Рішення

від 24.01.2025 по справі 910/13982/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2025Справа № 910/13982/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Ко Нет"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 простягнення 636 755,57 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Ко Нет" про стягнення 636 755,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії.

Ухвалою суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/13982/24; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ; визначено учасника судового процесу строки для подачі своїх заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про судовий розгляд спору належним чином. Крім того, відповідач мав можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 1 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та згідно типового договору позивачем було підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Відповідно до умов вказаного договору Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому законом порядку не надали заперечення щодо його умов. Свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов цього договору є факт отримання послуг споживачами.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 326, цокольного поверху, загальною площею 240,90 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (третя особа у справі) та відповідачем укладено договір управління нерухомим майном від 25.05.2007, відповідно до умов якого третя особа передала, а відповідач прийняв в управління на певний строк майно в управління, а саме: нежитлове приміщення № 326, цокольного поверху, загальною площею 240,90 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 1059 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно з пунктом 1.9. договору управління, метою управління нерухомим майном є отримання прибутку від його використання. Зокрема, для цього передбачається передання майна управителем у користування іншим особам за окремими правочинами як офісне приміщення, для забезпечення непромислової діяльності.

Відповідно до пункту б) статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Отже, споживачем є як власник, так і наймач житла, а також всі, хто отримує ці послуги, проживаючи у конкретному приміщенні.

Враховуючи вищенаведене, відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Між позивачем та відповідачем 06.05.2019 укладено договір № 810163-06 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію, а відповідач зобов`язався сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 2 додатку 4 до договору № 810163-06, відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

На підтвердження факту постачання з березня 2019 року по жовтень 2021 року гарячої води загальною вартістю 9 691,61 грн відповідачу, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води за зазначений період часу.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було складено акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води відповідачу в яких зазначено: кількість Гкал., ціна без ПДВ, коефіцієнт по ціні газу, сума без ПДВ, всього з ПДВ за період часу з березня 2019 року по жовтень 2021 року.

Також, до матеріалів справи додано розрахунок заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період часу з березня 2019 року по жовтень 2021 року; акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з централізованого постачання гарячої води за вказаний період.

Водночас, акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води за період часу з березня 2019 року по жовтень 2021 року не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи №910/6652/17, від 12.07.2018 зі справи №910/6654/17, від 12.10.2018 зі справи №910/30728/15).

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач є управителем нежитлового приміщення № 326, цокольного поверху, загальною площею 240,90 кв.м., що знаходиться в місті Києві по бульвару Кольцова, 17, то саме він є особою, відповідальною за здійснення оплати за спожиту теплову енергію та гарячу воду.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачем відповідачу з постачання гарячої води за період часу з березня 2019 року по жовтень 2021 року загальною вартістю 9 691,61 грн, а відповідачем в свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.

Позивач, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9 691,61 грн. просить стягнути з відповідача також інфляційні втрати у розмірі 4 481,34 грн., а також, 3% річних у розмірі 1 148,97 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлена його арифметична вірність, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

В подальшому, з набранням чинності Закону України від 03.12.2020 № 1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг" внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме: запроваджено укладання публічного договору приєднання.

З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленою Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

За змістом абзацу 2 частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивачем, на своєму офіційному веб-сайті, 30.09.2021 було опубліковано текст договору про надання послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води за формою, встановленою Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, з урахуванням подальших змін.

Таким чином, з 01.11.2021 споживачам за адресою: місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 17 надаються послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за договорами з постачання теплової енергії та гарячої води, які є договорами приєднання.

За твердженнями позивача, будинок за адресою: місто Київ, бульвар Кольцова, 17 в цілому під`єднаний до мереж тепло - та водопостачання.

Як встановлено судом вище, саме відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у нежитлове приміщення № 326, цокольного поверху, загальною площею 240,90 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по бульвару Кольцова, 17.

При цьому, за твердженнями позивача, ані третя особа, як власник майна, ані відповідач, як управитель майна, від послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлялися (споживача не було відключено).

Так само, ані третя особа, ані відповідач не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, у зв`язку з чим в силу вимог частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такий договір між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та відповідачем, як управителем майна, про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі договір) вважається укладеним.

Відповідно до пункту 5 договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити) (пункт 7 договору).

Згідно з пунктом 8 договору, виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

За змістом пункту 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (надалі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до пункту 20 договору, у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов`язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем. Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.

Згідно з пунктом 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця (посилання на веб-сторінку). У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця (посилання на веб-сторінку). У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (пункт 31 договору).

Згідно пунктом 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не пізніше ніж 30 днів з моменту опублікування і діє протягом року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункти 51, 52 договору).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Положеннями частині 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (частина 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно пунктами 5 та 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; - постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; - споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; - теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; - місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про теплопостачання", він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами пунктів 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».

На підтвердження факту постачання з листопада 2021 року по липень 2024 року теплової енергії загальною вартістю 179 142,71 грн та факту постачання з листопада 2021 року по липень 2024 року гарячої води загальною вартістю 332 734,22 грн відповідачу, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; корінці нарядів на включення та корінці нарядів на відключення об`єкту теплоспоживання; облікові картки (помісячно); відомості обліку спожитої теплової енергії, що підтверджують обсяги споживання теплової енергії, а також акти приймання-передавання товарної продукції та акти надання послуг з постачання теплової енергії, акти надання послуг з постачання гарячої води, довідки про нарахування за теплову енергію з листопада 2021 року по липень2024 року.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено акти надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води відповідачу в яких зазначено, кількість Гкал., ціна без ПДВ, коефіцієнт по ціні газу, сума без ПДВ, всього з ПДВ за період з листопада 2021 року по липень 2024 року.

Як передбачено частиною 1 статті 9 Закону України Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

До матеріалів справи додано розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2021 року по липень 2024 року; акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії за вказаний період та акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання гарячої води за вказаний період; деталізована інформація, про коригування нарахувань за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період виникнення заборгованості з 11.2021 по 07.2024.

Водночас, акти надання послуг з постачання теплової енергії, акти надання послуг з постачання гарячої води за період листопада 2021 року по липень 2024 року не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи №910/6652/17, від 12.07.2018 зі справи №910/6654/17, від 12.10.2018 зі справи №910/30728/15).

Згідно статті 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач є управителем нежитлового приміщення № 326, цокольного поверху, загальною площею 240,90 кв.м., що знаходиться в місті Києві по бульвару Кольцова, 17, то саме він є особою, відповідальною за здійснення оплати за спожиту теплову енергію та гарячу воду.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт постачання до об`єкту споживача теплової енергії та її обсяг підтверджується наявними в матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон та відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання (відомості обліку за період) нежитлового приміщення № 326, цокольного поверху, загальною площею 240,90 кв.м., що знаходиться в місті Києві по бульвару Кольцова, 17

Таким чином матеріалами справи підтверджується постачання позивачем відповідачу теплової енергії у період часу з листопада 2021 року по липень 2024 року загальною вартістю 179 142,71 грн, а відповідачем в свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.

Також, матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" гарячої води відповідачу у період часу з листопада 2021 року по липень 2024 року загальною вартістю 332 734,22 грн., а відповідачем в свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.

Позивач у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання за послуги теплової енергії у розмірі 179 142,71 грн. просить стягнути інфляційну складову боргу 32 339,24 грн. та 3% річних 8 786,78 грн. та у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання за послуги з постачання гарячої води у розмірі 332 734,22 грн. просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу 52 171,13 грн. та 3% річних 14 640,95 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, Господарський суд міста Києва встановив, що останній є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено плату за абонентське обслуговування, яка нараховується при наданні комунальних послуг. Плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов`язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Отже, плата за абонентське обслуговування є складовою частиною ціни публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, а отже є відповідно істотною умовою такого договору.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються, зокрема, шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

Згідно з пунктом 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця (посилання на веб-сторінку).

З корінців нарядів вбачається, що у нежитловому приміщенні № 326, цокольного поверху, загальною площею 240,90 кв.м., що знаходиться в місті Києві по бульвару Кольцова, 17 встановлено вузол комерційного обліку, а отже у відповідача наявний обов`язок зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку за період часу: І-IV квартали 2021 року у розмірі 48,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем за період з листопада 2021 року по липень 2024 року наявна заборгованість зі сплати плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 043,73 грн. та зі сплати за абонентське обслуговування постачання гарячої води у розмірі 526,74 грн., що підтверджується відповідними розрахунками, актами виконання робіт, звітом по проводкам/коригуванням о/р №: НОМЕР_1 (абонентське обслуговування постачання гарячої води), рахунками на оплату за абонентське обслуговування.

Доказів погашення відповідачем вищевказаних заборгованостей або наявності обставин, які б свідчили про відсутність таких заборгованостей перед позивачем, матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 043,73грн., заборгованості за абонентське обслуговування постачання гарячої води у розмірі 526,74 грн. та заборгованості з внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії у розмірі 48,16 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Ко Нет" (03170, м. Київ, бульвар Жуля Верна (Ромена Ролана), будинок 4; ідентифікаційний номер 34584611) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний номер 40538421) 523 187,17 грн. основного боргу, 24 576,70 грн трьох процентів річних, 88 991,70 грн інфляційних втрат та 9 551,34 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк