Рішення

від 24.01.2025 по справі 910/15466/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2025Справа № 910/15466/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, місто Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, Ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОВАНС» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА, будинок 41, Ідентифікаційний код юридичної особи 38889142) стягнення заборгованості у розмірі 79 066 грн. 12 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОВАНС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 79 066 грн. 12 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457 від 15.04.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 року відкрито провадження у справі № 910/15466/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.12.2024 року була направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету Позивача та поверненням на адресу поштового конверту у зв`язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОВАНС» є 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА, будинок 41.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/15466/24 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОВАНС», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15.04.2015 року між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОВАНС» (Замовник) було укладено Договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457, відповідно до умов якого Виконавець зобов?язується протягом строку, визначеного Договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ (далі - газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому Замовником, та повернути Замовнику газ у кількості, визначеній у Договорі, а Замовник зобов?язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені Договором строки. (а.с.10-14)

Відповідно до п.2.1 Договору Замовник передає Виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу, у таких обсягах:

10 000 тис. куб. м - обсяг газу Замовника. що планується закачати в ПСГ у поточному сезон зберігання (період з 16 квітня 2015 року по 15 квітня 2016 року);

10 000 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який Замовник планує набути право власності в ПСГ:

7,584 тис. куб. м - обсяг газу Замовника, який залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16 квітня 2014 року по 15 квітня 2015 року).

У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу Замовника на кінець. минулого сезону зберігання, останній залишає його в ПСГ Виконавця на зберігання в поточном; сезоні зберігання, що оформлюється Сторонами відповідно до пункту 2.15 Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору при прийнятті газу Замовника відповідно до Договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу Виконавець не набуває право власності на прийнятий газ Замовника. Виконавець не має права здійснювати відбір газу, переданого Замовником на зберігання та/або створення страхового запасу газу відповідно до Договору, без письмової згоди Замовника, крім випадків, передбачених у пункті 2.4 Договору.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що строк зберігання газу замовника в поточному сезоні зберігання газу за договором визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше 15.04.2016.

Відповідно до п. 2.7 Договору відбір газу із ПСГ здійснюється в період відбору газу, який починається, як правило, з 16 жовтня 2015 року і закінчується 15 квітня 2016 року.

Згідно з п. 2.12 Договору обсяг газу, що передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ, у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу підписуються обома сторонами та скріплюються печатками сторін до 15-го числа місяця, наступного за звітним. В актах приймання-передачі газу вказується обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ. Акти приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків замовника із виконавцем.

Відповідно до п. 2.15 Договору у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15.04.2015) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні. Замовник і виконавець протягом 10-ти днів з дати укладення договору оформлюють акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов`язується оплатити частину вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в поточному сезоні згідно з п. 4.3 договору.

У випадку, якщо на дату закінчення періоду відбору газу (15 квітня 2016 року). у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу Замовника, Сторони зобов`язуються до 15 травня 2016 року скласти акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов?язується оплатити частину вартості послуг із зберігання залишку газу в ПСГ у поточному сезоні зберігання згідно з пунктом 4.4 Договору та у строк до 15 липня 2016 року укласти з Виконавцем договір на зберігання цього залишку газу в наступному сезоні зберігання (період з 16 квітня 2016 року по 15 квітня 2017 року). (п.2.16 Договору)

Згідно з п.3.1-3.3 Договору тариф на закачування 1000 куб.м газу в ПСГ становить 39,48 грн; тариф на зберігання 1000 куб.м. газу в ПСГ на 1 сезон становить 55,44 грн; тариф на відбір 1000 куб.м. газу з ПСГ становить 39,48 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору тарифи, зазначені у п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. У випадку зміни тарифів нові тарифи є обов`язковими для сторін за договором з дати набрання ними чинності і додатково письмового погодження сторін не потребують.

У п.4.1 Договору передбачено, що Замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3. 4.4 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457 від 15.04.2015 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв і здійснив закачування до ПГС природного газу, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №58/01-15 від 30.04.2015 року в обсязі 8,216 тис.куб.м., №77/01-15 від 31.05.2015 року в обсязі 21,240 тис.куб.м., №107/01-15 від 30.06.2015 року в обсязі 14,608 тис.куб.м., №240/01-15 від 30.09.2015 року в обсязі 70,808 тис.куб.м., №90/01-15 від 31.07.2015 року в обсязі 49,171 тис.куб.м. (а.с.15-18)

Крім того, на виконання умов Договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457 від 15.04.2015 року Позивач здійснив відбір природного газу, а Відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується Актом приймання - передачі природного газу при відборі шляхом заміщення з ПГС №90/09-15 від 31.07.2015 року в обсязі 49,171 тис.куб.м. (а.с.19)

Згідно з Актом про обсяги залишку природного газу в ПГС на початок сезону зберігання №239/05-15 від 30.04.2015 року на початок сезону зберігання 2015/2016 обсяг залишку природного газу Замовника в ПСГ Виконавця за Договором на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457 від 15.04.2015 року становить 7,584 тис.куб.м. (а.с.20)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не забрав зі зберігання власні обсяги природного газу та в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» в розмірі 70 071 грн. 25 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОВАНС» 3% річних у розмірі 1 595 грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 5 273 грн. 63 коп. та пеню у розмірі 2 126 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457 від 15.04.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідні правовідносини підпадають під ознаки договору зберігання, правовий режим якого визначено главою 66 Цивільного кодексу. Такий договір згідно з ч.1 ст.937 ЦК України укладається у письмовій формі.

Згідно з приписами ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. (стаття 946 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ч. 1 глави 8 розділу ІІІ Кодексу газосховищ до закінчення строку надання послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу згідно з договором зберігання, якщо на рахунку замовника обліковується залишок природного газу, замовник зобов`язується: замовити послугу зберігання (закачування, відбору) на наступний період, яка враховує зберігання залишків на кінець строку надання послуг (зберігання, закачування) природного газу; або передати зазначений обсяг природного газу третій особі (особам) у порядку, встановленому цим Кодексом; або відібрати весь обсяг природного газу, що зберігається в газосховищах на його рахунку зберігання.

Відповідно до ч. 2 глави 8 розділу ІІІ Кодексу газосховищ, якщо замовник не здійснив заходів, передбачених пунктом 1 цієї глави, оператор газосховища протягом десяти робочих днів в односторонньому порядку складає акт про обсяг залишку природного газу в газосховищах на дату закінчення надання послуг зберігання (закачування, відбору) на підставі акта про рух природного газу на рахунку зберігання замовника за останній розрахунковий період.

Згідно з ч. 3 глави 8 розділу ІІІ Кодексу газосховищ оператор газосховища розраховує вартість зберігання залишку природного газу після закінчення строку надання послуг зберігання (закачування, відбору) як для індивідуального робочого обсягу на місяць на підставі складеного акта про обсяг залишку природного газу та виставляє рахунок власнику природного газу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, на виконання умов Договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457 від 15.04.2015 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв і здійснив закачування до ПГС природного газу, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №58/01-15 від 30.04.2015 року в обсязі 8,216 тис.куб.м., №77/01-15 від 31.05.2015 року в обсязі 21,240 тис.куб.м., №107/01-15 від 30.06.2015 року в обсязі 14,608 тис.куб.м., №240/01-15 від 30.09.2015 року в обсязі 70,808 тис.куб.м., №90/01-15 від 31.07.2015 року в обсязі 49,171 тис.куб.м., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.15-18)

Крім того, на виконання умов Договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457 від 15.04.2015 року Позивач здійснив відбір природного газу, а Відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується Актом приймання - передачі природного газу при відборі шляхом заміщення з ПГС №90/09-15 від 31.07.2015 року в обсязі 49,171 тис.куб.м., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.19)

Згідно з Актом про обсяги залишку природного газу в ПГС на початок сезону зберігання №239/05-15 від 30.04.2015 року на початок сезону зберігання 2015/2016 обсяг залишку природного газу Замовника в ПСГ Виконавця за Договором на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457 від 15.04.2015 року становить 7,584 тис.куб.м. (а.с.20)

Таким чином, в ПСГ Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на зберіганні обліковується природний газ Відповідача в обсязі 73,285 тис.куб.м., що також підтверджується довідкою Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ». (а.с.31)

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що строк зберігання газу замовника в поточному сезоні зберігання газу за договором визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше 15.04.2016.

Проте, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Відповідач забрав зі зберігання Позивача вказаний обсяг природного газу, зокрема, шляхом складання між сторонами відповідних актів приймання - передачі природного газу.

Таким чином, враховуючи норми ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг зі зберігання природного газу обсягом 73,285 тис.куб.м. за весь фактичний період зберігання.

Стаття 946 Цивільного кодексу України передбачає, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

У п.4.1 Договору передбачено, що Замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості Відповідача, наданого Позивачем, розрахунок здійснено на підставі тарифів, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Зокрема, тариф на зберігання природного газу за період з 2017 по 2018 роки був встановлений постановою від 26.06.2013 №741 «Про затвердження тарифу на послуги з зберігання природного газу у підземних сховищах газу для Акціонерного товариства «Укртрансгаз»» у розмірі 46,20 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ).

Починаючи з 01.08.2018 оператор газосховищ надає послуги зберігання природного газу - індивідуального робочого обсягу (відповідно Кодексу газосховищ), а порядок здійснення розрахунку індивідуального робочого обсягу визначений умовами п. 6.6 розділу VI Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу.

За період з серпня 2018 року по серпень 2022 року нарахування позивачем плати за послуги із зберігання природного газу здійснювалось позивачем на підставі тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19.06.2018 №480, від 18.07.2019 №1480, від 24.06.2020 №1150, від 30.06.2022 №656.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОВАНС» перед Акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» за Договором на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000457 від 15.04.2015 року становить 70 071 грн. 25 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Акціонерному товариству «УКРТРАНСГАЗ» в розмірі 70 071 грн. 25 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 70 071 грн. 25 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 20.05.2017 р. по 12.11.2024 р. у розмірі 1 595 грн. 24 коп. та інфляційні за загальний період прострочки з 01.11.2021 року по 12.11.2021 року у розмірі 5 273 грн. 63 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати заборгованості за загальний період прострочки з 20.05.2017 р. по 12.11.2024 р. у розмірі 1 595 грн. 24 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 01.11.2021 року по 12.11.2021 року у розмірі 5 273 грн. 63 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до вимог ч.2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.06.2023 р. по 12.11.2024 р. у розмірі 2 126 грн. 00 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3. 4.4 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 01.06.2023 р. по 12.11.2024 р. у розмірі 2 126 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОВАНС» на користь Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 70 071 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 1 595 грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 5 273 грн. 63 коп. та пеня у розмірі 2 126 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «ПРОВАНС» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА, будинок 41, Ідентифікаційний код юридичної особи 38889142) на користь Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, місто Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, Ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) заборгованість у розмірі 70 071 (сімдесят тисяч сімдесят одна) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 1 595 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 5 273 (п`ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 63 коп., пеню у розмірі 2 126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 січня 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин