Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/19133/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/19133/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/19133/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд»

про стягнення 572824,40 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 106103,34 грн

Представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним позовом): Мясков О.Є.;

від відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним позовом): Мінченко Я.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» (далі - відповідач) про стягнення 572824,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022 несвоєчасно поставив узгоджений товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 352348,84 грн та штраф у розмірі 220475,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/19133/23 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і встановлено відповідачу строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву.

18.01.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позову, з огляду на те, що правових підстав для нарахування неустойки за наслідками виконання договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022 немає, оскільки позивач допустив порушення умов договору в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим відповідач на підставі статей 538, 611 та 692 Цивільного кодексу України здійснив зупинення поставки залишку товару до моменту належного виконання позивачем зобов`язань по договору в частині своєчасної та повної оплати. Разом з тим, відповідач наводить контррозрахунок розміру пені та штрафу так як позивачем не вірно визначено дату поставки товару та просить суд у разі задоволення позову зменшити їх розмір на 50%, з огляду на ступінь виконання зобов`язань по договору, незначний строк прострочення виконання, строк поставки сировини від іноземного виробника, добросовісну поведінку відповідача, відсутність доказів завдання позивачу збитків та об`єктивні обмеження у зв`язку з воєнним станом.

Також, 18.01.2024 року через відділ діловодства суду від відповідача (далі - позивача за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 106103,34 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022 несвоєчасно розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення пеню у розмірі 71183,83 грн, 3% річних у розмірі 195,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 34724,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 106103,34 грн до розгляду з первісним позовом у справі №910/19133/23, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та постановлено здійснювати розгляд справи №910/19133/23 за правилами загального позовного провадження починаючи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.

22.01.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач за первісним позовом заперечив проти доводів відповідача за первісним позовом з підстав того, що сторонами у договорі встановлений порядок прийняття товару саме за актами приймання товарів, а не за видатковими накладними, як про це помилково зазначає відповідач. При цьому, позивач за первісним позовом вважає помилковими доводи відповідача про порушення ним строків оплати поставленого товару так як в силу приписів пункту 4.4 договору позивач мав право відкласти оплату поставленого товару до моменту належної реєстрації відповідачем податкових накладних, а оскільки такі накладні були зареєстровані лише у жовтні 2023, то строк оплати товару позивачем не порушено. Водночас, позивач наголосив на відсутності правових підстав для зменшення розміру неустойки, з огляду на необхідність врахування балансу інтересів та скрутного фінансового становища позивача, що підтверджується фінансовою звітністю за 2022 рік.

07.02.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом заперечив проти задоволення зустрічного позову з тих підстав, що ним не було порушено строків оплати поставленого позивачем за первісним позовом товару, оскільки останнім в порядку та в строки передбачені Законом та договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022 не було належним чином зареєстровано податкових накладних за наслідками господарських операцій з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», а тому відповідачем за зустрічним позовом в силу приписів пункту 4.4 договору було відтерміновано оплату товару до моменту належної реєстрації позивачем за зустрічним позовом податкових накладних, а саме у жовтні 2023.

19.02.2024 року через відділ діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» надійшли заперечення по первісному позову, в яких відповідач за первісним позовом зауважив, що позивач за первісним позовом у повній мірі не спростовує доводів відповідача, викладених у відзиві, про винятковість характеру даного випадку та наявність підстав для зменшення пені, на переконання відповідача за первісним позовом зменшення заявленого розміру пені та штрафу на 50% є розумним та таким, що оптимально враховує баланс інтересів сторін даного спору.

Того ж дня, до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій позивач за зустрічним позовом заперечив проти доводів викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву та вказав, що між сторонами договору не настало обставин передбачених пунктом 4.4 договору так як усі податкові накладні були зареєстровані у день їх подання до ЄРПН, а тому правових підстав для відтермінування сплати вартості поставленого товару у відповідача за зустрічним позовом не було.

04.03.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач за зустрічним позовом вказав, що подані позивачем за зустрічним позовом на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні були заблоковані включно до жовтня 2023 року, а враховуючи положення Порядку ведення ЄРПН №1246 від 29.12.2010 зупинені податкові накладні реєструються у день прийняття рішення про їх реєстрацію, відтак, оскільки усі зупинені податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН лише у жовтні 2023, то оплата позивачем була здійснена у строк встановлений договором.

У судовому засіданні 02.05.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 14.11.2024.

У судовому засіданні 14.11.2024 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив, первісні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, просив зменшити розмір неустойки, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» (далі - постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця капелюхи та головні убори (головні убори) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

Згідно пункту 1.3 договору постачальник гарантує, що товари належать йому на праві власності; не перебувають під забороною відчуження; не перебувають під арештом; не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань; країною походження (виробником) товару(-ів) не є Російська Федерація чи Республіка Білорусь.

Обсяги закупівлі можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця (пункт 1.4 договору).

За умовами пункту 3.1 договору ціна цього договору становить 4843809,00 грн (чотири мільйони вісімсот сорок три тисячі вісімсот дев`ять гривень 00 коп), крім того ПДВ 968761,80 грн (дев`ятсот шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят одна гривня 80 коп.). Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить - 5812570,80 грн (п`ять мільйонів вісімсот дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят гривень 80 коп.).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Постачальник, якщо є платником ПДВ, зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені ПК України (пункт 4.3 договору).

Згідно пункту 4.4 договору несвоєчасне надання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПК України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені ПК України, є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення оплати товарів за цим договором, до моменту одержання покупцем такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації постачальником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.

Умовами пункту 5.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 5.6 договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.

Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.

За умовами пункту 5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів: видаткової накладної; документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару; документ про якість (паспорт або сертифікат якості) виробу у якому повинно бути вказано: підприємство-виробник, місяць та рік та/або рік виготовлення, термін експлуатації і зберігання, гарантійний термін виробу, артикул та склад тканини виробу;-протокол(и) випробувань тканин(и), на підставі яких видано сертифікати відповідності, які будуть застосовані у виробі; копія декларація про відповідність засобів індивідуального захисту вимогам технічного регламенту засобів індивідуального захисту; копія позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Центрального органу виконавчої влади в сфері охорони здоров`я України; документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар; товарно-транспортної накладної; рахунку-фактури; документу про експлуатацію товарів: Інструкція з експлуатації товарів.

Згідно пункту 5.16 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № п-6, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № п-7, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р., що застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором. Покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього договору (пункт 5.16.1 та 5.16.2 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору покупець зобов`язаний: прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором; оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору.

Згідно пункту 6.3 договору постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; надати покупцю належним чином оформлені документи, зазначені в п. 5.8 цього у договору.

Постачальник має право вимагати від покупця належного виконання зобов`язань з оплати товарів лише у разі підписання актів приймання товарів за кількістю та якістю покупцем відповідно до п. 5.16 договору (пункт 6.4 договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно пункту 7.2 договору у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Нарахування штрафних санкцій починається з дня, що є наступним після останнього дня строку виконання зобов`язання, і закінчується в день, що передує дню виконання зобов`язання в повному обсязі (пункт 7.12 договору).

За умовами пункту 13.1 договору сторони домовилися про те, що з метою виконання умов договору будуть здійснювати обмін документами, як електронними документами у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - електронні документи). Під «обміном електронними документами» сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою системи електронного документообігу, що визначена у п. 13.6 договору.

Відповідно до пункту 13.3 договору до електронних документів, обмін якими сторони зобов`язані здійснювати за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у п. 13.6 договору, сторони відносять первинні (бухгалтерські) документи (рахунок на оплату / рахунок-фактура, акт звірки взаєморозрахунків, акти виконаних робіт, наданих послуг тощо), а також будь-які інші документи, необхідні для виконання договору та/або які створюються у процесі його виконання.

Сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати електронні документи, із застосуванням визначеної у цьому пункті договору системи, яка забезпечує обмін електронними документами (далі - система електронного документообігу): комп`ютерна програма «Система зовнішнього обігу електронних документів «DEALS», та відповідно до положень Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (пункт 13.6 договору).

Згідно пункту 13.7 договору сторони домовилися, що створення електронного документа завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої на підписання такого документа особи (далі - КЕП). При цьому КЕП прирівнюється до власноручного підпису, якщо: КЕП підтверджено з використанням кваліфікованого сертифіката відкритого ключа; під час перевірки використовувався кваліфікований сертифікат відкритого ключа, чинний на момент накладення КЕП; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Пунктом 14.1 договору встановлено, що всі зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками (за умови використання) та є невід`ємною частиною цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 12.1 та 12.2 договору).

Додатком №1 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022 (далі - додаток №1) сторонами було погоджено специфікацію, за умовами якої було встановлено найменування товару, визначено виробника товарів та країну, технічні та якісні характеристики товарів, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, строк поставки, місце поставки та гарантійний строк.

Відповідно до додатку №1 визначено такі товари: головний убір літній З, виробник - ТОВ «Спецторг Трейд» (Україна), технічні та якісні характеристики - згідно додатку №2 до договору, 10541 шт., ціна за одиницю без ПДВ - 249,00 грн, загальна вартість без ПДВ - 2624709,00 грн, строк поставки - 90 днів (з дати укладення договору), місце поставки: Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49, гарантійний строк - 12 місяців; головний убір утоплений ЗТн, виробник - ТОВ «Спецторг Трейд» (Україна), технічні та якісні характеристики - згідно додатку №2 до договору, 2845 шт., ціна за одиницю без ПДВ - 780,00 грн, загальна вартість без ПДВ - 2219100,00 грн, строк поставки - 90 днів (з дати укладення договору), місце поставки: Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49, гарантійний строк - 12 місяців.

Додатком №2 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022 (далі - додаток №2) сторонами було погоджено технічні та якісні характеристики товарів.

06.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» звернулося до Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з листом №113 (вхідний номер №ТОВВХ-23-5898 від 22.03.2023), у якому просило позивача за первісним позовом продовжити термін поставки товару по договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022, у зв`язку із затримкою поставки сировини для виготовлення обумовленого договором та специфікацією товару.

У відповідь на вказаний лист, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у листі № ТОВВИХ-23-3910 від 27.03.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» відхилило пропозицію відповідача за первісним позовом про продовження терміну поставки за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022 та просило здійснити поставку товару за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем за первісним позовом було поставлено позивачу за первісним позовом обумовлений у специфікації товар, а саме: головний убір утоплений ЗТн, у кількості 2845 шт., на загальну суму 2662920,00 грн у тому числі ПДВ та головний убір літній З, у кількості 10541 шт., на загальну суму 3149650,80 грн у тому числі ПДВ про що свідчать видаткові накладні №94 від 28.03.2023, №175 від 08.06.2023, №181 від 19.06.2023 та №198 від 29.06.2023, які підписані сторонами за допомогою електронних підписів без зауважень та заперечень.

На виконання умов пунктів 5.7, 5.8, 5.16 договору, позивачем за первісним позовом було прийнято поставлений відповідачем за первісним позовом товар, а саме: за видатковою накладною №94 від 28.03.2023, товар було прийнято на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю №996 від 30.03.2023; за видатковою накладною №175 від 08.06.2023, товар було прийнято на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю №1116/2 від 09.06.2023; за видатковою накладною №181 від 19.06.2023, товар було прийнято на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю №1240 від 23.06.2023; за видатковою накладною №198 від 29.06.2023, товар було прийнято на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю №1237 від 30.06.2023.

Таким чином, відповідачем за первісним позовом було здійснено поставку товарів поза межами строку визначеного у специфікації, так за видатковою накладною №94 від 28.03.2023 постачальником здійснено поставку лише 30.03.2023 чим прострочено виконання на 20 календарних днів; за видатковою накладною №175 від 08.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 09.06.2023 чим прострочено виконання на 91 календарний день; за видатковою накладною №181 від 19.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 23.06.2023 чим прострочено виконання на 105 календарних днів; за видатковою накладною №198 від 29.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 30.06.2023 чим прострочено виконання на 112 календарних днів.

02.09.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» з претензією № ТОВВИХ-23-11565 від 23.08.2023, у якій просило сплати штраф та пеню за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022, однак відповідач вказану претензію не задовольнив, як і не надав на неї відповіді, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У свою чергу, відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню у загальному розмірі 71183,83 грн, 3% річних у розмірі 195,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 34724,48 грн за несвоєчасну оплату поставленого товару, оскільки за умовами пункту 4.2 договору відповідач за зустрічним позовом повинен був сплати вартість поставленого товару у строк протягом 30 календарних днів з дати поставки товару за видатковими накладними, втім у визначений строк оплату не здійснив, сплативши вартість поставленого товару лише у жовтні 2023.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

У специфікації, яка є додатком №1 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006848 від 09.12.2022, сторони погодили, зокрема, строк поставки товару протягом 90 календарних днів з дати укладення договору.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач за первісним позовом повинен був поставити обумовлений у договором та специфікацією товар у строк до 09.03.2023 включно.

