Рішення

від 22.01.2025 по справі 908/2849/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/220/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 Справа № 908/2849/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши матеріали справи № 908/2849/24

за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8, код ЄДРПОУ 42199599)

про стягнення 2 822 724,32грн.

за участю представників:

від позивача: Ковальчук К.С., посвідчення № 987 від 22.05.2024

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект про стягнення 2822724,32 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за землю за період з 12.03.2022 по 31.12.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28.10.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2849/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 142, 144 Конституції України, ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 14, 271, 288, 289 Податкового кодексу України, ст. 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку землі», ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 10, 181, 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та мотивовано тим, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 площею 2,6205 га, по вул. Перемоги, 64, в м. Запоріжжі розташоване нерухоме майно, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018 ТОВ «Інтер Конект» (ЄДРПОУ 42199599). 30.11.2018 у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно відповідач завернувся листом № 01/30-11 до Запорізької міської ради про надання у користування вищевказаної ділянки. На що, управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради за дорученням міськвиконкому листом від 07.12.2018 №2433/02-03 було надано відповідь про необхідність надання до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради необхідних документів. Наразі до Запорізької міської ради та до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради жодних документів від ТОВ «Інтер Конект» не надходило, вказане питання на сесійне обговорення не виносилося, по суті не розглядалось. Тобто, відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без правовстановлюючих на те документів, тим самим не оформлюючи належним чином речове право за користування вказаною земельною ділянкою. Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:003:0015, за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги, 64, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування). За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: за 2022 рік з 12.03.2022 по 31.12.2022 - 2 822 724,32,72 грн. Отже, останній повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати.

Ухвалою суду від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2849/24 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/220/24. Підготовче судове засідання призначено на 02.12.2024.

Ухвалою суду від 02.02.2024 відкладено підготовче засідання на 23.12.2024.

04.12.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому зокрема вказує на те, що нормативними документами встановлено факт ведення на території всього Запорізького району, а отже і міста Запоріжжя активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022. Отже, ТОВ «Інтер Конект» звільняється від нарахування та сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата) в період, що зазначений в позовній заяві, а саме - з12.03.2022 по 31.12.2022. Крім того, зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на відповідь ГУ ДПС у Запорізькій області №4701/5/08-01-04-07 від 11.04.2024 щодо заборгованості відповідача, але при цьому не зазначає, що у вказаній відповіді відсутня заборгованість за період з 12.03.2022 по 31.12.2022 з посиланням податкової на Закон 3050. При цьому позивач самостійно встановлює, що існує заборгованість відповідача за період з 12.03.2022 по 31.12.20.22 в розмірі 2822724,32 грн., при тому, що податкова надає конкретну відповідь щодо загальної заборгованості у розмірі лише 2 643 300,12 грн. за інші періоди. Окремо зазначає, що плата за землю до 12.03.2022 була стягнута позивачем по справі 908/1386/23. Просить суд відновити строк на подання відзиву та прийняти даний відзив, а в позові відмовити.

Судом відновлено строк на подання відзиву та прийнято відзив, який залучено до матеріалів справи.

05.12.2024 позивачем подана суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з твердженнями відповідача щодо звільнення від орендної плати за 2022 рік та заперечує щодо відновлення строку на подачу відзиву.

06.12.2024 відповідачем подані суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 23.12.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 22.01.2025.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 22.01.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 12.08.2024 закрито підготовче провадження, розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

В засіданні 22.01.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням двадцять другої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради від 01.08.2005 № 37/455 ТОВ «Амстор» (ЄДРПОУ 23123041) було передано на праві оренди строком на 10 років земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 площею 2,6205 га розташовану по вул. Перемоги в місті Запоріжжі для розташування громадсько-торгівельного центру.

На виконання зазначеного рішення між Запорізькою міською радою та ТОВ «Амстор» було укладено договір оренди землі від 19.09.2005 (зареєстрований 20.09.2005) за № 040526100591 (далі - Договір).

Згідно п. 3 та п. 4 вказана земельна ділянка передавалася вільною від забудови, об`єкти інфраструктури відсутні.

12.01.2006 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 963766, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради, ТОВ «Амстор» набуло право власності на торгівельний центр літ. А (загальною площею 11915,3 м2), трансформаторну підстанцію літ. Б (загальною площею 67,9 м2), які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 площею 2,6205 га, що по вул. Перемоги, 64, в м. Запоріжжі.

Згодом на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018 вказане нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Інтер Конект» (ЄДРПОУ 42199599).

На підставі рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2017 (набрало законної сили 18.04.2017) по справі № 908/176/17 вищевказану земельну ділянку було повернуто на користь територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

08.06.2017 між ТОВ «Амстор» та Запорізькою міською радою було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди, що зареєстрований 20.09.2005 за № 040526100591.

