Рішення

від 27.01.2025 по справі 908/3016/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/211/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 Справа № 908/3016/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/3016/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ідентифікаційний код юридичної особи 33908322 (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 227 606 грн 31 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 18.11.2024 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 127 400 грн 00 коп. основного боргу, 62 129 грн 32 коп. пені, 28 704 грн 99 коп. інфляційних втрат та 9 372 грн 00 коп. 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 справу № 908/3016/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суд роз`яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.

28.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Суд визнав достатніми надані позивачем документи для прийняття позовної заяви до розгляду.

Розглянувши матеріали позовної заяви, 29.11.2024 суд ухвалив прийняти справу № 908/3016/24 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позивач та відповідач отримали вказану ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі 29.11.2024.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 14.12.2024, відповідач - ТДВ «СК «КРЕДО» не визнає позовну вимогу Позивача про стягнення страхового відшкодування у розмірі 127 400 грн, оскільки вина водія забезпеченого ТДВ «СК «КРЕДО» транспортного засобу ВАЗ 21113 р.н. НОМЕР_1 не встановлена. Висновок експерта вважає неповним та необ`єктивним, оскільки в ньому не досліджені всі обставини справи. Беручи до уваги відсутність вини водія забезпеченого за полісом № AP-1801634 ТЗ ВАЗ 21113 р.н. НОМЕР_2 в ДТП від 22.01.2022, на підставі ст. 6, п. 32.1. ст. 32, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ТДВ СК «Кредо» не визнає вищезазначену подію ДТП страховим випадком, передбаченим ст. 6, а відтак прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за вищезазначеними обставинами.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 18.12.2024 позивач вважає твердження, викладені у відзиві Відповідача такими, що не доведені належним чином, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до висновку експерта в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ, р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , не відповідали вимогам 10.1 ПДР України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем BMW, р/н НОМЕР_3 .

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

27.01.2025 судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

07.07.2021 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «ЮГСТАЛЬ» було укладено договір страхування наземного транспорту №2129/21-Тз/ЗП120 (далі договір страхування), згідно з яким ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «ВМW Х5», д/н НОМЕР_3 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

22.01.2022 в м. 3апоріжжя на о. Хортиця, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля «ВАЗ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ВМW Х5», д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ВАЗ», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується висновком судового експерта Скорохода № 207/24. Судовим експертом Скороходом К.М. зазначається, що в дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ, р/н НОМЕР_2 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем марки «ВМW Х5», д/н НОМЕР_3 .

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «ВМW Х5», д/н НОМЕР_3 , були спричинені значні механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток.

На підставі договору страхування, заяви, розрахунку страхового відшкодування, звіту страхового акту № 006.00160822-1 та рахунків, позивачем виплачено страхове відшкодування у загальній сумі 167 605 грн 60 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 62449 від 02.02.2022, № 8176007 та № 8175998 від 10.02.2022.

На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування",до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем (поліс №АР 001801634, ліміт за шкоду майну - 130 000 грн, франшиза - 2600,00 грн) позивач 18.02.2022 надіслав на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків у розмірі 167 605 грн 60 коп. з додатком копій необхідних документів.

Станом на дату подання даної позовної заяви відповідачем не виплачено страхового відшкодування на користь позивача.

На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 127 400 грн 00 коп. основного боргу, 62 129 грн 32 коп. пені, 28 704 грн 99 коп. інфляційних втрат та 9 372 грн 00 коп. 3% річних було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно- правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 32.1. ст. 32 Закону України, страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Обов`язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, 22.01.2022 відбулась ДТП за участю забезпеченого відповідачем транспортного засобу ВАЗ 21113, р.н. НОМЕР_1 (поліс №АP1801634) та транспортного засобу BMW X5, р.н. НОМЕР_4 , який застрахований у позивача на підставі договору страхування наземного транспорту №2129/21-Тз/ЗП120 від 07.07.2021.

За наслідками ДТП було складено адміністративний протокол серії ААБ №063095 на водія ВАЗ 21113 р.н., НОМЕР_2 за ст. 124 КУпАП.

Матеріали справи були передані на розгляд Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04.02.2022 у справі №337/709/22 матеріали справи про адміністративне правопорушення були передані до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції для вирішення питання про направлення за підсудністю.

Матеріали справи органами поліції в подальшому в суд не передавались.

Однак, згідно з відповіддю від НПУ, протоколом про адміністративне правопорушення №ААБ №063095, схеми місця ДТП, пояснень водія ОСОБА_2 вбачається вина саме ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю від НПУ винуватець ДТП ОСОБА_1 , п. 10.1 ПДР ін.. порушення ПДР, порушення правил перестроювання, зміни напрямку руху.

В протоколі про адміністративне правопорушення міститься особистий підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 .

Позивачем, також було замовлено проведення автотехнічної експертизи судовим експертом Скороходом Костянтином Миколайовичем. На вирішення дослідження було поставлене питання, зокрема: Чи вбачаються в даній дорожній ситуації в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України та дії якого з водіїв знаходяться в причинному зв`язку з виникненням данного ДТП?

Відповідно висновку експерта в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ, р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , не відповідали вимогам 10.1 ПДР України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем BMW, р/н НОМЕР_3 .

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В постанові ВСУ № 308/3162/15-ц зазначено, що для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.

Отже, посилання відповідача на відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності судом до уваги не приймаються, оскільки така постанова не може бути єдиним доказом вини особи, зокрема у завданні шкоди майну потерпілого.

Відповідач, в свою чергу, жодними доказами не спростовує вину водія автомобіля ВАЗ, р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , та відсутність підстав для відшкодування страхового відшкодування.

Отже, позивачем доведено і матеріалами справи підтверджується, що в результаті вказаної ДТП був пошкоджений автомобіль страхувальника, транспортному засобу марки «ВМW Х5», д/н НОМЕР_3 були спричинені значні механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток.

Згідно із звітом № 11 від 09.01.2022, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW Х5, д.н. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження становить 143636 грн 94 коп.

На підставі договору страхування, заяви, розрахунку страхового відшкодування, звіту страхового акту № 006.00160822-1 та рахунків, позивачем виплачено страхове відшкодування у загальній сумі 167 605 грн 60 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 62449 від 02.02.2022, № 8176007 та № 8175998 від 10.02.2022.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем (поліс №АР 001801634, ліміт за шкоду майну - 130 000 грн, франшиза - 2600,00 грн) позивач 18.02.2022 надіслав на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків у розмірі 167 605 грн 60 коп. з додатком копій необхідних документів.

Як зазначає сам відповідач, претензія про відшкодування збитків отримана відповідачем 22.02.2022.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин:

36.1. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

90 днів з дня отримання відповідачем претензії позивача про страхове відшкодування сплинули 23.05.2022.

Відповідачем відповідного рішення не прийнято та не виплачено страхового відшкодування на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зобов`язаний задовольнити вимоги позивача щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 127 400 грн (130000 грн 00 коп. (ліміт за шкоду майну) 2600 грн (франшиза).

За таких обставин суд визнав обґрунтованими та доведеними належними доказами та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 127 400 грн.

Встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов`язання.

На підставі ст. 36 Закону, позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 19.05.2022 по 19.05.2023 в сумі 62129 грн 32 коп.

Згідно вказаної статті, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В даному випадку, пеню слід розраховувати з 91 дня з дня отримання відповідачем претензії, а саме: з 24.05.2022.

Судом здійснено перерахунок суми пені за допомогою ІПС «Законодавство» та визнано обґрунтованими і правомірно заявленими до стягнення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 61954 грн 79 коп. за період з 24.05.2022 по 19.05.2023 (дата закінчення строку нарахування пені, заявлена позивачем).

В іншій частині заявленої пені суд відмовляє.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 7 Прикінцевих Положень Господарського кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин та нарахування пені) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався і був скасований лише 30.06.2023.

До того ж, строки, визначені ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX.

В Україні продовжується воєнний стан.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, як і правовідносини сторін у даній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9 321 грн 17 коп. за період з 24.05.2022 по 30.10.2024, враховуючи дату початку виникнення прострочення з оплати страхового відшкодування 24.05.2022. В іншій частині заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.

Судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення та визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 28704 грн 99 коп. інфляційних втрат за період: червень 2022 по серпень 2024.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України удовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ідентифікаційний код юридичної особи 33908322 (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056) 127 400 (сто двадцять сім тисяч чотириста) грн 00 коп. боргу, 61 954 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 79 коп. пені, 9 321 (дев`ять тисяч триста двадцять одна) грн 17 коп. 3% річних, 28 704 (двадцять вісім тисяч сімсот чотири) грн 99 коп. інфляційних втрат та 3 410 (три тисячі чотириста десять) грн 71 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 27.01.2025.

Суддя А.О. Науменко