Втім, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач за первісним позовом допустив прострочення поставки товару, а саме: за видатковою накладною №94 від 28.03.2023 постачальником здійснено поставку лише 30.03.2023 чим прострочено виконання на 20 календарних днів; за видатковою накладною №175 від 08.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 09.06.2023 чим прострочено виконання на 91 календарний день; за видатковою накладною №181 від 19.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 23.06.2023 чим прострочено виконання на 105 календарних днів; за видатковою накладною №198 від 29.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 30.06.2023 чим прострочено виконання на 112 календарних днів.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.4 договору визначено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Відтак, оскільки відповідач за первісним позовом допустив порушення строків поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.4 договору, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 352348,84 грн та штраф у розмірі 220475,56 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача за первісним позовом в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, відповідач за первісним позовом заявив клопотання про зменшення розміру неустойки на 50 відсотків.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен, зокрема, об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 26.07.2022 у справі №922/2567/21, від 24.05.2022 у справі №910/12996/17. від 19.01.2022 у справі №924/462/21, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19 та від 10.09.2019 року в справі №904/4685/18.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і це питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Водночас, слід враховувати, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 року у справі №911/2269/22.

Мотивуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач за первісним позовом посилається, зокрема, на недоведеність позивачем за первісним позовом настання негативних наслідків через порушення строків поставки товару, як і відсутність зі сторони замовника будь-яких претензій щодо якості поставленого товару та просить врахувати ступінь виконання договору, не значний строк прострочення його виконання, об`єктивні обмеження у зв`язку з воєнним станом.

Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У даному випадку, відповідач за первісним позовом звертався до позивача з пропозицією продовжити термін поставки, у зв`язку із затримкою у поставці сировини необхідної для виготовлення товару по спірному договору, про що свідчать листи ТОВ «Спецторг Трейд» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №113 від 03.03.2023, №113 від 06.03.2023.

На підтвердження затримки поставки сировини необхідної для виготовлення товару, відповідач за зустрічним позовом надає лист №42 від 28.02.2023 ТОВ «А-Технолоджі», у якому компанія зазначає про затримки поставки сировини з огляду на логістичні обставини, які не залежать від них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), а отже, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальноприйнятих уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.

У даній справі дії відповідача за первісним позовом, спрямовані на повідомлення позивача про затримку у поставці сировини, слід розглядати крізь призму принципів добросовісності, що закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України і така поведінка, на переконання суду, навіть за умов несвоєчасного виконання договірних зобов`язань, свідчить про його намір діяти відкрито та прозоро, що є важливим елементом взаємної довіри та відповідальності сторін у договірних правовідносинах так як повідомлення контрагента завчасно про можливі порушення строків виконання зобов`язань забезпечує можливість іншій стороні мінімізувати ризики або адаптувати свою господарську діяльність до нових умов. Такі дії відповідача слід кваліфікувати як міри превентивних заходів, спрямованих на зменшення або уникнення збитків, що узгоджується з приписами цивільного законодавства про необхідність реалізації своїх прав та виконання обов`язків добросовісно і розумно.

Належне інформування про затримку у поставці створює передумови для уникнення правових конфліктів, зберігає баланс інтересів сторін договору та демонструє прагнення відповідача за первісним позовом забезпечити ефективність виконання договірних відносин, навіть у складних для нього обставинах.

З огляду на вищевказане, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем за первісним позовом доводів, приймаючи до уваги попереднє інформування покупця про можливе порушення строку поставки та необхідність у продовженні строків поставки, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем за первісним позовом збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строків поставки, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим часткове задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу на 20%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відтак, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підлягає пеня у розмірі 281879,07 грн та штраф у розмірі 176380,45 грн.

У той же час, за результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення пені у розмірі 71183,83 грн, 3% річних у розмірі 195,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 34724,48 грн за порушення строків оплати.

Так, відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Постачальник, якщо є платником ПДВ, зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені ПК України (пункт 4.3 договору).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання вимог Податкового кодексу України та умов договору, позивач за зустрічним позовом направив на реєстрацію податкові накладні №21 від 28.03.2023 (дата внесення відомостей до ЄРПН - 12.04.2023), №5 від 08.06.2023 (дата внесення відомостей до ЄРПН - 29.06.2023), №12 від 19.06.2023 (дата внесення відомостей до ЄРПН - 14.07.2023) та №24 від 29.06.2023 (дата внесення відомостей до ЄРПН - 14.07.2023), проте реєстрація податкових накладних була зупинена органами Державної податкової інспекції.

У подальшому, Головним управління ДПС у м. Києві було ухвалено рішення про реєстрацію податкових накладних №9640747/40465034 від 03.10.2023, №9640748/40465034 від 03.10.2023, №9650153/40465034 від 04.10.2023 та №9650152/40465034 від 04.10.2023 та здійснено реєстрацію податкових накладних №21 від 28.03.2023, №5 від 08.06.2023, №12 від 19.06.2023 та №24 від 29.06.2023.

Умовами пункту 4.4 договору сторони погодили, що несвоєчасне надання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПК України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені ПК України, є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення оплати товарів за цим договором, до моменту одержання покупцем такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації постачальником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.

З сукупного аналізу положень пунктів 4.3 та 4.4 договору вбачається, що сторони в договірному порядку визначили настання певних обставин як відкладальних у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, а саме неналежна або несвоєчасна реєстрація постачальником податкової накладної кваліфікується як відкладальна обставина, яка тимчасово зупиняє обов`язок покупця здійснити оплату товару. Узгодження сторонами таких положень договору відповідає принципу свободи договору, що дозволяє контрагентам самостійно врегульовувати порядок виконання зобов`язань, у тому числі передбачати механізми захисту своїх інтересів у разі неналежного виконання однією зі сторін власних обов`язків.

Право на обумовлення сторонами в договорі такої відкладальної обставини передбачене ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особи, які вчиняють правочин мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, в даному випадку, у відносинах між сторонами мало місце настання саме такої відкладальної обставини, за якої момент виникнення у відповідача грошового зобов`язання з оплати товарів відстрочено до моменту реєстрації податкових накладних.

Відповідно до ч.2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі - Порядок) визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Таким чином, зважаючи на узгодження сторонами в умовах договору відкладальної обставини щодо строків оплати, обов`язок з оплати вартості поставленого товару у відповідача за зустрічним позовом настав з моменту реєстрації податкових накладних у ЄРПН, тобто з 03.10.2023 та з 04.10.2023 у строк встановлений пунктом 4.2 договору (30 календарних днів).

Як встановлено судом, відповідач за зустрічним позовом повну оплату вартості поставленого товару здійснив 10.10.2023, що не заперечується сторонами, отже, у урахуванням вищевикладеного, відповідачем за зустрічним позовом не було порушено строку на оплату товару, а відтак підстави для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору та компенсаційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України відсутні, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Відповідач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені первісні позовні вимоги, а заявлені вимоги у зустрічному позові не знайшли свого підтвердження, з огляду на встановлені судом обставини.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про те, що датою поставки слід вважати дату підписання видаткової накладної, оскільки сторони у договорі передбачили, що приймання покупцем товару за видатковою накладною в розумінні пункту 5.7 договору не є підтвердженням належного виконання постачальником обов`язку з поставки товару. Факт виконання відповідачем за первісним позовом обов`язку з поставки товару підтверджується актом приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.8, 5.16 договору, а тому нараховані позивачем за первісним позовом штрафні санкції за період з 10.03.2023 (91 календарний день) по дату підписання актів приймання товарів за кількістю та якістю, відповідає умовам договору та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Не приймає суд і доводи відповідача за зустрічним позовом про його право на зупинення передання позивачу за первісним позовом товару на підставі частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України, у зв`язку з несплатою позивачем за первісним позовом уже поставленої партії товару.

Відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Зі змісту вищенаведених статей Цивільного кодексу України вбачається, що головною передумовою для зупинення виконання зобов`язань за договором є порушення іншою стороною власних зобов`язань по такому договору.

У даному випадку поставка обумовленого договором та специфікацією товару здійснювалась у період з березня 2023 року по червень 2023 року включно, тоді як обов`язок з оплати поставленого товару, з урахуванням встановлених судом обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» виник лише у жовтні 2023, а відтак права на затримання поставки непоставленого товару на підставі статей 538, 692 Цивільного кодексу України у Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» не виникло.

Доводи ж відповідача про реєстрацію податкових накладних після їх зупинення, в день їх подання до ЄРПН, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та спростовуються приписами пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341).

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом, а в частині зустрічного позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» про стягнення 572824,40 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» (76006, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул. Максимовича, буд. 15, кабінет 2; ідентифікаційний код 40465034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490) пеню у розмірі 281879 (двісті вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят дев`ять) грн 07 коп., штраф у розмірі 176380 (сто сімдесят шість тисяч триста вісімдесят) грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 8592 (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 37 коп.

3. Видати наказ позивачу за первісним позовом після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті задоволення первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 106103,34 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс рішення складено та підписано 27.01.2025.

СуддяТ.В. Васильченко