Наразі на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 площею 2,6205 га, по вул. Перемоги, 64, в м. Запоріжжі розташоване нерухоме майно, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018 ТОВ «Інтер Конект» (ЄДРПОУ 42199599).

30.11.2018 у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 площею 2,6205 га, по вул. Перемоги, 64, в м. Запоріжжі ТОВ «Інтер Конект» завернулося листом № 01/30-11 (вхідний МВК №18662/03-32/03 від 30.11.2018) до Запорізької міської ради про надання у користування вищевказаної ділянки.

На що, управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради за дорученням міськвиконкому листом від 07.12.2018 №2433/02-03 ТОВ «Інтер Конект» надано відповідь про необхідність надання до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради необхідних документів.

Наразі до Запорізької міської ради та до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради жодних документів від ТОВ «Інтер Конект» не надходило, вказане питання на сесійне обговорення не виносилося, по суті не розглядалось.

Тобто, ТОВ «Інтер Конект» продовжує користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 без правовстановлюючих на те документів, тим самим не оформлюючи належним чином речове право за користування вказаною земельною ділянкою.

Власником земельної ділянки загальною площею 2, 6205 га, кадастровий номер: 2310100000:05:003:0015 за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги, 64, (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 391092382 від 15.08.2024.

На вказаній земельній ділянці розташовувалось нерухоме майно, що належить ТОВ «Інтер Конект» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 391041983 від 15.08.2024.

Поряд із цим, договір оренди земельної ділянки до теперішнього часу ТОВ «Інтер Конект» не укладений.

Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради були вжиті заходи досудового врегулювання спору а саме: направлено вимогу про сплату плати за земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:05:003:0015, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64.

Наведене вище свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ «Інтер Конект» земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області № 4701/5/08-01-04-07 від 11.04.2024, ТОВ «Інтер Конект» станом на 31.03.2024 має заборгованість за використання земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:003:0015 за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги, 64.

Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Інтер Конект» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:003:0015, за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги, 64, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування).

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав 2 822 724,32,72 грн за 2022 рік з 12.03.2022 по 31.12.2022.

Зазначений розрахунок зроблено на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО №НВ-2300067802024 від 15.05.2024, листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 4701/5/08-01-04-07 від 11.04.2024.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Невиконання ТОВ «Інтер Конект» своїх зобов`язань щодо плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного Договору оренди на земельну ділянку, стало підставою для звернення Запорізької міської ради до суду з даним позовом про стягнення 2822724,32 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 12.03.2022 по 31.12.2022.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українською народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 12, 83, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Земельна ділянка з кадастровим номером: 2310100000:05:003:0015 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, що відноситься до меж міста Запоріжжя та є власністю територіальної громади міста Запоріжжя.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, присвоєно кадастровий номер: 2310100000:05:003:0015.

Згідно ч. 5 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.

Тому, земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64 з кадастровим номером: 2310100000:05:003:0015 перебуває у комунальній власності, що надає право Запорізькій міській раді володіти, користуватися та розпоряджатися нею.

Згідно зі статтею 265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.

Статтею 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно є місцевим податком. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до ст. 288.5.1. Податкового кодексу України розмір річної орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляться у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Основою будь-якої держави є нормативно правові акти, які є обов`язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна об`єктивно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. При цьому, створюючи систему органів державної влади та визнаючи свободу кожного у реалізації права на власність, держава жодним і чином не мала на меті, щоб будь-який суб`єкт правовідносин міг обійти встановленій законом порядок набуття певних прав.

Саме тому, врегульовуючи відносини набуття права на власність, законодавець унормував їх шляхом встановлення відповідних процедур, з якою вимогою - недопущення порушення прав інших осіб. При цьому, кожному без винятку не надано право на зловживання чи нівелювання закону.

Використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Як визначено в ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 20.01.2021, при відсутності окремої цивільно-правової угоди, щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 66- 2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 від 05.08.2022.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Правовий механізм переходу права на землю у зв`язку з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначених статей закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або користуванні колишнього власника будівлі.

Крім того, згідно зі ст.11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

У той же час, Главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (ст. ст. 116, 120-126) визначена певна процедура набуття та оформлення прав на землі комунальною власності громадянами та юридичними особами, яка передбачає звернення до власника землі (територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування) з метою подальшого оформлення права на землю. Вказана процедура є обов`язково для всіх суб`єктів земельних відносин.

Отже, з моменту набуття у власність відповідачем об`єкта нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, без подальшого оформлення прав на користування земельною ділянкою, діяльність відповідача на землях комунальної форми власності має лише видимість законної, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає в соціально шкідливих учинках суб`єкта права, у використані недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяжень, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілої); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга ст. 120 Земельного кодексу України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "є" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

При цьому згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Отже, в даному випадку до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування ним без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна, 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови.

Щодо першої - відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64.

Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64.

Це є проявом правової природи нерухомого майна.

Набута відповідачем будівля, будучи згідно зі ст. 181 ЦК нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Щодо другої - правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

Щодо третьої - відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, протягом вищезазначеного періоду часу була територіальна громада міста Запоріжжя в особі позивача відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п.п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та (п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, що завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе ніяких майнових витрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

У той час на відміну зобов`язань, які виникають із завдання шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже ТОВ «Інтер Конект» є набувачем, без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору.

Відповідачем збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міського радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.

Відповідно до вимог ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно п.п.14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України - будь-який дохід отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, визначається доходом підприємства.

До доходів включається будь яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з положеннями Бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153.

Разом з тим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відноситься суми нарахованих податків.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є складовою частиною податку на майно.

За п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб.

ТОВ «Інтер Конект» не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував.

Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як добросовісний землекористувач.

З урахуванням вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно збережені кошти за період з 12.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 2822724,32 грн.

З приводу доводів відповідача, про те, що законодавцем внесено зміни до податкового кодексу України, якими звільнено платників від сплати земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками, розташованими на території активних бойових дій.

Слід зауважити, що що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою, згідно з додатком, за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Згідно пункту 1 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України №1364, який доповнено новим абзацом, згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 485 вц 30.04.2024, для цілей оподаткування території активних бойових дій - це включені де переліку території активних бойових дій, території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Тобто, даною Постановою №1364 передбачено її застосування безпосередньо до оподаткування, а не договірних відносин, оскільки вказівка на це прямо по тексту Постанови відсутня.

Наказом від 22.12.2022 за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого в початковій редакції від 22.12.2022, в редакції від 27.01.2023, а також актуалізованим в редакції станом на 10.03.2023, у п. 1.3 «Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

12.12.2022 Державною податковою службою України було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, земельна ділянка розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади.

Відповідно до абз. 27 ст. 1 Закону України «Про оборону України» район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно до абз. 25 ст. 1 Закону України «Про оборону України» бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь - яких видів зброї (озброєння).

В даному випадку, безпосередньо на території міста Запоріжжя жодних зазначених дій з боку військових чи спецпідрозділів поліції не відбувалось.

Слід зазначити, що порушене питання щодо факту ведення на території міста Запоріжжя активних бойових дій, перебування м. Запоріжжя в окупації тощо неодноразово описувалось в багатьох рішення Господарського суду Запорізької області та Постановах Центрального апеляційного господарського суду (м. Дніпро), зокрема по справах № 908/1118/23, 908/1180/23, 908/1435/23 тощо.

Таким чином, відповідно до чинної редакції Переліку територій, станом на момент набрання чинності Законом №3050 (06.05.2023), територія Запорізького району Запорізької області, до складу якої входить територія Запорізької міської територіальної громади, не знаходилась в зоні активних бойових дій або в зоні тимчасово окупованих російською федерацією територій України.

За таких обставин у Відповідача відсутні правові підстави для звільнення від оплати орендної плати за землю за 2022 рік.

Разом з тим, в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов`язком суб`єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, забезпечення фінансування заходів з розвитку територіальної громади міста Запоріжжя, виконання функцій місцевого самоврядування, а тому не сплата відповідачем орендної плати за орендовану земельну ділянку є неприпустимим.

Водночас, слід звернути увагу на те, що встановлена «податкова пільга» щодо звільнення від плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих, за період з березня по грудень 2022 року, на яку посилається відповідач, регламентована Законом України від 11.04.2023 №3050-ІХ, тобто закріплена законодавчо у 2023 році, при цьому сам по собі обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства.

Не можна залишити поза увагою те, що Податковим кодексом України (в редакції від 11.04.2023 за № 3050-ІХ) надає право коригування податкових зобов`язань виключно тим суб`єктам господарювання, орендовані земельні ділянки яких перебувають в зоні активних бойових дій, або щодо яких затверджено робочий проект землеустрою щодо консервації земельної ділянки, або у зв`язку із потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

На підставі викладеного суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 33872,69 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8, код ЄДРПОУ 42199599) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IВАN): UА318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 12.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 2 822 724,32 грн (два мільйони вісімсот двадцять дві тисячі сімсот двадцять чотири грн. 32 коп.)

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8, код ЄДРПОУ 42199599) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, р/р № UА058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ: 02140892, банк: Державна Казначейська служба України м. Київ) судовий збір у розмірі 33 872, 69 грн (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 69 коп.).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27.01.2025.

СуддяТ.А. Азізбекян