Рішення

від 27.01.2025 по справі 910/13670/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2025Справа № 910/13670/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМТБ»

про стягнення 175 961,50 грн,

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Атлантіс Транс Плюс») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМТБ» (далі - відповідач, ТОВ «КМТБ») про стягнення 175 961,50 грн, з яких: 102 000,00 грн основного боргу, 69 358,69 грн пені, 3 462,67 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 140,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 2 надання транспортно-експедиційних послуг вантажним транспортом від 05.04.2024 в частині оплати послуг у передбачений цим правочином строк, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку були нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/13670/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 12.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також вказаною ухвалою попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).

Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 12.11.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 06 102 0924 94 08) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 12.11.2024, який направлявся на адресу ТОВ «КМТБ»: 03134, місто Київ, вул. Симиренка, будинок 36, офіс 311, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою про відсутність відповідача за вказаною адресою.

Згідно з п. 4 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

В той же час, суд враховує, що до повноваження суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17, від 23.06.2020 у справі № 640/740/19 та від 03.08.2022 у справі № 352/54/19.

Крім того, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.11.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Згідно з частиною четвертою ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно даних Витягу Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) від 29.04.2024, рішенням про видачу ліцензії № 111 від 28.02.2024 ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» дозволені наступні види робіт: внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями; міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів); міжнародні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями.

05.04.2024 між ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» (далі - Виконавець) та ТОВ «КМТБ» (далі - Замовник) був укладений Договір № 2 надання транспортно-експедиційних послуг вантажним транспортом (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію та здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України та на території Європи, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку передбаченому даним Договором.

Вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з даним Договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу, кошторис перевезення вантажів зазначаються в Заявці (Додаток 1), що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Умовами п. 1.3. Договору передбачено, що укладання цього Договору та передача вантажу до транспортування, а також його видача підтверджується видатковими документами на перевезення вантажу (товарно-транспортними накладними або актами приймання-передачі вантажу від Замовника до Виконавця та від Виконавця до Одержувача вантажу, який вказується Замовником).

З урахуванням отриманої Заявки на перевезення вантажу, Виконавець у разі її прийняття до виконання приступає до надання послуг на умовах даного Договору. У разі неможливості виконання перевезення на тих умовах, що вказані в Заявці Замовник повідомляється усно або шляхом листування на електронну пошту, що вказана в Розділі 11 даного Договору. Усі листування на електронну пошту, що вказана в Розділі 11 даного Договору є документальним підтвердженням та має юридичну силу у правовідносинах між Сторонами (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору після здійснення перевезення вантажу або його певної партії, між Сторонами складається акт приймання-передачі наданих послуг. По факту завантаження/розвантаження вантажу Сторонами підписуються акти приймання-передачі вантажу від Замовника до Виконавця та від Виконавця до Одержувача вантажу, який вказується Замовником та товарно-транспортні накладні.

Виконавець зобов`язаний за звітний період (один календарний місяць) надавати Замовнику наступні документи: рахунки-фактури, акти приймання-передачі наданих послуг, реєстр послуг з перевезення нафтопродуктів (пп. 3.1.6. п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів, відмічати у товарно-транспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів завантаження та забезпечити теж саме у пунктах розвантаження (пп. 3.2.4.); забезпечити підписання актів здачі/приймання вантажу по факту завантаження/розвантаження вантажу; підписувати Акт приймання - передачі виконаних робіт/наданих послуг та повертати поштою примірник Виконавця у строки, передбачені п.п. 4.7, 4.8 даного Договору (пп. 3.2.6.); вчасно здійснювати оплату за транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу (пп. 3.2.7.).

Вартість послуг за Договором узгоджується Сторонами на підставі наданої Замовником та погодженої Виконавцем Заявки на перевезення (п. 4.1. Договору).

У відповідності з п. 4.2. Договору за перевезення вантажу (як в цілому так і за перевезення окремої партії вантажу) Замовник сплачує Виконавцеві плату у розмірі вартості перевезення, що відображена в актах приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг та на підставі наданих рахунків на оплату. Розрахунки за послуги здійснюються Замовником в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажу на підставі виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця (в тому числі електронною поштою, факсимільним зв`язком) в порядку та в розмірі погодженому Сторонами в Заявці на перевезення.

Умовами п. 4.6. Договору передбачено, що акт виконаних робіт, що надісланий засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою, вважається таким, що має юридичну силу до заміни його на оригінал. Оригінал акту виконаних робіт надсилається Замовником поштою на адресу Виконавця у розумний строк, але не пізніше 3 календарних діб після фактичного його підписання. Якщо Замовник не повернув оригінал акту виконаних робіт замість факсимільної копії акту, акт переданий засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою вважається таким, що має силу оригіналу.

Згідно з п. 4.7. Договору у випадку, якщо відправлений Виконавцем Замовнику Акт виконаних робіт та (або) Акт звірки ним не підписаний і не заперечений (Замовник не висунув письмових обґрунтованих та документально підтверджених претензій протягом 3 календарних днів з моменту його отримання Замовником), то акт вважається прийнятим Замовником без змін та без будь-яких зауважень та підлягає оплаті в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.5. Договору при порушені строків, передбачених п. 4.3. даного Договору, Виконавець має право нарахувати, а Замовник, в цьому випадку, зобов`язаний сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, яку Замовник зобов`язаний сплатити за кожний день такого прострочення виконання грошового зобов`язання та до моменту погашення заборгованості в повному обсязі.

Договір вступає в дію з моменту його підписання, або з моменту фактичного виконання Сторонами обов`язків згідно цього Договору та діє до 31 грудня поточного року. У випадку, якщо жодна зі Сторін не виявила бажання розірвати договір до 31 грудня поточного року, Договір вважається продовженим ще на рік. Аналогічно Договір може бути подовжений і на усі наступні роки (п. 9.1. Договору).

Умовами п. 10.5. Договору Сторонами погоджено можливість оформлювати первинні документи (накладні, акти та інші) в електронному вигляді з накладенням електронних підписів (УЕП/КЕП) Сторін та направляти за допомогою системи «M.E.Doc» (це система електронного документообігу), але завідомо повідомляти один одного про цей метод відправки документів. Документи, надіслані Сторонами одна одній в електронному вигляді, є первинними документами, які підтверджують після їх підписання факт виконання Сторонами своїх зобов`язань відповідно до Договору. Момент одержання електронного документа Замовником фіксується програмним забезпеченням шляхом присвоєння йому відповідного статусу, який дозволяє Замовнику прийняти і підписати електронний документ, або ж відхилити, зазначивши зауваження. Електронні документи визнаються та прирівнюються до оригіналів, що мають юридичну силу. Сторони визнають, що електронний підпис (КЕП) має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Сторонами було погоджено та підписано Заявку на перевезення нафтопродуктів, що є Додатком № 1 до Договору, та Специфікацію, що є Додатком № 2 до Договору.

На виконання умов Договору, позивачем були наданні транспортно-експедиційні послуги (м. Ізмаїл, Одеська обл. - м. Світловодська, Кіровоградська обл.) на загальну суму 304 717,00 грн, що підтверджується наданими копіями Актів надання послуг № 1 від 06.04.2024 на суму 50 667,00 грн, № 9 від 21.04.2024 на суму 48 050,00 грн, № 10 від 25.04.2024 на суму 20 000,00 грн, № 59 від 01.06.2024 на суму 74 000,00 грн, № 105 від 19.07.2024 на суму 56 000,00 грн та № 106 від 24.07.024 на суму 56 000,00 грн, оформленими позивачем в електронному вигляді, які містять відмітку про отримання документу контрагентом та які підписані з накладенням електронних підписів (УЕП/КЕП) зі сторонами ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» - ЕП директора Мельник А.С. та зі сторони ТОВ «КМТБ» - ЕП директором Лисак П.С. (затверджено ТОВ «КМТБ»).

Згідно вказаних актів претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) відповідач не має.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату в електронному вигляді з накладенням електронного підпису на загальну суму 304 717,00 грн, а саме: № 1 від 06.04.2024 на суму 50 667,00 грн, № 10 від 21.04.2024 на суму 48 050,00 грн, № 11 від 25.04.2024 на суму 20 000,00 грн, № 37 від 01.06.2024 на суму 74 000,00 грн, № 77 від 19.07.2024 на суму 56 000,00 грн та № 78 від 24.07.024 на суму 56 000,00 грн, які містять відмітку про отримання документу контрагентом та затвердження ТОВ «КМТБ».

Однак, вказані рахунки були оплачені відповідачем лише частково на загальну суму 202 717,00 грн, а саме: 24.05.2024 на суму 30 000,00 грн, 10.06.2024 на суму 50 000,00 грн, 12.06.2024 на суму 18 000,00 грн, 03.07.2024 на суму 94 717,00 грн та 18.10.2024 на суму 10 000,00 грн, що підтверджується копіями виписок по рахунку від 22.10.2024, у зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги у розмірі 102 000,00 грн.

Оскільки заборгованість з оплати транспортно-експедиційних послуг відповідачем в добровільному порядку оплачена не була і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з частиною першою ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ст. 311 ГК України).

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення містяться у ст. 316 ГК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частини друга та третя ст. 929 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 304 717,00 грн, що підтверджується наданими в матеріали справи копіями Актів надання послуг № 1 від 06.04.2024 на суму 50 667,00 грн, № 9 від 21.04.2024 на суму 48 050,00 грн, № 10 від 25.04.2024 на суму 20 000,00 грн, № 59 від 01.06.2024 на суму 74 000,00 грн, № 105 від 19.07.2024 на суму 56 000,00 грн та № 106 від 24.07.024 на суму 56 000,00 грн, які оформлені позивачем в електронному вигляді та підписані з накладенням електронних підписів (УЕП/КЕП) зі сторонами ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» - ЕП директора Мельник А.С. та зі сторони ТОВ «КМТБ» - ЕП директором Лисак П.С. (затверджено ТОВ «КМТБ»).

Вказані акти, згідно положеннями п. 4.3. та п. 10.5. Договору, мають силу оригіналу.

Зауважень чи претензій щодо якості та кількості по об`єму, якості та строкам наданих позивачем послуг (виконання робіт) відповідачем не заявлено.

Для оплати наданих транспортно-експедиційних послуг, позивачем були виставлені рахунки на оплату в електронному вигляді з накладенням електронного підпису на загальну суму 304 717,00 грн, а саме: № 1 від 06.04.2024 на суму 50 667,00 грн, № 10 від 21.04.2024 на суму 48 050,00 грн, № 11 від 25.04.2024 на суму 20 000,00 грн, № 37 від 01.06.2024 на суму 74 000,00 грн, № 77 від 19.07.2024 на суму 56 000,00 грн та № 78 від 24.07.024 на суму 56 000,00 грн, які містять відмітку про отримання документу контрагентом та затверджені ТОВ «КМТБ».

Вказані акти надання послуг та рахунки на оплату відповідають положеннями ст. 96 ГПК України та Закону України «Про електронні довірчі послуги» та є паперовою копією електронного документу, що підтверджується накладними електронними підписами сторін, та містять відмітку про доставлення документу контрагенту.

Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша ст. 903 ЦК України).

Частиною першою ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажу на підставі виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця (в тому числі електронною поштою, факсимільним зв`язком) в порядку та в розмірі погодженому Сторонами в Заявці на перевезення.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, надані позивачем рахунки були оплачені відповідачем лише частково на загальну суму 202 717,00 грн, а саме: 24.05.2024 на суму 30 000,00 грн, 10.06.2024 на суму 50 000,00 грн, 12.06.2024 на суму 18 000,00 грн, 03.07.2024 на суму 94 717,00 грн та 18.10.2024 на суму 10 000,00 грн, що підтверджується копіями виписок по рахунку від 22.10.2024, у зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги у розмірі 102 000,00 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані транспортно-експедиційні послуги у розмірі 102 000,00 грн є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідачем не спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 69 358,69 грн пені, 3 462,67 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 140,14 грн, які розраховані помісячно за загальний період прострочення з 04.05.2024 по 28.10.2024.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.5. Договору, при порушені строків, передбачених п. 4.3. даного Договору, Виконавець має право нарахувати, а Замовник, в цьому випадку, зобов`язаний сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, яку Замовник зобов`язаний сплатити за кожний день такого прострочення виконання грошового зобов`язання та до моменту погашення заборгованості в повному обсязі.

Перевіривши наданий розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем розраховано пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Так, за приписами частини другої ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/10224/14, від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 та від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14.

Відтак, оскільки розмір пені, визначений у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, перевищує визначений подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочення, пеня підлягає нарахування тільки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Також позивачем при розрахунку пені помилково враховано по рахунку № 1 - 24.05.2024 та рахунку № 10 - 03.07.2024 як дні прострочки, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 Постанови ВГСУ № 14); по рахункам № 37, № 77 та № 78 - помилково враховано перші дні прострочки оплати 01.07.202 та 06.08.2024, тоді як вказані дати згідно п. 4.3. Договору є третім банківським днем оплати отриманих 26.06.2024 та 01.08.2024 рахунків, у зв`язку з чим першим днем прострочки оплати за вказаними рахунками є 02.07.2024 та 07.08.2024.

Приймаючи до уваги викладене, судом здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням округлених позивачем сум розрахованих без урахуванням копійок, згідно з яким позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 809,62 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем здійснені помилки аналогічні помилкам при розрахунку пені, а також, позивачем помилково враховано 365 днів у 2024 році, тоді як мало бути враховано 366 днів, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних, з урахуванням округлених позивачем сум розрахованих без урахуванням копійок, згідно з яким позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 349,27 грн.

Суд також перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановив, що позивачем при розрахунку не враховано вищезазначені методики розрахунку інфляційних втрат, а також по рахункам № 77 та № 78 не застосований індекс інфляції за жовтень 2024 року, у зв`язку з чим за розрахунком суду, здійсненим враховуючи відсутність індексу інфляції за жовтень 2024 року, інфляційні втрати складають 3 532,79 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, згідно частини другої ст. 237 ГПК України, підлягають задоволенню у заявленому розмірі 3 462,67 грн.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

У позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи загалом складає: 3 028,00 грн - сума сплаченого судового збору та 20 000,00 грн - витрат на надання правничої допомоги у справі.

Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 ГПК України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано, зокрема, Договір про надання правової допомоги від 28.10.2024 (далі - Договір про надання правової допомоги), укладений між ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» (далі - клієнт) та адвокатським бюро «Марини Богуш «Алтана» (далі - бюро), відповідно до умов якого, бюро зобов`язується надати правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів клієнта в судовому порядку щодо стягнення заборгованості ТОВ «КМТБ» за договором № 2 про надання транспортно-експедиційних послуг вантажним транспортом від 05.04.2024 (далі - справа) (абз. перший розділу 1 Договору про надання правової допомоги)

Правова допомога включає: аналіз наданих матеріалів та формування правової позиції по справі; підготовка процесуальних документів; збір необхідної інформації по справі, направлення адвокатських запитів; проведення переговорів за дорученням клієнта; ознайомлення з матеріалами справи; підготовка позову, апеляційної скарги, подання, клопотань, заперечень, інших процесуальних документів по справі тощо (п. 1.1. Договору про надання правової допомоги).

Розділом другим Договору про надання правової допомоги передбачені права та обов`язки сторін.

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. Договору про надання правової допомоги, клієнт оплачує авансова на користь бюро гонорар у розмірі 10 000,00 грн. Вартість години роботи адвоката бюро становить гонорар у розмірі 2 000,00 грн за одну годину роботи адвоката.

Термін дії даного Договору встановлюється з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.1. Договору про надання правової допомоги).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).

Позивачем був наданий Акт № 1 про надання правничої допомоги від 31.10.2024, згідно з умовами якого, бюро на виконання положень Договору про надання правової допомоги № б/н від 28.10.2024 (далі - Договір) надало, а Клієнт прийняв наступні види правової допомоги: аналіз первинних доку ментів (договору, актів приймання-передачі, рахунків, виписок з банку) по взаємовідносинам: ТОВ «КМТБ» - 1 витрачена година; надання усної правової консультації ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» - 1 витрачена година; підготовка позовної заяви ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» до ТОВ «КМТБ» про стягнення заборгованості, направлення позову з додатками поштою цінний листом з описом вкладення на користь ТОВ «КМТБ» - 6 витрачених годин; здійснення розрахунку пені, штрафу, 3% річних, інфляційних збитків - 2 витрачені години. Виконавець адвокат Богуш М.К. Всього 10 годин. Загальна вартість послуг (правничої допомоги) 20 000,00 грн (п. 3.1. та п. 3.2. Договору про надання правової допомоги № б/н від 28.10.2024). Загальна вартість видів правової допомоги за цим актом складає 20 000,00 грн. Вказані види правової допомого надані бюро клієнту належним чином та в строк. Клієнт не має претензій до бюро.

Також позивачем надані копії виписки банку від 05.11.2024 про часткову оплату витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, ордеру на надання правової (правничої допомоги) серії АА № 1493360 від 28.10.2024 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 386 від 21.09.2012.

Частинами четвертою та п`ятою ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При вирішенні питання покладення на відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн судом враховано, що справа № 910/13670/24 є справою незначної складності, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; підстави виникнення спірної суми заборгованості, а також зміст позовної заяві та долучених до неї документів; підписання відповідачем актів наданих послуг без зауважень та здійснення останнім частину оплати наданих позивачем послуг; відсутність заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.

При цьому, суд зазначає що за змістом п. 1 частини другої ст. 126, частини восьмої ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та додатковій постанові від 13.03.2024 у справі № 910/5724/23).

Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, а також їх зміст, враховуючи специфіку та незначну складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що співмірними із складністю справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Ці витрати, як і витрати позивача по сплату судового збору, відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КМТБ» (03134, місто Київ, вул. Симиренка, будинок 36, офіс 311; ідентифікаційний код 44205787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Плюс» (02154, місто Київ, пр. Соборності, будинок 30, квартира 344; ідентифікаційний код 45153557) 116 621 (сто шістнадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн 56 коп., з яких: 102 000 (сто дві тисячі) грн 00 коп. основного боргу, 9 809 (дев`ять тисяч вісімсот дев`ять) грн 62 коп. пені, 3 462 (три тисячі чотириста шістдесят дві) грн 67 коп. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 349 (одна тисяча триста сорок дев`ять) грн 27 коп., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6 627 (шість тисяч шістсот двадцять сім) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 2 006 (дві тисячі шість) грн 86 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова