Рішення

від 14.01.2025 по справі 908/2454/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/161/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 Справа № 908/2454/24

м.Запоріжжя

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ ІНВЕСТ», м. Запоріжжя

про стягнення 221652,14 грн,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ ІНВЕСТ», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП», м. Запоріжжя

про стягнення 32750,02 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

За участю представників:

від ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП»: не з`явився/не приєднався для участі в режимі відеоконференції;

від ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ»: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» 13.09.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ ІНВЕСТ» суми 221652,14 грн, яка складається з: суми 196500,12 грн основного боргу та суми 25152,02 грн пені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.09.2024, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2454/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч.1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.09.2024 позовну заяву (в уточненій редакції), після усунення позивачем недоліків, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2454/24 (номер провадження 9/161/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.10.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ ІНВЕСТ» до відповідача (за зустрічним позовом): Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» про стягнення збитків у розмірі 32750,02 грн. Підставою для звернення з зустрічним позовом зазначено невчинення ТОВ «БК «ЄВРОБУДГРУП» дій щодо реєстрації податкових накладних в порядку, встановленому ст. 201 ПК України, у зв`язку з чим ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ» не отримало право на податковий кредит з ПДВ у розмірі 32750,02 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи від 14.10.2024 вищевказаний зустрічний позов передано на розгляд раніше визначеному складу суду.

Ухвалою суду від 21.10.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ ІНВЕСТ» про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом): Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» збитків у розмірі 32750,02 грн прийнято до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/2454/24. Постановлено перейти до розгляду справи № 908/2454/24 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/2454/24, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.12.2024. У судовому засіданні 19.12.2024 судом розпочато розгляд справи по суті та за наслідками проведеного судового засідання оголошено перерву до 14.01.2025.

В судовому засіданні 14.01.2025 справу розглянуто, прийнято рішення.

Представник позивача за первісним позовом ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» в судовому засіданні 19.12.2024 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові в уточненій редакції, що надійшла на виконання ухвали суду від 18.09.2024 про залишення позову без руху. Просив позов задовольнити та стягнути з ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ» суму 221652,14 грн, яка складається з: суми 196500,12 грн основного боргу та суми 25152,02 грн пені. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажів в рамках Договору № 05/04-24 від 05.04.2024, внаслідок чого виникла заборгованість. Також, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи умови п. 7.3 Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 07.05.2024 по 11.09.2024. Позов обґрунтовано ст.ст. 509, 526, 530, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України та умовами Договору перевезення № 05/04-24 від 05.04.2024. В позовній заяві вказано, що попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 2659,82 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Просив стягнути з відповідача зазначені витрати.

Представник ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ» в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суду не повідомляв, відзив на первісний позов не подав.

Зустрічний позов ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ», що надійшов до суду 14.10.2024, мотивований наступним. ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» не зареєструвала податкові накладні в порядку, встановленому ст. 201 ПК України, у зв`язку з чим ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ» не отримало право на податковий кредит з ПДВ у розмірі 32750,02 грн. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому з огляду на положення ст. 201 ПК України, саме на ТОВ «БК «ЄВРОБУДГРУП» як перевізника по договору покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні. Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 925/17/18, від 19.03.2023 у справі №906/824/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю послуги включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Таким чином, ТОВ «БК «ЄВРОБУДГРУП» повинно сплатити ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ» збитки в розмірі 32750,02 грн, які є сумою втраченого податкового кредиту з ПДВ по податковим накладним, які не зареєстровані ТОВ «БК «ЄВРОБУДГРУП» на підставі підписаних актів надання послуг на суму 196500, 12 грн.

11.11.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, який прийнято судом до розгляду (ухвала суду від 12.11.2024). У відзиві на зустрічний позов зокрема зазначено, що відповідач за зустрічним позовом станом на день подачі зустрічної позовної заяви має податковий борг зі сплати ПДВ у розмірі 1953395,26 грн. Відповідач жодним чином не мав і не має наміру ухилитися від реєстрації податкової накладної, але в силу наявності податкового спору з боргу ПДВ не має об`єктивної можливості цього зробити, що виключає його вину. У разі порушення таких строків реєстрації податкової накладної застосовуються штрафні санкції згідно з ПК України. Отже виникнення негативних наслідків для відповідача за зустрічним позовом у разі порушення термінів реєстрації податкової накладної лежить в площині податкового, а не господарського законодавства. При цьому, відповідно до положень п.п 192.1 ст. 192 ПК України, як податкова накладна, так і розрахунок коригування до неї можуть бути зареєстровані в ЄРПН не пізніше 1095 календарних днів з дати складання такої податкової накладної. Вважає, що відсутні докази, які б свідчили про порушення відповідачем норм цивільного законодавства, що спричинили збитки та відсутня вина відповідача у навмисному ухиленні від реєстрації податкових накладних.

26.11.2024 до суду від ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ» надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 25.11.2024), яка залишена судом без розгляду (ухвала суду від 26.11.2024).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 19.12.2024 представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» (перевізник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ ІНВЕСТ» (замовник) 05.04.2024 уклали Договір перевезення № 05/04-24 (далі Договір), за умовами якого перевізник взяв на себе зобов`язання за рахунок замовника здійснювати перевезення, які можуть бути оформлені в зазначених замовленнях (надалі іменуються «Вантаж»), а замовник - своєчасно їх оплачувати згідно виставлених рахунків-фактур та умов договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що послуги по даному договору передаються перевізником та приймаються замовником по Актам приймання-передачі наданих послуг, які оформлюються за кожен тиждень роботи.

Ціна послуг є договірною, визначається, виходячи з актуальної ситуації на транспортному ринку та обсягу наданих транспортних послуг і зазначається у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору. Загальна сума договору дорівнює вартості всіх наданих послуг за весь час дії договору (п.5.1, п. 5.2 Договору).

05.04.2024 сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору перевезення № 05/04-24 від 05.04.2024, згідно з якою сторони погодили вартість послуг з перевезення.

За умовами п. 5.5 Договору, замовник зобов`язаний розрахуватися за надані послуги протягом 5-ти робочих днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 9.2 Договору, останній діє до 31.12.2024. Якщо не одна із сторін не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, то договір пролонгується ще на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах вказаного Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ ІНВЕСТ» послуги з перевезення на суму 196500,12 грн, що підтверджується Актами надання послуг:

- № 9 від 30.04.2024 на суму 19500,00 грн з ПДВ;

- № 12 від 30.04.2024 на суму 71399,16 грн з ПДВ;

- № 15 від 30.04.2024 на суму 105600,96 грн з ПДВ.

Акти надання послуг підписані обома сторонами 30.04.2024 та як слідує з їх змісту замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом вище, позивачем за первісним позовом були надані відповідачу за первісним позовом послуги з перевезення на суму 196500,12 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами Актами надання послуг: № 9 від 30.04.2024 на суму 19500,00 грн з ПДВ, № 12 від 30.04.2024 на суму 71399,16 грн з ПДВ, № 15 від 30.04.2024 на суму 105600,96 грн з ПДВ.

Однак оплата за надані послуги відповідно до умов Договору (п. 5.5 Договору) здійснена не була, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 196500,12 грн.

Відповідач (за первісним позовом) позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми основного боргу не спростував, доказів виконання грошових зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу на вказану суму суду не надав.

На підставі викладеного, вимоги позивача (за первісним позовом) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» про стягнення з відповідача (за первісним позовом) ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ» суми 196500,12 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач за первісним позовом за порушення виконання відповідачем грошових зобов`язань, посилаючись на умови п. 7.3 Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 25152,02 грн, за період прострочення з 07.05.2024 по 11.09.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 7.3 Договору сторони визначили, що у випадку порушення замовником строку оплати наданих послуг, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1% від суми недоотриманих коштів за кожен день прострочення.

Факт порушення відповідачем (за первісним позовом) строків виконання грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем (за первісним позовом) послуг з перевезення є доведеним, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Разом з тим, зважаючи на умови п. 5.5 Договору, в якому встановлений термін оплати наданих послуг (5-ть робочих днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг), останнім днем оплати за надані послуги за Актами надання послуг від 30.04.2024 є 07.05.2024, отже прострочення виникло з 08.05.2024, а не як помилково вважає позивач за первісним позовом 07.05.2024.

Крім того, позивачем за первісним позовом нараховано пеню у розмірі 0,1% (п. 7.3 Договору) від суми недоотриманих коштів за кожен день прострочення.

Водночас, відповідно до приписів ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ні підставі викладеного, здійснивши перерахунок пені, застосовуючи обмеження її нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ та враховуючи, що прострочення виникло з 08.05.2024 (при цьому суд не виходив за межі визначеного позивачем граничного періоду її нарахування), суд встановив, що пеня за період прострочення з 08.05.2024 по 11.09.2024 становить 17926,61 грн. Отже первісні позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняються судом частково на суму 17926,61 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Таким чином в цілому первісні позовні вимоги задовольняються судом частково.

Стосовно зустрічного позову.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, на підставі вищезазначених положень Податкового кодексу України, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» повинно було скласти та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» податкових накладних за Актами надання послуг № 9 від 30.04.2024 на суму 19500,00 грн, № 12 від 30.04.2024 на суму 71399,16 грн, № 15 від 30.04.2024 на суму 105600,96 грн не зареєструвало; факт відсутності їх реєстрації не заперечило.

11.10.2024 ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ» направило ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» вимогу вих. № 415 від 11.10.2024 щодо сплати збитків у розмірі 32750,02грн.

У зв`язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом не виконав покладений на нього пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України обов`язок щодо складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивач за зустрічним позовом втратив право на податковий кредит, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю послуги включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Посилання ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» на п. 192.1 ст. 192 ПК України, як на норму, якою йому надано право подачі на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних впродовж 1095 днів з дати їх складання, суд вважає помилковим, оскільки в цій нормі мова йде про можливість реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної не пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Наявність податкового боргу, відсутність достатньої суми на електронному рахунку (ліміту) платника податку тощо, не може ставити в залежність право контрагента включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту або чекати 1095 коригування іншою стороною своїх податкових зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З положень п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України слідує, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Оскільки саме від надавача послуги, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, залежить реалізація отримувачем послуги майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (надавач послуги) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

У висновках, викладених в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 зазначено, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

При вирішенні спорів про відшкодування збитків доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

З огляду на все вищевикладене, в даному випадку вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача (за зустрічним позовом) щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача (за зустрічним позовом) і, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 32750,02 грн, яка фактично є збитками позивача (за зустрічним позовом). Таким чином наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

За таких обставин, вимоги зустрічного позову про стягнення збитків в розмірі 32750,02 грн суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за зустрічним позовом повністю на відповідача за зустрічним позовом.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній орієнтовний розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою її до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

В постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Як свідчать матеріали справи, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» у справі № 908/2454/24 здійснювалось адвокатом Рабушко В.С., який діяв на підставі ордеру серія АР № 1196993 від 11.09.2024, вданого на підставі Договору про надання правової допомоги № 13/07/24-03 від 13.07.2024.

Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги № 13/07/24-03 від 13.07.2024, вартість послуг адвоката становить фіксовану суму у розмірі 5000,00 грн за весь обсяг наданої послуги, у т.ч. претензійна робота, підготовка позовної заяви, участь в якості представника у всіх судових засіданнях у судах всіх інстанцій, отримання судового наказу і відкриття у супроводження виконавчого провадження до його завершення.

Сторонами Договору про надання правової допомоги № 13/07/24-03 від 13.07.2024 складено та підписано Акт здачі-приймання робіт № 1 (надання послуг), за змістом якого виконавцем були надані послуги на суму 5000,00 грн.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), складність справи та ціну первісного позову.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що первісний позов у справі № 908/2454/24 задоволений судом частково, суд дійшов до висновку про стягнення з ТОВ «ВІВАТ ІНВЕСТ» на користь ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - у розмірі 4837,01 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 34501006 (пр. Соборний, буд. 21, м. Запоріжжя, 69063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП», код ЄДРПОУ 40112982 (вул. Експресівська, буд. 6, м. Запоріжжя, 69008) суму 196500,12 грн основного боргу, суму 17926,61 грн пені, суму 2573,12 грн витрат зі сплати судового збору та суму 4837,01 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП», код ЄДРПОУ 40112982 (вул. Експресівська, буд. 6, м. Запоріжжя, 69008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 34501006 (пр. Соборний, буд. 21, м. Запоріжжя, 69063) збитки у розмірі 32750,02 грн та суму 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 27.01.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва