Рішення

від 24.01.2025 по справі 910/12471/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2025Справа № 910/12471/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Павлисько Ольги Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркойл»

про стягнення 1090838 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Фізична особа-підприємець Павлисько Ольга Володимирівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркойл» про стягнення 1090838грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №НТП-10/05/22-1 надання послуг міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.08.2022 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за період з вересня 2022 року по травень 2023 року у розмірі 776700 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 82561,99 грн, 3% річних у розмірі 40964,39 грн, пеню у розмірі 190612,28 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що його зобов`язання перед відповідачем на суму 776700 грн за Договором №НТП-10/05/22-1 від 25.08.2022 були припинені 15.07.2024, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підстави заяви про припинення зобов`язання зарахуванням від 15.07.2024, що також підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2024 у справі №914/1930/24. Крім того, відповідач заперечив проти здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені, вказавши, що позивачем невірно визначено період таких нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.08.2022 між Фізичною особою-підприємцем Павлисько Ольгою Володимирівною (далі - Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркойл» (далі - Замовник) укладено Договір №НТП-10/05/22-1 надання послуг міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір), відповідно до умов якого Перевізник за умовами даного Договору зобов`язується власними та/або залученими силами та засобами приймати і доставляти до пунктів призначення (в тому числі терміналів та портів) за маршрутом визначеним на підставі погоджених Сторонами заяво, вантаж, який Замовник та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає Перевізнику до перевезення, а Замовник зобов`язується сплачувати Перевізнику провізну плату у розмірі та порядку, визначеному даним Договором. (п.1.1. Договору)

Згідно з п.2.2. Договору вартість послуг, які надає Перевізник Замовнику (провізна плата), узгоджується у рахунка та в актах виконаних робіт (наданих послуг).

Загальна вартість послуг (провізної плати) за кожною заявкою зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін у день виконання Перевізником зобов`язання з перевезення вантажу. (п.2.4. Договору)

Відповідно до п.2.7. Договору Замовник оплачує вартість послуг (провізну плату) в безготівковому порядку на поточний рахунок перевізника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт (наданих послуг)

Судом встановлено, що за період з вересня 2022 року по травень 2023 року позивачем було надано, а відповідачем отримано послуги на загальну суму 776700 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату, міжнародно-транспортними накладними та актами надання послуг (підписані представниками позивача та відповідача).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, ТОВ «Меркойл» в порушення взятих на себе договірних зобов`язання не здійснило оплату вказаних послуг у встановлені строки та обсяги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 776700 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем 15.07.2024 було направлено позивачу заяву про припинення зобов`язання зарахуванням від 15.07.2024, з якої вбачається припинення зобов`язання ТОВ «Меркойл» перед ФОП Павлисько Ольгою Володимирівною у розмірі 4251051,46 грн за Договором перевезення №ДГ150422 від 15.04.2022 та у розмірі 776700 грн за Договором надавання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №НТП-10/05/22-1 від 25.08.2022, а всього на суму 5027751,46 грн внаслідок зарахування (зустрічних однорідних вимог) заборгованості ФОП Павлисько Ольги Володимирівни перед ТОВ «Меркойл» у розмірі 5027751,46 грн за Договором поставки нафтопродуктів №08-06-02/2022 від 08.06.2022.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою ТОВ «Меркойл» від 15.07.2024

Крім того, судом встановлено, що в проваджені Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1930/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркойл» до Фізичної особи-підприємця Павлисько Ольги Володимирівни про стягнення 7784930,50 грн.

Так, в рішенні Господарського суду Львівської області від 18.11.2024 у справі №914/1930/24, зокрема, зазначено, що 15.07.2024 ТОВ «Меркойл» на адресу ФОП Павлисько Ольги Володимирівни було направлено заяву про припинення зобов`язання шляхом зарахування. Відповідно до вказаної заяви ТОВ «Меркойл», зобов`язання ФОП Павлисько О.В. перед ТОВ «Меркойл» за договором поставки нафтопродуктів від 08.06.2022 № 08-06-02/2022 припинилися 15.07.2024 шляхом зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 5027751,46 грн. Після часткового зарахування зустрічних зобов`язань, станом на 16.07.2024 розмір основної заборгованості ФОП Павлисько О.В. перед ТОВ «Меркойл» складає 1115022,43 грн.

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судом встановлено, що зобов`язання відповідача за Договором №НТП-10/05/22-1 від 25.08.2022 у розмірі 776700 грн припинилися на підставі, визначеній ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України 15.07.2024, а відтак спір у даній справі про стягнення суми основної заборгованості був відсутній, як на момент звернення позивача з даним позовом до суду (09.10.2024), так і на момент відкриття провадження у справі №910/12471/24.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 776700 грн.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 82561,99 грн, 3% річних у розмірі 40964,39 грн, пені у розмірі 190612,28 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.5.5. Договору у випадку прострочення оплати наданих Перевізником послуг, Замовник сплачує за письмовою вимогою Перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що позивачем визначено періоди нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені без врахування дати припинення зобов`язання відповідача (15.07.2024).

Здійснивши власні розрахунки, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 77196,81 грн 3% річних у розмірі 35552,97 грн та пеня у розмірі 189644,94 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркойл» (02175, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 58 А; ідентифікаційний код 39076029) на користь Фізичної особи-підприємця Павлисько Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) інфляційні втрати у розмірі 77196 (сімдесят сім тисяч сто дев`яносто шість) грн 81 коп., 3% річних у розмірі 35552 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 97 коп. та пеню у розмірі 189644 (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок чотири) 94 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3628 (три тисячі шістсот двадцять вісім) грн 74 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 24.01.2025.

Суддя Я.В. Маринченко