Рішення

від 27.01.2025 по справі 910/6960/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2025Справа № 910/6960/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 8; ідентифікаційний код: 34355058)

до Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (Україна, 02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 42-А; ідентифікаційний код: 32376626)

про стягнення 411 450,16 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 411 450,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу № 459 від 14.06.2013, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 49 484,95 грн заборгованості, 15 971,62 грн інфляційних втрат, 3 345,39 грн 3 % річних та 342 648,20 грн компенсації на суму вартості послуг за дванадцять місяців відповідно до п. 13.3 вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6960/24, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

15.06.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке 17.06.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

25.06.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 25.06.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні відмовлено.

02.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 02.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

08.07.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які 08.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

22.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про приєднання доказів, яке 23.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

23.07.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 23.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

15.11.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про виправлення описки в позовній заяві, яку 18.11.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

28.11.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про розподіл судових витрат, яку 29.11.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (далі - виконавець) та Дочірнім підприємством "Автомаз-Україна" (далі - замовник) було укладено Договір про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу № 459 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору замовник отримує від виконавця у тимчасове оплатне користування робочий одяг, причому виконавець зобов`язується доставляти, прати та обслуговувати наданий робочий одяг та забезпечувати заміну зношеного робочого одягу, що використовувався за його прямим призначенням.

Згідно з п. 3.1 Договору робочий одяг надається замовнику в користування згідно з попередньо узгодженою пропозицією та визначений у листі примірки, що додається (Додаток 1).

Відповідно до п. 3.4 Договору розрахунки згідно з даним договором ґрунтуються на кількості виробів, наданих виконавцем замовнику в користування.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що сума оплати згідно з даним Договором визначається кількістю наданого в користування одягу та ціною його обслуговування, вказаною у Додатку 2.

Відповідно до п. 10.5 Договору періодичність виставлення рахунків складає чотири тижні.

Послуги вважаються наданими у повному обсязі та без заперечень, якщо протягом двох (2-х) тижнів з моменту відправлення рахунку, податкової накладної та акту, що підтверджує надання послуг, замовник не пред`явив жодних письмових претензій щодо якості наданих послуг (п. 10.6 Договору).

За умовами п. 10.7 Договору оплата за надані послуги виконується замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в українських гривнях. Строк оплати наданих послуг - 14 днів з дати виставлення рахунку.

01.02.2021 сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено зміни в Додаток 2, викладено таблиці "ціна та інші виплати за обслуговування наданого в користування робочого одягу" та "інші виплати" в новій редакції, внесено зміни в п. 10.3 Договору.

В грудні 2021 року - лютому 2022 року позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги, що підтверджується копіями Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №214153 від 31.12.2021 на суму 16376,98 грн; №214679 від 31.12.2021 на суму 11767,45 грн; №222767 від 27.02.2022 на суму 13290,34 грн; №223161 від 27.02.2022 на суму 8050,18 грн.

Позивачем було виставлено відповідні рахунки на оплату.

З огляду на те, що відповідач не здійснив оплату наданих послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 49484,95 грн заборгованості, 15971,62 грн інфляційних втрат, 3345,39 грн 3 % річних та 342648,20 грн компенсації на суму вартості послуг за дванадцять місяців відповідно до п. 13.3 вказаного договору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 вказаної статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивачем надавались відповідачу послуги за Договором, а саме послуги з обслуговування робочого одягу, зокрема у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року, загальною вартістю 49 484,95? грн, про що сторонами підписані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №214153 від 31.12.2021 на суму 16 376,98 грн; №214679 від 31.12.2021 на суму 11 767,45 грн; №222767 від 27.02.2022 на суму 13 290,34 грн; №223161 від 27.02.2022 на суму 8 050,18 грн.

Вищевказані акти відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені акти як належні докази на підтвердження надання послуг позивачем та їх прийняття відповідачем.

При цьому суд не приймає заперечення відповідача щодо підписання актів в електронній формі.

Так, абзацами 9, 10 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Оскільки умовами Договору прямо не встановлено заборону підписання актів або будь-яких інших первинних документів в електронній формі, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи відповідають вимогам законодавства, а відтак є належним доказом надання послуг.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо наданих позивачем послуг та/або відмови відповідача від прийняття послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов Договору суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором передбачено, що плата за послуги, надані виконавцем, вноситься замовником протягом чотирнадцяти днів з моменту виставлення рахунків.

В матеріалах справи наявні копії рахунків на оплату №214153 від 31.12.2021 на суму 16376,98 грн; №214679 від 31.12.2021 на суму 11767,45 грн; №222767 від 27.02.2022 на суму 13290,34 грн; №223161 від 27.02.2022 на суму 8050,18 грн.

Судом встановлено факт направлення вказаних рахунків відповідачу електронною поштою, а саме на адреси: sv@avm.ua та nsc@avm.ua 04.01.2022, 04.01.2022, 15.03.2022 та 15.03.2022 відповідно.

Оскільки Договором не визначено конкретний порядок виставлення рахунків виконавцем, суд вважає надані позивачем копії електронних листів від 04.01.2022 та 15.03.2022 належним доказом виставлення рахунків відповідачеві, оскільки електронна адреса sv@avm.ua дійсно належить останньому, а також зазначалася ним при поданні до суду процесуальних документів у цій справі.

Враховуючи вищезазначені умови Договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем, у свою чергу, доказів сплати заборгованості за Договором у розмірі 49 484,95? грн не надано.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 49 484,95? грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачений п. 13.3 Договору, інфляційні втрати та 3% річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 13.3 Договору надано право виконавцю розірвати Договір в односторонньому порядку, без попереднього повідомлення у випадку, якщо замовник систематично не сплачує рахунки у відведений строк. В такому випадку виконавець має право на отримання від замовника компенсації на суму вартості послуг згідно з даним Договором за дванадцять (12) місяців. Робочий одяг в такому випадку залишається власністю виконавця.

Судом встановлено, що строк на оплату заборгованості за Договором у розмірі 49484,95? грн є таким що настав.

При цьому, з огляду на п. 10.7 Договору, відповідач мав оплатити виставлені позивачем рахунки протягом 14 днів.

Враховуючи дату направлення кожного рахунку на електронну адресу відповідача, строк на оплату рахунків №214153 та №214679 від 31.12.2021 закінчився 18.01.2022, а рахунків №222767 та №223161 від 27.02.2022 - 29.03.2022. Відтак зобов`язання з оплати вказаних рахунків вважається простроченим з 19.01.2022 та 30.03.2022 відповідно.

Позивачем неодноразово направлялися претензії щодо сплати заборгованості: Вих. №П-2706 від 07.10.2022 (поштове відправлення №0504505381082), Вих. №П-3139 від 01.08.2023 (поштове відправлення №0504593467587), Вих. №П-3145 від 18.08.2023 (поштове відправлення №0504598259206).

З огляду на систематичну несплату відповідачем рахунків у відведений строк, позивачем було направлено на його адресу повідомлення про дострокове розірвання Договору Вих. №П-2835 від 12.12.2022 (поштове відправлення №0504521827686), яким встановлено строк до 26.12.2022 для сплати заборгованості за Договором, а також для сплати компенсації у розмірі 342 648,20 грн.

Відтак позивачем правомірно застосовано до відповідача штрафну санкцію у вигляді компенсації на суму вартості послуг згідно з Договором за дванадцять місяців. Оскільки останній виставлений відповідачу рахунок датований 27.02.2022, компенсація повинна складатися з вартості послуг, наданих у період з 27.02.2021 по 27.02.2022.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку та встановлено, що визначений розмір штрафу підтверджується наданими позивачем рахунками на оплату: №182018 від 28.02.2021 на суму 9414,64 грн; №181450 від 28.02.2021 на суму 11082,28 грн; №184745 від 29.03.2021 на суму 14809,15 грн; №185928 від 29.03.2021 на суму 9858,44 грн; №187408 від 26.04.2021 на суму 15016,72 грн; №187964 від 26.04.2021 на суму 10076,00 грн; №190334 від 24.05.2021 на суму 14466,50 грн; №191482 від 24.05.2021 на суму 10202,27 грн; №193277 від 21.06.2021 на суму 14486,74 грн; №194414 від 21.06.2021 на суму 10207,20 грн; №195998 від 19.07.2021 на суму 14447,09 грн; №196547 від 19.07.2021 на суму 10207,20 грн; №198952 від 16.08.2021 на суму 15518,29 грн; №199500 від 16.08.2021 на суму 10890,68 грн; №201937 від 13.09.2021 на суму 14742,34 грн; №202483 від 13.09.2021 на суму 10845,41 грн; №204922 від 11.10.2021 на суму 14616,29 грн; №205459 від 11.10.2021 на суму 10845,41 грн; №207961 від 08.11.2021 на суму 15043,15 грн; №208495 від 08.11.2021 на суму 10845,41 грн; №211333 від 06.12.2021 на суму 16454,86 грн; №212443 від 06.12.2021 на суму 10760,27 грн; №214153 від 31.12.2021 на суму 16376,98 грн; №214679 від 31.12.2021 на суму 11767,45 грн; №217344 від 31.01.2022 на суму 15837,50 грн; №217865 від 31.01.2022 на суму 10539,59 грн; №222767 від 27.02.2022 на суму 13290,34 грн; №223161 від 27.02.2022 на суму 8050,18 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом десяти місяців систематично допускав прострочення оплати послуг та у встановлений Договором строк не оплатив виставлені позивачем рахунки за надані послуги.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість визначеного позивачем розміру штрафу, передбаченого п. 13.3 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних не є арифметично вірним, оскільки останнім невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Оскільки судом встановлено, що рахунки на оплату №214153 та №214679 вважаються простроченими з 19.01.2022, а рахунки №222767 та №223161 - з 30.03.2022, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням періоду прострочення.

За наслідками розрахунку судом, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 15 152,52 грн та 3% річних у розмірі 3 381,53 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 49484,95 грн, штраф у розмірі 342648,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 15152,52 грн та 3% річних у розмірі 3381,53 грн.

Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на ціну даного позову, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 6 171,75 грн. Таким чином, за наслідками розгляду справи розподілу між сторонами підлягають судові витрати по сплаті судового збору саме у вказаному розмірі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 160,00 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 268,61 грн залишається за позивачем.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 256,86?? грн може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання професійної правничої допомоги №22/05 від 22.05.2024, Акту виконаних робіт від 18.11.2024 на суму 14 000,00 грн, рахунку №04/06 від 04.06.2024 та платіжної інструкції №1544 від 04.06.2024 на суму 14 000,00 грн.

Дослідивши умови Договору про надання професійної правничої допомоги № 22/05 від 22.05.2024, суд встановив, що гонорар адвоката сторони визначили у фіксованому розмірі - 14 000,00 грн.

З Акту виконаних робіт від 18.11.2024 вбачається, що Адвокатським бюро Ратушняка Володимира "Лігаконсалтинг" виконано, а позивачем прийнято роботи за Договором про надання професійної правничої допомоги № 22/05 від 22.05.2024.

Згідно з платіжною інструкцією №1544 від 04.06.2024 позивачем здійснено оплату наданих адвокатом послуг у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надіслано на адресу відповідача.

Втім, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, відсутність заперечень відповідача, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 13973,35 грн. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 26,65 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (Україна, 02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 42-А; ідентифікаційний код: 32376626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 8; ідентифікаційний код: 34355058) заборгованість в розмірі 49484 (сорок дев`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 95 коп., штраф у розмірі 342648 (триста сорок дві тисячі шістсот сорок вісім) грн 20 коп., інфляційні втрати в розмірі 15152 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 52 коп., 3% річних у розмірі 3381 (три тисячі триста вісімдесят одна) грн 53 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 6160 (шість тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13973 (тринадцять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 268,61 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 26,65 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.01.2025

Суддя О.В. Нечай