Рішення

від 27.01.2025 по справі 910/13826/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2025Справа № 910/13826/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА"

до Фізичної особи-підприємця Павелка Олексія Володимировича

про стягнення 18 094,13 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Піскунова

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА" (далі - позивач, ТОВ "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Павелка Олексія Володимировича (далі - відповідач, ФОП Павелко О.В.) про стягнення 18 094,13 грн, з яких: 14 158,80 грн заборгованість за товар згідно Договору поставки 05/05/23 від 05.05.2023 (основний борг), 1 217,92 грн інфляційне збільшення, 454,07 грн 3% річних, 2 263,34 грн - подвійна облікова ставка НБУ.

Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" 10.11.2024 та зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 11.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 позовну заяву ТОВ "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

23.11.2024 представником позивача сформована в системі "Електронний суд" заява про усунення недоліків, яка 25.11.2024 зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду". До заяви про усунення недоліків додано уточнену позовну заяву разом із доданими до неї документами з урахуванням усунутих недоліків, а також докази направлення уточненої позовної заяви відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 позовну заяву ТОВ "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13826/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/13826/24.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заву та уточнену позовну заву і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

05.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Павелком Олексієм Володимировичем (далі - покупець) було укладено Договір поставки №05/05/23 (далі - Договір).

Також 05.05.2023 сторонами було підписано протокол розбіжностей до Договору поставки №05/05/23 від 05.05.2023, який є невід`ємною частиною Договору (далі - Протокол розбіжностей).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначеними цим Договором, та у відповідності із Замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в Специфікації/Акційній специфікації, чинній на момент замовлення.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Товар поставляється постачальником у відповідності з Замовленням покупця по асортименту, кількості і в строк, зазначений в Замовленні.

Судом встановлено, що на Замовлення Фізичної особи-підприємця Павелка Олексія Володимировича №ВН-2372 від 14.09.2023 відповідно до Видаткової накладної №ВН-2219 від 15.09.2023 та Товарно-транспортної накладної №ВН-1540 від 15.09.2023 ТОВ "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА" здійснило поставку товару на суму 14 158,80 грн з ПДВ.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ч.2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.4 Договору оплата за реалізований товар здійснюється раз на 14 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 14 158,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №ВН-2219 від 15.09.2023.

Товар було прийнято відповідальними особами покупця без зауважень та заперечень, а вказана вище видаткова накладна містять підпис представника відповідача.

У відповідності до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.

Відповідно до накладної відповідач повинен сплатити кошти за отриманий товар до 29.09.2023. Відповідач своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару не виконав, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 14 158,80 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА" та ФОП Павелко Олексій Володимирович підписали Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.12.2023 - 31.12.2023, відповідно до якого станом на 31.12.2023 заборгованість на користь позивача складає 14 158,80 грн.

18.07.2024 позивачем направлено відповідачу претензію № 16/07/24-1 від 16.07.2024. Відповідачем претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за товар у розмірі 14 158,80 грн.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 2 263,34 грн, 3% річних - 454,07 грн та інфляційне збільшення - 1 217,92 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 263,34 грн суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3 Договору з урахуванням Протоколу розбіжностей у випадку порушення покупцем строків оплати покупець оплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 2 263,34 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 454,07 грн та інфляційного збільшення - 1 217,92 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційного збільшення, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому вимоги про стягнення 454,07 грн 3% річних та 1 217,92 грн інфляційного збільшення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 3 028 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивач заявив вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 18 094,13 грн.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В той же час, ТОВ "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1150 від 25.10.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Оскільки, позов задоволено повністю, відтак судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павелка Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА" (Україна, 03045, місто Київ, вул.Новопирогівська, будинок 58; ідентифікаційний код: 44419070) 14 158,80 грн (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім гривень 80 коп.) заборгованості за поставлений товар, 2 263,34 грн (дві тисячі двісті шістдесят три гривні 34 коп.) пені, 454,07 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 07 коп.) 3% річних, 1 217,92 грн (одну тисячу двісті сімнадцять гривень 92 коп.) інфляційного збільшення та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 27.01.2025.

Суддя Оксана ГУМЕГА