Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/12093/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/12093/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ"

про стягнення 177 667,63 грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ"

до Київської міської ради

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом):Перепелицін К.М.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Дорофеєв Д.А.;

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ" про стягнення 177 667,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1115 га з кадастровим номером 8000000000:78:129:0002 по вул. Вербовій, 2а в Оболонському районі міста Києва за період з 23.02.2022 по 16.09.2024.

Товариством обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ" 21.10.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано суду зустрічну позовну заяву про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в редакції запропонованій позивачем за зустрічною позовною заявою.

Ухвалою суду від 24.10.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/12093/24.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/12093/24 первісні позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ" на користь Київської міської ради 177 667,63 грн. безпідставно збережених грошових коштів та 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано укладеним Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ" з моменту набрання судовим рішення у даній справі законної сили договір оренди землі в редакції, викладеній у рішенні суду. Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ" 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

До Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" 18.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ" подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12093/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС КОНСАЛТИНГ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12093/24 було призначено на 21.01.2025.

Через систему "Електронний суд" 26.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло заперечення позивача (відповідача за зустрічним позовом) на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У судове засідання 21.01.2025 з`явились представники учасників справи та надали усні пояснення по суті поданої заяви. Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) просив суд подану заяву задовольнити, а представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) просив суд в задоволенні поданої заяви відмовити.

Дослідивши подану заяву відповідача (позивача за зустрічним позовом), а також, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із матеріалів справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення 17.12.2024 у справі №910/12093/24, а 18.12.2024 через систему "Електронний суд" відповідач (позивач за зустрічним позовом) подав до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення та докази, що підтверджують судові витрати.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про дотримання представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) строків для подання до суду доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що між відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) та Адвокатом Дорофеєвим Дмитром Анатолійовичем укладено договір № 08/08/01-24 від 08.08.2024 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надати правову допомогу, а відповідач (позивач за зустрічним позовом) оплатити її. Додатком № 1 від 08.08.2024 до договору № 08/08/01-24 сторони визначили вартість послуг адвоката. Також, в матеріалах справи містяться ордер серія АА № 1427554 від 08.08.2024 на надання адвокатом Дорофеєвим Дмитром Анатолійовичем правової допомоги відповідачу (позивачу за зустрічним позовом), свідоцтво про право на зайняття останнім адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Дорофеєва Дмитра Анатолійовича.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається зі змісту договору № 08/08/01-24, дана угода визначає вид правової допомоги, яка надається клієнту в рамках договору про надання правової допомоги від 08.08.2024. Додаток № 1 до цього договору встановлює розмір грошової винагороди (гонорар). Зокрема, вартість послуг адвоката, а саме: представництво інтересів відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судових, правоохоронних, державних та інших органах, установах та організаціях, складання адвокатських запитів, отримання витягів та інших необхідних для позову документів та матеріалів - 4000,00 грн. на годину.

Відповідно до змісту додатку № 1 до договору, остаточна вартість робіт за чинним договором формується адвокатом шляхом виставлення рахунку відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) на його адресу із визначенням точної кількості годин надання адвокатських послуг та їх загальної вартості.

Відповідно до рахунку-фактури № 222/12 від 17.12.2024, а також, акту № 08/08/01-24 Ю12 від 17.12.2024 здачі приймання наданих адвокатських послуг, адвокат надав відповідачу наступні адвокатські послуги: - підготування відзиву на позов у справі № 910/12093/24 та формування додатків до нього (кількість годин -4; вартість - 4 000,00 грн. за годину; загальна вартість 16 000,00 грн.); - підготування зустрічної позовної заяви у справі № 910/12093/24 та формування додатків до неї (кількість годин -4; вартість - 4000,00 грн. за годину; загальна вартість 16 000,00 грн.); - підготування заперечень на відзив на зустрічний позов та формування додатків до них (кількість годин -2,5; вартість - 4000,00 грн. за годину; загальна вартість 10 000,00 грн.); - представництво інтересів відповідача (позивача за зустрічним позовом) у Господарському суді міста Києва у справі № 910/12093/24 (19.11.2024, 17.12.2024) (кількість годин -2; вартість - 4 000,00 грн. за годину; загальна вартість 8 000,00 грн.). Загальну вартість наданих адвокатських послуг визначено у розмірі 50 000,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про надання правової допомоги та її вартість.

За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У той же час, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) 26.12.2024 подано до суду заперечення щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката. За твердженнями останнього, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) штучно завищені надані роботи адвоката, вони не відповідають заявленому часу, зусиллям, не є співмірними зі складністю даної справи, а також, не відповідають критерію реальності таких послуг. Крім того, позивач (відповідач за зустрічним позовом) стверджує, що жодних доказів, підтверджуючих визначення вартості та порядку обчислення гонорару адвокатом не надано. Враховуючи все вищенаведене, позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить суд в задоволенні поданої заяви відмовити.

Суд звертає увагу, що за приписами частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 200 000,00 грн. є співмірними до витрат часу на надання правничої допомоги, а також складності справи.

Судом враховано, що адвокат відповідача (позивача за зустрічним позовом) був присутній у двох судових засіданнях - 19.11.2024 та 17.12.2024, тривалість яких була 4 хвилини та 23 хвилин відповідно. Отже, в цілому, адвокатом витрачено 27 хвилин часу на присутність у судових засіданнях, вартість за участь в яких визначили у загальному розмірі 8 000,00 грн., що є абсолютно неспівмірним витраченому часу та складності справи.

Крім того, суд звертає увагу відповідача (позивача за зустрічним позовом), що дві його заяви по суті спору, зокрема, відзив на позовну заяву та зустрічний позов за своїм правовим змістом є дуже схожими і тому, судом враховано, що для підготовки зазначених заяв адвокату не було необхідності в окремому дослідженні норм чинного законодавства України. Також, суд наголошує, що час, який зазначено адвокатом в якості витраченого на підготовку відзиву на позовну заяву та зустрічну позовну заяву в кількості по 4 години на кожну заяву є значно завищеним, що теж доводить не співмірність заявлених витрат позивача на відшкодування послуг адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені представником позивача за зустрічним позовом у розмірі 50 000,00 грн. є співрозмірні до ступеню складності справи, а також, фактичному об`єму наданих послуг.

Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачу до суми 25 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМС Консалтинг" (04107, місто Київ, вулиця Пугачова 19-А, квартира 8; ідентифікаційний код 40805983) 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.01.2025.

Суддя Кирилюк Т.Ю.