. орендних відносин згідно угоди № 2 від 01.12.2021 на час дії спірних правовідносин, тобто на період квітня - вересня 2024 року.

З урахуванням умов пункту 2.2 договору та частини першої статті 785 ЦК України, суд зазначає, що не спростовують висновків суду про наявність у період квітня - вересня 2024 року між сторонами орендних відносин по договору оренди усні пояснення відповідача в судовому засіданні про те, що з 08.04.2024 вона звільнила приміщення, оскільки, по-перше, відповідач не надала доказів направлення представнику відповідача у застосунку «Вайбер» повідомлення про звільнення приміщення 08.04.2024; по-друге, відповідач не надала доказів повернення позивачу орендованого майна, зокрема, по акту прийому - передачі, не надала доказів складання такого акту та/чи вжиття інших заходів до повернення позивачу (орендодавцю) орендованого майна, та, по-третє, відповідач підтвердила у судовому засіданні, що після 08.04.2024, зокрема у період квітня - вересня 2024 року в приміщенні залишалися її особисті речі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З огляду на наведені правові норми та встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не виконала своїх зобов`язань перед позивачем за договором з урахуванням укладеної додаткової угоди щодо сплати орендної плати за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 25955,00 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

З положень ч. 1, п.п.1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн на підставі платіжної інструкції № 285 від 11.09.2024.

У даній справі позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення коштів в розмірі 25955 грн.

Позовна заява подана в електронному вигляді через систему «Електронний суд».

Оскільки позивачем позовну заяву подано в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв`язку чим на відповідача має бути покладений судовий збір, виходячи з наведеного розрахунку в розмірі 2 422,40 грн.

Сума зайво сплаченого судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вирлан Алли Антонівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Данко" (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Приладобудівників, 3, код ЄДРПОУ - 01551630) заборгованість за угодою оренди нерухомого майна № 2 від 01.12.2021 в розмірі 25955,00 грн (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вирлан Алли Антонівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Данко" (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Приладобудівників, 3, код ЄДРПОУ - 01551630) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне рішення суду складено 27.01.2025.

Суддя С.В.Сисин